Бібліотеки Дніпра🌸

Є будівлі, за якими впізнають місто. Для багатьох дніпрян такими давно стали легендарні «свічки» на Перемозі. Їхня історія розпочалася 12 червня 1975 року🏙Автором проєкту став архітектор Павло Нірінберг. Спочатку планували звести три вежі, але реалізували лише дві. Першу, 28-поверхову, завершили у 1979 році. Вона одразу стала найвищим житловим будинком Української РСР і зберігала цей статус до 1983 року. Другу вежу, заввишки 29 поверхів, добудували наприкінці 1980-х. Третя так і залишилася на кресленнях.Будівництво велося на намивному ґрунті, тому інженерам довелося шукати нестандартні рішення. Вежі споруджували з монолітного керамзитобетону за передовою технологією ковзної опалубки. Конструкції отримали високий запас міцності та сейсмостійкості.Кілька десятиліть «свічки» залишалися домінантою міського горизонту. Для одних вони були орієнтиром дорогою додому, для інших — символом нової Перемоги, що виростала просто на очах. А які спогади пов’язані з цими вежами у вас? 😊#ДМПБ #ІсторіяНаПерехресті

30 травня двічі змінило швидкість життя Дніпра. Спочатку місто отримало переправу через річку, а через 22 роки — новий міський транспорт. 🚂🚋30 травня 1884 року тисячі містян вийшли на береги Дніпра, щоб побачити перший потяг на Амурському мосту, що був найдовшим в Європі. Творіння видатного інженера Миколи Белелюбського коштувало 4 мільйони золотих карбованців. Міст з'єднав Донбас і Кривбас, перетворивши Катеринослав на один з найбільших промислових центрів півдня України. Уже за кілька років населення міста зросло більш ніж удвічі 🌉А 30 травня 1906 року на вулиці виїхали яскраво-червоні вагони нового міського трамвая, що створили значну конкуренцію зеленим бельгійським попередникам, змусивши їх знижувати тарифи та покращувати сервіс. За 7 років червоні вагончики перевозили близько 25 мільйонів пасажирів на рік. 🚋Міст допоміг з'єднати береги, трамвай — райони міста. Разом вони зробили Дніпро швидшим та значно більшим. А якою переправою чи трамваєм користуєтеся ви? 😊#ДМПБ #ІсторіяНаПерехресті

29 травня в історії Катеринослава згадують людину, яка вміла читати природу🌿 У 1851 року народився Іван Акінфієв, науковець, педагог і дослідник Дніпропетровщини.40 років свого життя він вивченню місцевої флори, зібрав колекцію з понад 1200 видів рослин, яка й досі зберігається в Дніпровському національному університеті. 🌼 За наукову працю його відзначили Великою срібною медаллю Всесвітньої виставки в Парижі та золотою медаллю в Катеринославі.Окрім збирання гербаріїв та написання наукових статей, Акінфієв викладав у навчальних закладах міста, керував Катеринославським комерційним училищем, запроваджував шкільні екскурсії та створив поблизу міста один з перших дитячих таборів для відпочинку на природі. Саме він уклав перший квітковий календар Катеринослава 📖🌸 У 1913 році вченого обрали до міської думи, де він опікувався питаннями освіти. На честь Івана Акінфієва назвали рідкісну рослину Pyrethrum akinfiewii. Символічна подяка людині, яка присвятила життя вивченню природи🌿#ДМПБ #ІсторіяНаПерехресті

Тихий степ над Жандармською балкою раптом почав говорити мовою сакур, кедрів і маньчжурських горіхів 🌿в ботанічному саду, який відкрили 13 травня 1931 року як наукову установу на площі 12 гектарів.Першим директором став професор Дніпропетровського університету Олександр Рейнгард. Разом зі студентами він висаджував дерева на схилах балки. Саме тоді в місті вперше з’явилися японська вишня, китайська гліцинія, пробкові дерева й маньчжурська аралія 🌸 Для міста, звиклого до пилу, каменю й промислових пейзажів, такий куточок виглядав фантастично.Під час Другої світової війни сад пережив страшні події: тут розстріляли тисячі єврейських мешканців Дніпра, а більшість колекцій рослин загинула. Після війни сад довелося відроджувати майже з нуля. У 1963 році територію визнали заповідною. А в 70-80-ті роки частину саду забудували корпусами університетського містечка. Сьогодні ботанічний сад лишається місцем для тиші, запаху хвої і гарних фото. 🌱А у вас є улюблений куточок у ботсаду?💚#ДМПБ#ІсторіяНаПерехресті

Площа, де колись хлюпала мутна вода, стала серцем міської торгівлі. Квітень 1885 року. Міська дума дозволила збудувати перші м’ясні лавки на тодішній Озерній площі — так почалася історія «Озерки» 🧺🌿Колись тут було болото, куди вдень ходили прати білизну, а в сутінках в очереті чатували розбійники. 😱 Місто росло, підступало до цієї ділянки, і разом із залізницею стрімко змінювалося. Воду відвели, і на місці дикої окраїни з’явився базар, який швидко набрав сили.На початку ХХ століття торгівлю тут впорядковували системно. Роботу базару організовував купець Василь Макаров, який фактично керував ринком два десятиліття. До 1905 року діяли 103 кам’яні крамниці, де продавали все: від продуктів до одягу. А в 1964 році на Озерці звели критий павільйон на 640 потужних сваях. І це зробило звичайний базар найбільшим в Україні.Центральний ринок змінював вигляд і назви, перебудовувався і розростався. Тут купували і торгувалися. І так Озерка поступово стала частиною міської звички. 💛#ДМПБ#ІсторіяНаПерехресті

💥Не побилися — і слава Богу! Так вчора було палко і гаряче на зустрічі читацького ком'юніті "BookTime". Але запевняємо вас, все завершилося дружніми обіймами і посмішками. 🫂Бо ми що? Ми нічого! Просто репетували, чи потрібні мапи місцевості Львова початку ХХ століття в книжці, чи читач і без них розбереться, або чому бракує історичної довідки. Думаєте, ми читали важкий історичний трактат? Ні! Це був детектив нашого сучасника Андрія Кокотюхи "Адвокат з Личаківської".🕵️‍♀️Розбіжність думок була від стриманого «не зачепило» до впевненого "та ви просто не читали продовження". Але нас об'єднує пристрасть до читання та смак до розмов, де кожен має голос. Третину часу витратили на неймовірні пошуки злочинців за грою в "Мафію", проте шукали не Дона, а справжнісінького вбивцю з нашої історії та його посіпак. Не вийшло. "Поганці" одержали перемогу. ❗️24 квітня беріть боксерські рукавички, ой, тобто книгу Фенні Флегг «Смажені зелені помідори в кафе „Зупинка“» (можете ще й кіно завчасно подивитись).#ДМПБ #BookTime

18 березня 1900 року на Катеринославщині народився чоловік, чия біографія вмістила і літературу, і науку про мову, і драму цілого покоління 📚🕯 Василь Чапленко... Навчаючись в Катеринославському інституті народної освіти, друкувався в місцевих часописах «Споживач» і «Зоря» й був знаним українським діячем.У дев'ятнадцять його літературний голос зазвучав віршем у газеті «Плуг и молот». А за 10 років Чапленка заарештували у справі «Спілки визволення України», що перекреслили спокійне життя, та не змусили його замовкнути.У 1930-х, викладаючи у металургійному інституті, створив тетралогію «Січеславщина», де ожили Катеринослав, Новомосковськ і Підгороднє. Уже в еміграції він написав «Українізми в мові М. Гоголя» та дослідження з історії української літературної мови. Загалом його бібліографія сягнула близько 800 творів.Пам’ять про Василя Чапленка в Дніпрі шанобливо збережена: на проспекті Д.Яворницького, 102 відкрили меморіальну дошку, а в 2015 році його ім’ям назвали вулицю. ✍️💙#ДМПБ #ІсторіяНаПерехресті

🔥Долучайтесь до розробки стратегії розвитку культури Дніпраℹ️28 березня у Дніпрі пройде фасилітована сесія «Майбутнє культури Дніпра: яка стратегія потрібна місту?» в рамках розробки стратегії розвитку культури міста. Тут культурні дієвці, представники культурних інституцій та ініціатив, муніципалітету й бізнес-спільнот говоритимуть про те, що варто змінити та як саме, аби допомогти культурі міста розвиватися. 👉Участь у стратегічній сесії — це можливість безпосередньо вплинути на зміни та поділитися власним баченням майбутнього культури міста.👤Запрошують тих, хто працює у культурній сфері Дніпра та має конкретні ідеї й пропозиції для стратегії. ❗️❗️❗️Зверніть увагу, що стратегічна сесія триватиме близько 7 годин, і подаючи заявку, ви погоджуєтесь брати активну участь під час усієї події. Якщо ж ви не маєте можливості долучитися, але хочете поділитися думками, це також можна зробити у формі заявки. Кількість місць обмежена. Учасники/-ці, які будуть запрошені долучитися до сесії, отримають лист на вказану в формі заявки пошту.📎Подати заявку🇺🇦Твій канал можливостей⬇📱 WhatsApp 📱 Telegram

Учорашній BookTime перетворив розмову про «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері на обмін думками, у якому кожен ловив власний сенс. Зібралося 12 учасників. Доєдналися навіть ті, хто книжку не читав, настільки цікаво було послухати, як інші пояснюють і проживають цю історію. Виявилося, що зустріч із Маленьким принцом можна сприймати як зустріч зі своїм дитинством. Одна й та сама казка відкривалася зовсім по-різному: хтось говорив про дорослість, хтось про самотність, хтось уважно помічав християнські символи. Подробиць не розкриваємо, 🤫 нехай кожен знаходить їх сам.Саме цю зустріч модерувала студентка Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара Анастасія Сичевська. Її бачення й подача зробили обговорення оригінальним. Учасники ледве вислуховували одне одного, стільки всього хотілося негайно озвучити й обговорити. Наступну зустріч призначено на 27 березня. Читатимемо детектив Андрія Кокотюхи «Адвокат з Личаківської». Читацькі баталії форева! #BookTime#ДМПБ#МаленькийПринц

🇺🇦 27 лютого — День утворення Дніпропетровської області!Нашому чудовому краю — 94 роки! Саме 27 лютого 1932 року було створено Дніпропетровську область із центром у місті Дніпро.💛 Це другий за площею регіон України — майже 32 тис. км² та понад 3 мільйони жителів.💙 Багаті надра — майже 50% загальнодержавних запасів корисних копалин.💛 Понад 291 річок, серед яких величний Дніпро (261 км у межах області), тисячі ставків і озер.💙 Колиска запорозького козацтва та край із понад 1700 видами рослин і 7500 видами тварин.💛 Саме тут народився всесвітньо відомий Петриківський розпис — перлина нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.💙Культурне різноманіття - 14 професійних театрів, Будинок органної та камерної музики, Дніпровська філармонія, 644 бібліотеки, 547 клубних закладів, 31 музей.💛Найдовша набережна в Європі — 23 км.💙 Перший у світі залізобетонний міст — легендарний Мерефо-Херсонський міст.Дніпропетровщина — це сила індустрії, глибина історії, культурне різноманіття та нескорений український дух.#ДМПБ