Економічний Вісник

⚠️❗️Адміністрація Трампа розглядає можливість участі США в капіталі оборонних корпораційА чому б не розглянути? Адже всі розуміють, що наближається війна, а війна — це завжди великі витрати на зброю.Але це з одного боку. З іншого — це можна обернути в плюс. Американська казна може отримати мільярди доларів додаткових доходів. Вийде зручна схема, коли частина бюджетних грошей буде частково відшкодовуватися.До того ж, тоді злиття держави і ВПК-бізнесу стане ще більш тісним. Тобто, воно вже перебуває на рівні фактичної єдності інтересів або ж глибокої корпоративної інтеграції. Але, виявляється, є до чого прагнути.Однак не секрет, що військово-промисловий сектор США завжди був тісно пов’язаний з державою. Наприклад, літаки-шпигуни, які, до речі, називалися Lockheed y-2, виробництва відповідної компанії, виготовлялися в найсуворішій секретності.Пізніше, у ЦРУ їх використовували для секретних розвідувальних вильотів, головним чином над СРСР. Саме цей літак потрапив у центр скандально відомої операції «Переліт», коли у 1960 році, 1 травня, американський розвідник був перехоплений над територією Радянського Союзу.Факт наявності літального апарату, здатного набирати висоту до 22 км, тримався в найсуворішому секреті, що яскраво підкреслює ступінь співпраці військових компаній, Пентагону і ЦРУ. Зараз ми бачимо поглиблення цієї інтеграції на тлі торгових, поки що торгових, воєн.Оскільки партія Китаю і США колись, невідомо коли, але мабуть рано, дійде до ендшпілю, то непогано було б до нього підготуватися. Бо в тому напрямку ми рухаємося все швидше.У таких обставинах держава і ВПК завжди зливаються воєдино. Перед державою постає необхідність вести проксі і непроксі війни. Враховуючи глобальний характер домінування США, доводиться постійно. З іншого боку, ВПК саме цього і потребує.Звідси виростає попит на війну і військове лобі, тут його економічні корені. Воно різко прискорює процес переходу партії в «ендшпіль», бо кровним інтересом стає війна.Я сказав про економічні корені. Раз почав, треба закінчити: першочергово, звісно, не військове лобі, саме по собі воно нічого не визначає.Породжує попит на війну характер економічних перетворень у світі: посилення торгових воєн і економічної конкуренції. Перетворення визначили перемогу республіканців-ізоляціоністів з Трампом на чолі, посилення конфліктів у світі, і лише за цим настав попит на війну як крайній аргумент у розв’язанні протиріч і «торгових суперечок». Війна — завжди інструмент політики.Але відволіклися.Треба сказати, що причетність держави до ласих часток передової оборонної компанії дасть останній міцного і «всюдисущого» покровителя — у вигляді, звісно ж, уряду США.Таким чином, куди б США не пішли продавати (а підуть вони по всьому світу), або нав’язувати купівлю своїх військових товарів, Lockheed буде там.Ми це вже бачимо, не лише на прикладі Lockheed. Так, Ізраїль воює американськими літаками і ракетами в Ірані та Палестині. Україна збиває російські дрони з китайськими комплектуючими американськими ракетами і т.д., і т.п.Враховуючи проблеми США з держборгом і необхідністю переозброюватися, ми побачимо чимало таких «проникнень» у капітали компаній із ряду критичних галузей.Але тут важливо розуміти, що не купівля акцій компанії стимулює війни, а війни стимулюють купівлю акцій компанії. Як відомо, проксі-війни США вели і ведуть без будь-якої участі в капіталі Локхіда.Просто на тлі підготовки США до війни великі компанії ще глибше інтегруються в державу, а держава - в компанії. Коротше, сьогодні, коли світ спалахує вогнями старих і нових військових конфліктів, кількість добровільних (і не дуже) пропозицій щодо купівлі зброї від США вже зашкалює, а далі — тількі більше.Тут і контракт з Європою на «баснословну», але точно не вказану суму доларів (швидше за все, там звичні всім нам billions of dollars Трампа), і контракти з Україною, Індією, впридачу підвищення витрат на американську армію.Одним словом, війна-війною, бенкет горою.

🤬Болтон, Трамп і ілюзія «українських союзників»Показова істерика під новиною про Джона Болтона.Лише американському суду відкрив справу проти колишнього радника Трампа, як в українському сегменті мережі посипалися злі смайлики та обурення. Здавалося б, до чого тут Україна? Але медіа підсунули публіці зручну казку: Болтон — «наш», майже що проукраїнський герой, а отже удар по ньому — це удар по Україні.Суть маніпуляції проста.Спочатку конфлікт Трампа та його колишнього радника є звичайною внутрипартійною розборкою. Але українські медіа, які політично заангажовані певним чином, свідомо малюють Болтона другом України. Це особиста і, до того ж, неточна характеристика, але вона накладає відбиток на всю новину. Відкриття справи проти колишнього радника не викликало б ніякої реакції, але атака Трампа на «проукраїнського яструба» викликає бурю емоцій та вибух обурення.Виходить, що за допомогою Болтона медіа просувають навіть не його самого, а накидають хулу на Трампа і виставляють його борцем проти лояльно налаштованих до України американських політиків. А також створюють антитрампівський дискурс загалом. Тобто, завдяки грубій, простій підміні змістів, де Україна взагалі не фігурує, новину про внутрішню розборку американських еліт перетворюють на агітаційний, антитрампівський контент.Ще раз зауважу: тут сенс навіть не в тому, щоб похвалити Болтона, а в тому, щоб створити чорно-білу картинку світу і визначити Трампа на «сторону злих».Якщо подивитися ширше, ми бачимо типовий приклад використання периферійної країни як інструмента внутрішньої боротьби в великих країнах. Україна в цьому випадку — медійний ресурс.Українським масам же підсовують фальшиву драму: нібито всередині США йде боротьба «за Україну» і «проти України». Насправді ж йдеться про конкуренцію великих політичних груп, яким однаково байдужа доля України.🌟 EconomichnijVisnik

🇺🇸🇷🇺Саміт на АлясціЗустріч Путіна і Трампа закінчена, зійшлися на тому, що будуть домовлятися далі. Зустріч – черговий епізод довгих переговорів між центром світової економіки і периферією.Очевидно, перед зустріччю були досягнуті попередні домовленості щодо війни в Україні, але Путін запропонував дещо Трампу, що змусило його закінчити зустріч раніше і зателефонувати лідерам ЄС та Зеленському.Це «дещо» містить у собі більш вигідну, ніж спочатку планувалося, угоду для США і менш вигідну для України. На дзвінку з європейськими союзниками Трамп намагався продавити їх під цей варіант.Путін же торгувався невтручанням у конфлікти проти США на Близькому Сході, де Америка намагається перекусити нафтовий придаток Китаю – Іран. Натомість вимагав повернення Москви на світовий ринок нафти і позаблоковий статус України. Це створило б певне затишшя в конфлікті Росія–НАТО, на час, поки РФ займалася б освоєнням українського та європейського ринку.Класична спроба Кремля домовитися про переділ по-доброму, що для нього бажаніше, ніж військовий переділ.Така дволикість російської влади, коли на фронтах України вона воює проти «Стінгерів» і «Леопардів», а на полях Анкоріджа веде переговори з постачальниками «Стінгерів» і «Леопардів». Цей політичний дуалізм має під собою об’єктивну економічну базу.Що стосується суті зустрічі.Російська влада за своєю природою є подвійною. Напівпериферійний характер економіки змушує її шукати угоди з розвиненими державами Заходу як основного ринку збуту сировини.Зворотний бік економічної системи Росії, навпаки, штовхає її на розширення області економічного впливу, у тому числі в Україні та на пострадянському просторі. У Росії накопичилося достатньо капіталу, щоб експортувати його і створювати свою периферію. Але після кризи 2008 року розширити свій вплив, не наступаючи на ноги «західним партнерам», стало неможливо.Війна в Україні, яка планувалася швидкою і безкровною, – це спроба Росії закріпити своє право на пострадянський простір, утвердитися як центр над східноєвропейською периферією. Москва намагалася показати Заходу, що вона готова всіма способами захищати свої сфери інтересів, претендуючи на статус рівнозначного партнера, підвищуючи ставки.На зустрічі в Алясці обговорювалося саме питання України в загальному контексті відносин двох держав. З цього випливає, враховуючи характер і причини конфлікту, що на зустрічі намагалися домовитися саме про партнерство, враховуючи, як каже Кремль, «нові реалії багатополярного світу». Тобто, враховуючи амбіції Росії на Східну Європу.Для Росії важливо знову вбудуватися у світовий енергетичний ринок, для США – відірвати ресурси Росії від виробничої бази Китаю.При цьому, Росія хоче відтяти частку ринків у Заходу і вже спрямувала свій погляд на Балтію, веде війну в Україні. Це не влаштовує США і весь блок НАТО.А Росію не влаштовує, що США не визнають за Москвою права на ринки пострадянського простору і Варшавського блоку.Щоб вийшла угода по Україні, потрібно, щоб одна зі сторін відступила від своїх інтересів. Найімовірніше, що це буде Росія в силу подвійного характеру економіки. По суті, Росію не влаштовує в так званому «однополярному світі» лише її частка, а не сам його принцип.Але навіть у разі поступки Кремля, певної деградації відносин з Пекіном (зауважу, що розмова йшла тет-а-тет, без Китаю, і що найімовірніше російська делегація могла торгувати нейтралітетом щодо бійки КНР і США), угода може бути лише тимчасовою. Потім, якщо звичайно в Росії не прийдуть послідовники Навального, знову піднімуться крики про «нас надурили».Але судячи з того, що зустріч закінчилася швидше, ніж планувалося, Путін не пішов на поступки, а висунув жорсткі вимоги, які не влаштовують Європу, але загалом влаштовують США.Приблизно такий результат у саміту на Алясці.

🇷🇺🛍Економічний ефект від санкцій. ЕксклюзивЕкспорт мінеральних продуктів, дизельного палива та мазуту з Росії за 2024 рік — 190-215 млрд дол. ВВП Росії в 2024 станови 2.2 трлн, відповідно доля нафтагазу в загальному ВВП дорівнює близько 8.6-10%.У 2022 цей показник був найвищим за період війни — доля нафтогазових доходів до ВВП в Росії була в 2022 — 12.3-12.5%.Таким чином, спад нафтогозових доходів з 2022 року становив 2.5-3.9% від ВВП, пікового не тількі по цінам на газ і нафту в ЄС, а й по обсягам експорту з РФ за всю історію. Як видно, прямий вплив санкцій на нафтогазовий сектор РФ це мінус 2.5-3.9% відсотка валового продукту. Тепер розглянемо ефект санкцій на загальний експорт.Доля експорту у ВВП у 2021 — 26.7%.У 2022 — приблизно стільки ж 25-26% при зростанні експорту на 17-19%.У 2024 цей показник обвалився і становив 16.0% при збереженні номінального доларового ВВП на одному рівні.Обвал експорту у 2024 до 2022 на 41.2%, скорочення надходжень на 237 млрд дол через зниження цін на нафтогаз з піків 2022 та санкції, зокрема стеля цін та вимушені дисконти.Таким чином, скорочення експорту у 2024 р. до 2022 р., коли були запроваджені санкції, становило 10.7% від ВВП. Це змусило РФ застосувати кредитний важіль на 415 млрд дол, про який писав економіст Крейг. Це разом зі збільшенням видатків бюджету компенсувало падіння від санкцій та зберегло економіку від провалу.Так, видатки федерального бюджету зросли з 21.8 трлн руб до 40 трлн або на 83.5%. Якщо рахувати в доларах, зростання на 138%, з 300 млрд дол до 416 млрд. Але це грубий розрахунок на основі середнього курсу рубля.Але не зважаючи на це, санкції досягають своєї довгострокової задачі - економіка Росії перегріта та близька до стагфляції, куди її привели санкції і необхідність їх парирувати за допомогою кредитних і бюджетних важелів🌟 EconomichnijVisnik

🗣«Росія тепер більше налаштована на припинення вогню, але головне, щоб вони не обдурили нас і США», — заявив Зеленський.Щодо заяви Зеленського.Його, здавалося б, невинне «якщо нас не обдурять» — просто пил в очі. На такому рівні не вірять на слово. Не роблять ставку на чесність опонента, тим більше коли від наявності або відсутності такої залежить майбутнє мільйонів людей.Будь-яке припущення, що США й Україна ведуть переговори із заплющеними очима й потрапляють у ситуації, коли їх можна обдурити, означає свідоме або несвідоме приниження їхніх інтелектуальних здібностей.Тому слова президента можна сприймати не інакше як попередню інформацію для обробки населення. На яку можна буде послатися в разі невдачі переговорів і звинуватити в цьому РФ. Мовляв, «це все росіяни, вони нас обдурили, ми не винні».Та й загалом, щоб зрозуміти наївність і всю комедію цієї заяви, достатньо згадати, що останні місяці обидві сторони намагаються «надурити» одна одну, але поки що безуспішно. Тому думати, що США, які ведуть переговори за Україну, можуть хоча б теоретично поставити себе в ситуацію, коли їх може обдурити РФ, означає виявити дитячу дурість, що межує з божевіллям. Або заявити, що вище керівництво Вашингтона ще не встигло еволюціонувати до людини.Очевидно, що просто так обдурити США себе не дадуть. Програма-мінімум для США й України заперечує принципові поступки Росії. Але якщо в медіа підготовлюють антикриз, отже, назріває якась ризикована угода.Вона скоріше за все полягає на в плоскості умов миру, а в плоскості заключення перемирʼя/економічних угод. У разі провалу яких США й Україна нічого не втрачають заздалегідь перекладають провину на Росію.Правда, після всіх цих кумедних розмов і викриття риторики залишається без відповіді одне питання — про що ж там домовилася Уїткофф із Путіним? Чи можлива взагалі угода, перемир’я? Досі я думав, що ні, і зараз так думаю. Навряд чи вчора в Кремлі зрушили з місця питання перемир’я, але піар-команда Трампа працює добре і знову інтригує своїми заявами.🌟 EconomichnijVisnik

📞🤷‍♂️Як Трамп з індусами борется і американську економіку «руйнує»Президент США планує ввести мита проти індійського експорту протягом 24 годин через відмову Нью-Делі зупинити закупівлі російської нафти.Ринки на цю новину полетіли вниз. Дехто тицяє пальцем, із криками доводячи, що Трамп шкодить американській економіці та багатьом із тих, хто просував його на пост президента. До речі, зазвичай кричать ті, хто свого часу виступав за «шокову терапію», але подвійних стандартів у цьому не бачать.Але все це — дурниця. Ринок циклічний — по-перше. По-друге — він не завжди веде до зростання, що випливає хоча б із першого твердження.Будь-хто, хто це заперечує, просто не знайомий із предметом.Трамп просто діє, виходячи з логіки ринку.Бо саме логіка ринку передбачає конкуренцію і торгові війни.Мита проти Індії та вторинні санкції — це наслідок саме ринкової конкуренції, в яку з давніх пір втягнуті держави через транснаціональний і монопольний характер ринку.Тому Трамп захищатиме американський ринок, боротиметься з російськими та китайськими конкурентами — навіть ціною корекції фондового ринку. І це в чистому вигляді виконання ринкового запиту. Ось такий парадокс.🌟 EconomichnijVisnik

Інфляційний звіт НБУ: темпи зростання цін зменшуються, але економіка відновлюється повільноВ травні інфляція очікувано досягла піку та повернулася до зниження у червні (14.3% р/р). Проте вона перевищила прогноз через несприятливі погодні умови, що призвело до скорочення пропозиції продуктів харчування.Базова інфляція, натомість, яка не включає подібні сезонні коливання, уповільнюється швидше, ніж прогнозувалося (12.1% р/р).Основний вклад в інфляцію внесли: високі витрати на сировину та оплату праці.НБУ прогнозує сповільнення інфляції до 9.7% до кінця року та вихід на таргетний показник в 5% у 2027.Національний банк повідомив, що не бачить простору ані для підвищення, ані для зниження облікової ставки. Головна ціль - вийти на таргет інфляції та підтримувати попит на ОВДП (враховуючи прийняття Радою додаткових 412 млрд грн на оборонні витрати).Кредитний важіль Нацбанк застосовувати не планує, хоча і відмічає, що на даний момент кредитні умови найкращі з часів початку війни. Темп зростання кредитів бізнесу в гривні за останні місяці становив 30%.Проте слід враховувати низьку базу порівняння.Прогноз по зростанню економіки на 2025 - 2.1%, в 2026-2027 зростання прискориться до 2-3% на рік.В цілому в 2025 економіка має декілька основних «якорів», що стримують зростання: структурний дефіцит на ринку праці, зростання цін на сировину (е/е, а також збільшення податків й пр.), несприятливі погодні умови та недоступні кредити. Плюс витрати, повʼязані з війною.З черговим збільшенням оборонних видатків ще більше ресурсів буде перетікати до держбюджету з економіки, уповільнюючи відновлення. Це відображається в прогнозі на 2026-2027 роки, де замість 4-6% маємо 2-3%, навіть попри економічний спад і неповне відновлення. Військові витрати - один з чинників, що затримує економічне зростання.Другий, повʼязаний з першим - підвищення податків/акцизів. Офіційні особи не раз натякали на можливість ще одного збільшення податків в 2026. Хоча в Мінфіні заперечують плани збільшувати податки, в Бюджетній декларації на 2026-2028 роки заплановано введення 3 нових податків: оподаткування платформ або «податок на ОЛХ», акциз на солодкі напої, вдосконалення системи збору податкового боргу та збільшення ставок рентної плати. Нардеп Железняк пише, що додаткові збори з цього складуть 48 млрд грн в 2026.Плюс послаблення доступу до банківської таємниці.До того ж, облікова ставка навряд чи наблизиться до 12-13% до кінця року, а буде залишатися в діапазоні 14-15.5%, бо додаткові виплати військовим та можливе підвищення податків буде мати негативний вплив на інфляцію. А значить, кредитний важіль, який міг би прискорити відновлення економіки, також не буде задіяно.🌟 EconomichnijVisnik

До прогнозів НБУ про 2,1% зростання ВВП схиляються і колеги з ІЕД: за оцінкою ІЕД реальний ВВП зріс на 1,6% дпр в другому кварталі 2025 року. Тому темпи зростання реального ВВП у 2025 році будуть ближчими до 2%.За даними Держстату реальний ВВП у першому кварталі 2025 року зріс на 0,9% дпр, що близько до нашої оцінки у 0,7% дпр. З боку виробництва реальна валова додана вартість (ВДВ) впала в багатьох ключових сферах економічної активності. Так, реальна ВДВ скоротилась в сільському господарстві на 4,3% дпр через падіння виробництва м’яса та молока (показники першого кварталу відображають лише тваринництво). Через окупацію Україна втратила кілька вугільних шахт на сході країни, а газове видобування постраждало через удари російськими дронами та ракетами. В результаті реальна ВДВ в добувній промисловості впала на 15,1% дпр. Обстріли, логістичні проблеми, брак робочої сили є причинами падіння реальної ВДВ в переробній промисловості на 1,5% дпр. Також обстріли пояснюють падіння реальної ВДВ в постачанні електроенергії, гази та пару на 6,1% дпр. Нижчі витрати уряду на фортифікації та менші витрати на житлове будівництво призвели до зниження реальної ВДВ в будівництві на 10,2% дпр. Реальна ВДВ в транспорті скоротилась на 10,5% дпр через зупинку транзиту газу з росії до ЄС, а також менші перевезення зернових «Укрзалізницею». Останнє пов’язано з тим, що закінчились запаси зерна, накопичені ще у 2021-2022 роках. При цьому реальна ВДВ в торгівлі зросла на 3,3% дпр передусім через збільшення роздрібної торгівлі на фоні стабільних доходів населення. Економічне зростання також підтримали видатки уряду на державне управління та оборону та зростання у ряді галузей послуг. З боку попиту реальне кінцеве споживання домогосподарств зросло на 1,6% дпр, оскільки стрімке зростання доходів від заробітних плат було нівельовано меншим зростанням доходів від пенсій та соціальних виплат в реальному виразі. Також зростали заощадження через обмеження споживання у воєнний час. При цьому реальне споживання сектору загального державного управління збільшилось на 6,6% дпр. Валове нагромадження основного капіталу зросло на 37,7% дпр, що, найвірогідніше, відображає закупівлі озброєння за рахунок бюджетних коштів, а також надходження військової допомоги, що відображається в бюджеті по спеціальному фонду. При цьому виникає враження, що, як і раніше, не вся ця допомога повністю врахована в показниках імпорту: імпорт товарів та послуг зріс на 8,7% дпр в реальному виразі. Зупинка транзиту газу та зниження фізичних обсягів аграрного експорту є серед ймовірних причин падіння експорту товарів та послуг на 17,8% дпр в реальному виразі. @costukraine

⚖️Консолідація політичної та судової влади в Україні: демонтаж незалежного антикорупційного контролюВерховна Рада проголосувала за підпорядкування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Генеральній прокуратурі. Фактично йдеться про ліквідацію НАБУ як незалежного органу.На тлі обговорень щодо запровадження мораторію на перевірки бізнесу це рішення виглядає як перехід до нового рівня керованої економіки з вибірковим режимом протекціонізму. За умов воєнного стану Україна отримує модель, у якій держава виступає одночасно і арбітром, і учасником ринку (через афілійований з нею бізнес).Ліквідація НАБУ, зміна голови уряду й складу Кабміну, а також підготовка мораторію на перевірки (які, ймовірно, стосуватимуться лише «білого» бізнесу), передача функцій розслідування корупції органам, підконтрольним виконавчій владі — усе це відкриває шлях до створення стійкої системи захисту «своїх» гравців на ринку.Законопроєкт №12414 став, без перебільшення, завершальним елементом у цьому процесі. Більшість профільних медіа та Telegram-каналів оперативно відреагували на його ухвалення. Основні тези реакцій зводяться до одного: це кінець незалежної антикорупційної системи.Із цим важко не погодитись. Формально бюро зберігається, але його фактична автономія усунута. Підпорядкування Генпрокурору перетворює НАБУ на звичайний інструмент, керований виконавчою владою. Це знищує саму ідею його існування — як інституції, здатної незалежно розслідувати справи проти представників влади.Втім, важливо відзначити: в умовах воєнного часу будь-які структури, що претендують на незалежність від вертикалі влади, стають щонайменше вразливими або усуваються.Зрозуміло, що з початком війни роль автономних антикорупційних органів ослабла. Інша річ, що між ослабленням і знищенням є суттєва різниця. А держава саме знищила їх, спираючись на закони воєнного часу. Тепер статус НАБУ і САП законодавчо змінено, а це означає, що навіть після війни вони не відновлять свого колишнього сенсу та повноважень.Однак це рішення не стане політичною катастрофою для влади. Навпаки — за умов надзвичайного стану такий крок виглядає найбільш ефективним.Резонанс у ЗМІ обмежений, спротив з боку еліт мінімальний (достатньо поглянути на кількість голосів «за»).Міжнародні партнери відреагували м’яко: заява ЄС була стриманою й не містила ані загроз, ані умов.Поки в країні триває війна, серйозний зовнішній тиск на українську владу з приводу інституційних свобод малоймовірний. Європейські столиці готові заплющити очі на багато що, якщо це не заважає вести війну і не загрожує стабільності України.Однак наслідки вже окреслилися. Закон №12414 об’єктивно збільшує дистанцію між Україною та вступом до Європейського Союзу. Формальні критерії ЄС щодо незалежності судової та антикорупційної систем наразі не виконуються.Висновок. Закон №12414 не просто скасовує НАБУ як незалежну інституцію — він закріплює тренд на формування повністю керованої державою політико-економічної моделі. А це, як справедливо зауважують чимало коментаторів, пропорційно віддаляє строк вступу України до ЄС.🌟 EconomichnijVisnik

Податковий законопроєкт Трампа, частина 2: Армія, нафта і космос У першій частині ми розглянули, як податкова політика Трампа стимулює технологічний сектор — один із ключових рушіїв американської економіки. Тепер перейдемо до другого фундаменту його політичної стратегії — мілітаризації та зміцнення корпоратократії.🪖 Оборона: зброя, кордони і ядерне оновленняНа потреби оборони закладено 153 мільярди доларів. Ці кошти підуть на:• суднобудування та модернізацію флоту;• зміцнення систем ПРО;• оновлення ядерного арсеналу;• розробку гіперзвукової зброї;• розширення оборонної інфраструктури на кордоні.Особливий акцент — на боєприпасах і високотехнологічному озброєнні, зокрема безпілотних платформах. Значна частина бюджету спрямована на поліпшення умов для військових: виплати, страхування та соціальні пільги.🚀 Марс і монополії: технології на службі ідеологіїЗаконопроєкт не оминув і космічні ініціативи. Під гаслом «повернення величі» Трамп щедро фінансує проєкти NASA:• Програма «Артеміда» (Місяць): 93 млрд доларів — найбільший космічний бюджет за останні десятиліття.• Приватні програми SpaceX (Марс) — «дружній» реверанс Ілону Маску.Ці витрати — не лише інвестиції в науку, а й інструмент консолідації технологічних еліт у рамках мілітаристського курсу. Космос — театр стратегічного суперництва, і «сварка» з Маском цього не змінює.🛢 ЕнергетикаНа радість нафтовому сектору адміністрація Трампа знімає екологічні обмеження:• негайне відновлення аукціонів із продажу ліцензій на видобуток нафти й газу;• скасування програм зі зниження викидів парникових газів;• демонтаж «зеленого курсу» Байдена.Не зайвим буде згадати, що представники нафтового сектору були одними з найактивніших спонсорів Трампа.🚨 Поліцейщина і тюремно-міграційний апаратЗагальна сума, спрямована на внутрішні репресії, перевищує 100 мільярдів доларів:• 45 млрд — на будівництво нових в’язниць;• 46,5 млрд — на антиміграційні заходи, зокрема розширення стіни на кордоні;• понад 30 млрд — на посилення федеральних і місцевих правоохоронних органів.Формально — боротьба з нелегальною міграцією. Фактично — інфраструктура придушення будь-якої соціальної нестабільності. Це очевидна підготовка репресивного апарату.Взагалі, 4 липня стало певним сигналом — це був не пересічний день.Прийняття цього законопроєкту збіглося з Днем незалежності США. Для Трампа було важливо зробити щось символічне — і він це зробив: під знаковий день було ухвалено законопроєкт, який прямо прокладає шлях до воєнного часу.Це не просто податкова ініціатива. Це бюджет мобілізації, підпорядкований потребам технократії й військового апарату.Поки що це лише початок — причому не надто помічений, попри витрати на поліцейщину майже в 150 млрд.Закон закладає довгострокову модель: по-перше, технології й нафта, по-друге, посилення силових структур.По-третє, вже зараз видно тісне переплетення технократії, військово-промислового комплексу та влади. Цей законопроєкт ще більше цементує цей союз.🌟 EconomichnijVisnik