Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Висновки ВС та ВАКС від АО АС
Añadido 06 dic. 2025

Висновки ВС та ВАКС від АО АС

@KKC_AOAC
Número de suscriptores: 4 821
Fotos: 12
Videos: 9
Enlaces: 1,310
Descripción:
Сучасна кримінальна практика Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду від адвокатів АО «АС» Миколи Стоянова та Ігоря Шугалевича

👥 Número de suscriptores

4 821
Promedio/Día:: -2
Promedio/Tiempo:: +1
Promedio/Mes:: +45

👁️ Vistas promedio por mensaje

1 780
Promedio/Día:: 1,810
Promedio/Tiempo:: 1,663
ERR: 36.92%

📊 Mensajes por Día

1.3
Último día: 0
Promedio semanal: 1.6
Promedio por día: 1.3

Historial de cambios de estado

Oficialmente no confirmado 2025-12-06

Muro

Estadísticas de telegram canal

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2026 року (справа N761/37898/24) #повернення_апеляційної_скарги#залишення_без_руху#тримання_під_вартою Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Повернення, замість залишення без руху, апеляційної скарги за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду кримінального провадження (скарги) ставить під загрозу виконання завдань кримінального судочинства, закріплених у статті 2 КПК, а також дотримання учасниками кримінального провадження строків звернення до суду та оскарження судових рішень.  Кореспонденція, у тому числі апеляційні та касаційні скарги, від осіб, які утримуються в умовах слідчого ізолятора може направлятися також і через захисників, які отримали відповідні процесуальні документи від підзахисних під час побачень у слідчому ізоляторі.  Проведення апеляційного перегляду рішення про обрання чи про продовження тримання під вартою, навіть за умови що таке вичерпало свою дію (закінчився строк дії ухвали) гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина, забезпечує для особи, права якої порушено, отримання юридичної сатисфакції за незаконне позбавлення волі. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136236995
Рішення Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2026 року (справа N991/13304/25) #цивільна_конфіскація#необгрунтовані_активи#звязок_особи_з_активом#набуття_за_дорученням#право_розпорядження Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Чинне законодавство не розкриває поняття «зв’язок особи з активом», щодо якого вирішується питання про необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв’язку.  Щодо опосередкованого способу набуття активу нормативна конструкція має альтернативний характер - доведенню підлягає один із передбачених фактів: (1) набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або (2) особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.  У контексті антикорупційного законодавства поняття «набуття за дорученням» має широкий зміст і може охоплювати різні форми впливу уповноваженої особи, за яких третя особа діє в інтересах та за фактичної участі суб’єкта, уповноваженого на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Воно охоплює будь-які вказівки, настанови, домовленості, рекомендації чи прохання (як усні, так і письмові), які надає уповноважена особа іншій особі з метою набуття (або допомоги в набутті) певних активів. При цьому не обов’язково йдеться про формальну довіреність із чітким визначенням повноважень. Достатньо, щоб існував прямий або опосередкований вплив уповноваженої особи на рішення третьої особи набути ці активи, в тому числі усні домовленості чи домовленості «на словах», коли уповноважена особа фактично виступає ініціатором, пропонує, спрямовує, спонукає чи погоджує придбання активів іншою особою для того, щоб фактично володіти чи користуватися такими активами.  У разі якщо певні активи придбані іншою особою саме за дорученням уповноваженої особи, це свідчить, що активи фактично належать (або перебувають під контролем) суб’єкта, уповноваженого на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. У такому випадку активи підпадають під дію антикорупційних механізмів, зокрема, можуть розглядатися в межах процедури цивільної конфіскації та бути перевіреними на відповідність доходам та витратам уповноваженої особи. Доведення факту того, що набуття відбувалося «за дорученням», можливе через комплексне дослідження та аналіз відповідних правочинів і відносин. Під час дослідження необхідно встановити причинно-наслідковий зв’язок між діями уповноваженої особи та придбанням/реєстрацією активів іншою особою, під час якого з’ясовується, чи були ці дії умотивовані чи спровоковані ініціативою уповноваженої особи, чи існує об’єктивний контроль нею подальшого використання майна.  Можливість суб’єкта декларування вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, означає, що особа, не будучи формальним власником, дотична до активів і має певне коло можливостей здійснювати різні дії з ними. Посадовець прямо чи опосередковано контролює активи через механізми, еквівалентні праву розпорядження. Цей підхід базується на необхідності встановлення фактичного володіння, контролю та можливості більш менш вільно розпоряджатися активами незалежно від того, чи зареєстровані вони на посадову особу безпосередньо, чи на інших осіб (фізичних або юридичних). Важливою умовою є те, що посадова особа має можливість: визначати правову долю активів; поліпшувати активи; надавати вказівки щодо використання активів; в будь-який інший спосіб контролювати активи через третіх осіб, які формально виступають власниками.  Вчинення щодо активу дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження, означає фактичне управління або контроль над активом, незалежно від формальної реєстрації права власності на цей актив. Це поняття розширює традиційне уявлення про розпорядження майном, зосереджуючись на сутності, а не на формі відносин з активом.Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136139310
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року (справа N522/13795/22) #мова_судочинства#допустимість#показання_свідка#стан_спяніння#поняті#відеозапис#право_на_захист#істотне_порушення#повноваження_захисника Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Надання свідком недержавною (російською) мовою показань, яку розуміли всі учасники кримінального провадження і жодних заперечень із цього приводу не висловлювали, не утворює підстав для визнання їх недопустимими.  За відсутності можливості допитати свідка, оскільки він виїхав за межі України, сторони кримінального провадження не позбавлені можливості звертатися до суду з клопотанням про встановлення місцеперебування поза межами України такого свідка та проведення його допиту, зокрема на підставі запиту про міжнародну правову допомогу.  Способами забезпечення достовірності результатів певної слідчої (розшукової) дії є: 1) безперервний відеозапис ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії; 2) залучення понятих. У випадку повної відеофіксації слідчої дії, навіть за умови, що поняті були близькими родичами потерпілого, вказане не може вплинути на зміст і допустимість отриманих за результатами даних.  Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи в стані алкогольного сп’яніння якимось певним видом доказів.  Здійснення захисту адвокатом, строк дії договору про надання правничої допомоги якого закінчився, не тягне порушення права на захист, якщо за участі адвоката не вирішувалося жодних питань, пов’язаних з розглядом справи по суті та дослідженням певних доказів, захисна діяльність останнього не погіршувала становища обвинуваченого, від якого не надходили заперечення щодо участі такого адвоката. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135655449
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2026 року (справа N607/2285/25) #покарання#судовий_розсуд#тримання_під_вартою#екстрадиція#відбування_покарання Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб’єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб’єкта.  Строк тримання особи під вартою на території іноземної держави на виконання доручення України про її екстрадицію в рамках одного кримінального провадження підлягає зарахуванню у строк покарання. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135655444
Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2026 року (справа N607/779/23) #закриття_кримінального_провадження#строки_досудового_розслідування#відкриття_матеріалів Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Будь-яка сторона кримінального провадження може відмовитися від ознайомлення з наданими матеріалами, проте така відмова має бути письмово підтверджена, щоб у судовому засіданні суд мав можливість переконатися, що відповідна сторона виконала приписи ст. 290 частин 1-3 та 6 КПК щодо надання доступу до матеріалів, а сторона,якій було надано ці докази, добровільно відмовилася від ознайомлення з ними з власної волі. Письмове підтвердження про відмову протилежної сторони від ознайомлення зі згаданими матеріалами є законною підставою для суду допустити відомості, що містяться в них, як докази.  Повідомлення з боку сторони захисту з проханням повідомити про прийняте процесуальне рішення в порядку ст. 283 КПК, у якому підозрюваний та захисники підтверджують попередні ознайомлення з раніше наданими їм стороною обвинувачення матеріалами, проте не зазначають про відмову від подальшого ознайомлення з іншими матеріалами, про ненадання яких зазначали раніше в протоколах про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування, не дає підстав вважати вказане повідомлення письмовим підтвердженням сторони захисту факту надання їй доступу до матеріалів досудового розслідування, так і відмовою цієї сторони від подальшого ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135577406
Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2026 року (справа N161/4804/21) #правоохоронний_орган#працівник_правоохоронного_органу#провокація#тягар_доказування#викривач#показання#покарання#призначення_покарання#позбавлення_військового_спеціального_звання_рангу_чину_або_кваліфікаційного_класу Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Право складати акти перевірок, протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом, свідчить про те, що службова особа наділена правоохоронною функцією.  Тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.  Самі по собі звернення особи із заявами про вчинення злочинів, не можуть свідчити про провокацію злочину у конкретному кримінальному провадженні. Законом також не передбачено будь-яких заборон чи обмежень особи в частині кількості звернень до правоохоронних органів.  Положеннями КПК не передбачено обов’язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні.  Підставами для призначення покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є: 1) наявність у особи такого звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу; 2) вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Кримінальний закон не передбачає необхідності використання повноважень, які має (мала) особа через наявність у неї військового чи спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу у ході вчинення злочину, за який вона притягується до кримінальної відповідальності. Можливість призначення вказаного покарання не залежить від того який саме тяжкий чи особливо тяжкий злочин було вчинено. Суд може призначити покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу у тих випадках, коли вважатиме неможливим його збереження із вчиненням тяжкого або особливо тяжкого злочину особою. Тобто це покарання може бути призначене судом як у випадках, коли вчинений злочин був пов’язаний із використанням повноважень, якими наділяється особа у зв’язку із наявністю у неї відповідного звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу, так і тоді, коли такий зв’язок відсутній. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135577305
Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року (справа N991/7892/21) #походження_грошових_коштів#провокація#контроль_за_вчиненням_злочину#детектор_брехні#поліграф Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Наявність протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, у результаті якого вони були ідентифіковані, виключає обґрунтовані сумніви в законності походження коштів для використання під час здійснення контролю за вчиненням злочину. За положеннями ст. 91 КПК джерело походження грошей не входить у предмет доказування.  Інформація про джерело походження коштів, які були використані в ході контролю за вчиненням злочину, набуває значення в контексті перевірки доводів сторони захисту про провокування злочину. Вона має бути оцінена у взаємозв’язку з відомостями, які відображені в процесуальних джерелах доказів, у документах, що є процесуальними підставами до їх отримання, що відтворюють процесуальний шлях отримання доказів стороною обвинувачення.  Вчинення обвинуваченим активних дій, спрямованих на отримання неправомірної вигоди, свідчить на користь спростування версії про провокацію злочину. Так само, відсутність доказів, які свідчили б про надмірну активність правоохоронних органів, вказує на відсутність ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину.  Чинним законодавством не передбачено перевірки показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфа (детектора брехні) та використання отриманих даних як доказу в розумінні вимог ст. 84 КПК. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135515668
Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2026 року (справа N642/1023/23) #колабораційна_діяльність#погане_поводження#ефективне_розслідування Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Відповідальність за колабораційну діяльність в умовах окупації настає у разі добровільного, тобто з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу або крайньої необхідності, зайняття у відповідних органах посади з метою спричинити шкоду українській державі; якщо особа здійснювала відповідні дії під будь-яким примусом, склад колабораційної діяльності, зокрема, і передбаченої частиною 7 статті 111-1 КК відсутній.  Зобов’язання за статтею 3 Конвенції провести ефективне розслідування заяви не обмежується лише випадками поганого поводження з боку представників державних органів України. Державні органи не звільняються від зобов’язання провести ефективне розслідування заяви про погане поводження лише через те, що воно приписується представникам окупаційних сил. Це зобов’язання трансформується в обов’язок національних органів ретельно перевірити таку заяву в контексті обґрунтованості версії про добровільність дій обвинуваченого. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135926425
Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року (справа N607/6413/23) #допустимість#електронні_докази#цифрові_докази Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Основними доказами в кримінальних провадженнях, зокрема, щодо злочинів проти основ національної безпеки України, є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп’ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватних месенджерах та Telegram-каналах; особисте листування з використанням комп’ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам’яті, тощо).  Докази, отримані з відкритих джерел, - це частина електронних (цифрових) доказів, які мають свою специфіку. Правоохоронні органи спочатку концентрують зібрану з відкритих джерел інформацію, а потім вона трансформується у доказ, який сторона обвинувачення використовує в суді. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135479303
Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року (справа N404/2286/21) #ЄРДР#протокол#касаційний_розгляд#службовий_кабінет#провокація#перерозподіл#відпустка Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Різниця між первинними даними, внесеними до ЄРДР, та останніми даними, за якими пред’являється обвинувачення, пояснюється з розвитком досудового розслідування, уточненням фактів і прийняттям процесуальних рішень.  Закон не містить вимоги вказувати в протоколі абсолютно всіх присутніх осіб.  Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. При цьому скаржник має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження.  Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець.  Наявність наполегливого спонукання або надмірної ініціативи з боку заявника (свідка) може свідчити про провокацію. Натомість ініціативна спрямованість поведінки обвинуваченого на отримання неправомірної вигоди (зокрема, визначення її розміру) виступає чинником проти версії про провокацію злочину.  Доводи про те, що мала місце провокація злочину, є непослідовними та непереконливими, коли обвинувачений заперечує факт вчинення ним правопорушення та одночасно заявляє про провокацію.  Перебування члена колегії суддів у довготривалій відпустці є достатньою підставою для здійснення перерозподілу з метою здійснення кримінального провадження у розумні строки. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135479305