Економічний Вісник

📞🤷‍♂️Як Трамп з індусами борется і американську економіку «руйнує»Президент США планує ввести мита проти індійського експорту протягом 24 годин через відмову Нью-Делі зупинити закупівлі російської нафти.Ринки на цю новину полетіли вниз. Дехто тицяє пальцем, із криками доводячи, що Трамп шкодить американській економіці та багатьом із тих, хто просував його на пост президента. До речі, зазвичай кричать ті, хто свого часу виступав за «шокову терапію», але подвійних стандартів у цьому не бачать.Але все це — дурниця. Ринок циклічний — по-перше. По-друге — він не завжди веде до зростання, що випливає хоча б із першого твердження.Будь-хто, хто це заперечує, просто не знайомий із предметом.Трамп просто діє, виходячи з логіки ринку.Бо саме логіка ринку передбачає конкуренцію і торгові війни.Мита проти Індії та вторинні санкції — це наслідок саме ринкової конкуренції, в яку з давніх пір втягнуті держави через транснаціональний і монопольний характер ринку.Тому Трамп захищатиме американський ринок, боротиметься з російськими та китайськими конкурентами — навіть ціною корекції фондового ринку. І це в чистому вигляді виконання ринкового запиту. Ось такий парадокс.🌟 EconomichnijVisnik

Інфляційний звіт НБУ: темпи зростання цін зменшуються, але економіка відновлюється повільноВ травні інфляція очікувано досягла піку та повернулася до зниження у червні (14.3% р/р). Проте вона перевищила прогноз через несприятливі погодні умови, що призвело до скорочення пропозиції продуктів харчування.Базова інфляція, натомість, яка не включає подібні сезонні коливання, уповільнюється швидше, ніж прогнозувалося (12.1% р/р).Основний вклад в інфляцію внесли: високі витрати на сировину та оплату праці.НБУ прогнозує сповільнення інфляції до 9.7% до кінця року та вихід на таргетний показник в 5% у 2027.Національний банк повідомив, що не бачить простору ані для підвищення, ані для зниження облікової ставки. Головна ціль - вийти на таргет інфляції та підтримувати попит на ОВДП (враховуючи прийняття Радою додаткових 412 млрд грн на оборонні витрати).Кредитний важіль Нацбанк застосовувати не планує, хоча і відмічає, що на даний момент кредитні умови найкращі з часів початку війни. Темп зростання кредитів бізнесу в гривні за останні місяці становив 30%.Проте слід враховувати низьку базу порівняння.Прогноз по зростанню економіки на 2025 - 2.1%, в 2026-2027 зростання прискориться до 2-3% на рік.В цілому в 2025 економіка має декілька основних «якорів», що стримують зростання: структурний дефіцит на ринку праці, зростання цін на сировину (е/е, а також збільшення податків й пр.), несприятливі погодні умови та недоступні кредити. Плюс витрати, повʼязані з війною.З черговим збільшенням оборонних видатків ще більше ресурсів буде перетікати до держбюджету з економіки, уповільнюючи відновлення. Це відображається в прогнозі на 2026-2027 роки, де замість 4-6% маємо 2-3%, навіть попри економічний спад і неповне відновлення. Військові витрати - один з чинників, що затримує економічне зростання.Другий, повʼязаний з першим - підвищення податків/акцизів. Офіційні особи не раз натякали на можливість ще одного збільшення податків в 2026. Хоча в Мінфіні заперечують плани збільшувати податки, в Бюджетній декларації на 2026-2028 роки заплановано введення 3 нових податків: оподаткування платформ або «податок на ОЛХ», акциз на солодкі напої, вдосконалення системи збору податкового боргу та збільшення ставок рентної плати. Нардеп Железняк пише, що додаткові збори з цього складуть 48 млрд грн в 2026.Плюс послаблення доступу до банківської таємниці.До того ж, облікова ставка навряд чи наблизиться до 12-13% до кінця року, а буде залишатися в діапазоні 14-15.5%, бо додаткові виплати військовим та можливе підвищення податків буде мати негативний вплив на інфляцію. А значить, кредитний важіль, який міг би прискорити відновлення економіки, також не буде задіяно.🌟 EconomichnijVisnik

До прогнозів НБУ про 2,1% зростання ВВП схиляються і колеги з ІЕД: за оцінкою ІЕД реальний ВВП зріс на 1,6% дпр в другому кварталі 2025 року. Тому темпи зростання реального ВВП у 2025 році будуть ближчими до 2%.За даними Держстату реальний ВВП у першому кварталі 2025 року зріс на 0,9% дпр, що близько до нашої оцінки у 0,7% дпр. З боку виробництва реальна валова додана вартість (ВДВ) впала в багатьох ключових сферах економічної активності. Так, реальна ВДВ скоротилась в сільському господарстві на 4,3% дпр через падіння виробництва м’яса та молока (показники першого кварталу відображають лише тваринництво). Через окупацію Україна втратила кілька вугільних шахт на сході країни, а газове видобування постраждало через удари російськими дронами та ракетами. В результаті реальна ВДВ в добувній промисловості впала на 15,1% дпр. Обстріли, логістичні проблеми, брак робочої сили є причинами падіння реальної ВДВ в переробній промисловості на 1,5% дпр. Також обстріли пояснюють падіння реальної ВДВ в постачанні електроенергії, гази та пару на 6,1% дпр. Нижчі витрати уряду на фортифікації та менші витрати на житлове будівництво призвели до зниження реальної ВДВ в будівництві на 10,2% дпр. Реальна ВДВ в транспорті скоротилась на 10,5% дпр через зупинку транзиту газу з росії до ЄС, а також менші перевезення зернових «Укрзалізницею». Останнє пов’язано з тим, що закінчились запаси зерна, накопичені ще у 2021-2022 роках. При цьому реальна ВДВ в торгівлі зросла на 3,3% дпр передусім через збільшення роздрібної торгівлі на фоні стабільних доходів населення. Економічне зростання також підтримали видатки уряду на державне управління та оборону та зростання у ряді галузей послуг. З боку попиту реальне кінцеве споживання домогосподарств зросло на 1,6% дпр, оскільки стрімке зростання доходів від заробітних плат було нівельовано меншим зростанням доходів від пенсій та соціальних виплат в реальному виразі. Також зростали заощадження через обмеження споживання у воєнний час. При цьому реальне споживання сектору загального державного управління збільшилось на 6,6% дпр. Валове нагромадження основного капіталу зросло на 37,7% дпр, що, найвірогідніше, відображає закупівлі озброєння за рахунок бюджетних коштів, а також надходження військової допомоги, що відображається в бюджеті по спеціальному фонду. При цьому виникає враження, що, як і раніше, не вся ця допомога повністю врахована в показниках імпорту: імпорт товарів та послуг зріс на 8,7% дпр в реальному виразі. Зупинка транзиту газу та зниження фізичних обсягів аграрного експорту є серед ймовірних причин падіння експорту товарів та послуг на 17,8% дпр в реальному виразі. @costukraine

⚖️Консолідація політичної та судової влади в Україні: демонтаж незалежного антикорупційного контролюВерховна Рада проголосувала за підпорядкування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Генеральній прокуратурі. Фактично йдеться про ліквідацію НАБУ як незалежного органу.На тлі обговорень щодо запровадження мораторію на перевірки бізнесу це рішення виглядає як перехід до нового рівня керованої економіки з вибірковим режимом протекціонізму. За умов воєнного стану Україна отримує модель, у якій держава виступає одночасно і арбітром, і учасником ринку (через афілійований з нею бізнес).Ліквідація НАБУ, зміна голови уряду й складу Кабміну, а також підготовка мораторію на перевірки (які, ймовірно, стосуватимуться лише «білого» бізнесу), передача функцій розслідування корупції органам, підконтрольним виконавчій владі — усе це відкриває шлях до створення стійкої системи захисту «своїх» гравців на ринку.Законопроєкт №12414 став, без перебільшення, завершальним елементом у цьому процесі. Більшість профільних медіа та Telegram-каналів оперативно відреагували на його ухвалення. Основні тези реакцій зводяться до одного: це кінець незалежної антикорупційної системи.Із цим важко не погодитись. Формально бюро зберігається, але його фактична автономія усунута. Підпорядкування Генпрокурору перетворює НАБУ на звичайний інструмент, керований виконавчою владою. Це знищує саму ідею його існування — як інституції, здатної незалежно розслідувати справи проти представників влади.Втім, важливо відзначити: в умовах воєнного часу будь-які структури, що претендують на незалежність від вертикалі влади, стають щонайменше вразливими або усуваються.Зрозуміло, що з початком війни роль автономних антикорупційних органів ослабла. Інша річ, що між ослабленням і знищенням є суттєва різниця. А держава саме знищила їх, спираючись на закони воєнного часу. Тепер статус НАБУ і САП законодавчо змінено, а це означає, що навіть після війни вони не відновлять свого колишнього сенсу та повноважень.Однак це рішення не стане політичною катастрофою для влади. Навпаки — за умов надзвичайного стану такий крок виглядає найбільш ефективним.Резонанс у ЗМІ обмежений, спротив з боку еліт мінімальний (достатньо поглянути на кількість голосів «за»).Міжнародні партнери відреагували м’яко: заява ЄС була стриманою й не містила ані загроз, ані умов.Поки в країні триває війна, серйозний зовнішній тиск на українську владу з приводу інституційних свобод малоймовірний. Європейські столиці готові заплющити очі на багато що, якщо це не заважає вести війну і не загрожує стабільності України.Однак наслідки вже окреслилися. Закон №12414 об’єктивно збільшує дистанцію між Україною та вступом до Європейського Союзу. Формальні критерії ЄС щодо незалежності судової та антикорупційної систем наразі не виконуються.Висновок. Закон №12414 не просто скасовує НАБУ як незалежну інституцію — він закріплює тренд на формування повністю керованої державою політико-економічної моделі. А це, як справедливо зауважують чимало коментаторів, пропорційно віддаляє строк вступу України до ЄС.🌟 EconomichnijVisnik

Податковий законопроєкт Трампа, частина 2: Армія, нафта і космос У першій частині ми розглянули, як податкова політика Трампа стимулює технологічний сектор — один із ключових рушіїв американської економіки. Тепер перейдемо до другого фундаменту його політичної стратегії — мілітаризації та зміцнення корпоратократії.🪖 Оборона: зброя, кордони і ядерне оновленняНа потреби оборони закладено 153 мільярди доларів. Ці кошти підуть на:• суднобудування та модернізацію флоту;• зміцнення систем ПРО;• оновлення ядерного арсеналу;• розробку гіперзвукової зброї;• розширення оборонної інфраструктури на кордоні.Особливий акцент — на боєприпасах і високотехнологічному озброєнні, зокрема безпілотних платформах. Значна частина бюджету спрямована на поліпшення умов для військових: виплати, страхування та соціальні пільги.🚀 Марс і монополії: технології на службі ідеологіїЗаконопроєкт не оминув і космічні ініціативи. Під гаслом «повернення величі» Трамп щедро фінансує проєкти NASA:• Програма «Артеміда» (Місяць): 93 млрд доларів — найбільший космічний бюджет за останні десятиліття.• Приватні програми SpaceX (Марс) — «дружній» реверанс Ілону Маску.Ці витрати — не лише інвестиції в науку, а й інструмент консолідації технологічних еліт у рамках мілітаристського курсу. Космос — театр стратегічного суперництва, і «сварка» з Маском цього не змінює.🛢 ЕнергетикаНа радість нафтовому сектору адміністрація Трампа знімає екологічні обмеження:• негайне відновлення аукціонів із продажу ліцензій на видобуток нафти й газу;• скасування програм зі зниження викидів парникових газів;• демонтаж «зеленого курсу» Байдена.Не зайвим буде згадати, що представники нафтового сектору були одними з найактивніших спонсорів Трампа.🚨 Поліцейщина і тюремно-міграційний апаратЗагальна сума, спрямована на внутрішні репресії, перевищує 100 мільярдів доларів:• 45 млрд — на будівництво нових в’язниць;• 46,5 млрд — на антиміграційні заходи, зокрема розширення стіни на кордоні;• понад 30 млрд — на посилення федеральних і місцевих правоохоронних органів.Формально — боротьба з нелегальною міграцією. Фактично — інфраструктура придушення будь-якої соціальної нестабільності. Це очевидна підготовка репресивного апарату.Взагалі, 4 липня стало певним сигналом — це був не пересічний день.Прийняття цього законопроєкту збіглося з Днем незалежності США. Для Трампа було важливо зробити щось символічне — і він це зробив: під знаковий день було ухвалено законопроєкт, який прямо прокладає шлях до воєнного часу.Це не просто податкова ініціатива. Це бюджет мобілізації, підпорядкований потребам технократії й військового апарату.Поки що це лише початок — причому не надто помічений, попри витрати на поліцейщину майже в 150 млрд.Закон закладає довгострокову модель: по-перше, технології й нафта, по-друге, посилення силових структур.По-третє, вже зараз видно тісне переплетення технократії, військово-промислового комплексу та влади. Цей законопроєкт ще більше цементує цей союз.🌟 EconomichnijVisnik

Вплив економічної кризи на можливість Росії вести війнуПерш за все слід відзначити, що навіть в сучасних умовах військовий цикл становить за звичай не більше 4х років. Це термін, впродовж якого економіка країни може забезпечувати активні бойові дії. Російсько-українська війна йде вже 4й рік. Саме на цьому етапі російська економіка вступає в період кризи на фоні поступового вичерпання ресурсів.Цикл екстенсивного та швидкого зростання в економіці РФ закінчився на початку 2 кварталу 2024 року. С тих пір виробничий сектор знаходячись в фактичної стагнації після досягнення своєї виробничої межі.Наразі в РФ є купа проблем, що є логічним продовженням позитивного економічного тренду 2023-2024. Це: високий рівно інфляції, бюджетний дефіцит та поступове вичерпання резервів на фоне сплеску витрат в 2025 році.Вже зараз дефіцит бюджету РФ складає 97% від запланованого на кінець року.Другу половину поточного 2025 року Росія буде вимушена жити в умовах жорсткої бюджетної економії.У верхніх ешелонах влади йдуть розмови про скорочення видатків на армію та держзамовлення, щоб зменшити інфляційний тиск.Проте, в розмові з Трампом Путін виказав впевненість, що він ніби візьме ключові регіони сходу України впродовж 60 днів. На цьому фоні темп зростання видатків в РФ значно прискорився за останні 2 місяця. Ймовірно, в рамках цілі досягти контролю над більшою територію України впродовж наступних 60 днів. Попри це, так чи інакше резервів у вигляді ФНБ у Росії вистачить на 6-12 місяців активних бойових дій. Але зрозуміло, що Москва не допустить повне його вичерпання. Скорочення видатків почнеться через 1-1.5 місяця.На полі бою це відобразиться с певним часовим лагом через велику інерцію. Відповідно, спіраль економічної кризи почне гальмувати військову машину вже в найближчі тижні. Потроху.Відповідно з теорією про 4х- літній військовий цикл, на яку можна опиратися, можна підрахувати, що зниження бойового потенціалу російською армії почнеться вже на початку 2026, кінці 2025 року. При цьому дата може перекочувати до більш близьких до нас календарних дат, якщо США введуть вторинної тарифи проти покупців російською нафти.🌟 EconomichnijVisnik

Податковий законопроєкт Трампа: хто виграє і за чий рахунокНовий податковий законопроєкт Дональда Трампа — це не просто внутрішня фіскальна ініціатива. Це стратегічний інструмент, спрямований на зміцнення позицій американських корпорацій у технологічній гонці, насамперед у протистоянні з Китаєм. Розглянемо ключові положення документа та їхні наслідки.1. Технологічні стимули: прискорена амортизація і R&DОсновна новація — 100% амортизація виробничого обладнання. Це означає, що бізнес зможе списати повну вартість покупки обладнання з оподатковуваної бази вже в рік придбання. Такий механізм вивільняє значні ресурси для реінвестицій: у модернізацію, наукові дослідження, розширення виробництва або навіть цінову війну (демпінг).Приклад: якщо компанія закупила обладнання на суму, що дорівнює третині її річного доходу, вона зможе зменшити оподатковувану базу на цю суму. Відповідно, податкові відрахування скоротяться приблизно на третину — і ці кошти залишаться у розпорядженні бізнесу.Другий ключовий стимул — списання витрат на НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи). Компанії зможуть вираховувати повну суму витрат на дослідження з оподатковуваного доходу в тому ж податковому періоді, коли ці витрати були здійснені. Це ще один спосіб прискореного перерозподілу коштів — від держави на користь приватного сектору.По суті, йдеться про масштабну податкову субсидію — обсягом близько 100 млрд доларів лише до 2026 року. Це прямий фінансовий сигнал бізнесу: інвестуй у технології — держава тебе підтримає.2. Удар по суперникахЗаконопроєкт також містить положення, спрямовані на обмеження співпраці з державами-конкурентами. Американські компанії, що співпрацюють із Китаєм, Іраном або Росією, позбавляються доступу до енергетичних податкових кредитів.Це інструмент тиску і стимул до розриву зв’язків з геополітичними опонентами США.3. Соціальна ціна технологічного стимулуПоряд із субсидіями, законопроєкт запроваджує:• інвестиційні пільги для бідних і сільських регіонів (зони переглядаються кожні 10 років, база збільшується на 30%);• скасування екологічних стимулів (електромобілі, сонячні панелі, водень тощо — починаючи з 2025–2026 років);• безстрокове обмеження списання надмірних збитків;• 1% акциз на закордонні грошові перекази готівкою та еквівалентами.Попри ці заходи, зростання бюджетних надходжень оцінюється у 100 млрд доларів — сума, яка повністю йде на покриття витрат, пов’язаних з податковими стимулами.За прогнозами, у 2026 році бюджет зазнає додаткових витрат — близько 400–500 млрд доларів. Фактично, це масштабна дотація інтересів приватних корпорацій за рахунок держави — ціною майбутніх скорочень у інших сферах.Передусім, йдеться про соціальну сферу. Скорочення витрат на освіту в США вже відбувається. Якщо дефіцитна динаміка збережеться, наступними під ніж можуть піти охорона здоров’я, житлові субсидії та інші елементи соціальної підтримки.Цей законопроєкт — не про податки у вузькому сенсі. Це — інструмент мобілізації американської економіки в умовах глобальної технологічної та економічної конфронтації. Підтримка корпорацій, стимулювання інновацій та економічна ізоляція конкурентів — усе це вписується у логіку «холодної війни 2.0».🌟 EconomichnijVisnik

📉🇷🇺Обвал нафтово-газових доходів та бюджетний дефіцит РФУ червні нафтово-газові доходи бюджету Росії скоротилися на 33,7% порівняно з попереднім місяцем і на 6,5% відносно вже провального червня 2023 року.За останні три місяці падіння склало 24,5% у річному вимірі, хоча порівняно з аналогічним періодом 2022 року показник усе ще залишається вищим на 29,4%.Причини — як зовнішні, так і внутрішні. Окрім зниження цін на нафту, Росія зіткнулася зі скороченням фізичних обсягів експорту. Так, за рік Brent подешевшала на 13,5%, Urals — на 14%, тоді як надходження до бюджету від податку на видобуток корисних копалин та експортного мита обвалилися на 41,2%.Другий удар — зміцнення рубля. Середня рублева ціна на нафту сьогодні приблизно на третину нижча, ніж рік тому.Однією з причин стала висока ключова ставка Центробанку, яка досі тримається на рівні 20%. Це стримує інфляцію, але водночас стимулює попит на рублеві активи та зміцнює валюту, що душить експортні прибутки.Перед економікою РФ постала класична дилема:• або боротися з інфляцією, пригнічуючи й без того сповільнене зростання,• або підтримувати економіку — але ціною ще вищої інфляції.Банк Росії, як і раніше, демонструє низьку толерантність до інфляції, тому продовжує дотримуватися жорсткої монетарної політики — навіть на шкоду завданням військово-промислового комплексу. Швидкого зниження ставки очікувати не варто: у липні інфляція прискорилася й наближається до 10% у річному вимірі.На цьому тлі у владних колах дедалі активніше обговорюється скорочення військових витрат як головного джерела інфляційного тиску. Водночас бюджет змушений буде існувати до кінця року в режимі жорсткої економії.Так, ефект не буде миттєвим — зміни дадуться взнаки із затримкою у 2–3 місяці. Боєздатність Росії істотно не ослабне одразу через інерцію. Для точнішої оцінки впливу на армію потрібні деталі законопроєкту про скорочення витрат, а поки його нема і видатки зростають — гадати не варто.Дефіцит бюджету у червні сягнув 3,7 трлн рублів при річному ліміті (плані) у 3,8 трлн. Фінансові резерви ще є, але вони швидко зменшуються, а доходи падають: через зміцнення рубля, зниження цін та скорочення обсягів експорту — особливо в енергетичному секторі. При цьому бюджетні витрати продовжують зростати (про це — в наступних матеріалах).Додатковий тиск може зрости, якщо США ухвалять закон про тарифи проти країн — покупців російської нафти, що, судячи з сигналів із Вашингтона, цілком ймовірно.🌟 EconomichnijVisnik

Паралелі з нинішньою кризоюУмови дії договорів з іноземними корпораціями рясніли відголосками колоніальної епохи, яка, за історичними мірками, закінчилася буквально напередодні описаних подій.Це, а також жорстока диктатура шаха, призвело до соціального шторму в іранському суспільстві, який вилився в Ісламську революцію 1979 року — як продовження боротьби за нафтові ресурси Ірану.Це фактично анулювало результати операції 1953 року. До сьогодні вся нафтогазова промисловість залишається в руках місцевих компаній, а доступ міжнародних корпорацій майже повністю закритий. За винятком китайських — саме вони стали опорою нового режиму.Китай став іншою стороною цієї гри. Переворот 1953 року був вигідний США. А переворот 1979 року, навпаки, був спрямований проти США. Цей ланцюг боротьби тягнеться аж до наших днів. Сьогодні Китай активно підтримує Іран, аби не допустити його перетворення на американського союзника. Це спричинило б втрату доступу до нафтових ресурсів і величезного ринку.Поява такого гравця з такими можливостями, як сучасний Китай, з одного боку, забезпечила Ірану вихід на прибуткові ринки нафти, з іншого — перетворила це у залежність. Іран неминуче став фігурою на шахівниці китайської зовнішньої політики.Нещодавно це вилилося у «дванадцятиденну війну» — акт протистояння Китаю та США. У центрі уваги знову опинилися нафтові ресурси, транспортні маршрути й питання балансу сил у регіоні.Чи нагадує нинішній конфлікт ситуацію 1953 року? Безумовно — він прямо виростає з неї.Багато інструментів і сьогодні залишаються в арсеналі. Хоча є й суттєва різниця. Незважаючи на схожість плану — як у 1953, так і в 2025 році розрахунок був на повалення уряду без прямої інтервенції — різниця величезна і радше не на користь США.Сьогодні немає ні програми Трумена, через яку можна було б постачати зброю генералам, що заздалегідь вступили в змову. Немає й американських представництв в Ірані, які могли б слугувати каналом для агентури.Можливості США для проведення таємних операцій суттєво скоротилися — не в останню чергу через жорсткі, всеосяжні заборони й контроль з боку іранських силовиків.У сучасному світі організація масових протестів чи спротиву, керованих іноземною державою, в умовах Ірану можлива хіба що через соцмережі.Соцмережі в Ірані контролюються. Деякі плани США передбачали використання супутникового зв’язку Starlink, але, очевидно, принаймні поки що це не дало жодних результатів.В Ірані вже заявили, що за використання супутникового зв’язку Starlink буде суворе покарання.Втім, усе це — лише інструменти боротьби. А її суть полягає у давньому конфлікті за контроль над нафтовими й іншими енергетичними ресурсами, за які нині змагаються Китай і США.3/3🌟 EconomichnijVisnik

📉🇺🇸Як справи в американській промисловості?Дональд Трамп перебуває на посаді президента вже пів року, але інерція виявляється сильнішою за його промислову політику. Та й хвалитися особливо нічим.Американська економіка продовжує рух за байденівською траєкторією. Деякі показники навіть погіршились.Рівень завантаженості виробничих потужностей знизився з 78% у лютому 2025 року до 77,4% у травні.Американські компанії опинилися у «лещатах» між послабленням внутрішнього і зовнішнього попиту.Вичерпання заощаджень, високе боргове навантаження з одного боку, обмеження торгівлі та тарифи — з іншого, скорочують потенційний збут американських товарів.Річне зростання сповільнилося до 0,6%. Імовірно, саме настільки плачевний стан американського промислового комплексу підштовхнув політичне керівництво США до участі в атаках на Іран.Як я вже писав, метою атаки було розхитати режим аятол і замінити його урядом, готовим відкрити ринок для іноземних (передусім — американських) корпорацій і вийти на світовий ринок нафти (Іран — четверта у світі країна за видобутком нафти). Це могло б суттєво знизити ціни на «чорне золото» і принаймні загальмувати регрес економіки США.З тієї ж причини конфлікт швидко згорнули: режим вистояв, а ескалація призвела б до зростання цін на нафту.З іншого боку, чим більше проблем накопичується в американській економіці, тим потужнішим буде вибух і тим серйознішими — подальші кризи.Рівень 2008 року досі не вдалося подолати. 17 років без зростання. Але замість застою може прийти рецесія. Із посиленням торгових війн це цілком імовірний сценарій. А, як відомо, перед і після криз ідуть війни.У період правління Трампа, з лютого по травень, дані щодо виробництва виглядають так:Переробна промисловість зросла на 0,7% р/р, видобуток корисних копалин — лише на 1,5% р/р, електроенергетика — на 3,3% р/р.Ці дані досить слабкі й вказують на наближення рецесії.🌟 EconomichnijVisnik