Майже добу йде опитування, яке я вчора запропонувала. Дитяче Слово року. Вже другий рік поспіль після того, як Оксфордський словник оголошує свої результати, я починаю наше власне дослідження. Цього року в Британії діти обрали слово МИР. Минулого року цим словом була Доброта. В Україні найголовнішими словами торішнього опитування були: Родина, Мама. Мир.Я слідкую заоаз за тим, які слова діти вносять в гугл-док. Їх вже понад 1000. І бачу, як змінюються слова навіть за контекстом місця – де діти зараз перебувають – у школі чи вдома. Запрошую вас до опитування. Запитайте, будь ласка, у вашої дитини від 6-16 років: «яке для тебе зараз найважливіше слово» чи «яке слово ти вважаєш словом року для себе» і внесіть відповідь в гугл форму.В гугл-формі лише 2 запитання: вік дитини, яке слово ти вважаєш найважливішим.Жодні особисті дані не збиратимуться. Краще, звичайно, якщо дитина вноситиме відповідь сама.Зараз це не буде науковим дослідженням. Його проведемо пізніше.Гугл-форму я закрию 5.02. всіма результатами поділюсь.https://forms.gle/wXTDpTcGkYggoAQZ8Дякую!Доброї нам і безпечної ночі! ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні в розмові ми міркували про те, що провокує наш перфекціонізм. І як він виникає. Спочатку у дитини є потреба в безпеці, прийнятті, опорі, близькості. Потреба не завжди задовольняється. Бо дорослі, що поруч, самі перенавантаженні, самі не мають права на помилки, у самих не сформована здорова прив’язаність, не вміють бути близькими. Психіка дитини шукає спосіб, як створити внутрішні функції, що замінюють зовнішні опори.Так з’являються «внутрішні ролі». Це наші стратегії адаптації. Вони не є нашим усвідомленим вибором. Колись вони були життєво необхідні.Але наша психіка діє за принципом - «Не чіпай те, що колись врятувало життя». Тому навіть в час, коли ми самі начебто і дорослі, незалежні, і відчуваємо силу, вони все одно активні. І доколупують нас.Щоб їх голоси поступово ставали не такими активними, нам потрібен новий досвід безпеки, дозвіл на інші способи реагування. І нова внутрішня роль - та, що дає всередині нас підтримку і реагує на нову реальність.У кожної з цих давніх ролей була одна задача - захистити нас. Жодна з них не є патологією.Вони лише «сліди адаптації».Ми досліджували і називали їх сьогодні. Це «внутрішні» назви. Прочитайте, у кожній ролі ми прописали «корисну дію» яка була у ролі колись.☀️ 1. Внутрішній контролерЙого завдання: не припуститися помилки.Його страх: покарання, втрата контролю.Його логіка: «ми виживемо, тільки, якщо я все перевірю».Дія : постійно напружує, не довіряє процесу і тим, хто поруч.Колись він допомагав: у ситуаціях, де помилка справді дорого коштувала.☀️ 2. Дитинка, яка боїться самотностіЇї завдання: бути прийнятою, не втратити стосунки.Її страх: відкидання, сором, самотність.Її логіка: «Мене любитимуть, лише якщо я буду ідеальною». "Будь зручною і корисною - і тебе не покинуть».Дія: боїться помилок, гостро реагує на критику, догоджає, змушує старатися, мовчати про потреби.Колись вона навчилась: що любов потрібно заслуговувати☀️ 3. Внутрішній рятівник і супергеройЙого завдання: не дати розслабитисьЙого страх: зруйнуватисьЙого логіка: я маю все витримати, бо інакше всім ханаДія: не дозволяє відпочинку, ігнорує виснаження.Колись він допоміг: коли не було на кого спертись☀️ 4. Внутрішній суддяЙого завдання: оцінити і подбати про те, щоб ніхто не осудив більше за нього.Його страх: зовнішній осуд і викриття недосконалості чи помилкиЙого логіка: «Я першим скажу, що не так - тоді це не зроблять інші».Дія: знецінює, порівнює, підживлює сором.Колись він допоміг врятуватись: від критики чи приниження.☀️ 5. Внутрішній виживальник і тривожникЙого завдання: передбачити небезпеку.Його страх: втратити контроль, не бути готовим Його логіка: «Краще бути готовою до всього».Дія: змушує постійно перестраховуватись.Колись він був допоміг: у нестабільних, дійсно травматичних обставинах.☀️ 6. Внутрішній супергерой\каЇї завдання: витримати!Її страх: залежність, проявити слабкістьЇї логіка: «Я сильна. Я не маю права поплавитись».дія: забороняє вразливість і взагалі паузи.Колись вона допомогла відчути: гідність і опору там, де для дитини не було підтримки.Ми сьогодні пригадували ситуації і реакції. і перший крок – усвідомити, що ці голоси всередині є. Що колись вони рятували. А зараз можуть заважати. Буквально – вони допомогли нам вижити. А для того, щоб Жити, потрібно їх голоси зробити менш гучними, ніж голос:Я зараз доросла. Тепер я можу спиратись на себе. Я можу довіряти іншим. Я можу дозволити собі помилитись і мене не покарають. Моєї любові і поваги до себе достатньо. І я знаю, що мене можуть любити просто так. Повірити в це - і дозволити це - довгий і глибокий процес. Розповідатиму про динаміку наших пошуків.Можливо, і вам буде цікаво Доброї безпечної ночі! ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Кожного року у четвертий четвер січня (уявіть, вже четвертий четвер січня) відзначається День непоєднуваних кольорів в одязі.Як протиставлення чомусь сталому, тому, що створює рамкування.Я зрозуміла, що чомусь стала уникати яскравих кольорів та експериментів.Можливо, це здається зараз недоречним чи просто не вистачає сил. Чи не хочеться зайвий раз дратувати інших.Один з артдиректорів проєкту, над яким працювала, казав: «царапати око».Розвиток дитини і дорослого - це завжди поєднання страху і цікавості.Якщо перемагає цікавість - ми готові ризикувати - і розвиватись. Якщо перемагає страх - сидимо в нірці.Це залежить від того, чи вистачає нам ресурсу, і від рівня дофаміну. що в нас зараз сильніше: система страху чи система цікавості, яку підтримує дофамін.Але коли ми дозволяємо собі мінімальний ризик і почуваємося «переможцями», нам легше робити нові й нові кроки «в нове».Сьогодні я надягну на термобілизну якийсь яскравий шарфик :-))))Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні міжнародний день обіймів. Нагадаю про нейробіологію обіймів ❤️Під час обіймів на шкірі активуються тактильні сенсорні рецептори повільного дотику. Вони передають сигнали через спинний мозок до сенсорної кори головного мозку.Окситоцин синтезується в гіпоталамусі і вивільняється через гіпофіз. Він додає нам розслаблення. Саме через окситоцин під час обіймів з'являється відчуття "тепла" і комфорту.А ще знижується рівень кортизолу, зменшується відчуття напруги і тіло стає більш розслабленим.Обійми сприяють викиду дофаміну та серотоніну, які дають нам відчуття задоволення та комфорту.Активується лімбічна система. Це додає нам відчуття безпеки та приналежності.Обійми активують парасимпатичну нервову систему, яка допомагає регулювати серцебиття, дихання та й взагалі загальне розслабленняПрекрасний, корисний, теплий, зцілюючий процес.В наступному повідомленні залишу посилання на один з найулюбленіших проєктів - ОбійманціОбіймаю! Доброї безпечної ночі. ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні говорили зі знайомою про те, що повага в ставленні до нас починається з самоповаги.Але самоповага не може сама по собі з’явитись. Вона зростає з досвіду поваги, який людина відчувала колись в дитинстві. Як внутрішня модель ставлення до себе, яка формується з того, що почуття дитини помічають і вони важливі, її межі визнають, з її потребами рахуються.Фундамент самоповаги - відчуття: «Я маю цінність. Зі мною варто бути уважним».Колись запам’ятала фразу: повага - це якість контакту.Якщо в дитинстві досвід був іншим: знецінення, ігнорування почуттів, приниження, яке колись використовували «заради виховання», увага як нагорода за слухняність чи наші дії - може формуватись відчуття: «Моя цінність зовсім умовна», «я маю заслуговувати, щоб мене цінували».Дитина не зможе навчитися поважати себе там, де її системно не поважають.І потім доросла людина наче і може знати, що варта поваги (не люблю слова – заслуговує), але все ж не відчувати цього.Але є хороша, просто прекрасна новина: цей досвід можна поступово добудувати в дорослому житті.Повага - це якість контакту. В першу чергу із собою.Ми можемо вчитись бути більш уважними до себе, у досвіді стосунків, у яких почуваємось у безпеці. Ми можемо фіксувати, як цей новий досвід відчувається на рівні емоцій і тіла.Ми обираємо стосунки, в яких ми суб’єктні. Звертатись до суб’єкта - це бути в стосунках з людиною.Звертатись як до функції - це лише користуватись тим, що людина може дати.Сил нам і стосунків, де саме ми важливі Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
10 ідей для «теплих ігор». Писала їх для знайомих родин з дітьми. На жаль, ми не можемо вплинути на швидкість відновлення теплопостачання. Але можемо підтримати дітей. Ці ігри можуть допомогти відволіктись, знизити рівень тривоги та м’язової напруги і найголовніше - підтримати відчуття близькості, тепла й захищеності.Сьогодні разом з порталом Шлях батьківства та Юнісеф ми опублікували цю добірку ігор з красивими і зручними картинками. Подивіться посилання. https://www.instagram.com/p/DTfke9jiBJH/?img_index=1Нехай буде тепло!☀️ 1. «Теплі спогади» Кожен по черзі завершує фразу: «Я відчуваю тепло, коли…»Варіанти відповіді: «…мене обіймають», «…кажуть добрі слова», «…я під ковдрою», «…дивлюся мультфільм», «…про мене піклуються» тощо.☀️ 2. «Висікаємо вогонь» Інтенсивно розітріть долоні, відчуваючи тепло. Наприкінці зробіть рух, наче надсилаєте свій вогник іншій людині. Той, хто його «піймав», кладе його собі на груди або живіт, а потім розтирає руки і передає далі.☀️ 3. «Яке ти зараз джерело світла й тепла?» Дайте можливість дитині пофантазувати: наприклад, ти зараз як свічка, сонце, камін, ліхтарик, зірка чи гірлянда. Можна показати це жестом, голосом або просто назвати.☀️ 4. «Теплий подих» Спочатку тренуйтеся дихати на долоню. Порівняйте холодний і теплий видих. Коли у вас з’явиться саме теплий подих, домовтесь, куди саме «дихатимете», щоб зігріти: ніжки, животик, спинку, долоньки.Коли ми робимо повільний видих - ми активуємо парасимпатичну нервову систему, що допомагає дітям і дорослим розслабитись і відчути більшу безпеку. ☀️ 5. «Тіло - музичний інструмент». Ваше тіло може звучати. Коли ви лагідно торкаєтесь дитини (плечі, руки, спина), вона: видає звук, починає співати або ж рухатись. Гра про контакт, увагу й регуляцію. Так ви повертаєте контакт із тілом. ☀️ 6. «Танець біля вогнища під уявну музику» Уявіть, що ви грієте руки, спину, ноги біля вогника. По черзі показуйте рухи, а всі мають їх повторити.☀️ 7. «Хто скаже більше теплих слів» Позмагайтесь, хто скаже більше приємностей одне одному: «ти моє сонечко», «я тобі дякую», «ти мій промінчик», «ти сонячний зайчик» тощо.Ця ідея добре працює і для зниження рівня напруги й для відчуття близькості.☀️ 8. «Пікнік у наметі» Зробіть вдома намет із ковдр на ліжку (краще не на підлозі).Уявіть, що ви вночі під зоряним небом. Читайте, вигадуйте історії або тихо розмовляйте.☀️ 9. «Теплі тваринки»Уявіть, що ви тваринки, які зігріваються:— котик, що згортається клубочком;— ведмедик, що ховає лапи, закриває ніс або ховається в барліг; — пташка, що «пухнаститься».Повільні рухи чи інтенсивна активність, а також «поза зібраності», коли ми в грі згортаємось в клубочок, додають відчуття контролю.☀️ 10. «Ковдра з тепла» Уявіть, що зверху вас накриває невидима тепла ковдра.Кожен може додати, з чого вона зроблена: з сонця, слів, обіймів чи світла.Можна «поправити» ковдру одне на одному жестами. За посиланням будуть ще ігри та книжки, які можна завантажитиДоброї безпечної ночі! З теплом ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні разом з Ясно ми опублікували мій минулорічний матеріал. Про сприйняття і допомогу собі в темряві. В ньому головне: розуміти, які можуть бути реакції. І повернути контроль: Знаю, що. Знаю, як. Знаю, з ким.В наступному повідомленні будуть картинки. Багато, але буде практичним. ☀️ У темряві ми можемо втрачати відчуття орієнтації в просторіНам важливо намагатися упорядкувати простір заздалегідь. Так, щоб не перечепитись у темряві за речі, іграшки, крихкі предмети.☝️Порада: охопіть поглядом усю кімнату у світлий час, закрийте очі та уявіть її, намагаючись відтворити всі деталі.У тих місцях, де є кути, сходинки та будь-які зони, які вам важливі для пересування, розмістіть ліхтарики/гірлянди/світловідбивні стрічки.Також допомагають ліхтарі з датчиком руху (особлива користь від них у кімнатах, де є замкнений простір).☀️ У темряві ми можемо втрачати відчуття кордонів тілаЦе впливає на наше загальне відчуття небезпеки й підсилює тривогу.Нам важливо повертати собі контакт із тілесністю: розтиранням, вправами на заземлення (відчути стопи, як наше тіло торкається стійких поверхонь), вправами на розтягування (будь-які потягування), масажем та самомасажем.Також ми можемо перестати відчувати потреби. Тому важливо питати себе та тих, хто поруч і нагадувати пити, їсти тощо.До того ж у темряві ми чутливі до дотиків. Тому обов'язково потрібно попереджати про свої дії та дотики близьких.☀️ У темряві ми можемо втрачати відчуття часуНам може бути складно розрахувати час роботи чи зустрічей. А ще нам може здаватись, що час без світла тягнеться нескінченно.Тож важливо мати годинник на батарейках чи ставити собі нагадування на телефоні.☀️ У темряві ми можемо відчувати себе більш самотнімиТемрява підсилює відчуття самотності. Тому потреба в близькості може бути загостреною.Важливо створювати своє коло підтримки, а потім дозволяти собі писати та телефонувати тим, хто входить до нього. А ще слід пам'ятати, що в такому стані ми більш чутливі до зворотних зв'язків та коментарів інших.Ще один з наших найбільших страхів після вимкнення світла — втрата зв'язку, можливості контакту та отримання інформації.Подбайте про способи розв'язання цієї проблеми (наприклад, під'єднатися до ще одного мобільного оператора чи придбати радіо на батарейках).☀️ У темряві ми можемо відчувати більшу втомуА ще помічати, як одразу стаємо сонливими.Наш мозок отримує сигнал: «Темрява = засинаємо».Така реакція природна, але важливо бути уважними до режиму сну та своїх емоційних та тілесних потреб.Потрібно давати собі дозвіл на турботу про себе.☀️ У темряві ми можемо зіштовхуватися з загостренням відчуттів (звуків, дотиків, ароматів)Краще не користуватись парфумами та попереджати одне одного про гучні звуки.Останні, на які ми могли не звертати уваги при світлі, можуть бути більш проявленими у темряві. Тому важливо для себе та дітей створювати «енциклопедію звуків», впорядковуючи їх, називаючи та прояснюючі.Сил нам всім! Доброї безпечної ночі! ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні у мене були дві подібні розмови про підлітків. Про ситуації, коли підлітки казали батькам: "ти на мене кричиш". А насправді батьки в цей момент не підвищували голос. Але говорили більш сухо та суворо.Я пояснювала дорослим, що лімбічна система підлітків зчитує зміну нашої інтонації, як загрозу. І це сприймається, так само як і крик, і як відторгнення.У них виникає така сама реакція, як і на загрозу – залежно від психотипу. Хтось дає відсіч, хтось завмирає і виходить з контакту.Ми думали, як з цим вирулити. Бо іноді ми дійсно маємо бути суворими і окреслювати кордони. Домовились пробувати в цей момент говорити: Я кажу серйозно, але я не злюся… бачу, що тобі це неприємно…А ще ми домовились спробувати створити «резерв» контактності – в моменти, коли немає конфлікту (боже, бережи нервову систему батьків 😊))), робити хоч 1–2 хвилини "спільної уваги": розмова, спільна гра, щось разом дивитись, якщо дозволяють - обійми, спільне приготування їжі. Цей «резерв» допомагає підлітку і дорослим зберегти відчуття близькості і тоді, коли є напруження.Фільми для всієї родини і також про підлітків. ☀️ 1. День "Так". В родині 3 дитини різного віку. Старша донька - підлітка. Батьки - мама - частіше в ролі "поганого поліцейського" і діти частіше чують від неї "ні". Тато - на роботі жорсткий керівник, вдома - ні в чому не може дітям відмовити. Під час кризи родина домовилась про "день "так". В якому батьки повністю йдуть за бажанням дітей. І вся родина досліджує межі - свободи та відповідальності, гри та правил.☀️ 2. Родинний обмін - в родині три дитини і собака. Раптом під час найбільших сварок всі міняються тілами. Батько з сином, донька з мамою, а малюк з собакою. Вони мають полагодити та знайти скло в обсерваторії - але насправді, полагодити свої стосунки, та знов знайти один одного.☀️ 3. Чумова п’ятниця (2003) і 2025р з Джеймі Лі Кертіс. Мати - психологиня та донька- підлітка не можуть порозумітись. А ще й у мами, після смерті батька, з'являється коханий чоловік. Фантастичне втручання з обміном тілами допомагає відчути, те, що насправді важливо мамі та доньці.☀️ 4. Із 13 в 30 - підлітка, яка почувається невдахою в свої 13 прокидається в тілі 30 річної. Трохи наївне кіно, але в ньому є те, що може бути важливим для дітей, які хочуть стати швидше дорослими. І дорослим, які забули, як бути дітьми.☀️ 5. Татові знову 17 - розчарований своїм життям чоловік, що у своїй юності мав блискучі здібності до спорту, і мав би робити спортивну кар'єру, кидає її, бо його дівчина каже, що вагітна. Зараз він нудьгує на роботі, не відчуває близькості з дружиною та дітьми. Дружина планує розлучатись. Діти віддаляються. Але після дивної зустрічі він повертається в свої 17, коли приймав важливі рішення. В фільмі є розмови про секс. Важливий монолог про повагу до рішення дівчини і згоди на секс.☀️ 6. Мультфільм "Я панда". (Чи я червонію)☀️ 7. Мультфільм "Хоробра серцем" В мультфільмах - про стосунки мами та доньки - підлітки, дорослішання, пошуки своєї ролі та сили, супротив, та агресію, контроль та опіку дорослих, та примирення й повагу. А ще - про силу роду.☀️ 8. серіал Дівчина Гік. Нейровідмінна дівчина дозволяє собі стати моделлю. Вийти на подіум. ☀️ 9. фільм Висока дівчина. 2 частини. Хороший фільм про самоповагу, булінг, впевненість, прийняття своєї зовнішності. ☀️ 10. серіал Клуб нянь - головні героїні створили свою агенцію нянь. в кожній серії досліджується якась актуальна для підлітків тема. ☀️ 11. Фільм Ми купили зоопарк (уважно, там є тема втрати)☀️ 12. Мітчелли проти машин - мультфільм про сепарацію, відчуття близькості і пошуки себе ☀️ 13. Думками навиворіт - мультфільм, 2 частини Насправді, все це - і фільми, і Інформація не тільки про підлітків ☀️ Доброї безпечної ночі. І вихідних. І Близькості. ❤️ До понеділка #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Виявилось, що сьогодні цікаві міжнародні свята: День незавершених справ. І День цокання годинника.Я подумала, що ці два неофіційних міжнародних свята пов’язані. Вони з’явились на початку 2000-х років – Саме в час, коли ми намагаємось закінчити те, що заплановане. І сильніше відчуваємо плин часу. Рахуємо дні до закінчення і до початку року.Я сьогодні так і запитала знайому: ви рахуєте час до закінчення року чи до початку нового року.В першому - фокус на минулому циклі: відповідальність, втома, перевантаження, бажання нарешті видихнути.А друге – про очікування, надію, відчуття, що попереду простір.Помітили, що Іноді ми змінюємо цю оптику і протягом дня. Вранці може бути: скільки ще всього!А ввечері: скоро має початися щось нове. більш легкеНехай годинники своїм цоканням відміряють наш час спокою та впевненості. А ми дозволимо зменшити внутрішній тиск від незробленого. Можливо, достатньо зробити лише частину задачі, а не виконати все Доброї безпечної ночі! ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Я зараз з колегою працюю над проєктом про підлітків. І в цей святковий день – пишу-пишу - пишу матеріали. Якщо проєкт перевести в сторінки – це буде близько 100 сторінок тексту. Про фізіологію, нейробіологію, реакції підлітків і про підтримку дорослих. З дослідженнями та практиками. Має бути готовим в лютому.Саме зараз згадувала нещодавні інсайти з результатів дослідження, яке проводили Рейтинг Груп.☀️ «Діти, які часто займаються улюбленою справою, частіше мають низький або помірний рівень стресу (68%). Натомість серед однолітків, які мало займаються хобі, таких менше половини. Особливо ресурсними є спільні хобі дітей і батьків».Причому - і батьки, і діти, у яких є спільне хобі демонструють більшу стресостійкість та рівень близькості. https://www.ratinggroup.ua/news/family360-mh-1\З підлітками не так просто знайти спільні заняття. Я попросила нашу підлітку написати для нашої родини план дозвілля – якісь дії, ігри, фільми, дії, які ми б могли робити разом з нею. Очікую!Доброї безпечної святкової ночі. І близькості з тими, хто нам дорогий ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
TGLIST.COM.UA
