GRAFSTVO

Продовжую знайомити вас з резидентами «Авангардних діалогів на Бойках» 🌲🤍Олесь Дерега — художник та графічний дизайнер зі Львова.🎨 Що для тебе український авангард?Це один з найпрогресівніших і найцікавіших періодів, з якого хочеться черпати і робити своє. Це буст моєї впевненості, що на цій землі роблять і давно робили класні речі. Наприклад, фільм «Людина з кіноаппаротом» — українське кіно, про яке ти не думаєш, але побачивши хочеться йти вперед, пробивати своїм мистецтвом.🎨 Про що будуть твої роботи на резиденції?Я підійшов зі сторони, що не хочу перемальовувати референс. Я хочу дивитись і відчувати. Весь цей час, що я тут я намагаюсь «бачити» речі. «Зустрітись поглядами» — знайти щось цікаве, з потенціалом, і залишити собі.🎨 Побажання або поради початківцям?Показувати свою творчість. Ти стаєш кращим тоді, коли закриваєш найбільшу кількість циклів. Цикл — це коли ти почав роботу і закінчив. Робота не має бути ідеальна, просто роби її. Ділись, завершуй і починай нове.#українськаграфіка

На 92-му році життя світ покинув Володимир Мельніченко.«Кажуть, то не метеор спалахнув над Києвом вчора, то Ада повернулася забрати свого вічного супутника…»Володимир Мельніченко (1932 — 2023) — заслужений художник України, графік, скульптор, архітектор.Він працював у творчому тандемі зі своєю дружиною Адою Рибачук.У 1950-х рр. понад 7 років вони жили і працювали в Арктиці, заснувавши там перший художній музей, в який передали понад 100 творів.Вони є авторами багатьох знакових панно та скульптурних рельєфів. Серед них: серія панно в інтер’єрі центрального автовокзалу в Києві, серія панно в Палаці дітей та юнацтва, рельєфи Стіни пам’яті (яка потім була залита бетоном), меморіальний комплекс «Биківнянські могили».У добірці представлені ескізи подружжя до роману «Дикий мед», а також архівні фото з їх музею-майстерні на Малопідвальній 10б.Нині фонд, що опікується творчим спадком подружжя відкрив двері майстерні для всіх охочих, і за бажанням його можна підтримати фінансово.Вічна пам’ять митцю!🕯️

Василь Лопата (1941) – видатний художник-графік і прозаїк 🇺🇦Народився і виріс в селянській родині.Батько працював директором Будинку культури, був мобілізований на фронт ІІ світової війни, де й загинув.Мати мужньо ростила двох синів самотужки.Свій перший малюнок малий Василь зробив на печі, за що отримав прочухана.У юні роки був прийнятий у книжкову майстерню Касіяна, де навчався 6 років.А далі розпочався його самостійний мистецький шлях:~ співпраця з «Веселкою»;~ створення єдиної в укр. графіці кольорової ліногравюри у 9 дощок;~ робота над ілюстраціями до книг укр. письменників: Шевченка, Франка, Гончара та ін.;~ розробка дизайну гривні у співпраці з Б. Максимовим. Митець багато подорожував.✨Перлиною його творчості стали ілюстрації до «Слова о полку Ігоревім», які були відзначені чисельними нагородами та відзнаками. Я мала щастя бачити ці роботи як в оригіналі, так і в самій книзі – і це дуже цікаво, бо є відмінності й усілякі тонкощі.Про це буде мій наступний допис 🫶#українськаграфіка

«Любов Панченко. 84», 202356х38 смПапір Arches, чорнилоДуже символічно, що саме до річниці нелюдяної та агресивної війни росії проти України я завершила серію з 12-ти портретів знищених українських діячів.Останній портрет належить потужній жінці, яка стала жертвою цієї війни.Любов Панченко (1938–2022) – українська художниця-модельєрка, шістдесятниця.Обстоювала укр. мову і культуру. Вона малювала писанки, вишивала національні строї для хорів, збирала гроші для допомоги політв’язням, що відбували покарання «за антирадянську агітацію».Неймовірну колекцію її текстильних колажів нині можна побачити у Музеї шістдесятництва.І також до кінця лютого діє виставка «Дивовижний світ Любові Панченко» у ТРЦ «Гулівер».Померла видатна мисткиня внаслідок окупації росією Бучі.Книга на останньому фото – це диво, яке друкувалось під обстрілами, і зображує найповніше зібрання творів Любові. Я не планувала готувати цей портрет до річниці, але так вийшло. Вбачаю у цьому добрий знак. Україна переможе!🇺🇦#надіяхарт

Зимова ностальгія. ЧАСТИНА ІІ ❄️🎨 Каплан Самуїл (1928 – 2021) – художник єврейського походження, що народився в Баку, жив та навчався в Києві, емігрував до США. Закінчив Київський художній інститут. Член спілки художників Лос-Анжелесу.~ «Музей українського мистецтва», 1989, лінорит;~ «Новорічний вечір», 1974, лінорит;~ «Вулиця Гоголівська. Вечір», 1950-ті, лінорит.🎨 Віталій Крижанівський (1933 – 2007) – 🇺🇦 художник, ілюстратор. Відомий своїми графічними серіями про Київ: «Інтер’єри старих будинків», «Тіні минулого».~ «У Покровському провулку. Зима», 1981, папір, олівець, сепія, пастель;~ «На Покровській. Початок весни», 1981, папір, кольорові олівці, сепія, пастель;~ «В кінці Андрійовського узвозу. Зимовий день», 1984, папір, олівець, сепія, пастель;~ «Зимовий вечір», 1981, папір, олівець, пастель.🎨 Анатолій Домнич (1924 – 2007) – 🇺🇦 монументаліст, графік, член Спілки художників України, заслужений працівник культури України.~ «Гідропарк. Рання зима», 1985, моно гравюра.#українськаграфіка

«Цей український гашиш – найсолодша з отрут», – написала німецька професорка про «Щедрик» у 1920-му році.Усі ми нещодавно мали задоволення святкувати 100 річницю виконання найвідомішої української колядки у Карнеґі-холі, що в США.Виступом 1922-го року керував диригент Олександр Кошиця. Перед підкоренням американського континенту, хор Кошиці здобув славу і неофіційне визнання окремішності українського народу від імперї зла в Європі. А проте цей канал про графіку, тому я віднайшла матеріал по темі і спішу ділитись своїми графічними знахідками:💫 Шарж на Кошицю під час концерту в Берліні, «Berliner illustrirte Zeitung», 1920, автор малюнку B. Beeb;💫 Портрет Олександра Кошиці, «Le Coq», 1920, автор ілюстрації невідомий;💫 Шарж на імпресаріо Макса Рабінова, що представив Український Національний Хор у США, 1922, автор невідомий;💫 Обкладинка першого грамзапису «Щедрика», 1922;💫 Обкладинка книги Олександра Кошиці «З піснею через світ», 1952, автор оформлення графік Мирон Левицький.#графічнапідбірка