Сьогодні ще один «дурдень», як колись назвала складний день випадкова людина.Ми їхали від моїх батьків у село. Я помітила, що водій у навушниках слухає подкаст «Запах Слова» від Громадського радіо. Попросила включити, щоб і ми могли послухати. А там- програма про Розстріляне Відродження.Наприкінці ведучий сказав:«Я вірю, що все з нами розмовляє. всі речі, все, що є навколо. Тільки важливо слухати».Я зраділа, бо я теж впевнена: світ до нас завжди промовляє. Через речі, події, зустрічі, ситуації ми можемо почути й зрозуміти себе більше.Сьогодні я дізналася про себе, що я вже точно навчилась казати «стоп». І зупиняти хамство.Ми терміново їхали з мамою до лікарні. Медик дозволив собі звертатись до неї нахабно. Я стала між ними й сказала:Стоп. Тихіше. І з повагою.Я завжди дивуюсь, як люди з владою іноді намагаються компенсувати щось за рахунок тих, хто в слабшій позиції.Мій голос у житті тихий і, попри вік, дитячий. Але моє «стоп» і «ні» вже таке, що його точно чують. За ці кілька днів я в цьому переконалась.А вдома на мене чекав подарунок: знайома надіслала літо - кошик із фруктами. Я згадала нашу з дітьми традицію: раз на кілька тижнів купувати один новий, незнайомий фрукт, щоб розширювати свою абетку смаків і знань про світ.Вранці я казала, що в нас «день мрій про літо».Сьогодні літо стало реальністю. Нехай у всіх нас буде літо. Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Я сьогодні була на конференції у Києві, присвяченій роботі та підтримці доглядальників. Це єдина офлайн-активність, яку я не скасувала цими днями.Віз мене зовсім молодий водій. У дорозі я говорила телефоном із мамою, він почув і почав розповідати про своїх батьків. Про те, як вони переживають зиму. Сказав: «Їм уже по 50».Я відповіла: «Ой, так і мені ось виповнилося 50».Він повернувся до мене: - Та ви порівняно з ними дівчинка 😊Було одночасно смішно й приємно.Готуючись до майстерки, я переглядала результати досліджень. Поділюся коротко, це може бути важливим всім, хто піклується про інших.1. Соціальна підтримка самих доглядальників пов’язана з нижчим рівнем відчутого навантаження.Тобто коли ми є для когось - і водночас хтось є для нас - наше навантаження сприймається більш переносимим.2. Метаналізи показують: наявність хоча б однієї людини, з якою можна чесно говорити, знижує ризик і рівень депресивних симптомів у доглядальників.Коли поруч є хтось, хто готовий послухати нас хоча б 5 хвилин, не перебиваючи, не оцінюючи, не даючи порад - ризик вигорання та симптомів депресії знижується.Я щиро бажаю нам таких людей поруч.І можливості бути такими людьми для когось.Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" практика для розвитку міжпівкульної взаємодії. Підбирала, щоб був задіяний великий палець :-)Нагадаю, як працюють подібні вправи: Окрім того, що це – енергетизатори для мозку, вони допомагають повернути концентрацію, їх використовують травматерапевти.Під час переживання травматичного досвіду змінюється активність мозолевого тіла – воно інтегрує роботу півкуль. Права півкуля бере на себе більше навантаження: вона фіксує відчуття страху, тілесний спазм, зорові й аудіальні образи травми - усі сенсорні подразники.Ліва півкуля, пов’язана з логічним осмисленням, мовою, послідовністю дій, часто «вимикається». Це пояснює, чому людина після травми не може чітко описати, що сталося, або згадує подію фрагментарно.У результаті інформація про травму залишається неінтегрованою.Рухи, що перетинають серединну лінію тіла, або дії, які синхронізують роботу обох півкуль, активуючи мозолеве тіло, допомагають відновити цю синхронізацію.❤️ Відновлення!@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні я була у квартирі батьків, квартирі дитинства. У сусідів згори лопнули труби і вода хлинула до батьків. батареї у батьків теж лопнули, коли подали опалення.Керівниця ЖЕКу звинуватила батьків, що їх не було вдома. Сказали, що вони мали бути у квартирі. В квартирі на цей момент було -1. І батьки жили у нас, ми ще й зараз їх лікуємо.Коли мама пішла в ЖЕК, мене не було поруч, ми намагались по пробках пробиватись у Київ....Мій внутрішній вайфай роздавав сьогодні лють. Якби мене не стримали рідні, я готова була цю тварюку з ЖЕКу тріснути.Уявіть, Мама, в 79 років, з гіпсом, малесенька, яку ми тримаємо на крапельницях, квартира якої зараз повністю залита водою. Ми намагаємось врятувати хоч якісь речі, сьогодні весь день викидаємо зіпсоване водою. І їй кажуть, що вона мала сидіти і караулити труби в -1 в квартирі. І вона винна в тому, що відбулось.При цьому, ми нікого не звинувачували, не просили відшкодувань. Просто подавали заявку, щоб розуміти, що робити далі Я подумала, що мені зовсім не соромно за мою лють. Вона має бути. Має трансформуватись в дії - для захисту та турботи про своїх. Для цього мій вайфай працює безперебійно....Я тримала сьогодні в руках ляльку, з якою спала в дитинстві. Мама її зберегла. Вона навіть була сухенькоюДоброї безпечної ночі. ❤️ Нехай всі свої і все своє буде збережене#роздуми@stijkist Світлана Ройз
Результати опитування Дитяче Слово року. Дякую всім, хто допоміг почути голоси дітей ❤️ За результатами опитування 2349 дітей 6-16 років найважливішим Словом для дітей стало Родина (Сім’я). Друге - Мир, далі - Мама, Перемога, Любов.Порівняно з минулим роком слово Мир перемістилося з третього на друге місце. Минулого року послідовність була такою: Родина, Мама, Мир, Перемога. Це важлива зміна. В перші дні опитування я вже була впевнена, що переможе слово Любов, але поступово лідер змінився. Уявіть: усі 2349 відповідей - це 88 сторінок тексту. Цього року найбільша активність у дітей 12 років, далі за зниженням: 11, 13, 10, 8, 14, 9, 7, 15, 6, 16.У підлітків 14-16 років частіше звучать слова напруження і втоми.Я поділюсь кількома відповідями дітей різного віку:16р. "слово року" - тривожність, а найважливіше слово для себе особисто – щастя8 тато приїхав16 "готуйся до НМТ скотиняка лінива"9 Хочу додому,який згорів.Слово -ДІМ11 ти молодець10 щоб мене не ображали15 Хочу додому15 Ти найкраще що траплялось в моєму житті13 Для мене найважливіше слово це надія, коли віриш у краще стає легше10 Слово мого року було «бляха-муха» ; мир14 Я тебе люблю, ти мені потрібенПридивіться до хмаринки слів в наступному повідомленні. Тут – про деякі з них:Родина / Сім'я — 293 Батьки — 19Мама — 195Тато — 32Мир — 265 Перемога — 136 Любов — 104Дружба 104 Світло — 64Жити, життя — 46Доброта —37Щастя — 34Надія — 18Радість — 16Підтримка — 15Війна — 14Довіра — 10Бог, Боженька- 9Тривога — 8 (Тривожність — 1)Мрії — 8Триндець \ п-ць\ жесть — 8Гра 6Собака 5 Котик 2Втома 3Виживання, вижити 3Невизначеність — 2Виснаження — 2Ненависть — 2Смерть 1Сум 0 Страх/жах — 0Цього року немає згадок про страх і сум - минулого року ці слова звучали.Зменшилась кількість згадок про тата. Більше слів про дружбу і друзів. Менше згадок про домашніх тварин. Слово війна - обирають рідше, ніж торік.Вперше з’явилися слова Бог, Боженька.Зменшилась частка слова гра. Частіше звучать радість, довіра, любов.Ядро вибору всіх вікових категорій - Родина: зв’язок і близькість. Цього року Мир випереджає слово Перемога. Можливо, це зміна в парадигмі дорослих і діти її відчувають. На поточний момент для дітей важливіше припинення небезпеки, ніж сам результат боротьби. Слова спокій, безпека, дім, жити - це слова регуляції. Діти не хочуть ідентифікувати себе через страх. Це можна розглядати і як прояв внутрішньої сили, і як захисну стратегію. Поруч із життєствердністю: любов, життя, радість - є ненависть, виснаження, невизначеність. такі стани правдиві, але вони в меншості - це означає, що діти не хочуть їх робити головними словами свого внутрішнього світу.Головний запит наших дітей- на зв’язок, безпеку, близькість і життя.Нехай буде життя! ❤️ Доброї безпечної ночі та вихіднихДо понеділка. #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Сьогодні для одного з проєктів, я читала багато народних казок. Звернула увагу, наскільки в них багато історій про Змія і його подолання. Не дракона, в саме змія. Змій став образом персоніфікованого зла, загрози. Коли страх «має обличчя» - з ним уже можна говорити мовою дії. А перемога над змієм означає не просто бій, а й відновлення порядку, ладу.Я думала саме про образ змія. Він одночасно і «навала», і нелюдь. Він пов’язаний із підземеллями і належить до іншого світу. Він загарбник - ворог, що приходить ззовні, руйнує, вимагає данину, викрадає. Напевно, народна уява міфологізувала чужинця-нападника, коли війна означала викрадених жінок, полон, небезпеку, пожежі…У теми викрадення дівчини є багато символів, окрім пам'яті про реальні дії: Дівчина - це і життєва сила, продовження роду, саме майбутнє народу. Її втрата - це втрата надії на майбутнє.Одночасно це може бути і сюжетом переходу й дорослішання: ініціації, дорослішання, зустріччю із сексуальністю, зі страхом близькості, шлюбу, тілесності.А ще - Змій - крутий образ нашої тіні - інстинктів, пристрасті, неконтрольованої енергії. Викрадена дівчина - вразлива, любов, душа, чистота, чутливість. Герой – наша зріла частина, що наважується зустрітися з темним і приборкати, інтегрувати його, а не тільки вбити.Те, що казковий Змій часто багатоголовий - дуже точна метафора: є страхи й загрози, які не переможеш одразу. В наших казках є ще одна прекрасна риса: Змія перемагає не бог і не цар, а «простий герой»: Котигорошко, пастух, сирота, молодший син. Це красива історія про силу в кожному і кожній з нас, силу стати героєм і перемогти чи приборкати "зовнішніх" та своїх власних зміїв.Сил намДоброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз
"Пальчики". 10 ігор та ідей, які можна використати в обмеженому просторі, коли рухливість обмежена, потрібно зняти напругу, відволіктися, зігрітися і повернути відчуття контролю.Писала їх на прохання виховательки дитячого садочку. І ми разом з Фондом Голоси Дітей їх проілюстрували.В кожній ідеї закладені рівні: розвиток, зняття напруги, розвага, відчуття близькості.Якщо ми можемо вплинути хоча би на те, що можуть робити наші руки - це вже повертає відчуття контролю.☀️ 1. Скласти з пальців обох рук жест – сердечко, може зробити одна людина, чи складаємо з дитиною разом. Наш мозок любить сердечко – як всі симетричні об'єкти. І це налаштовує на відчуття близькості та безпеки, це вправа для розвитку міжпівкульної взаємодії, ми можемо дивитись крізь це сердечко на все, що поруч, як через шаблон. Фотографувати те, що "видно" через сердечко☀️ 2. Я крутий - я молодець - вправа для розвитку міжпівкульної взаємодії (одна рука показує жест - круто, друга в цей момент гладить по голові). Ця вправа активізує мозолеве тіло, що інтегрує роботу півкуль, додає концентрації уваги і відчуття радості та впевненості.☀️ 3. Активні Пальчики - пальчики танцюють, стрибають. Присідають - "роблять" рух, який пропонує дорослий чи дитина☀️ 4. Назва кожного пальчика - це пропозиція до дії чи теми, яка починається з тієї ж літери:Великий – вправи, вдячність, відпочинокВказівний – виклик, відкриттяСередній – стосунки, спостереження, спілкування, спокійПідмізинний – пустощі, пам’ять, підтримкаМізинний – мрії, міркування, мудрість, м'якістьМи називаємо пальчик і обираємо разом з дитиною тему, про яку будемо говорити чи робити дію.☀️ 5. Я це люблю – загинаємо пальчики та називаємо те, що додає нам радості навіть в цей час. Це ресурсна практика. Коли ми загинаємо палець, ми робимо рух, який пов’язаний з відчуттям присвоювання. «я беру це і активізую»☀️ 6. Актори - Малюємо на подушечках пальців емоції і наші пальці стають «акторами».Пальчики можуть - обійматись, боротись, цілуватись, розмовляти, танцювати, "розповідати" про те, коли відчували подібні емоції☀️ 7. Тіньовий театр - показуємо різні фігурки: орел, равлик, зайчик, песик☀️ 8. Дощ - барабанимо пальцями по долонях один одного. Наш стук - це краплі дощу. Маленького, з веселкою, злива, град, ураган (створюємо вітер, дуємо на долоню). Завершуємо завжди "легким дощиком". Ми даємо в коректний спосіб можливість відреагувати агресію та напругу. І "витримуємо" цю напругу.☀️ 9. Схованки - великий палець - це мишка чи зайчик. Коли дитина чує слово: сова - "мишка" - палець ховається в кулачок. Ми розмовляємо з дитиною, читаємо, граємо, називаємо різних тварин. Неочікувано промовляємо: сова! Дитина має "сховати" мишу в нірку. Коли дорослий називає інші слова, мишка "вилазить" з кулачкаЦя вправа розвиває уважність, дає відчуття більшої захищеності, бо ми самі "ховаємося" - самостійно робимо дію.☀️ 10. Дихання квітка - вдих пальці збираються в кулак, видих, всі пальці розкриваються, мов пелюстки квітки. Слідкуємо за тим, щоб видих був повільнішим.Якщо у нас група дітей, можна створити "сад", в якому діти розповідають, яка квітка кожен з нихВ наступному повідомленні будуть ілюстрації.Доброї безпечної ночі ❤️@stijkist Світлана Ройз
У мене всередині в критичні моменти звучить голос, який звертається до мене: «дівчинка моя, ти впораєшся. Давай подумаємо, що тобі зараз важливо зробити?». Ось ця моя «внутрішня доросла частина» рятує мене. Вона дає остов підтримки всередині, коли зовні її немає.Насправді я її довго вирощувала в собі, поступово робила її голос гучнішою за голос постійно невдоволеного критика, який підстьобував, соромив і знецінював.Ми всі так багато знаємо про наших критиків, про внутрішню дитину, про внутрішнього дорослого, але реальні зміни відбуваються не стільки через знання чи розуміння, скільки через новий досвід.І там, де раніше був тиск та контроль, важливо в першу чергу встановлювати контакт.Я встановлювала контакт з критиком. І встановлювала контакт з цим самим внутрішнім дорослим. До речі, я зараз усвідомила, що жодного разу моя внутрішня доросла частина не зверталась до мене: «я зараз зроблю». Завжди – ТИ зможеш. Ти, моя дівчинка, зараз встанеш, витреш сльози, вмиєшся і зробиш те, що потрібно.Якщо мій внутрішній контролер реагує емоційно: А! що ти накоїла, руки діряві, от дурко, то я навчила голос дорослого спокійно казати: ти була неуважна. Тут ти дійсно стратила. Та ти просто втомлена, зрозуміло, що розфокусована – він не хвалить і у всьому підтримує - він вносить ясність. І виводить з-під удару голосу критика.Коли діти щось розбивають\ розливають\помиляються – вони уважно дивляться на дорослих. Зазвичай зі страхом. І ось саме в такі моменти фіксується голос і слова, які стануть потім "внутрішніми". «Так, ти помилилась. Давай виправляти». Це такий важливий досвід, коли є впевненість, що любов не зникає і контакт не переривається через помилку. Ми ж саме через це насправді так боїмося помилок.Сьогодні я запитувала знайому: що відчувається і змінюється в тілі, коли говорить саме ваш «внутрішній дорослий». Це важливо фіксувати.І ми вчились спокійно відповідати критику: так, я помилилась. Виправлю. … так, сьогодні не вдалось закінчити. Зробила, що змогла.Нашому внутрішньому критику, який дбає про нашу безпеку, завжди може бути замало нашої ідеальності.Для нашого внутрішнього дорослого – ми достатні.Правда, ви чуєте його голос всередині, навіть, якщо він поки не дуже гучний?Доброї безпечної ночі. І вихідних. До понеділка.Нехай всередині і зовні буде спокійно ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
Не пам’ятаю, чи розповідала - я збираю різдвяні шопки. У мене є із зовсім різних матеріалів - дерева, вовни, фанери. Сьогодні мені доставили цю.Подивіться, яка вона манюня. Спеціально показала на відео, порівняно з моїми руками. Вона дуже проста: будиночок з дверцятами на магнітах і три керамічних фігурки, за розміром, як фаланга пальця, а немовля - менше нігтя.Така хороша метафора: зовні - це лише зачинений іграшковий будинок. Коробочка. Коли відкриєш, можеш побачити три керамічних козявки. І тільки, якщо для тебе важлива сама тема, ти зможеш розрізнити - впізнати в них Святе Сімейство. Їх зображення таке просте, взагалі без деталей. Але це не спрощеність - це те, що дає можливість кристалізуватись сенсу.Кожен із нас - така коробочка. Ми не для всіх відкриваємося. Не всі зможуть за нашим мовчанням чи словами розпізнати, ким ми є насправді. Але ті, для кого ми важливі, у простих рисах і словах відчують, можливо, наше світло.Доброї безпечної теплої ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз
А сьогодні міжнародний день Lego. Компанія з'явилася у 1932 році в Данії, а саме в цей день у 1958 році була запатентована цеглинка Lego, яка впізнавана і є основою для більшості наборів. Всі вони сумісні між собою. Уявила собі величезну родину Lego, для якої ця цеглинка була пра-пра родичкою. Я пам'ятаю, як нам з братом, коли ми були дітьми, мамина подруга передала з Америки набір. мені - автозаправку, а брату - космічну станцію. Мене більше привабили людинки, яким можна було змінювати скафандри. І я поєднала наші набори між собою, створила окрему рольову гру. Зараз мені не вистачає терпіння на складання Lego. Іноді купую вже дорослі набори для дітей. Я думаю про цю сумісність цеглинок, яку зробили ще у 1958 році. Як і у людей: ми всі такі різні, з різних "наборів", різних кольорів, різного призначення, але можемо бути сумісними. І створювати нові і нові конструкції. Об'єднуватись в нові історії. І у кожного є своє унікальне місцеДоброї безпечної нам ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз
TGLIST.COM.UA
