Висновки ВС та ВАКС від АО АС

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року (справа N991/7892/21) #походження_грошових_коштів#провокація#контроль_за_вчиненням_злочину#детектор_брехні#поліграф Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Наявність протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, у результаті якого вони були ідентифіковані, виключає обґрунтовані сумніви в законності походження коштів для використання під час здійснення контролю за вчиненням злочину. За положеннями ст. 91 КПК джерело походження грошей не входить у предмет доказування. ✅ Інформація про джерело походження коштів, які були використані в ході контролю за вчиненням злочину, набуває значення в контексті перевірки доводів сторони захисту про провокування злочину. Вона має бути оцінена у взаємозв’язку з відомостями, які відображені в процесуальних джерелах доказів, у документах, що є процесуальними підставами до їх отримання, що відтворюють процесуальний шлях отримання доказів стороною обвинувачення. ✅ Вчинення обвинуваченим активних дій, спрямованих на отримання неправомірної вигоди, свідчить на користь спростування версії про провокацію злочину. Так само, відсутність доказів, які свідчили б про надмірну активність правоохоронних органів, вказує на відсутність ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину. ✅ Чинним законодавством не передбачено перевірки показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфа (детектора брехні) та використання отриманих даних як доказу в розумінні вимог ст. 84 КПК. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135515668

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2026 року (справа N642/1023/23) #колабораційна_діяльність#погане_поводження#ефективне_розслідування Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Відповідальність за колабораційну діяльність в умовах окупації настає у разі добровільного, тобто з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу або крайньої необхідності, зайняття у відповідних органах посади з метою спричинити шкоду українській державі; якщо особа здійснювала відповідні дії під будь-яким примусом, склад колабораційної діяльності, зокрема, і передбаченої частиною 7 статті 111-1 КК відсутній. ✅ Зобов’язання за статтею 3 Конвенції провести ефективне розслідування заяви не обмежується лише випадками поганого поводження з боку представників державних органів України. Державні органи не звільняються від зобов’язання провести ефективне розслідування заяви про погане поводження лише через те, що воно приписується представникам окупаційних сил. Це зобов’язання трансформується в обов’язок національних органів ретельно перевірити таку заяву в контексті обґрунтованості версії про добровільність дій обвинуваченого. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135926425

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року (справа N607/6413/23) #допустимість#електронні_докази#цифрові_докази Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Основними доказами в кримінальних провадженнях, зокрема, щодо злочинів проти основ національної безпеки України, є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп’ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватних месенджерах та Telegram-каналах; особисте листування з використанням комп’ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам’яті, тощо). ✅ Докази, отримані з відкритих джерел, - це частина електронних (цифрових) доказів, які мають свою специфіку. Правоохоронні органи спочатку концентрують зібрану з відкритих джерел інформацію, а потім вона трансформується у доказ, який сторона обвинувачення використовує в суді. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135479303

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року (справа N404/2286/21) #ЄРДР#протокол#касаційний_розгляд#службовий_кабінет#провокація#перерозподіл#відпустка Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Різниця між первинними даними, внесеними до ЄРДР, та останніми даними, за якими пред’являється обвинувачення, пояснюється з розвитком досудового розслідування, уточненням фактів і прийняттям процесуальних рішень. ✅ Закон не містить вимоги вказувати в протоколі абсолютно всіх присутніх осіб. ✅ Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. При цьому скаржник має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. ✅ Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець. ✅ Наявність наполегливого спонукання або надмірної ініціативи з боку заявника (свідка) може свідчити про провокацію. Натомість ініціативна спрямованість поведінки обвинуваченого на отримання неправомірної вигоди (зокрема, визначення її розміру) виступає чинником проти версії про провокацію злочину. ✅ Доводи про те, що мала місце провокація злочину, є непослідовними та непереконливими, коли обвинувачений заперечує факт вчинення ним правопорушення та одночасно заявляє про провокацію. ✅ Перебування члена колегії суддів у довготривалій відпустці є достатньою підставою для здійснення перерозподілу з метою здійснення кримінального провадження у розумні строки. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135479305

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року (справа N692/308/16-к) #обшук_особи#особистий_обшук#повноваження_слідчого#повторна_участь_судді#відвід Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ КПК визначає можливість проведення особистого обшуку особи, який не є окремою слідчою дією, виключно у випадках: 1) затримання особи в порядку ст. 208 КПК; 2) проведення на підставі ухвали слідчого судді обшуку житла чи іншого володіння особи за наявності підстав, визначених ч. 5 ст. 236 КПК. У випадку, коли обшук особи було проведено під час огляду місця події, то такий без подальшого звернення до слідчого судді не може вважатися законним і порушує фундаментальні права та свободи на особисту недоторканість. ✅ Повноваження слідчого щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні припиняються після оголошення про завершення досудового розслідування, надання доступу до матеріалів досудового розслідування та направлення провадження до прокуратури. ✅ Якщо відповідно до приписів ч. 3 ст. 76 КК ухвала апеляційного суду, якою скасовано вирок і призначено новий розгляд у суді першої інстанції, не була предметом касаційного перегляду та не скасовувалася Верховним Судом, участь судді у подальшому апеляційному перегляді вироку місцевого суду не суперечить нормам процесуального закону. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135479296

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2026 року (справа N335/6584/22) #недозволені_методи#справеливий_судовий_розгляд#допустимість#істотне_порушення#показання#обшук_особи#арешт_майна#дебати#головуючий Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Чинним кримінальним процесуальним законом не встановлено будь-якого іншого порядку, ніж визначений у ст. 214 КПК, що має застосовуватися для розгляду і перевірки заяв про вчинення кримінального правопорушення (застосування недозволених методів слідства), де визначено і повноважних субєктів для здійснення провадження за такими заявами, до яких суди будь-якої інстанції не належать. Належним засобом доказування вказаного є процесуальне рішення за наслідками здійснення кримінального провадження.  ✅ Порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження не у всіх випадках має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Протиправний влив на підозрюваного може становити серйозне порушення фундаментальних прав особи, однак сам собою не впливає на допустимість доказів, отриманих під час кримінального провадження, законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. ✅ Навіть якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою до висновку, що докази отримані внаслідок такого порушення. Отже, для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для скасування судового рішення, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів, процедуру судового розгляду. ✅ Недопустимими є показання, отримані від підозрюваної особи під час слідчих дій, у випадку порушення її права зберігати мовчання і не свідчити проти себе або права бути представленим захисником. Порушення цих прав має або може мати прямий вплив на зміст отриманих показань і, таким чином, такі порушення є релевантним фактором для оцінки допустимості показань. ✅ Обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а поглинається такою дією, як затримання чи обшук житла, що не суперечить положенням ч. 3 ст. 208 КПК. ✅ Постановлення слідчим суддею рішення про арешт майна із недотриманням строку, визначеного у ч. 6 ст. 173 КПК, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а отже не є підґрунтям до того, щоби ставити під обґрунтований сумнів допустимість як доказів фактичних даних, отриманих із відповідного процесуального джерела. ✅ Суть судових дебатів не зводиться лише до промов учасників судового провадження. Судові дебати охоплюють й діяльність головуючого з організації їх проведення, керівництва ними, а також з контролю за порядком виступів учасників судового провадження та, до певної міри, за змістом їх промов. Цитування норм закону та повторне озвучування тез, які уже були озвучені, посилання на джерела права, якими користувався обвинувачений, свідчить про зловживання правами. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135124524

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2026 року (справа N643/5763/25) #застава#заставодавець#звернення_застави_у_дохід_держави Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Порядки звернення застави в розмірі у дохід держави та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою регулюються хоча і взаємопов’язаними нормами кримінального процесуального закону, проте вони мають різні підстави, відрізняються за предметом доказування та процесуальними наслідками. ✅ Ухвала слідчого судді про звернення застави в дохід держави не входить до переліку ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Крім того, приписами ст. 182 КПК також не передбачено оскарження ухвали про звернення застави в дохід держави. ✅ Законодавчо не визначено право заставодавця чи його представника оскаржити в апеляційному порядку постановлене слідчим суддею судове рішення про застосування запобіжного заходу у будь-якій його частині. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135274873

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2026 року (справа N135/1128/25) #домашнє_насильство#співмешканка#обвинувальний_акт Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Необхідною умовою визнання судом злочину таким, що пов’язаний з домашнім насильством, є відображення цієї обставини у формулюванні обвинувачення з встановленням органом досудового розслідування відповідних фактичних обставин. Якщо суспільно небезпечне діяння пов’язане саме з домашнім насильством, то сторона обвинувачення має про це обов’язково зазначити у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, а на обґрунтування своєї позиції надати відповідні докази. ✅ Посилання в обвинувальному акті лише на те, що потерпілим від злочину є член сім’ї обвинуваченого, недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. ✅ Зміст обвинувального акта визначає той обсяг і зміст обвинувачення, який сторона захисту сприймає як такий, що підлягає перевірці під час судового розгляду, який не стосується тих обставин, які не знайшли свого відображення у тексті обвинувального акта. ✅ Кримінальний процесуальний закон, закон України про кримінальну відповідальність та інше дотичне до з’ясування поняття «домашнє насильство» законодавство не містять такого поняття як «співмешканка». Слово «співмешканка» в аспекті встановлення юридичних ознак «домашнього насильства» у фактично вчиненому діянні жодним чином не впливає на правову складову висунутого обвинувачення, адже фактично є словом житейського змісту і значення, використання якого не розкриває юридичних ознак вказаного поняття. ✅ В аспекті кримінально-правової оцінки конкретного діяння та вирішення пов’язаних із цим питань про його кримінально-правові наслідки та застосування того чи іншого процесуального порядку здійснення провадження, юридично значимі складові протиправної поведінки мають знайти своє відображення в обвинувальному акті в спосіб, визначений законом, який від сторони обвинувачення вимагає використання термінів, визначених законодавцем, а не довільного оперування словами, які не мають правової складової та юридичного змісту. ✅ Сам факт посилання на вчинення правопорушення стосовно «співмешканки» не створює належного підґрунтя до висновку, що сторона захисту мала підстави до захисту від обвинувачення як такого, що пов’язане із звинуваченням у застосуванні домашнього насильства. До того ж, «співмешкання» автоматично і безумовно не свідчить про те, що особи перебувають у сімейних або близьких відносинах. Водночас такі обставини мають бути достатньо конкретизовані у обвинувальному акті як такі, що підлягають доказуванню. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135274865

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2026 року (справа N725/3648/19) #допустимість#обшук#організована_група#розбій#насильство Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Закон не містить вимоги вказувати в протоколі обшуку абсолютно всіх присутніх осіб. ✅ Під організованою групою слід розуміти внутрішньо стійку об’єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення ряду злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності. ✅ Стійкість організованої групи полягає в її здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть її дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). На здатність об’єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.  ✅ Відповідно до ст. 187 КК розбій є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. При розбої може застосовуватися насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, внаслідок чого їй можуть бути заподіяні легкі (із розладом здоров’я), середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, а також замах на вбивство. Також під час скоєння нападу може бути висловлена погроза застосування такого насильства. Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або й макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров’я. Таким чином, головним критерієм реальності погрози при розбої є суб’єктивне сприйняття її потерпілим. Для кваліфікації діяння за ст. 187 КК не має значення, чи мав винний намір приводити погрозу насильством, небезпечним для життя або здоров’я, до виконання. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135083021

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2026 року (справа N462/3422/16-к) #НСРД#контроль_за_вчиненням_злочину#змиви_з_рук#освідування#біологічні_зразки#допит#показання#протокол#технічний_запис Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Відсутність окремого протоколу про хід та результати НСРД - контролю за вчиненням злочину - не призводить до істотного порушення вимог КПК і прав та інтересів обвинуваченого, з огляду на одночасну наявність у матеріалах справи інших протоколів, у яких відповідна інформація відображена. ✅ Здійснення змивів з рук без постанови прокурора не свідчить про відібрання біологічних зразків особи, які виробляються в процесі її життєдіяльності (наприклад, кров, слина, піт, тощо), в ході відібрання яких вони відокремлюються від організму особи, тобто відбираються. У такому випадку сліди кримінального правопорушення є очевидними та доступними для поверхневого огляду, а тому попереднього дозволу на їх відібрання не вимагається. ✅ Слідчий може бути допитаний в ході судового розгляду щодо обставин затримання підозрюваного (обвинуваченого) на місці вчинення злочину та законності проведення НСРД. ✅ Той факт, що прокурор не надав суду технічні носії інформації, які значаться додатками до протоколу НСРД, не впливає на достовірність даних, зафіксованих у протоколі, якщо безпосередньо досліджена судом стенограма повністю розкриває зміст цього протоколу. ✅ Технічний запис судового процесу не є доказом у розумінні ст. 84 КПК, а слугує гарантією дотримання принципу гласності судового процесу та забезпечення захисту прав учасників на об’єктивний розгляд справи. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135083066