🇺🇸🇷🇺Саміт на АлясціЗустріч Путіна і Трампа закінчена, зійшлися на тому, що будуть домовлятися далі. Зустріч – черговий епізод довгих переговорів між центром світової економіки і периферією.Очевидно, перед зустріччю були досягнуті попередні домовленості щодо війни в Україні, але Путін запропонував дещо Трампу, що змусило його закінчити зустріч раніше і зателефонувати лідерам ЄС та Зеленському.Це «дещо» містить у собі більш вигідну, ніж спочатку планувалося, угоду для США і менш вигідну для України. На дзвінку з європейськими союзниками Трамп намагався продавити їх під цей варіант.Путін же торгувався невтручанням у конфлікти проти США на Близькому Сході, де Америка намагається перекусити нафтовий придаток Китаю – Іран. Натомість вимагав повернення Москви на світовий ринок нафти і позаблоковий статус України. Це створило б певне затишшя в конфлікті Росія–НАТО, на час, поки РФ займалася б освоєнням українського та європейського ринку.Класична спроба Кремля домовитися про переділ по-доброму, що для нього бажаніше, ніж військовий переділ.Така дволикість російської влади, коли на фронтах України вона воює проти «Стінгерів» і «Леопардів», а на полях Анкоріджа веде переговори з постачальниками «Стінгерів» і «Леопардів». Цей політичний дуалізм має під собою об’єктивну економічну базу.Що стосується суті зустрічі.Російська влада за своєю природою є подвійною. Напівпериферійний характер економіки змушує її шукати угоди з розвиненими державами Заходу як основного ринку збуту сировини.Зворотний бік економічної системи Росії, навпаки, штовхає її на розширення області економічного впливу, у тому числі в Україні та на пострадянському просторі. У Росії накопичилося достатньо капіталу, щоб експортувати його і створювати свою периферію. Але після кризи 2008 року розширити свій вплив, не наступаючи на ноги «західним партнерам», стало неможливо.Війна в Україні, яка планувалася швидкою і безкровною, – це спроба Росії закріпити своє право на пострадянський простір, утвердитися як центр над східноєвропейською периферією. Москва намагалася показати Заходу, що вона готова всіма способами захищати свої сфери інтересів, претендуючи на статус рівнозначного партнера, підвищуючи ставки.На зустрічі в Алясці обговорювалося саме питання України в загальному контексті відносин двох держав. З цього випливає, враховуючи характер і причини конфлікту, що на зустрічі намагалися домовитися саме про партнерство, враховуючи, як каже Кремль, «нові реалії багатополярного світу». Тобто, враховуючи амбіції Росії на Східну Європу.Для Росії важливо знову вбудуватися у світовий енергетичний ринок, для США – відірвати ресурси Росії від виробничої бази Китаю.При цьому, Росія хоче відтяти частку ринків у Заходу і вже спрямувала свій погляд на Балтію, веде війну в Україні. Це не влаштовує США і весь блок НАТО.А Росію не влаштовує, що США не визнають за Москвою права на ринки пострадянського простору і Варшавського блоку.Щоб вийшла угода по Україні, потрібно, щоб одна зі сторін відступила від своїх інтересів. Найімовірніше, що це буде Росія в силу подвійного характеру економіки. По суті, Росію не влаштовує в так званому «однополярному світі» лише її частка, а не сам його принцип.Але навіть у разі поступки Кремля, певної деградації відносин з Пекіном (зауважу, що розмова йшла тет-а-тет, без Китаю, і що найімовірніше російська делегація могла торгувати нейтралітетом щодо бійки КНР і США), угода може бути лише тимчасовою. Потім, якщо звичайно в Росії не прийдуть послідовники Навального, знову піднімуться крики про «нас надурили».Але судячи з того, що зустріч закінчилася швидше, ніж планувалося, Путін не пішов на поступки, а висунув жорсткі вимоги, які не влаштовують Європу, але загалом влаштовують США.Приблизно такий результат у саміту на Алясці.