Паралелі з нинішньою кризоюУмови дії договорів з іноземними корпораціями рясніли відголосками колоніальної епохи, яка, за історичними мірками, закінчилася буквально напередодні описаних подій.Це, а також жорстока диктатура шаха, призвело до соціального шторму в іранському суспільстві, який вилився в Ісламську революцію 1979 року — як продовження боротьби за нафтові ресурси Ірану.Це фактично анулювало результати операції 1953 року. До сьогодні вся нафтогазова промисловість залишається в руках місцевих компаній, а доступ міжнародних корпорацій майже повністю закритий. За винятком китайських — саме вони стали опорою нового режиму.Китай став іншою стороною цієї гри. Переворот 1953 року був вигідний США. А переворот 1979 року, навпаки, був спрямований проти США. Цей ланцюг боротьби тягнеться аж до наших днів. Сьогодні Китай активно підтримує Іран, аби не допустити його перетворення на американського союзника. Це спричинило б втрату доступу до нафтових ресурсів і величезного ринку.Поява такого гравця з такими можливостями, як сучасний Китай, з одного боку, забезпечила Ірану вихід на прибуткові ринки нафти, з іншого — перетворила це у залежність. Іран неминуче став фігурою на шахівниці китайської зовнішньої політики.Нещодавно це вилилося у «дванадцятиденну війну» — акт протистояння Китаю та США. У центрі уваги знову опинилися нафтові ресурси, транспортні маршрути й питання балансу сил у регіоні.Чи нагадує нинішній конфлікт ситуацію 1953 року? Безумовно — він прямо виростає з неї.Багато інструментів і сьогодні залишаються в арсеналі. Хоча є й суттєва різниця. Незважаючи на схожість плану — як у 1953, так і в 2025 році розрахунок був на повалення уряду без прямої інтервенції — різниця величезна і радше не на користь США.Сьогодні немає ні програми Трумена, через яку можна було б постачати зброю генералам, що заздалегідь вступили в змову. Немає й американських представництв в Ірані, які могли б слугувати каналом для агентури.Можливості США для проведення таємних операцій суттєво скоротилися — не в останню чергу через жорсткі, всеосяжні заборони й контроль з боку іранських силовиків.У сучасному світі організація масових протестів чи спротиву, керованих іноземною державою, в умовах Ірану можлива хіба що через соцмережі.Соцмережі в Ірані контролюються. Деякі плани США передбачали використання супутникового зв’язку Starlink, але, очевидно, принаймні поки що це не дало жодних результатів.В Ірані вже заявили, що за використання супутникового зв’язку Starlink буде суворе покарання.Втім, усе це — лише інструменти боротьби. А її суть полягає у давньому конфлікті за контроль над нафтовими й іншими енергетичними ресурсами, за які нині змагаються Китай і США.3/3🌟 EconomichnijVisnik