Стійкість для стійких

Сьогодні в книзі «Із ким я живу» Оксани Галан прочитала цікаве: «Є деякі види метеликів, які п’ють сльози у черепах. Таким чином вони задовольняють потребу в натрії та інших мінералах. Своєю чергою черепахи отримують регулярний догляд за очима».Скільки ж ми знаємо прикладів такого дивовижного симбіозу в природі!І ще - про те, як близькість до людини змінювала собак. У книзі є факт: «Для того, щоб було простіше виживати поруч із людиною, собака розвинув у себе новий м’яз, який підіймає внутрішній куточок брови і робить вираз морди таким, що ймовірність отримання того, що йому потрібно в цей момент, зростає в рази».Уявіть: у процесі одомашнення, коли собаки у відповідь на поведінку отримували більше уваги, турботи чи смаколиків, поступово закріплювалися навіть анатомічні зміни. Мордочка змінювалася. На відміну від вовків, у собак став більш розвиненим м’яз, завдяки якому вираз мордочки стає більш милим, схожим на дитячий, і викликає у нас трохи дурацьку усмішку й бажання піклуватися.Милота за допомогою однієї брови – як еволюційна стратегія 😊Дивовижно, як стосунки здатні змінювати всіх, хто в них перебуває.Доброї безпечної ночі! З милими усмішками ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз

Коли я записую відео для наших «2 хвилин для себе», наша кішка дивиться на мене так, ніби хоче сказати: «Свєта, я за тебе хвилююсь». І вже готова викликати екзорциста. Я її заспокоюю: Шира, все добре.А сьогодні, коли я дістала з морозилки своє саморобне безлактозне морозиво (пам’ятаєте, цього тижня писала, що його готую) і спробувала його - у мене, мабуть, був такий вираз обличчя, що Шира просто одразу втекла.Не розумію, як можна було зробити настільки несмачне морозиво з таких смачних ягід і фруктів.Вийшла заморожена водичка з легким присмаком банану. Хочеться розморозити, додати варення і заморозити знову 😊Цього тижня я проводила експеримент - усі наші практики були присвячені одній темі.Чи було вам так зручно? Наступний тиждень я думала присвятити практики м’язам шиї або жувальним м’язам.Сьогодні вранці ми говорили з вами про «квіти для себе». Я не зривала квітку в саду і не купувала, але вдягла брошку з квіткою. Чи вдалося вам сьогодні зробити подарунок ДЛЯ СЕБЕ?Доброї безпечної ночі та вихідних. Нас попереджають про уважність найближчими днями. .Дякую за цей тиждень разом. До понеділка ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз

Я сьогодні проводила практикум. Раділа, що в ньому взяли участь понад 700 людей. А після вийшла в сад відпочити. Сиділа на гойдалці й раптом відчула, що на мене хтось дивиться. Перевела погляд- а це наша кішка сиділа у вікна й уважно за мною спостерігала.Я задумалася про нашу дивовижну здатність відчувати погляд інших. Для мене це схоже на дотик або на відчуття чиєїсь присутності поруч.Уявіть: мозок справді має спеціалізовані ділянки, які дуже швидко обробляють напрямок погляду іншої істоти. У скроневій корі мозку знайдено нейрони, які по-особливому реагують на прямий погляд.Це частина давнього захисного механізму, який є у багатьох ссавців. Відчути погляд хижака чи ворога означало вижити. Тому мозок навчився надавати цьому сигналу надзвичайно високий пріоритет. Взагалі мозок завжди «бачить» більше, ніж ми усвідомлюємо. Він безперервно аналізує величезну кількість сигналів, яких ми не помічаємо. Між тим, що потрапляє на сітківку ока, і тим, що стає свідомим висновком, існує величезний проміжок.У людей із підвищеною сенсорною чутливістю або високою уважністю ці сигнали можуть оброблятися й інтегруватися дуже швидко й давати дуже сильне відчуття: «у моєму полі з’явився хтось».Погляд - це форма присутності іншого. А присутність іншого може давати нам відчуття безпеки або загрози.Скронева кора аналізує напрямок очей і голови, мигдалина оцінює емоційну важливість та безпеку, а тім'яні й лобові ділянки допомагають уже зрозуміти наміри іншого….і ми відчуваємо «дотик». Я про все це думала і дивилась на небо. І подумала, що процес погляду завжди двосторонній. Ми дивимося на світ, але й світ дивиться на нас. Чи відчуває небо зараз мій погляд? І можливо, небо теж дивиться на мене. Доброї безпечної ночі. З добрими поглядами. ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз

Вчора у нас була онлайн-зустріч із кінологинею. Я ще на 100% не впевнена, що у нас буде собака, але цей досвід підготовки й занурення в зовсім нову сферу мені дуже подобається. Я сама почуваюся собакою, мозок якої постійно має зустрічатися з чимось новим, наче я харчуюсь знаннями, інформацією і перетравлюю її в енергію.Завжди, коли я переживала складні етапи, моєю стратегією подолання стресу було йти вчитися. Чомусь новому в професії чи взагалі чомусь зовсім незнайомому - і це несподівано додавало важливу грань і до професійної частини.Взагалі копінг-стратегії можуть бути різними.☀️ Проблемно-орієнтований копінг - коли ми намагаємося змінити ситуацію: шукаємо інформацію, плануємо, вирішуємо проблему крок за кроком, навчаємося, просимо про допомогу. ☀️ Емоційно-орієнтований - його завдання зменшити внутрішню напругу. Це регуляція емоцій: їх усвідомлення, проживання, дихальні й тілесні практики, заземлення, самопідтримка.☀️ Копінг через уникання -коли ми тимчасово не зустрічаємося з тим, що напружує: відволікання – це і серіали, і скролінг, відкладання, втеча в іншу діяльність або іншу реальність. У короткостроковій перспективі це може знижувати напругу, але ж точно не вирішує задачу☀️ Соціальний копінг - опора на інших: розмови, близькі, друзі, фахівці, спільнота, спільне проживання досвіду.☀️ Смисловий копінг - надання значення тому, що відбувається: переосмислення досвіду, інтеграція його в особисту історію, метафори, пошук сенсу, особливо в ситуаціях, які взагалі складно змінити напряму.Цікаво, що творчість може бути присутня в кожному з цих пунктів – вона допомагає надати нашому досвіду форму. Одна й та сама стратегія може бути і ресурсною, і виснажливою, якщо стає єдиною. Наприклад, навчання для мене - дуже сильний проблемно-орієнтований і смисловий копінг. Але якщо не давати собі можливості зустрічатися і проживати емоції, частина напруги може не розряджатися. А у собак є свої способи регуляції стресу. Вони, звісно, не рефлексують, але реагують через тіло, дію, рух, контакт і зміну поведінки....Сьогодні у мене була розмова про копінг-стратегії, і ми досліджували, яку стратегію ми обираємо найчастіше, а якої уникаємо. Це ж теж важливо. Щоб наша звична стратегія не стала єдиною.Впізнали, що обираєте ви?Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз

Я готувала матеріали для практикуму. Там буде запитання: який аромат для вас найбільш комфортний - той, що нагадує про захищеність, радість.Аромати - особливо чутлива тема в наш час. Нюхова інформація обробляється мозком дуже швидко, майже без свідомого аналізу. Вона частково обходить «фільтр» таламуса і одразу потрапляє до лімбічної системи. Таламус в нашому мозку розподіляє сенсорні сигнали і передає їх у кору для обробки та усвідомлення. Але саме запахи спочатку йдуть в емоційні структури - до лімбічної системи, і лише потім частково стають усвідомленими.Тому з ароматами пов’язано стільки тригерів, як позитивних, так і негативних.Як це працює:Коли ми вдихаємо аромат, молекули запаху потрапляють у носову порожнину і «сідають» на нюховий епітелій у верхній частині носа. Там є спеціальні рецептори - кожен із них реагує на певні типи молекул. Далі те, що відбувається, для мене завжди виглядає як магія: хімічний сигнал стає електричним імпульсом. А це вже мова нервової системи.Сигнал одразу потрапляє в нюхову цибулину - структуру мозку, яка розташована буквально на вході до центральної нервової системи. Нюхова система передає сигнал лімбічній - амігдалі (емоційна реакція) і гіпокампу (пам’ять, асоціації). І запах майже миттєво викликає емоцію і може одразу спровокувати спогад.Завдяки цим зв’язкам між нюховою цибулиною і гіпокампом аромат нам щось нагадує, але ми не завжди можемо одразу зрозуміти, що ж саме.Чим вищий рівень втоми, стресу чи тривоги - тим чутливіше ми можемо сприймати запахи. Я, коли йду в місце, де буде багато людей, або знаю, що може бути душно, або припускаю високу нюхову чутливість у людей поруч - взагалі не користуюсь парфумами, обираю дезодоранти без запаху. У вологому повітрі аромати стають інтенсивнішими і ще сильніше перевантажують сприйняття і так гіперзбуджених людей....Я шукала свій аромат - той, що додає мені сил і стабілізує, і не втомлює. Зрозуміла, що це базилік. У мене навіть улюблені парфуми з його нотами. І тепер - як моє власне домашнє завдання, яке я планую дати на практикумі: у мене на підвіконні росте базилік. Коли проводиш пальцями по листочках, він одразу розкриває свої ефірні олії. І стає так, ніби я на сонячному морському узбережжі:одразу виринають смак оливок, моцарели та відчуття солоного вітру.Який аромат вам нагадує про затишок та радість?Доброї безпечної затишної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» - практика для розвитку міжпівкульної взаємодії. Починаємо тиждень із підживлення мозку. Взагалі вирішила цей тиждень присвятити саме цьому блоку вправ.Подібні практики впливають на активність мозолистого тіла - своєрідного «мосту» між півкулями мозку. Під дією стресу його активність може зменшуватися, і робота мозку стає менш інтегрованою. Такі вправи допомагають створювати нові нейронні зв'язки, підтримують нейропластичність мозку - здатність відновлюватися та навчатися.Вони допомагають повернути відчуття контролю, залучають увагу, посилюють усвідомлення власного тіла. Їх пропонують і дітям, і дорослим, наприклад, щоб легше перемикатися із задачі на задачу, повертати концентрацію уваги та знижувати рівень тривоги.Такі вправи використовують навіть у програмах відновлення після акубаротравм. Їх також часто пропонують травматерапевти як практику стабілізації та інструмент в опрацюванні травматичного досвіду.Придивіться: у цій практиці ми працюємо вказівним пальцем і мізинцем. У вас точно вийде! ❤️@stijkist Світлана Ройз

Виявилось, що я ніколи не бачила, як виглядає барвінок. Пам’ятала з пісні «як барвінок в’ється….» і не знала, як це. Мені минулого тижня подарували кілька паростків. Посадила, але час цвітіння не вдалий для вкорінення. Хоч, здається, барвінку у нас сподобалось. Чекаю, чи пустить свої мереживні вуса. Для одного з моїх проєктів написала текст про барвінок, шукала про нього інформацію:Барвінок - вічнозелена рослина, яка зберігає листя і під снігом. Навесні він розкриває ніжні сині або фіолетові квіти і стає прекрасним килимом.  Синій і фіолетовий колір краще бачать комахи - в його ніжності є й прагматизм.Окрім витривалості в морози, він має ще одну прекрасну властивість: він легко вкорінюється, буквально там, де пагони торкаються землі. Вкорінитись з одного дотика – прекрасна здатність адаптації. У багатьох культурах барвінок - символ пам'яті й безперервного зв'язку. Тому його часто вважають рослиною, що “поширює життя” і здатна відновлювати простір.Вкорінитись і поширювати життя – це дуже про нас.Доброї безпечної ночі. І вкорінення в тому, що для нас важливе. ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні я з’їла рекордну кількість цукерок і міні-круасанів, просиділа кілька годин за комп’ютером і так нічого запланованого не зробила. Гуляла з донькою селом, побачила хруща на землі і подумала, що цього року в травні я взагалі не бачила хрущів. Минулого року вони постійно врізались у нас вечорами. І бджіл майже немає.На асфальті - дитячі малюнки. По парканах бігають білки. Сьогодні ми бачили, як кішка гралася з білкою на вулиці. Сусіди повільно вигулюють песиків. І ми з донькою йшли так само повільно - звісно, це не про свідомий вибір, радше про втому.Сьогодні у мене була дуже коротка розмова, в якій я нагадувала: коли ми втомлені, наш контроль слабшає, а голос внутрішнього критика стає гучнішим. Не можна робити висновки про себе, свою зовнішність чи здібності в моменти вразливості. Внутрішній критик може знецінити все під корінь. Але це може бути дуже діагностичний час - помічати все, на що ми емоційно реагуємо, але висновки краще переносити на дні, коли ми виспані і змогли відновитись.Нехай сьогодні буде можливість відпочити. І щоб наші внутрішні критики також поспали.Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні була розмова і роздуми про щастя під час війни. Якщо мене запитати: чи щаслива я? - то в певному розумінні - так. Але це ж точно не стан ейфорії.Під час війни особливо відчутно, що щастя - не якийсь піковий стан, який уносить у захмар'я й позбавляє контакту з життям. Воно не уводить від реальності. Для мене щастя - це сама вкоріненість у житті. Можливість залишатися всередині життя. Здатність відчувати і біль, і життя одночасно.У наших воєнних умовах щастя як постійний стан крайнього ступеня радості просто не може існувати. Сьогодні думала про різні виміри того, що називають щастям.Гедонічне щастя - від грецького hedone - «насолода». Це задоволення, радість, комфорт, відчуття благополуччя, відсутність страждань. Коли в мене минає напад мігрені, я всім кажу: коли голова не болить - це щастя. Це дуже природний, тілесний рівень переживання життя.Евдемонічне щастя - від грецького eudaimonia. Це поняття, яке пов'язують з Аристотелем: життя із сенсом, реалізація свого потенціалу, здатність знаходити й зберігати внутрішню опору.Евдемонічне щастя не завжди відчувається як щось приємне саме в цю мить. Можна бути втомленою, але водночас відчувати сенс і натхнення. Вчора я ходила Книжковим Арсеналом і відчувала саме таке щастя - щастя сопричетності, своєї зграї.В одному вечорі можуть бути обидва ці виміри.Гедонічний рівень: плед, полуниця, серіал чи музика, близькі поруч. Коротка радість. Напевно, саме це зараз модно називати «дофаміновим». У мене сьогодні це - перші півонії.І евдемонічний рівень: втома після складної роботи над важливим проєктом, але водночас відчуття, що ти робиш щось більше за себе. Щось справжнє.Гедонічне щастя дає можливість відновлюватися. Евдемонічне надає життю глибини й напрямку.І, мабуть, саме зараз: щастя - це не відсутність болю. Іноді це здатність, попри біль і все наше виснаження, залишатися в контакті з життям, людьми, сенсами й собою.Звісно, наше благополуччя потребує обох вимірів: і радості, і сенсу.Радості і відчуття глибини нам.Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз

Я сьогодні почала читати книжку про моделі травмостійкості. Вона починається легендою про Пандору. І там було те, на що я чомусь раніше не звертала уваги."Духа надії звали Елпіс. Зевс замкнув її разом з іншими духами в посудині, яку довірив стерегти першій жінці — Пандорі. Коли Пандора відкрила посудину, всі духи вилетіли звідти, окрім Елпіс - Надії. Вона залишилась втішати людство"Навіть у часи, коли навколо темно й страшно - Надія залишилась.Ми не знаємо, що саме, за легендою, Зевс заховав у тому глеку. (Скринька - це вже була помилка перекладу). Філософи, письменники й художники століттями «додавали» до посудини те, що вважали злом своєї епохи. Середньовіччя додало гріхи. Ренесанс - пристрасті. Романтики - «темні» емоції.І ось чому саме Надія залишилась на дні - теж відкрите питання.Це дар людям, щоб пережити складні часи?Чи частина випробування, що може відбирати сили й змушувати сподіватись даремно?Мабуть, надія без зачарування - стає силою.А надія, що перетворюється лише на марення, може ставати частиною розчарування.Нехай на денці кожного важкого дня завжди залишається дух надії. Книга, якщо ви захочете почитати - "Як розвинути життєстійкість". видавництво ВіватДоброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз