У мене всередині в критичні моменти звучить голос, який звертається до мене: «дівчинка моя, ти впораєшся. Давай подумаємо, що тобі зараз важливо зробити?». Ось ця моя «внутрішня доросла частина» рятує мене. Вона дає остов підтримки всередині, коли зовні її немає. Насправді я її довго вирощувала в собі, поступово робила її голос гучнішою за голос постійно невдоволеного критика, який підстьобував, соромив і знецінював. Ми всі так багато знаємо про наших критиків, про внутрішню дитину, про внутрішнього дорослого, але реальні зміни відбуваються не стільки через знання чи розуміння, скільки через новий досвід. І там, де раніше був тиск та контроль, важливо в першу чергу встановлювати контакт. Я встановлювала контакт з критиком. І встановлювала контакт з цим самим внутрішнім дорослим. До речі, я зараз усвідомила, що жодного разу моя внутрішня доросла частина не зверталась до мене: «я зараз зроблю». Завжди – ТИ зможеш. Ти, моя дівчинка, зараз встанеш, витреш сльози, вмиєшся і зробиш те, що потрібно. Якщо мій внутрішній контролер реагує емоційно: А! що ти накоїла, руки діряві, от дурко, то я навчила голос дорослого спокійно казати: ти була неуважна. Тут ти дійсно стратила. Та ти просто втомлена, зрозуміло, що розфокусована – він не хвалить і у всьому підтримує - він вносить ясність. І виводить з-під удару голосу критика. Коли діти щось розбивають\ розливають\помиляються – вони уважно дивляться на дорослих. Зазвичай зі страхом. І ось саме в такі моменти фіксується голос і слова, які стануть потім "внутрішніми". «Так, ти помилилась. Давай виправляти». Це такий важливий досвід, коли є впевненість, що любов не зникає і контакт не переривається через помилку. Ми ж саме через це насправді так боїмося помилок. Сьогодні я запитувала знайому: що відчувається і змінюється в тілі, коли говорить саме ваш «внутрішній дорослий». Це важливо фіксувати. І ми вчились спокійно відповідати критику: так, я помилилась. Виправлю. … так, сьогодні не вдалось закінчити. Зробила, що змогла. Нашому внутрішньому критику, який дбає про нашу безпеку, завжди може бути замало нашої ідеальності. Для нашого внутрішнього дорослого – ми достатні. Правда, ви чуєте його голос всередині, навіть, якщо він поки не дуже гучний? Доброї безпечної ночі. І вихідних. До понеділка. Нехай всередині і зовні буде спокійно ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз