Ці слова мене розсмішили. Я знаю, хто я. Можливо, про мене не написано «Діагностичному й статистичному довіднику психічних розладів», але той факт, що для таких, як я, немає ліків, не означає, що нас не існує.Я — бронзова мідянка серед психопатів, великий гарний метелик каштанового кольору, який тріпоче крильцями, коли їсть. Я рідкісний зникаючий вид, ізольованій у цій сірій пенітенціарній установі. Я вперше запідозрила психопатію в собі кілька років тому, коли пройшла тест із двадцяти шести питань.Та навіть до того, як я сіла за компʼютер і погодилася із твердженнями на кшталт«Я завжди кажу іншим те, що вони хочуть почути, щоб змусити їх чинити так, як потрібно мені» та «Значення любові переоцінене», я вже знала, що відрізняюся від інших. Просто не знала, як це називається.Я дізналася, що психопати відрізняються тим, що прораховують особисту вигоду від дії, перш ніж її вчинити. Тому мені вигідно проголошувати себе психопаткою як у вʼязниці, так і за її межами. Тут, у Бедфорд-Гіллз, психопатія приносить мені чималі дивіденди. А у великому світі моя психопатія продаєтьсякраше, ніж секс, а вже секс плюс психопаття — це взагалі неймовірне задоволення.Як жінка-психопатка, білий тигр людської психічної девіантності, я визнаю себе дивом, і насолоджуюся вашим захватом. Челсі Дж. Саммерз «Особливий голод». Дуже подобається, щоправда мені подобалося ще з моменту прочитаних рецензій. Передпродаж тут.