Канал укpаїнської онтології. Спадщина, музика, літеpатуpа, живопис, світогляд, істоpія, місія, візії минулого та майбутнього. Згадуємо та відтвоpюємо себе.
Яворська ікона. На відміну від Києва, іконописний середньовічний процес на західних землях Русі засвідчено значно скромніше, але нові дослідження дали й тут конкретні приклади візантійської гравітації мистецької культури. До найпоказовіших належить найдавніша ідентифікована західноукраїнська ікона – із зображенням вибраних святих, збережена в церкві святого Миколая у селі Явора Турківського р-ну Львівської обл. Сільська церква не була її первісним місцем призначення: у храмі вціліло чимало ікон різного походження, які потрапили сюди вже за новіших часів. Трактування тонких, підкреслено видовжених постатей з невеликими головами вказує на продовження напряму, у західноукраїнському малярстві знаного від мініатюр святих Іоана Златоуста й Василія Великого в Архиєрейському Служебнику першого перемишльського єпископа Антонія з 1220–1225 рр. Проте само виконання значно пластичніше і повинно бути віднесене до середини століття (https://localhistory.org.ua/rubrics/painting/naidavnisha-zakhidnoukrayinska-ikona/).
14 червня день пам'яті В'ячеслава Липинського - видатного українського громадсько-політичного діяча, історика, дипломата, засновника державницького напряму української суспільно-політичної думки, ідеолога українського консерватизму (1882-1931). "Отже, коли мої противники перед народом брешуть, то і я мусив би брехати; коли вони підлещуються до народу, то і я мусив би підлещуватися; коли вони цькують людей проти мене, граючи на їх темноті і на їх злобі, заздрості, зажерливості, ненависті - то і я мушу цькувати народ проти них, так само використовуючи його неусвідомленість і граючи на тих самих - найгірших - інстинктах. Інакше я конкуренції не видержу; народних голосів, чи то пак популярності, для своїх поглядів не здобуду, і, будучи народолюбцем, стану «ворогом народу» тільки завдяки більшій зручності моїх противників у обдурюванню цього народу. Але я не демократ. Це, розуміється, не значить, що я був “ворогом народа”, або не визнавав за ним політичних прав. Доказ фактичного, а не словесного, народолюбства я дав українською працею цілого свого життя; прийняттям за свою української народної мови і ділами ствердженим бажанням сполучити себе і верству, до якої належу, в одну з цим народом українську націю та витворити спільну з ним одну українську державу. Не демократ я тому, що не визнаю за народом необмежених, самодержавних, суверенних прав - так само, як не визнаю і нічим не обмеженої, самодержавної монархічної влади. Не демократ я тому, що вважаю: “народовладний” демократичний метод організації громадянського життя, опертий на спекуляції найгіршими інстинктами мас, веде власне народ до загибелі."
🇺🇦 Дорогі люди, наша команда вже майже третій рік поспіль робить усе можливе і неможливе для забезпечення війська якісними засобами евакуації. Близько року тому перед нами постав новий виклик - створити максимально витривалі ноші для провідного тренувального центру. Завдання ми виконали на відмінно, створивши економну модель Compact, яка дозволяє багаторазово відпрацьовувати основні елементи вкладання, фіксації та евакуації пораненого. За цей час нами безоплатно передано в центри підготовки понад 100 одиниць тренувальних волокуш. Виріб так добре зарекомендував себе, що кількість запитів постійно росте. Ми фактично ніколи не проводимо зборів і намагаємося долати всі виклики власними силами, але зараз саме той момент, коли закликаємо всіх людей доброї волі долучитися до спільного інвестування в підготовку наших захисників. Уміння правильно і швидко користуватися засобами евакуації - запорука порятунку життя пораненого та медика. Ці навички мають бути закарбовані до автоматизму на рівні підготовчого центру, а не в експериментах під вогнем на полі бою.Собівартість матеріалів на тренувальні ноші складає приблизно 1500 грн без урахування робіт та доставки. Відкриваємо збір на 100 ношей для навчальних центрів. 150 000 грн спільнокошту - не така вже й велика сума, водночас це колосальна інвестиція в збереження життя та здоров'я звитяжців на передовій.🏦 Реквізити банки збору: 🎯Ціль: 150 000.00 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/gLbLx1UdH💳Номер картки банки4441 1111 2446 6842Дякуємо наперед всім добродіям і добродійкам. Слідкуйте за нашими звітами на сторінках у 🕊 та 😎.З повагою, команда ARES.
#ТижденьПоезії2025 День 4Голос покоління Ось тобі, жінко, мова. Стріляй із неї.Захищай себе до останнього подиху, і нізащоне дозволяй їм наблизитися. Використовуйвбудовану систему радіоперехопленняі прилад нічного бачення.Все це є всередині. І не бреши, що не вмієш.Пильно відстежуйдислокацію ворога і найменші його просування. Підпусти на віддаль пострілу – а тоді припадай до прицілу і вже не зволікай.Набоїв припасено вдосталь, їх не шкодуй,якщо ж скінчаться – виробляй їх зі слів,тільки тоненькі жіночі пальці здатні на цю моторику.І нізащо, нізащо не дозволяй їм наблизитисядо старої межі, на якій розляглася батькова слива.Як перейдуть її – доведеться іти врукопаш. Отоді вжепрохромлюй багнетом, ріж від вуха до вуха,розпанахуй, роз'юшуй та оббіловуй,поки світло перед очима остаточно не змеркне.Як отямишся – погладиш колючу потилицюсинові-новобранцю, чоловікові милиці подаси,а тоді – все спочатку.Хто сказав, що кидаємо напризволяще?Ми озброїли, як могли. Катерина КалиткоУкраїнська поетка, перекладачка, авторка поетичних та прозових творів. Членкиня Украінського ПЕН.
Наші Святі носять кевларові німби третього класу захисту.Книги, Хрести і Мечі – знаки мудрості, віри та мучеництва.О! Як би їм пасували Корони – символи перемоги. Або Ключі – знаки найвищої влади. Бо на плечах їхніх Голуб – символ Святого Духа.На тату їхніх - Лілії, Черепи і Троянди – чистота серед тлінності під покровою Діви. На шевронах їх Крила - знак ангельської природи. Якорі й Кораблі як надія та віра. Втім, святим ще ніколи на світі не було легко. Їм виколюють очі, наче Святій Лючії. Їх розстрілюють, наче Святого Стефана. Шкіру здирають, як з Варфоломея.На хресті, як Петра, розпинають чи відрубують голову, наче Павлу.Їх розпилюють навпіл, наче Ісаю. На поживу кидають левам, наче Ігнатія.У киплячій олії варять, ніби як Іоана. Побивають камінням, неначе Лаврентія.Втоплюють, наче Феклу. Спалюють, наче Жанну. Язика виривають, як Аполлонії. Котять в бочці з цвяхами, наче Вікентія. Списом проколюють, як Лонгіна.Відрубують груди, ніби Аґаті. Розривають колесами, наче Святого Юрія. Живцем закопають, як Севастіанівських мучеників. Замуровують в стіни, як Теклу колись Кесарійську.А вже так незабаром посполиті побожні йтимуть до церкви з кошиками, з ковбасою. Ставити свічки липкі впритул до іконок. Почорнілі замацані терти вотиви. Проситимуть гарного зору в Лючії. Допомоги в навчанні в Томи Аквінського. Захисту від пожеж - у Флоріана.Проситимуть доброго врожаю у Ісидора. Здоров’я дітей в Чудотворного Миколая.Проситимуть захисту у круїзі в Брендана Мореплавця.Проситимуть зцілення від хвороб шкіри у Лазаря. Допомоги в лікуванні в Косьми і Даміана.Проситимуть захисту від блискавок у Варвари і допомоги під час вагітності у Анни.Проситимуть миру в сім’ї у Обручника Йосифа та зцілення горла в Блаженного Блезія.Проситимуть допомоги в ремеслах у Єжи Ремісника і захисту від чуми у хромого Роха.Проситимуть натхнення для творчості у Цецилії та захисту в турпоїздках у Христофора.Проситимуть допомоги у продажі дому в Юди Тадея та вдалої блефаропластики в Клари Ассизької.А десь там. У болоті. У сутінках. Ув окопах. Між мишей, і щурів, і котів, й аватарів блажених. Наші Святі, що іще за життя стали такими. Наші Святі, що й по загину не будуть мучениками. Не проситимуть Йосифа щодо спокійної смерті. Не проситимуть захисту у Георгія Переможця.Лише грітимуть мовчки диханням чорні люфи, пильнуватимуть темряву, злом прадавнім просяклу. Якщо й є в цьому світі ще за кого молитися. Якщо й є в цьому світі, ще за кого стояти - Наші Святі, хай святиться наймення кожного. Наші Святі - на землі та ба більш на небі. Якщо є ще хоч хтось, здатний бачити теє сяйво. Якщо є ще хоч хтось. Можете не молитися. Світло знайшло вас першим. Можете не молитися. Промовляйте святе мовчання. Можете не молитися. Майте любов за сповідь. Можете не молитися. Ставайте у сяйві поруч.Ві Ошо
Читаючи стрічку новин, у мене (мабуть, і у вас) відчуття, що світ поволі осипається. Розсипається. Розгойдується. Руйнується. Коли ж я виходжу в матеріальну реальність, і особливо коли ми їздимо Україною, в мене відчуття інше. Все стоїть. Пустило коріння. Має запас тверді. Зліплене мільйонами кроків турботиНіхто нікуди не йде. І тоді я дуже ясно розумію: росія не переможе нас силою, не зруйнує нас ракетами. Але може перемогти підступом. Мікроскопічним вірусом. Думкою. Сприйняттям. Емоцією. Якщо їм вдасться змусити нас думати певним чином, відчувати певним чином, сприймати певним чином - тоді в них є шанс перемогтиЯка ж це думка-вірус?що все руйнується. Що все осипається. Що все розсипається. Що все створене з піску. Що твій сусід - ворог. Що «нагорі» - тільки зрадники. І «внизу». І через дорогу. Словом, що ми - картковий будинок.Інформація і пропаганда - не просто зброя. Вона потужніша зброя, ніж звичайна. Мета інформаційної війни - не ввести в оману і не казати брехню. Її мета - змусити ворога думати так, як ти хочеш. Діяти так, як ти хочеш. Тобто: позбавити його власної волі. Воля - ключове слово української культури. Бо це і свобода, і воління, і воля опанувати свої воління та воління інших. Росія не може нас перемогти. Але вона може запустити вірус, через який ми переможемо самі себе. Через який ми спрямуємо свою волю проти самих себеТак було в нашій історії неодноразово. Час нарешті учитися на власних помилках (Володимир Ярмоленко)
СРІБНЕ ЛЮСТЕРКОсрібне люстерко в пустих небесах.суміш відлиг, макабрична краса.перли, корали.ця безкінечна, як присуд, зимаекстраполюється між усімапорівну, крале.крихітко, лялечко, нігтику мій!свічечка вірша в моєму умібореться з ніччю.та заперечити цю темноту,що підступає до взводу впритул,поки що нічим.холодно й темно насподі війни,де остаточна відсутність виниперед живими –тільки у мертвих, яких нагорістільки, що небо – аж до́ димарів –висне, як вим’я.чорна корова цієї пітьми,бродить брудним простирадлом зими,тиха й сумирна.переступає розруху і тлін,коптери й міни, бк і старлінк,ладан і смирну,хмари і повню, бліндаж і окоп,рівне тремтіння тілесних синкоп,холод собачий,рани, контузію, блискіт ножа,тіло, в якому окремо душа,вірші – тим паче.що говорити – кому і коли,у епіцентрі цієї імли,лялечко, крихо?стань мені Кримом, і я б – караїм –нафантазованим тілом твоїмдихав би й дихав!переосмислив би видих і вдих як легеневу молитву – за тих,хто щогодинисерцебиттям відвойовує дні,просто прожиті бійцем на війні –всіх воєдино!дихання як заперечення, якнерозуміння – чому ж не мояти межи лиха?як міжреберний повітряний друкзапаху тіла, волосся і рук –рівний і тихий.як чаклування супроти атак,запах – єдине, що маю відтак.запах – як вірау перемогу, яка над усе,у батьківщину, і в наш чорнозем,з рештками звіра.Сергій Татчин
Заходжу в українську Вікіпедію, читаю:"АНДРІЙ ТАРКОВСЬКИЙросійський радянський актор, кінорежисер і сценарист.Онук українського письменника Олександра Тарковського."Увага, всесвітньо відомий режисер таких шедеврів як: "Соляріс" 1972, "Сталкер" 1979, і "Андрій Рубльов" 1971 року; повторюю, в українській енциклопедії вказаний як російський. Нагадаю, що дід режисера Андрія Тарковського, Олександр Карлович Тарковський (1862-1924) український прозаїк, поет, перекладач і громадський діяч.З восьми років жив і виховувався в сім'ї рідної сестри, української актриси Надії Карлівни Тарковської та її чоловіка, драматурга і корифея українського театру Івана Карпенка-Карого, які після смерті батьків з 1870 року були його офіційними опікунами ...Згодом був заарештований разом із сестрою Надією, тобто дружиною Карпенка-Карого, за те, що в 1880 році звернулися з листом на підтримку української мови (!) до історика Миколи Костомарова: "Батьку ! За Вами все: і давня слава, і дотепність, і розум, і наука, поговоріть же там тепер з московськими письменниками… що пора знять з нас покуту мовчки кусать пальці, що ми люди, а не мужики тілько, що пора нам мати своє друковане слово без заборону, що й освіту в народних школах слід дозволити на народній мові…" Заслання відбував з доктором Опанасом Михалевичем, засланим, за свідченням Арсенія Тарковського, "за справою українських соціалістів". Тож, всім відомий режисер Андрій Тарковський, нащадок українського націоналіста, який виборював право розмовляти українською мовою. В сім'ї діда, Олександра Тарковського, існував культ української літератури й театру, а її члени писали вірші та п'єси. Але, російська імперія, через коліно зламала мотивацію у нащадків націоналістів бути українцями. Автор допису: Мішель Іщенко
Каплиця Боїмів — один із найяскравіших зразків ренесансної архітектури, побудована в період з 1609 по 1615 рр. як родинна усипальниця. Хоч її розміри досить скромні — 10 на 10 м, а висота 17 м, — внутрішнє оздоблення вражає масштабом та майстерністю. Простір під куполом створює ілюзію висоти та об’єму, а сам купол прикрашений 36 касетонами, у яких в техніці стюкко зображено 8 пророків серед ангелів.Декор стін каплиці – це священна книга Біблія в камені. У вівтарній центральній стіні зображено багатофігурні філігранно вирізьблені в вапняку сцени «Молитва Христа в етсиманському саду» (по центру), «Тайна вечеря» (ліворуч). «Омивання ніг». (праворуч).Одним із найвиразніших елементів каплиці є епітафія родини Боїмів. Вона виготовлена з чорного мармуру та зображає Георгія і Ядвігу Боїмів, які моляться перед Пієтою, в оточенні своїх дітей і онуків. Медовий відтінок алебастру надає композиції особливого тепла та світла.Частину скульптурного оздоблення інтер’єру створив відомий скульптор Йоган Пфістер, що також працював над епітафією. Каплиця Боїмів — це не просто архітектурна пам’ятка, а справжній витвір мистецтва, який вражає кожного, хто переступає її поріг (Бюро спадщини у Львові / Heritage Bureau in Lviv).
Щось ніби блиснуло у тиші вересневійтам, за ставком, коли я ніс з городумішок кислиць для ненажер-кролів.Я навіть зупинився, пам’ятаю,сів на мішок, цигарку запалив,шукаючи в знаннях чогось такого -світлішого за сонце в ясний день.І не знайшов. Але ж я точно бачив,як ці олійні фарби далиниосінньої перетворились раптомв напівпрозору акварель веснимогутнім дивним спалахом миттєвим.Що це було? Невже ота тарільз прибульцями, нарешті, промайнулаі над Гадомцями? Узгоджується цягіпотеза з тим очевидним фактом,що в часі цей феномен був недовгим, -тривав лише секунду або й пів.Я це трактую так: космічний розумвмить наші гадомецькі палестиниосяг, просканувавши вглиб і вшир,і, не знайшовши жодної зачіпки,ввімкнув форсаж і знов собі понісся,гіперконтінуумним простором кудись.І дійсно, що прибульцям тут вивчати:мене з мішком кислиць та ще з думками,наближеними змістом до кислиць?На цьому міркування припинились.Мішок, піднявшись, до кролів поплив.А ввечері, коли усі поснули,на аркуші паперу у клітинкуз’явилися римовані рядкипро те, що треба небагато світуприбульцям, щоб любити білий світ.2018, Анатолій Секретарьов
