Сьогодні ще один «дурдень», як колись назвала складний день випадкова людина. Ми їхали від моїх батьків у село. Я помітила, що водій у навушниках слухає подкаст «Запах Слова» від Громадського радіо. Попросила включити, щоб і ми могли послухати. А там- програма про Розстріляне Відродження. Наприкінці ведучий сказав:«Я вірю, що все з нами розмовляє. всі речі, все, що є навколо. Тільки важливо слухати». Я зраділа, бо я теж впевнена: світ до нас завжди промовляє. Через речі, події, зустрічі, ситуації ми можемо почути й зрозуміти себе більше. Сьогодні я дізналася про себе, що я вже точно навчилась казати «стоп». І зупиняти хамство. Ми терміново їхали з мамою до лікарні. Медик дозволив собі звертатись до неї нахабно. Я стала між ними й сказала:Стоп. Тихіше. І з повагою. Я завжди дивуюсь, як люди з владою іноді намагаються компенсувати щось за рахунок тих, хто в слабшій позиції. Мій голос у житті тихий і, попри вік, дитячий. Але моє «стоп» і «ні» вже таке, що його точно чують. За ці кілька днів я в цьому переконалась. А вдома на мене чекав подарунок: знайома надіслала літо - кошик із фруктами. Я згадала нашу з дітьми традицію: раз на кілька тижнів купувати один новий, незнайомий фрукт, щоб розширювати свою абетку смаків і знань про світ. Вранці я казала, що в нас «день мрій про літо». Сьогодні літо стало реальністю. Нехай у всіх нас буде літо. Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз