Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Висновки ВС та ВАКС від АО АС
Añadido 06 dic. 2025

Висновки ВС та ВАКС від АО АС

@KKC_AOAC
Número de suscriptores: 4 809
Fotos: 12
Enlaces: 1,300
Descripción:
Сучасна практика Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду від адвокатів АО «АС» (Стоянов, Шугалевич)

👥 Número de suscriptores

4 809
Promedio/Día:: +4
Promedio/Tiempo:: +9
Promedio/Mes:: +39

👁️ Vistas promedio por mensaje

1 800
Promedio/Día:: 1,730
Promedio/Tiempo:: 1,723
ERR: 37.43%

📊 Mensajes por Día

0.7
Último día: 1
Promedio semanal: 0.7
Promedio por día: 0.7

Historial de cambios de estado

Oficialmente no confirmado 2025-12-06

Muro

Estadísticas de telegram canal

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2025 року (справа N335/5060/24) #призначення_покарання#звільнення_від_відбування_покарання#обставини_які_помякшують_покарання#щире_каяття#активне_сприяння_розкриттю Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Вибачення обвинуваченого, висловлення жалю про свою поведінку і те, що трапилося внаслідок неї, повинні бути адресовані саме потерпілому, а не суду, оскільки суд оцінює факт щирості каяття саме перед потерпілим, а не перед судом. У діях обвинуваченого відсутня така пом’якшуюча покарання обставини, як щире каяття, якщо адресатом зазначених вище дій є виключно суд.  Активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення має місце, зокрема, тоді, коли під час допитів на досудовому розслідуванні та в ході судовогорозгляду підозрюваний (обвинувачений) надававвикривальні показання щодо фактичних обставин скоєного ним та визнавав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні. Водночас, наявність у діях обвинуваченого цієї помякшуючої покарання обставини не є безумовною підставою для застосування до останнього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132356122
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2025 року (справа N405/4442/22) #зберігання_зброї#поза_розумним_сумнівом#перекладач#мова_судочинства#право_на_захист Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Приписами ч. 3 ст. 263 КК встановлено, що звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Добровільна видача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює, що і надалі безперешкодно може зберігати предмети цього злочину, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.  Перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв’язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна вести свій захист і висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача. Для констатації факту порушення права особи на захист через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом».Чинниками для з’ясування розуміння особою таких обставин, зокрема, є тривалість проживання у державі ведення судочинства; рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.   Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132197154
Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2025 року (справа N604/4/20) #технічна_описка#повідомлення#відеозапис#слідчий_експеримент#допустимість Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Зазначення в тексті постанови іншого номера та дати реєстрації провадження є технічною помилкою, якщо зміст постанови свідчить про її ухвалення саме в межах конкретного кримінального провадження.  Приписи кримінального процесуального закону, які регламентують процедуру повідомлення учасника провадження про здійснену процесуальну дію або про прийняте процесуальне рішення, в тому числі й вручення письмового повідомлення про підозру, спрямоване на те, щоб адресат такого повідомлення був поінформований про факт прийнятого рішення або вчинення процесуальної дії. Отже основною метою передбаченого законом алгоритму здійснення такого повідомлення є доведення до відома адресата певної інформації, яка має процесуальне значення у провадженні. Законодавець також передбачив певні запобіжники, які дозволяють з одного боку зафіксувати небажання особи, яка є адресатом повідомлення, його отримати, а з іншого - є способом фіксації факту повідомлення. Таким способом повідомленням є відеозапис учинення певної процесуальної дії.  Намагання вручити підозрюваному повідомлення про завершення досудового розслідування, за умов відмови від його отримання, якщо ця подія була процесуально зафіксована свідчить про те, що сторона обвинувачення вживала заходів для виконання вимог ст. 290 КПК, а стороні захисту була забезпечена можливість реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.  Результати слідчого експеримента є допустимими й у випадку, коли ця слідча дія проведена у відділенні поліції, а не на місці події. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132476418
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2025 року (справа N496/2053/21) #кримінальний_проступок#висновок_спеціаліста#експертиза#змагальність#дослідження_доказів Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Частина 2 ст. 298-4 КПК передбачає, що одночасно із врученням повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку особа інформується про результати медичного освідування та висновок спеціаліста за їх наявності. У разі незгоди з результатами медичного освідування або висновком спеціаліста особа протягом сорока восьми годин має право звернутися до дізнавача або прокурора з клопотанням про проведення експертизи. У такому разі дізнавач або прокурор має право звернутися до експерта для проведення експертизи із дотриманням правил, передбачених цим Кодексом. Отже, указана норма передбачає лише інформування особи про такі результати і направлена на забезпечення права підозрюваної особи, у разі незгоди з результатами освідування або висновку спеціаліста, звернутися до дізнавача або прокурора з клопотанням про проведення експертизи. Якщо ж експертиза призначається дізнавачем, істотні порушення вимог КПК не мають місця, оскільки право вимагати призначення експертизи фактично забезпечено шляхом її проведення.  Мовчазна відмова сторони захисту від реалізації права заявляти клопотання про допит свідків або дослідження доказів не встановлює перед судом повинності переймати права чи обов’язки сторони. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132197130
Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2025 року (справа N527/819/23) #огляд#повторний_огляд#огляд_місця_події#понятий#відвід#неупередженість#судимість Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Кримінальний процесуальний закон не встановлює чітких часових меж для проведення огляду. Проведення повторного, через більше ніж місяць з моменту здійснення первинного, огляду не становить порушення кримінального процесуального закону.  Закон (ч. 7 ст. 223, ч. 3 ст. 237 КПК) не вимагає обов’язкової участі понятих під час огляду місця події.  Перелік підстав, з яких може бути заявлено відвід судді, передбачений статтями 75, 76 КПК. Однією з них є наявність сумніву в його неупередженості. Такі обставини мають створювати сумніви в неупередженості судді, тоді як незгода засудженого з процесуальними рішеннями та діями суду не свідчить сама собою про існування таких обставин.  Вказівка у судовому рішенні на те, що особа раніше судима є безпідставною та підлягає виключенню з судових рішень, якщо на момент постановлення судових рішень у кримінальному провадженні не мала судимості (судимість погашена або знята). Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132043848
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2025 року (справа N754/4243/23) #провокація#тест_на_провокацію#істотне_порушення Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Відсутність в судовому рішенні відповіді на твердження захисника про провокацію, викладені лише у письмовому виступі у судових дебатах, не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.  Суди зобов’язані, оцінюючи доводи сторони захисту про провокацію, провести так звані тести на провокацію, що включають «матеріальний (сутнісний, змістовний) тест» (substantive test of incitement) і «процесуальний тест» (procedural test of incitement). Під процесуальним тестом розуміється наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін. У свою чергу, матеріальний тест включає відповіді на запитання: чи були підстави для проведення таємної операції, зокрема, чи існували об’єктивні підозри в тому, що заявник брав участь у злочинній діяльності або був схильним до вчинення кримінального правопорушення, поки до нього не звернулася поліція; чи була поведінка правоохоронних органів по суті пасивною.  Для перевірки критерію чи була поведінка правоохоронних органів по суті пасивною, оцінці підлягають їх дії та дії конфідентів на предмет проведення розслідування в пасивний спосіб. Умовно випадки активності правоохоронних органів щодо схиляння до вчинення злочину можна поділити на дві групи: 1) безпосередня активна поведінка конфідента під час спілкування з обвинуваченим, що спрямована на схиляння його до злочинної діяльності; 2) інші активні дії співробітників правоохоронних органів у процесі розслідування, які виходять за межі здійснення розслідування, у переважно пасивний спосіб. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132043973
Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2025 року (справа N640/23773/18) #провокація#ознаки_провокації#визнання_вини#початок_досудового_розслідування#НСРД Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  У випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з’ясувати, (1) чи існували об’єктивні підозри в тому, що обвинувачений був причетним до злочинної діяльності або схильним до вчинення кримінального правопорушення; (2) у який момент була залучена особа до конфіденційного співробітництва: до першої зустрічі з посадовцями (що може свідчити про провокацію) або після того, як посадові особи висунули їй вимоги щодо отримання неправомірної вигоди; (3) хто був ініціатором зустрічей - першої та подальших; (4) чи носили дії органів правопорядку пасивний характер, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діяли за їхніми вказівками, з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів протиправної діяльності, впливали на суб’єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений; (5) чи була особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва, залежною від правоохоронних органів. Жодна з таких обставин сама по собі не може бути визначальною для висновку про наявність або відсутність провокації, і лише оцінивши всі фактичні і юридичні аспекти події в сукупності, суди можуть зробити висновок, чи була поведінка агентів такою, що спонукала особу до дій, які та не вчинила б без їх втручання. Тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.  Заперечення обвинуваченим своєї винуватості поряд із висуненням версії про провокацію вимагають від прокурора переконливого спростування її шляхом надання суду допустимих доказів і таке спростування є необхідним для цілей кримінального провадження.  Об’єктивні підстави для початку досудового розслідування та проведення НСРД відсутні у разі, якщо єдиним джерелом інформації про нібито злочинну діяльність особи є заява, що ґрунтується виключно на показаннях з чужих слів за відсутності інших вагомих даних. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132043931
Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2025 року (справа N991/5553/21) #привласнення#розтрата#заволодіння#повідомлення_про_підозру#службове_становище#зловживання_службовим_становищем#головуючий Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Одночасне виникнення з одного юридичного факту кримінально-правових та цивільно-правових (господарсько-правових відносин) є можливим та не може означати відсутність події злочину чи складу злочину в діянні особи. Як критерії зазначеного розмежування можуть використовуватися: елементи суб’єктивної сторони складу злочину: злочинна ціль (корислива мета, мета надання правомірного вигляду володінню відповідним чужим майном, яке набуте злочинним шляхом, відсутність ділової мети відповідного правочину тощо) та спрямованість і момент формування умислу (зокрема, направленість умислу на викрадення майна); а також елементи об’єктивної сторони складу злочину: характеристика діяння та способу його вчинення, наприклад, вчинення дій, які спричинюють неможливість вирішення ситуації цивільно-правовими способами (неможливість повернути майно, стягнути заборгованість тощо), здійснення діяння, яке явно відхиляється від усталеної ділової практики, використання повноважень всупереч інтересам організації чи всупереч їх призначенню тощо.  Кваліфікація діяння як привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст. 191 ч. 2 КК), не обумовлене обов’язковою наявністю в службової особи компетенції щодо майна, яке підлягало розкраданню, а також фактом перебування майна у віданні саме цієї службової особи. Принциповим є лише використання службовою особою свого службового становища (влади) для здійснення викрадення майна.  Відсутність захисника під час повідомлення особи про підозру не впливає на законність цієї процесуальної дії, і КПК не містить жодних застережень про необхідність залучення захисника при повідомленні особу про підозру.  Різна поведінка головуючого судді під час судового  розгляду судом першої інстанції щодо схожих питань, заданих різним свідкам різними сторонами кримінального провадження сама по собі не свідчить про упереджене ставлення до однієї з сторін або про порушення принципу рівності та змагальності сторін, а свідчить про виконання головуючим свого обов’язку щодо контролю ходу судового засідання, що є його дискрецією.  Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище. Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірене чи перебуває у їх віданні. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132084117
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2025 року (справа N642/7051/23) #ефективність_захисту#повітряна_тривога#істотне_порушення Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав і кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов’язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.  Проведення судового засідання в умовах оголошення сигналу «повітряна тривога» не утворює істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, за умови відсутності клопотання про відкладення судового розгляду, забезпечення відповідного рівня безпеки та дотримання процесуальних прав учасників судового процесу. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/132043826
Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2025 року (справа N302/1098/24) #крадіжка#знахідка#чуже_майно Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи:  Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала, кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі, й усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.  На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, якщо місцезнаходження цього майна власнику не відомо, між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим, а особа, яка знайшла це майно, не була очевидцем події втрати та сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника, а також відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131885341