Telegram statistics channel - @okbookclub

Я не дуже вмію писати відгуки, але вмію сказати, що вам треба ця книга.Це міцний трилер, який затягує сюжетом і водночас тримає мовою. Оксана дивовижно працює зі словами, фольклором і горором (ну про це я вже знала).Мені дуже імпонувала головна героїня — «жінка, що сумнівається», яка балансує між власними дитячими травмами і вічним бажанням допомогти. Рятівниця, яка не може врятувати себе, але намагається підтримати інших, шукає підтримки, але нікому не довіряє.Вона підробляє тим, що возить невеликі вантажі, і погоджується на нове доручення — довезти підлітку в село до бабусі. Село біля Чорнобильської зони, поруч невелике містечко з відповідними вайбами.Але головний тут ліс. Той, що ховає таємниці й відкривається лише місцевим, підтримуючи їхні легенди та повір’я.Текст написаний із любов’ю до Полісся і природи. Тут багато ароматів і багато жахливих запахів.Загалом я якось увечері перервала читання, щоб дочитати вже засвітла. (моторошно було) Згадувала свої поїздки до Чорнобиля.І багато думала про княгиню Ольгу.«Залишена». Уривок із роману-трилера Оксани Ковальчук. Поліські ліси, Чорнобиль і жіноча вразливість: Письменниця Оксана Ковальчук про дебютний трилер «Залишена»

За березень несподівано начитала й наслухала 8 книжок. Здебільшого хороших 😎«Темний спадок. Братство» — Марина НіцельНеочікувано сподобалося, хороша книжка для відпочинку. Писала тут.«Книга гуски» — Іюнь ЛіДуже моя книжка. Зверніть на неї увагу, якщо любите притчі й шукати підтексти.«Мавка і Ко» — Вікторія ДорофєєваСлухала в Абук. Фентезі про сучасний Київ. Відгук тут.«Гемінґвей нічого не знає» — Артур ДроньВажлива книжка, є дуже сильні есеї, є ті, що мені не до кінця відгукнулися.«Залишена» — Оксана КовальчукЦе вау. Міцний трилер, абсолютна насолода текстом. Чекаю на розмову про цю книгу.«Сестра. Кім Йо Чжон — найвпливовіша жінка Північної Кореї» — Сон-Юн ЛіСлухала і читала. Взялася, бо був книжковий клуб. Читайте, якщо вам дуже цікава Північна Корея. «Усі в цьому поїзді — підозрювані» — Бенджамін СтівенсонСлухала в Абук, бо сподобалася перша книжка. Ця — про письменників, тож деякі речі дуже впізнавані. Але після першої є відчуття вторинності.«Степові обрії» — Людмила КоваленкоІсторія про Маріуполь, частина сімейної саги. Неймовірна наша класика. Чекаю клуб.-Стабільно читаю книжку на вихідних, багато слухаю, маю книжкові забов’язання — так збільшила кількість прочитаного.

Для однієї хорошої справи робила маленьку аналітику медійності книжок. Загалом досить поверхневу, бо для глибшого аналізу треба зробити велику таблицю всіх згадок.Проте з цікавих спостережень:Медійних книжок у нас загалом мало, таких, щоб були згадки і в медіа, і в блогах, і відгуки. Книжок, які опиняються на перетині кількох бульбашок, теж мало.Премії роблять книгу й автора/авторку помітними для медіа та дають пул публікацій. Їх може бути більше, якщо з точки зору промо тему добре пропушити.Вихід книги може дати згадки у медіа, але це залежить від багатьох факторів — від вдалого пушу до теми чи відомості автора або авторки.Не факт, що книга, про яку пишуть медіа, популярна у читачів.Пишуть здебільшого про вже популярних — тих, хто здобув соціальний капітал за роки роботи. І це не тільки про видимість у власних соціальних мережах. Про книжки пишуть не лише культурні медіа, а й, наприклад, Forbes, NV, Vogue, ми :)Книжкові блоги — це добре, але як це рахувати в загальній медійності, якщо це ніша — майданчики, які спеціалізуються саме на книжках? Часто не дуже великі. Проте цікаво, чи видавці ведуть статистику згадок у блогах на всіх платформах і відгуків у соцмережах від аудиторії.Поза межами книжкової бульбашки блогери та блогерки не так часто говорять і знімають про книжки.

Українська жіноча історія — моя велика пристрасть. Це моя основа і моя підтримка.У збірці «Революціонерки», яку впорядкувала Настя Євдокимова, я прочитала невеликий спомин Харитини Кононенко, навіть писали про нього тут. Вона стала мені настільки близькою, що я пішла шукати про неї більше. А далі, що вже є частиною мого буття і роботи, шукати авторку, яка зможе про неї розповісти. Досить швидко я зрозуміла, що це має бути Тетяна Швидченко. Я була готова чекати на текст (цей і ще один, від якого в мене мурахи шкірою).Революційна юність Харитини в Києві, еміграція, Європа та Канада. Вона мала ступінь докторки права, писала для жіночої сторінки, підіймаючи незручні теми, очолила «Жіночу службу України». Це був міський осередок допомоги: безкоштовні їдальні, амбулаторія для бідних, дитячі притулки, курси домашнього господарства і медичної підготовки. Харчі збирали по навколишніх селах, прості гарячі страви для полонених і мешканців міста варили у великих казанах.Вся історія за посиланням. Я згадала, як у якомусь серіалі чи фільмі підлітка мала плакати своїх рольових моделей у кімнаті, когось на кшталт Вірджинії Вулф, вони говорили з нею. І я подумала, що дуже хотіла б, щоб у мене малої були такі українські рольові моделі. Харитина — одна з них.Вона казала посестрам, що багато хто не вийде звідти. Ті ж, кому судилося вижити, мають розповісти про все, що сталося. «На нашій крові повстане Україна», — тихо звучав її голос у задушливій камері рівненського гестапо.У жовтні 1943-го, коли з дерев опало майже все листя, сотні в’язнів вивели до місцевого урочища на розстріл. Серед них була і 43-річна Харитина Кононенко.

Є людина, якою я щиро й безмежно захоплююся — це Нія Нікель. Вона мама 7-річної Єви, засновниця ГО «Епіосвіта» та підприємиця. Нія написала книгу «Як бути щасливою, навіть коли на голову падає небо?». Вона насамперед для мам дітей з інвалідністю. У книзі особистий досвід Нії: як не зламатися, жити, працювати і бути щасливою тоді, коли це видається неможливим. «Сім років тому я сиділа в лікарні з забитими цвяхами вікнами і не бачила жодного сценарію далі. Моя донька Єва народилася з рідкісним захворюванням — у світі таких випадків лише кілька десятків. Вона не зможе ходити й говорити і живе з важкою формою епілепсії. У той момент стало очевидно: або я поступово руйнуюсь разом із цим досвідом, або вчуся жити всередині нього — і знаходити опору там, де її наче не передбачено», — пише Нія. За ці роки Нія доклала космічних зусиль, аби шукати лікування й забезпечити доньці все найкраще. Паралельно заснувала «Епіосвіту», яка допомагає родинам дітей з інвалідністю. І долучилася ще до, напевне, десятків вкрай важливих ініціатив, які трансформують підходи нашої держави до медичного забезпечення, підтримки, реабілітації, освіти. А тепер про головне: давайте допоможемо Нії видати книгу. Ось, що можна для цього зробити: ✨ Оформити передзамовлення для себе.✨ «Підвісити» примірник для жінки, яка проходить складний періодОстаннє — вкрай важливо, і я вже теж долучилася. Часто фінансовий стан мам дітей з інвалідністю тяжкий. Зайвих коштів на книгу може не бути. А так хочеться, щоб її отримати ті, хто дійсно потребують. 📌 Підтримати вихід книги можна тут.

В Україні розпочало роботу нове видавництво Beagle. Першими вийдуть дві книжки Маргарет Етвуд — «Оповідь служниці» та «Заповіти», що разом складають культову антиутопію про теократичну державу Гілеад. Також видавництво готує переклади книжок Alias Grace («На прізвисько Ґрейс») і Books of Lives («Книга життів»).«Для нас це велика честь і відповідальність — представляти українським читачам твори Маргарет Етвуд. Її дилогія — дуже важливий текст, який, на жаль, не втрачає актуальності, адже ми живемо в реальності, яка є надзвичайно крихкою. “Книга життів” — окрема історія: ми хочемо, щоб мемуари видатної письменниці та діячки, яка відкрито підтримує Україну, були доступні нашим читачам», — коментує засновниця Beagle Ірина Кирста.Видавництво також анонсувало серію резонансних видань, що охоплюють нонфікшн, сучасну прозу й літературу XX століття: The True Believer Еріка Гоффера, Ways of Eating Бенджаміна Вурґафта та Меррі Вайт, Careless People Сари Вінн-Вільямс, Train Dreams Деніса Джонсона.@divochemedia

А тепер більш офіційно 💅Долучаюся до збору VETERANKA, тож вас прошу про донат.https://send.monobank.ua/jar/9bznTnpP8sЗбір є частиною кампанії «Жінки можуть все!», яка розповідає реальні бойові історії чотирьох українських військовослужбовиць у форматі коміксів.Героїнями кампанії стали операторка FPV-дронів бригади «Рубіж» НГУ Єва «Юнга», операторка БПЛА 37-ї окремої бригади морської піхоти Аня Тату «Ксена», командирка бойової групи наземних роботизованих комплексів (НРК) спецпідрозділу «ОМЕГА» Оксана «Оксі», командирка жіночого взводу БПЛА 141-ї окремої механізованої бригади Яна «Мультик».Збором я долучилася до команди «Хижачки» Єви «Юнги».Єва стала до лав ЗСУ у 18 років після закінчення школи. За перші півтора року служби їй вдалося знищити 250 ворожих цілей. Її суперсила — бачити у темряві та влучати в ціль, яка несе загрозу українським містам.VETERANKA збирає шість мільйонів гривень, які витратять на забезпечення мобільних груп ППО 37-ї ОБрМП ЗСУ та закупівлю дронів-бомберів Heavy Shot для бригади «Рубіж» НГУ.

Саме тому мені важливо розібратися, як і навіщо жіночий гнів так наполегливо переводять у стереотип з «істерикою». Бо коли гнів стає «діагнозом», зникає головне — причина. Слово «істерія» має довгу й темну біографію. Воно виросло з уявлення про жіноче тіло як нестабільне й непередбачуване, ніби приречене на афективні збої за замовчуванням. У цій традиції жіночий біль, протест, страх, лють не читаються як реакція на те, що сталося, а сприймаються як «властивість» жінки. І це не метафора.Давньогрецькі міфи, які згодом сформували основу західної медицини, розповідали про матку, що мандрує тілом жінки, стискає її нутрощі й спричиняє напади — від задухи до божевілля. У «Тімеї» Платон описує її як «живу істоту в живій істоті», яка, коли довго не отримує свого «належного плодоношення», починає «блукати тілом» і блокувати дихання. Так, античний філософ фактично пояснював психосоматичні симптоми гінекологією. І ця логіка прожила довше, ніж сам Платон. А далі вмикається лінгвістична магія: «істерія» походить від давньогрецького слова hystera — «матка». Тобто буквально: коли жінці погано, винна не ситуація, не насильство, не виснаження й не світ, який тримається на її мовчанні. Винна матка. Ну, просто кажу, раптом ви не знали. Прекрасна Ірина Лазоревич написала чудову колонку, а Леся Мазанік намалювала картинку, яку я хочу поставити собі на аватарку, але не всі зрозуміють.

Повернемося до премії книжкових блогерів.Хотілося, щоб це був інструмент популяризації українських авторів та авторок. Трохи щось вдається. І довгий список прекрасний, і короткий цікавий.П’ятірка, яку ми будемо читати:«Намул» Юлії Медвідь-Гнепи — номінувала та вболіваю. Отут навіть був відгук. Рада, що тепер більше людей дізнаються про цю книжку.«Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня — єдина книжка зі списку, яка є в аудіо, тож я вже слухаю. Прекрасна та поетична есеїстика, не знаю, щоправда, як оцінювати її в премії.«Шляхи Еврідіки» Наталії Довгопол — ретелінг від української авторки. Я починала читати, та мені не сподобався початок, бо я не повірила ні героїні, ні в те, що з нею відбувається. Маю шанс продовжити знайомство.«Темний спадок. Братство» Марини Ніцель — вперше на премії почула про цю книжку. За обкладинкою думала, що це щось дитяче. Проте мене переконали, що там секс, вбивства та голі люди. Чекаю вже на книжку.«Сніжний Ізюм» Аліни Дихман — цю книжку я хотіла прочитати, але не було слушного часу. Щиро радію, що вона пройшла у фінал, та якби мала на руках примірник, із неї б і почала.Далі покажу другу п’ятірку: 6. «Книга Еміля» Іларіона Павлюка 7. «Летиція Кур’ята та всі її вигадані коханці» Віри Курико 8. «За маму, за тата» Каріни Саварини 9. «Скотомогильник» Дімки Ужасного 10. «Вініл» Валерії БабкоЗ неї я читала чотири з половиною і всі вони хороші.Загалом за минулий рік я набагато ближче познайомилася з українською сучасною літературою та готова постійно говорити, які круті книжки у нас виходять —різножанрові, різноманітні.Коротше, я всьому рада.

Передзамовлення «Панічної атаки» від Видавництва Жупанського стартувало!Відчуваєте тривогу від дивних звуків? Тремтите від споглядання примарних силуетів? У темряві діймає прискорене серцебиття? Боїтеся втратити контроль над собою та збожеволіти? Вітаємо, з вами сталася «Панічна атака»! Представлені у цій збірці оповідання апелюють до різноманітних досвідів людського болю та страхів, пропонують широкий спектр химерних ситуацій та бачення моторошного навколо та всередині нас, наближають до межі, за якою розум втрачає сенс. Пропонуємо пройтися цим шляхом і вам, шановні читачі. Але пильнуйте, бо в пітьмі дуже легко загубитися та запанікувати.  Ця міжавторська збірка присвячується Клайву Баркеру:У мертвих свої магістралі. Дякуємо, містере Баркер, що дали можливість ними мандрувати.ЗМІСТ Оксана Ковальчук – СОНЦЕСерафима Біла – БАФФІДімка Ужасний – ДОМОВИНАЄвген Товстоног – КИЛИМЄвгенія Кужавська – ДИКІ ДІВЧАТАДмитро Деревянко – ІМПЛІЦИТНЕ НАВЧАННЯЮлія Поліщук – ЗЕМЛЯОлексій Жупанський – РЕСУРСНА БАЗАЯрослав Шевченко – ДАРИ ТВОЇЙВолодимир Кузнєцов –НАВІКИ ЩЕЗНУВШИ В БЕЗОДНІ ПІД МЕССІНОЮНаталія Волошина – ТА, ЩО ПРИХОДИТЬ НА ПЛАЧПавло Дерев’янко – CORVUS IN TENEBRISСаша Павлова – ПІСЛЯМОВАУпорядники – Дімка Ужасний, Серафима Біла, Сергій Мазуренко, Володимир Кузнєцов, Володимир Мінін Ілюстрації – Ірина Гуріна Обкладинка – Саша Павлова50 грн з кожного проданого примірника альманаху перераховуємо в ГО АЗОВ.ONE на підтримку 12 бригади НГУ «Азов»