Висновки ВС та ВАКС від АО АС

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2026 року (справа N344/2364/19) #походження_грошових_коштів#неправомірна_вигода#допустимість#виключна_правова_проблема#правовий_висновок#відступлення_від_висновку#провокація Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ КПК не містить вимоги щодо окремого оформлення у формі постанови рішення про використання заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, тому відсутність у матеріалах кримінального провадження цього рішення не свідчить про наявність таких порушень КПК, які б могли призвести до ухвалення незаконного та/або необґрунтованого рішення. Також, відсутність предмету неправомірної вигоди не означає відсутність складу злочину. ✅ Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, чи така приватна особа могла мати будь-які приховані мотиви. ✅ У провадженнях, в яких йдеться про можливу провокацію злочину, необхідно враховувати чи існували відносини між надавачем і одержувачем неправомірної вигоди безвідносно до правоохоронних органів, чи існували питання, у вирішенні яких був зацікавлений надавач неправомірної вигоди і які міг або обіцяв вирішити одержувач неправомірної вигоди до того, як правоохоронним органам стало відомо про ці факти. Така інформація дозволить зробити висновок про вплив правоохоронних органів на хід подій і, як наслідок, про наявність або відсутність ознак провокації злочину. ✅ Про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення. ✅ Будь-яка негласна операція повинна відповідати вимозі про проведення розслідування по суті пасивним чином. Це виключає, зокрема, будь-яку поведінку, яка може трактуватися як тиск на заявника щодо вчинення правопорушення, наприклад, прояв ініціативи у зв’язку із заявником, поновлення пропозиції, незважаючи на його первинну відмову, наполегливі спонукання, підвищення ціни над середньою ціною або апелювання до жалю при згадках про ознаки «відмови». ✅ На користь версії про відсутність провокації свідчить, зокрема те, що обвинувачений визначав місце та час зустрічі, пропонував свідкові зателефонувати за можливості для того, щоб «порадитися», спрямовував хід розмов на обговорення теми надання неправомірної вигоди і саме обвинувачений у завуальованій формі визначив її розмір. ✅ На відсутність провокації вказує те, що неправомірна вигода надавалася двома частинами і обвинувачений не відмовився від другої, незважаючи на можливість усвідомити злочинність своїх дій та припинити їх. ✅ Твердження що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не наділений статусом обов’язкового для судів є безпідставним. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136237035

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року (справа N676/1013/23) #протокол#додатки_до_протоколу#допустимість#зразки_для_експертизи#біологічні_зразки#встановлення_злочинного_вливу#поширення_злочинного_вливу Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Відсутність у протоколі технічних характеристик камери, її індивідуального заводського номеру, а також відсутність технічного носія інформації (та його індивідуального заводського номеру), на який проводилось фіксування даних процесуальної дії та умови і порядок їх використання, не ставить під сумнів допустимість цього протоколу, оскільки не змінює його інформаційного змісту. ✅ Закон не вимагає, щоб одразу всі перелічені у протоколі слідчої дії суб’єкти засвідчували відповідні додатки своїми підписами, хоча й не виключає можливості засвідчення додатку кількома особами. Тому засвідчення додатків лише певними з перелічених осіб не вказує на їх недопустимість. ✅ Незважаючи на те, що ні ст. 245 КПК, ні будь-яка інша стаття цього Кодексу не містить роз’яснення які саме зразки для експертизи варто розглядати як біологічні, проте очевидно, що ця норма покликана забезпечити додаткові гарантії особі від необґрунтованого втручання в її особисте життя чи обмеження особистої недоторканості. Саме тому під біологічними зразками у цьому випадку слід розуміти ті зразки, що мають безпосередню біологічну природу, зокрема, клітини, тканини, секрети, продукти життєдіяльності, фізіологічні виділення, мазки, зішкріби, змиви тощо. Водночас зразки голосу хоч і походять від людини, проте не мають такої біологічної природи, а мають конкретні характеристики, що досліджуються експертними методами як і будь-які інші звуки. ✅ З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 255-1 КК, може виражатися в двох формах: умисне встановлення та умисне поширення в суспільстві злочинного впливу. Встановлення злочинного впливу може виражатися у будь-яких діях спрямованих на: сприяння злочинної діяльності; спонукання до злочинної діяльності; координування злочинної діяльності, здійсненні іншого впливу на злочинну діяльність, а також виражається в організації розподілу коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення злочинної діяльності та здійсненні розподілу коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення злочинної діяльності. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135515722

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2026 року (справа N284/1083/24) #угоди#угода_про_примирення#приватний_інтерес#публічний_інтерес#звільнення_від_відповідальності Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ При визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб’єктних (багатооб’єктних) злочинів, суд має не тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення. ✅ У разі примирення потерпілого з обвинуваченим законодавчі заборони стосуються випадків звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК та у підсумку закриття кримінального провадження і не стосуються застосування інституту угод про примирення. ✅ Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, оскільки сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують правовий інститут примирення саме до конкретного випадку, чим фактично задовольняється як власні (приватні) інтереси, так і за результатом укладення угоди суспільний (публічний) інтерес. При цьому публічний інтерес в такому випадку задовольняється шляхом притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, призначення їй узгодженого, але ж покарання, та настання відповідних наслідків кримінально правового характеру (до прикладу настання судимості, призначення більш суворого покарання у разі вчинення нового кримінального правопорушення, або ж призначення покарання із застосуванням положень статей 70, 71 КК, тощо), які є відмінними від тих, які настають у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК. ✅ Реалізація інституту примирення між потерпілим та обвинуваченим має два шляхи його правової реалізації.Перша - звільнення від кримінальної відповідальності та, як наслідок, закриття кримінального провадження, що обумовлює припинення кримінального переслідування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, що очевидно є більш сприятливою умовою, ніж ухвалення вироку на підставі угоди про примирення з визначенням узгодженого покарання. Саме тому положення ст. 46 КК визначають більш широкий перелік вимог, аніж воля осіб та тяжкість кримінального правопорушення, наявність яких є необхідними для можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 46 КК. Друга - затвердження вироком суду угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим і призначення узгодженого сторонами покарання. У такому випадку окрім покарання, правовим важелем для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень законодавець передбачив також наслідки за невиконання узгодженого покарання, які закріплені у ст. 476 КПК. ✅ Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) - це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136237065

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2026 року (справа N354/1184/23) #затримання#право_на_захист#право_зберігати_мовчання#огляд_мобільного_телефону#пароль#таємниця_спілкування#приватне_спілкування Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Затримання є несподіваною дією, а тому участь захисника з цього моменту не завжди є можливою. ✅ Якщо при фактичному затриманні обвинуваченому не було роз’яснено право зберігати мовчання і не свідчити проти себе, тим не менш, відсутні підстави вважати, що виявлення у нього під час огляду місця події речових доказів стало безпосереднім наслідком порушення цього права в значенні ч. 1 ст. 87 КПК. ✅ Положення ч. 3 ст. 258 КПК охороняють права осіб, які бажають зберегти таємницю їхнього спілкування, і надають гарантії від зловживань правоохоронних органів на несанкціоноване втручання у спілкування. Натомість таємниця виключається, якщо абонент (учасник) спілкування не бажає її зберігати і добровільно розкриває її, зокрема перед державними органами. За таких обставин не відбувається втручання у спілкування, а відбувається фіксація добровільно розкритої інформації, яка втрачає статус таємниці й набуває статусу відкритості.  ✅ У випадку, коли особа добровільно надала дозвіл працівникам поліції на огляд належного їй мобільного телефону, повідомивши пароль доступу, то доступ до відповідної інформації не був пов’язаний з подоланням систем логічного захисту і здійснювався за добровільною згодою особи. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136197243

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2026 року (справа N761/37898/24) #повернення_апеляційної_скарги#залишення_без_руху#тримання_під_вартою Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Повернення, замість залишення без руху, апеляційної скарги за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду кримінального провадження (скарги) ставить під загрозу виконання завдань кримінального судочинства, закріплених у статті 2 КПК, а також дотримання учасниками кримінального провадження строків звернення до суду та оскарження судових рішень. ✅ Кореспонденція, у тому числі апеляційні та касаційні скарги, від осіб, які утримуються в умовах слідчого ізолятора може направлятися також і через захисників, які отримали відповідні процесуальні документи від підзахисних під час побачень у слідчому ізоляторі. ✅ Проведення апеляційного перегляду рішення про обрання чи про продовження тримання під вартою, навіть за умови що таке вичерпало свою дію (закінчився строк дії ухвали) гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечує для особи, права якої порушено, отримання юридичної сатисфакції за незаконне позбавлення волі. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136236995

Рішення Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2026 року (справа N991/13304/25) #цивільна_конфіскація#необгрунтовані_активи#звязок_особи_з_активом#набуття_за_дорученням#право_розпорядження Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Чинне законодавство не розкриває поняття «зв’язок особи з активом», щодо якого вирішується питання про необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв’язку. ✅ Щодо опосередкованого способу набуття активу нормативна конструкція має альтернативний характер - доведенню підлягає один із передбачених фактів: (1) набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або (2) особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. ✅ У контексті антикорупційного законодавства поняття «набуття за дорученням» має широкий зміст і може охоплювати різні форми впливу уповноваженої особи, за яких третя особа діє в інтересах та за фактичної участі суб’єкта, уповноваженого на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Воно охоплює будь-які вказівки, настанови, домовленості, рекомендації чи прохання (як усні, так і письмові), які надає уповноважена особа іншій особі з метою набуття (або допомоги в набутті) певних активів. При цьому не обов’язково йдеться про формальну довіреність із чітким визначенням повноважень. Достатньо, щоб існував прямий або опосередкований вплив уповноваженої особи на рішення третьої особи набути ці активи, в тому числі усні домовленості чи домовленості «на словах», коли уповноважена особа фактично виступає ініціатором, пропонує, спрямовує, спонукає чи погоджує придбання активів іншою особою для того, щоб фактично володіти чи користуватися такими активами. ✅ У разі якщо певні активи придбані іншою особою саме за дорученням уповноваженої особи, це свідчить, що активи фактично належать (або перебувають під контролем) суб’єкта, уповноваженого на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. У такому випадку активи підпадають під дію антикорупційних механізмів, зокрема, можуть розглядатися в межах процедури цивільної конфіскації та бути перевіреними на відповідність доходам та витратам уповноваженої особи. Доведення факту того, що набуття відбувалося «за дорученням», можливе через комплексне дослідження та аналіз відповідних правочинів і відносин. Під час дослідження необхідно встановити причинно-наслідковий зв’язок між діями уповноваженої особи та придбанням/реєстрацією активів іншою особою, під час якого з’ясовується, чи були ці дії умотивовані чи спровоковані ініціативою уповноваженої особи, чи існує об’єктивний контроль нею подальшого використання майна. ✅ Можливість суб’єкта декларування вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, означає, що особа, не будучи формальним власником, дотична до активів і має певне коло можливостей здійснювати різні дії з ними. Посадовець прямо чи опосередковано контролює активи через механізми, еквівалентні праву розпорядження. Цей підхід базується на необхідності встановлення фактичного володіння, контролю та можливості більш менш вільно розпоряджатися активами незалежно від того, чи зареєстровані вони на посадову особу безпосередньо, чи на інших осіб (фізичних або юридичних). Важливою умовою є те, що посадова особа має можливість: визначати правову долю активів; поліпшувати активи; надавати вказівки щодо використання активів; в будь-який інший спосіб контролювати активи через третіх осіб, які формально виступають власниками. ✅ Вчинення щодо активу дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження, означає фактичне управління або контроль над активом, незалежно від формальної реєстрації права власності на цей актив. Це поняття розширює традиційне уявлення про розпорядження майном, зосереджуючись на сутності, а не на формі відносин з активом.Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136139310

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року (справа N522/13795/22) #мова_судочинства#допустимість#показання_свідка#стан_спяніння#поняті#відеозапис#право_на_захист#істотне_порушення#повноваження_захисника Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Надання свідком недержавною (російською) мовою показань, яку розуміли всі учасники кримінального провадження і жодних заперечень із цього приводу не висловлювали, не утворює підстав для визнання їх недопустимими. ✅ За відсутності можливості допитати свідка, оскільки він виїхав за межі України, сторони кримінального провадження не позбавлені можливості звертатися до суду з клопотанням про встановлення місцеперебування поза межами України такого свідка та проведення його допиту, зокрема на підставі запиту про міжнародну правову допомогу. ✅ Способами забезпечення достовірності результатів певної слідчої (розшукової) дії є: 1) безперервний відеозапис ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії; 2) залучення понятих. У випадку повної відеофіксації слідчої дії, навіть за умови, що поняті були близькими родичами потерпілого, вказане не може вплинути на зміст і допустимість отриманих за результатами даних. ✅ Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи в стані алкогольного сп’яніння якимось певним видом доказів. ✅ Здійснення захисту адвокатом, строк дії договору про надання правничої допомоги якого закінчився, не тягне порушення права на захист, якщо за участі адвоката не вирішувалося жодних питань, пов’язаних з розглядом справи по суті та дослідженням певних доказів, захисна діяльність останнього не погіршувала становища обвинуваченого, від якого не надходили заперечення щодо участі такого адвоката. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135655449

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року (справа N607/2285/25) #покарання#судовий_розсуд#тримання_під_вартою#екстрадиція#відбування_покарання Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб’єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб’єкта. ✅ Строк тримання особи під вартою на території іноземної держави на виконання доручення України про її екстрадицію в рамках одного кримінального провадження підлягає зарахуванню у строк покарання. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135655444

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2026 року (справа N607/779/23) #закриття_кримінального_провадження#строки_досудового_розслідування#відкриття_матеріалів Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Будь-яка сторона кримінального провадження може відмовитися від ознайомлення з наданими матеріалами, проте така відмова має бути письмово підтверджена, щоб у судовому засіданні суд мав можливість переконатися, що відповідна сторона виконала приписи ст. 290 частин 1-3 та 6 КПК щодо надання доступу до матеріалів, а сторона,якій було надано ці докази, добровільно відмовилася від ознайомлення з ними з власної волі. Письмове підтвердження про відмову протилежної сторони від ознайомлення зі згаданими матеріалами є законною підставою для суду допустити відомості, що містяться в них, як докази. ✅ Повідомлення з боку сторони захисту з проханням повідомити про прийняте процесуальне рішення в порядку ст. 283 КПК, у якому підозрюваний та захисники підтверджують попередні ознайомлення з раніше наданими їм стороною обвинувачення матеріалами, проте не зазначають про відмову від подальшого ознайомлення з іншими матеріалами, про ненадання яких зазначали раніше в протоколах про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування, не дає підстав вважати вказане повідомлення письмовим підтвердженням сторони захисту факту надання їй доступу до матеріалів досудового розслідування, так і відмовою цієї сторони від подальшого ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135577406

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2026 року (справа N161/4804/21) #правоохоронний_орган#працівник_правоохоронного_органу#провокація#тягар_доказування#викривач#показання#покарання#призначення_покарання#позбавлення_військового_спеціального_звання_рангу_чину_або_кваліфікаційного_класу Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Право складати акти перевірок, протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом, свідчить про те, що службова особа наділена правоохоронною функцією. ✅ Тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення. ✅ Самі по собі звернення особи із заявами про вчинення злочинів, не можуть свідчити про провокацію злочину у конкретному кримінальному провадженні. Законом також не передбачено будь-яких заборон чи обмежень особи в частині кількості звернень до правоохоронних органів. ✅ Положеннями КПК не передбачено обов’язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні. ✅ Підставами для призначення покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є: 1) наявність у особи такого звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу; 2) вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Кримінальний закон не передбачає необхідності використання повноважень, які має (мала) особа через наявність у неї військового чи спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу у ході вчинення злочину, за який вона притягується до кримінальної відповідальності. Можливість призначення вказаного покарання не залежить від того який саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин було вчинено. Суд може призначити покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу у тих випадках, коли вважатиме неможливим його збереження із вчиненням тяжкого або особливо тяжкого злочину особою. Тобто це покарання може бути призначене судом як у випадках, коли вчинений злочин був пов’язаний із використанням повноважень, якими наділяється особа у зв’язку із наявністю у неї відповідного звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу, так і тоді, коли такий зв’язок відсутній. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135577305