Лікар Дубровський🥼

👏 В нашій команді знову поповнення! Раді вітати в Клініці досвідченого та дуже фахового спеціаліста, пані Ірину, лікаря гінеколога вищої категорії, із стажем, як практикуючий лікар вже більше 20 років, яка має додаткову спеціалізацію по онкогінекології. Саме в цьому напрямку Ірина Петрівна довго й глибоко розвивалася, поглиблювалася, зробуваючи досвід та необхідні навички. Основний спектр її лікувально-діагностичного напрямку – це ведення пацієнтів із передраковими захворюваннями шийки матки та вульви, лікування доброякісних захворювань матки, яєчників, таких як фіброміома, ендометріоз, доброякісні пухлини яєчників, лікування запальних захворювань. Звісно, дуже важливий та ключовий момент – це профілактика. Спроба не допустити появи багатьох неприємних станів. Саме тому онкоскринінгу та своєчасним комплексним обстеженням у жінок різного віку на сьогодні в світі приділяється велика увага. Ми також не стоїмо осторонь. Маючи на місці потужну лабораторію, УЗД, кольпоскоп й все необхідне, втілюємо кращі напрацювання й переваги в своїй клінічній практиці. Це зручно для пацієнта, швидко й максимально ефективно.🤝 Ми дуже раді нашому поповненню. Та сподіваємося, що досвід, знання та енергія шановної Ірини Петрівни стане в нагоді й багатьом допоможе. ℹ️ Докладніше про нашого нового лікаря: https://dubrovskyi.com.ua/melnyk-iryna/

🫣 Сьогодні, під час прийому, в двері кабінету постукалась жінка й попросила приділити їй всього 5 хвилин. Вона зайшла, широко посміхаючись та радісно вітаючись. По моїм очам вона зрозуміла, що я її не впізнав.– Ви не пам’ятаєте мене?– Ні, вибачте. – широко посміхнувшись, я чесно відповів, запрошуючи жінку зайти в кабінет.– Зараз я вам нагадаю свою історію, й ви одразу згадаєте.– Добре. – я напружився, намагаючись все ж таки здогадатися, обличчя наче трохи знайоме… Але ні, я не пам’ятаю.– Я та сама пацієнтка із ВІЛ, яку сильно образили в жіночій консультації 12 років назад, я тоді прийшла вагітна із дитиною та мене на весь коридор почали обзивати повією…– Точно! Ну звісно! Але я вас не впізнав, ви виглядаєте ну просто… Приголомшено! Ми зустрічались давно, десь…– Влітку. – підсказала вона. – Зараз я все вам розповім. Ще більше посміхаючись, жінка сіла на стілець й розповіла, чим продовжилась її історія.▪️︎ Пам’ятаєте, трохи більше ніж півроку назад, минулого літа, до мене на консультацію звернулась молода пацієнтка, яка випадково, на першому триместрі отримала позитивний результат ВІЛ. Я розповідав ту трагічну й неприємну історію. Молода вагітна жінка, звернувшись до лікаря, в шоці й величезному розпачі, в результаті на весь коридор поліклініки грубо й жорстко була висміяна та ображена медпрацівниками. Після чого вона впала в страшний ступор, злякалась, закрилась й більше 10 років не зверталась до лікарів та нікому не казала про свій страшний діагноз. Коли стан її здоров’я почав стрімко погіршуватись й вона почала часто хворіти, в розпачі вона прийшла до нас в клініку. Тоді говорили довго й про все: про життя, здоров’я, медицину. Вона гірко плакала й не знала, що робити далі. Кількість її CD4 клітин було не більше 20 (це означає глибинне порушення імунітету й практично повну беззахисність перед інфекціями). Тоді я намагався її переконати, що нічого не втрачено, є лікування, є надійний протокол й що не всі медики грубі й цинічні. Що є багато добра й поваги в медицині та направив її в надійні руки своїх колег в Інститут Громашевського…👉 Слово, яке може вбити... - про той випадок, півроку назад.▪️︎ Вчора вона повернулась. Зрозуміло, чому я її не впізнав. Бо різниця між блідою, худою, змученою, із синцями під заплаканими очима жінки та впевненою усміхненою красунею була просто неймовірна…Блискавично гарна, із посмішкою та неймовірною впевненістю в собі. Виявилось, вона таки пішла до Інституту, там її дуже чемно й людяно прийняли, поставили на облік, дали безкоштовно ліки та налаштували весь процес лікування й контролю. Ефект лікування виявився блискавичним. Дуже скоро вірус СНІДу зник з її крові, а вже через пару місяців рівень її імунних клітин піднявся більше ніж в 10 разів, стан здоров’я покращився, хворобливість зникла, а життя заграло справжніми яскравими барвами. Вона впевнено виховує свою донечку, щаслива в сім’ї, працює й живе на повну далі…Коли пацієнти почали стривожено стукати в двері, ми зрозуміли, що пройшло не 5 хвилин, а добрі півгодини. На останок, ми дружньо обійнялись й обоє раділи, що все так склалося й життя продовжується, не дивлячись ні на що.▪️︎ Такі моменти надихають та вкотре підтверджують прописну істину – немає безвиході. Немає ситуацій, які неможливо виправити. А от людська злоба та байдужість руйнують та калічать іноді сильніше за кулі…🤗 Бережіть один одного, поважайте й підтримуйте в непростих ситуаціях! 🤗 Всім здоров’я!

Колись, одразу після звільнення із лікарні ще в 2021 році, мені невідома жінка написала в коментарях, щоб якщо в мене будуть проблеми, вона юридично допоможе й захистить від грубого свавілля. Я тоді щиро подякував, однак не придав цьому особливого значення. Вирішив перегорнути сторінку свого життя й рухатися далі. Втім, це було дуже приємно. І зворушливо.Ми трохи згодом поспілкувалися й якось непомітно розуміючи все з півслова, подружились. У нас виявилося багато спільного. Пані, яку звали Ольгою, була також звільнена з державної служби, коли Янукович прийшов до влади, й довгі чотири роки судилася із державою та… на диво, блискавично виграла справу. Була сама собі адвокатом та юристом. Втім, на роботу її вже не повернули. Ольга не впала в відчай, а також впевнено перегорнула сторінку свого життя й почала насичено й цікаво жити далі. З того моменту пройшло багато часу, й вже коли я повернувся з фронту й написав книгу, пані Ольга знову написала мені, й запропонувала зробити цікаве відверте інтерв’ю. Виявилось, що за цей час вона стала головним редактором міжнародного журналу й веде дуже активну дипломатичну та громадську діяльність. Представляє Україну по всьому світові, протидіє дезінформації та активно розвиває культурні ініціативи, а ще пише книги та статті. Я здивувався, але надихнувся такою можливістю. Наша співпраця закрутилася. Я написав не одну статтю. Декілька. Й всі вони були опубліковані в міжнародному журналі декількома мовами. Протеліло два роки...І ось зараз у Варшаві ми нарешті зустрілись. За душевною розмовою пролетіло декілька годин. Малючок мирно спав та дав нам можливість сповна поговорити про світові події, власні новини, обстановку та й взагалі життя. Прощаючись, вже йдучи до машини, вона дістала з сумки щось схоже на гаманець й протягнула мені. Я здивувався. Дивний подарунок. Навіщо мені чужий гаманець? Однак коли розгорнув, не знав що й сказати… Ольга простягнула мені посвідчення офіційного журналіста міжнародного журналу Амбасадор/Ambassador. Ще й сертифікат із подякою…🫣 Мене взяли в команду! З правом тепер самому проводити інтерв’ю та зустрічі із визначними людьми, хто захищає Україну та допомагає їй на всіх фронтах та на всіх площадках… З правом представляти журнал на офіційних зустрічах… Зрозумівши, що, з одного боку, відповідальної роботи в мене додалося й вільного часу буде ще менше… насправді я був просто шокований довірою. Тепер не знаю, що з цим робити )))Скажу поки одне – коли всі навкруги кажуть, що одна людина нічого не може змінити, й відчай та розпач накриває десь з глибини, я постійно натрапляю на непересічних людей. Які сміливо й невпинно йдуть вперед, щоб нести добро та світло. Й це дає надію. Що майбутнє ще не втрачено. Хтось нічого не робить, а хтось створив з нічого крутезний міжнародний журнал, який потрапляє без державного сприяння на стіл посольств більшості країн Європи…🇺🇦 Слава Україні!👍 Вже сьогодні потяг доставить нас на рідний кордон й з наступного тижня знову відкривається активний прийом в клініці та медична робота. Всім радий допомогти! До зустрічі в Києві!

🤔 Подзвонила донька пацієнтки, щодо своєї мами. Хворій, літній жінці, треба робити гінекологічну операцію, але здаючи пакет аналізів, випадково, як знахідку, у неї виявили антитіла до гепатиту В. Лікарі відмовилися робити оперативне втручання й направили жінку до інфекціоніста. Питання, можна чи не можна робити операцію при гепатиті, вирішує лікар-хірург індивідуально. Зазвичай це обговорюється на консиліумі, взважуючи масу деталей. Тому про це зараз говорити ми не будемо. А от як правильно зорієнтуватися й не лякати пацієнта даремно – чи це дійсно гепатит В чи ні – знають навіть не всі лікарі. Й дуже поспішають виносити непідтверджений діагноз, часто доводячи пацієнтів до розпачу.▪️︎ Гепатит В дуже підступний та хитрий вірус. Його задача не вбивати людину. А оселитись в ній на довгі-довгі роки й заразити якомога більше інших осіб. Для цієї задачі вірус використовує купу хитрощів, щоб наш організм його не помітив й заражав всіх навкруги. Втім, якби вірус гепатиту був би як герпеси, ну і ладно з ним. Хай живе. Однак він не може спокійно сидіти в печінці. Він її дуже повільно, але впевнено й цілеспрямовано руйнує. Цироз або рак – трагічний фінал такого співіснування. Саме тому, за століття тренувань й загартувань, наш імунітет намагається не допустити такого непомітного співіснування й робить все, аби знищити вірус на самому початку. Це дається важкою ціною – разом із вірусом гинуть і клітини печінки. Скарги відповідно не дуже приємні – страшенна інтоксикація, нудота, рвота, жовтяниця, лихоманка, така слабкість, що не станеш із ліжка тощо. Втім, дорогою ціною та страждаючи, людина все ж одужує. Навіть без специфічного лікування. Гострий гепатит В лікується лише симптоматично. Якщо зробити помилку при лікуванні гострого гепатиту (дати, наприклад, гормони для полегшення стану) – вірус може вижити. Однак найчастіше вірус гепатиту виживає, якщо імунітет слабкий, лінивий чи просто неуважний. Або вірус занадто хитрий та має корисні мутації. Таке буває. Не часто, але буває. І з кожним роком таких пацієнтів стає все більше. Пацієнти, які стають хроніками по гепатиту В.▪️︎ В реальному житті це виглядає так – здають люди аналізи, часто вже в поважному віці, а тут випадково приходять позитивні антитіла, і здивування – коли? Як? Звідки?▪️︎ І ось тут важливо не помилитись й не поспішати.❗️ По-перше, антитіла на гепатит В бувають дуже різні. І «позитивні» ще не означає, що людина хвора. По-друге, без визначення ПЛР ДНК віруса в крові взагалі НЕ МОЖНА казати про остаточний діагноз. А зазвичай так і роблять багато колег – побачили позитивні антитіла й одразу діагноз в обличчя пацієнту: «ТИ ХВОРИЙ». Так не можна. Ще не факт, що це активний хронічний гепатит. Адже є антитіла, які просто вказують на перенесений раніше гепатит або… вакцинацію. Яка, до речі, є дуже ефективною й в сучасному світі, повному косметологічних та медичних маніпуляцій, стає однією із найголовніших в усьому переліку щеплень.▪️︎ Хронічний гепатит В лікується дуже довго. Іноді пожиттєво. Однак, ефективні ліки є. Які пригнічують вірус та не дають йому шкодити печінку. Тому навіть позитивний результат аж ніяк не є вироком. Дивуюсь, як на сьогоднішній день стало модно й популярно лякати пацієнтів з самого першого знайомства. Це дивно, адже всі медики знають, що важкий стрес, панічний страх та надумана безнадія – найпотужніші вбивці імунітету та здоров’я людини… Потім навіть лікування не здатне цілком повернути людину до нормального життя, й закінчується все антидепресантами. Таке відчуття, що комусь це дуже вигідно…👍 Всім здоров’я! Бережіть себе, не хворійте й ніколи не впадайте у відчай. Все можна вирішити!

У Великобританії в графстві Кент сталася трагедія. Небезпечний штам менінгококу вже вбив 2 студентів, 11 зараз у важкому стані. Взагалі захворіло 27 чоловік - всі з групи, які відвідували нічний клуб (всього було біля 2000 студентів у клубі). Влада розцінила це як небезпечну ситуацію й було розгорнуто негайні протиепідемічні заходи - більше 8 тисяч осіб, в тій чи іншій мірі контактних, отримали антибіотики й вже сотні людей було екстрено щеплено. Зрозуміло, що ЗМІ негайно відреагували на цю подію й шпальти найпопулярніших світових видань майорять найстрашнішими заголовками. Як завжди, навколо сіється паніка. А тепер давайте відійдемо в сторону, й спробуємо розібратися, що дійсно там могло статися й наскільки все серйозно. ______Це справді великі цифри на таку вибірку людей. Менінгокок - це небезпечна бактерія, яка може вбити цілком здорову молоду людину. І дійсно, щось там трапилось. По-перше, це дивно. Адже менінгокок дуже розповсюджений в людській популяції. До 25% населення можуть бути носіями тих чи інших штамів менінгококку. Й ми зустрічаємось із менінгококом постійно. Але спалахи є вкрай рідкими, а небезпечні форми менінгококової інфекції - менінгіт та сепсис, є ще більш рідкісними. ▪️ Якщо менінгокок завжди поруч, чому стільки студентів захворіло одночасно? Відповідь є достатньо очевидною: стався фатальний збіг обставин. Щоб померти від менінгококу має статися зараження небезпечним штамом, а імунна система не впоратись й не встигнути його зупинити на слизових. Таке трапляється, якщо у конкретної людини є прихований імунодефіцит - і не просто імунодефіцит, а дефект комплементу - специфічна мутація в дуже важливій ланці імунного захисту від подібних менінгококу бактерій. Про це я докладно писав в великій розлогій статті. 🌐 https://dubrovskyi.com.ua/blog/smertelnyj-meningokok-shho-treba-pro-nogo-znaty/❗️ Отже, хтось із важко захворілих міг бути із порушенням імунітету й серед цього натовпу студентів отримав у рази більше шансів зустрітися із носієм менінгококу. Однак, все рівно це дуже рідкісні випадки. Й такого спалаху не сталося б.❗️ Тому, на мою думку, друга більш правдоподібна причина такого спалаху, що у більшості захворілих сталося раптове зниження імунітету й «прорив» барʼєрного захисту. ▪️ Тут можна виділити одразу декілька принципових моментів. Стан слизової був порушений із-за масового використання вейпів, насиченого тютюновими парами сухого повітря. Слизова оболонка в таких умовах різко втрачає свою стійкість. Відсутність свіжого повітря та сонця додатково зробили сприятливі умови для виживання менінгококу в навколишньому середовищі. Великі дози алкоголю могли бути одним із найважливіших факторів, які різко знизили опірність організму до інфекційних захворювань. Якщо хтось із студентів ще й вживав наркотичні засоби (про це невідомо, тільки припущення) - тоді цей стан різкого імунодефіциту став ще в рази глибшим. На додачу до всього цього величезне сукупчення людей в тісному й закритому приміщенні дало змогу легко передавати збудника від носіїв до людей, які не мали сформованого імунного захисту та були в цей момент вкрай вразливими. 🤔 Тому те, що сталося, це не катастрофа світового масштабу й не початок епідемії менінгіту у молодих людей. Це поєднання купи несприятливих факторів, в одному місці й в один час. 🤔 Про профілактику варто поговорити окремо. Це вже інша тема.

😢 Трагедія, якої могло не бути… 😥 Дзвонять вчора вранці налякані пацієнти й із невимовною надією та болем питають, як врятувати їхній мамі… ногу… Кажуть, сказали лікарі, що ймовірніше буде ампутація…Я питаю, що трапилося? І вони розповідають трагічну, але таку типову й поширену ситуацію…▪️ Жінка захворіла на бешиху. Лікар намагався лікувати її амбулаторно, але краще не ставало. Нога стрімко набрякала, біль і зона ураження ставали все більшими, антибіотики вже не допомагали. Через два тижні пацієнтку госпіталізували в гнійну хірургію, адже на нозі вже почали з’являтися вогнища некрозу. Хірурги планують термінову ампутацію…А жінка плаче й каже: як же так — я ногу відчуваю, можу нею рухати, чому ж її не врятувати…Я довго говорив із родичами — це дуже тяжка розмова. Така, що відлунює болем через вкрай непросту ситуацію та прогноз.▪️ Під час розмови з’ясувалося, що проблеми з ногою почалися ще рік тому. Жінка скаржилася на періодичний біль, дискомфорт у нозі, ледь помітні виразки та зміни на шкірі.На питання, чи є у жінки цукровий діабет, родичі відповіли: ні. Але цукор у крові — близько 7 ммоль/л…❗️Але це не дрібниця…▪️Насправді, найімовірніша причина такої ситуації в тому, що пропущений і нелікований метаболічний синдром поступово руйнував судини в нижніх кінцівках.Надмірний рівень цукру в крові серйозно пошкоджує судини, особливо дрібні на периферії. Через це живлення тканин і доставка імунних клітин та ліків у місця запалення стають ускладненими.Коли жінка поранилася, вкололася чи просто розчухала шкіру, і туди потрапив стрептокок, розпочався небезпечний процес, який швидко перетворився на замкнене смертельне коло:стрептокок руйнує тканину → виникає набряк → ще більше погіршується кровопостачання → ще гірше працює імунна відповідь.Час починає грати проти пацієнтки. І як тільки кровопостачання майже припиняється — розвивається некроз тканин.Наразі життєздатність кінцівки та загалом стан жінки цілком залежать від хірургів, особливо судинних. Ногу можна врятувати лише за умови відновлення кровопостачання.▪️Що треба знати, щоб не потрапити в таку ситуацію?Перш за все — уважно стежити за метаболічними процесами в організмі. Надмірна вага, атеросклеротичні зміни, порушення толерантності до глюкози (навіть незначні відхилення щодо рівня цукру в крові та глікованого гемоглобіну) — це серйозні сигнали. І сигнал до дії.❗️ Дуже важливо не ігнорувати такі симптоми, як погане загоєння ран на ногах, зміни шкіри, дрібні виразки, варикозне розширення вен тощо.👍 Сучасна медицина має цілий арсенал засобів для покращення кровообігу в кінцівках.👍 А своєчасна профілактика тромбозу, варикозу та діабетичної ангіопатії — це ключ до запобігання небезпечним ускладненням і передчасній смерті.👍 Бережіть себе. Всім здоров’я!

Мені часто задають питання, хто винен у рецидивах герпесу? Чи може партнер заражати іншого й сприяти рецидивам? Чи треба лікувати обох, якщо скарги є лише у одного з подружжя? Відповідь – ні. У більшості випадків лікуємо лише того, у кого є рецидиви. Адже зараження в такій ситуації зазвичай відбувається не ззовні – людина страждає від «власного» герпесу, який вийшов зі стадії латентного перебування.Задача лікування не знищити герпес. Це неможливо. Однак, «повернути» вірус у його схованку й очистити шкіру та слизові можливо. Сучасна медицина має ефективні противірусні препарати. Найчастіше застосовують ацикловір, валацикловір або фамцикловір. Найкращий ефект вони дають тоді, коли лікування починається у перші години після появи свербежу або поколювання. При запущених, часто рецидивуючих випадках, використовується тривала супресивна терапія. Дуже часто інфекціоністам доводиться підключати до комплексного лікування важкого рецидивуючого герпесу невропатологів та імунологів. І це прекрасно спрацьовує.👍 Рецидивуючий герпес не є вироком й піддається лікуванню. Дуже важливо впливати на самі тригери реактивації. 👍 Повноцінний сон, регулярна фізична активність, нормальний режим роботи і відпочинку, спроба зменшення хронічного стресу – все це допомагає підтримувати імунний контроль над вірусом. Чим стабільніший стан організму, тим менше шансів, що “сплячий” герпес зможе знову прокинутися. 🇺🇦 Віримо в краще! Всім здоров’я! Не хворійте! ________________Intimate Relationship Between Stress and Human Alpha-Herpes Virus 1 (HSV-1) Reactivation from LatencyRegulation of neurotropic herpesvirus productive infection and latency-reactivation cycle by glucocorticoid receptor and stress-induced transcription factorsPsychological Stress Compromises CD8+ T Cell Control of Latent Herpes Simplex Virus Type 1 Infections

😱 Жінка прокинулась зранку, та відчула, що щось не так. Обличчя неприємно посмикувалось, ледь-ледь починав прорізуватись неприємний пекучий біль. Вона підійшла до дзеркала, й побачивши своє відображення, злякалась не на жарт – лице було асиметричне, губа опущена. А повіка не закривалась... ▪️︎ Стан з кожним днем почав погіршуватися. Купа лікарів, аналізи, очікування, стрес, якісь ліки. На щастя, розумний та освідчений в проблематиці невролог сказав, що на всяк випадок варто перевіритись на бореліоз. І аналізи неочікувано прийшли різко позитивні. ▪️︎ Жінка згадала, що дійсно, в кінці літа її вкусив кліщ, вона його зняла й просто викинула. Але цьому епізоду не придала серйозного значення. Таким чином пройшло півроку. 6 місяців до перших скарг. Які одразу почались з неврологічних. Й дуже стрімко.👍 Однак, правильно поставлений діагноз – вже половина шляху до одужання. Розібравшись, одразу розпочалось лікування, й вже дуже швидко стан жінки став покращуватися. Ще трошки, адже в такому разі антибіотики приймаються тривало, і питання буде повністю закрите й можна буде забути про цей неприємний епізод. _______________________▪️︎ Я розповів цю історію про свою пацієнтку, яка трапилась зовсім недавно, з двома цілями.ПЕРША – довести, що бореліоз, навіть ускладнений ураженням нервової системи, прекрасно лікується й не залишає після себе ніяких наслідків, якщо все робити правильно й вчасно. Це неправда, що вилікуватися від бореліозу неможливо. Все можливо.ДРУГА ціль, ще більш актуальна та важлива – це розбити міфи та накручені маніпуляції навколо хвороби Лайма. ▪️︎ Наразі стало дуже модно стало «списувати» на бореліоз все невідоме, заплутане, дивне й погано зрозуміле. Ревматологію, неврологічні хвороби, психіатричні розлади, судинні дисфункції тощо. Маніпулюють «підганяючи» нехарактерні скарги та свідомо ігноруючи той факт, що негативні аналізи взагалі виключають зараження. Потім призначають антибіотики мало не на півроку, а людям краще не стає, тільки гірше від отруєння медикаментами. Далі додають гормони, які на певний час ситуацію покращуєть. Але скарги потім знову повертаються. І все повторюється по колу… ▪️︎ Насправді, при справжньому нейробореліозі скарги чіткі, яскраві та дуже типові. А аналізи впевнено позитивні та не залишають ніякого сумніву. Й лікування, що дуже важливо, високо ефективне.👇 Для підтвердження приводжу скріни реальних аналізів цієї жінки (безумно, з її згоди). Зверніть увагу: не один чи два неспецифічних білка, які часто дають перехресну реакцію. А справжній позитивний імуноблот, як і має бути при такому запущеному по строках бореліозі.👍 Всім здоров’я! Не хворійте! І не потрапляйте на гачок маніпуляцій! _________________________▪️︎ Докладніше про помилки діагностики хвороби Лайма можна почитати із архіву на сторінці блогу:ПОМИЛКИ ДІАГНОСТИКИ ХВОРОБИ ЛАЙМА

Потім обговорювали свої враження та емоції, після чого мені дали слово й я розповів свою невигадану історію. Розмова затягнулася на ще добрі кілька годин. Ми говорили про розчарування, про наш спільний біль та втому, згадували початок війни, своїх друзів та побратимів, сумні й непрості ситуації, але такий яскравий та сповнений надій 2022 рік. І головне - ми несли один одному тепло й підтримку. Це дуже символічно, адже вчора був день української жінки, саме 25 лютого. 💔 Тема психологічного стану та здоров’я жінок, які чекають своїх синів, чоловіків чи батьків з фронту, висвітлена в нашому суспільстві слабо, якось поверхнево. Жінки змушені нести в собі страшенний біль та страждання, й дуже часто залишаються із ними наодинці, потрапляючи в пазури розпачу... Зустріч пройшла неймовірно легко. В теплій дружній обстановці. Всі примірники книги розійшлись миттєво, що для мене було дуже приємним та важливим - адже моя мрія та місія полягає в тому, щоб допомогти людям зрозуміти ветеранів, подолати цю непотрібну прірву між світом військових та цивільних, допомогти людям не втратити під час війни людяність та не зруйнувати відносини в сім’ї. На сторінках книги найбільше уваги приділяється саме психологічному стану обох сторін, тих хто воює та чекає, та пошуку виходу з глухих непростих ситуацій й порятунку від трагедій. І звісно, книга - це моя безмірна глибока повага друзям та побратимам легендарної 110 бригади, яка досі воює в одних з найскладніших ділянок фронту. Історія не має забути імена та обличчя тих відчайдух, які зупинили просування ворога в далекому 2022 й продовжують це робити кожного дня.______ Для України та українців за кордоном це були важливі дні та події. Ми обʼєднуємося серцем і душею для спільної мети й задля підтримки наших захисників та тих, хто їх чекає.Історію про оборонців Авдіївки почули в самому серці Європи. Світ має знати й розуміти, яку ціну Українці платять за спокій та мир в Європі. Світ має схаменутися та відчути, яке неймовірне значення в історії майбутнього зараз відіграє героїчний супротив України. 🫡 Підтримати 110 Бригаду та отримати книгу «Історія, яку варто почути» в подарунок можна ось за цим посиланням. https://110ombr.mil.gov.ua/uk/merch____🇧🇪 Брюссель вже далеко. Й враження після нього чудове. Попри всім очевидну байдужість значного прошарку європейського суспільства, величезна кількість гарних активних людей продовжують боротися, допомагати, підтримувати та захищати Україну в усіх проявах та сенсах. І ключова роль в цьому процесі саме українців за кордоном - свідомих, активних та глибоко небайдужих. Це надихає та дає сили жити далі. 🇺🇦 Світло завжди перемагає темряву! Слава Україні! 🤝 Щира подяка всім неймовірним людям за титанічну роботу в організації цих важливих подій.

▪️︎ І це неймовірне сталося… ▪️︎ Цього немає в книзі. На той час я ще не знав, чим все скінчиться й які випробування доля приготувала для мого безпосереднього Командира та Друга. Попереду ще станеться багато подій. 🤝 Андрію Вікторовичу, у Вас сьогодні День народження. Календарний. Бо справжніх днів народження у Вас насправді дуже й дуже багато.Я вирішив зробити незвичайний подарунок, як справжньому другу. Саме таким чином. Написати й опублікувати розповідь у міжнародному дипломатичному журналі Амбасадор/Ambassador, щоб це прочитав та почув весь Європейський світ. Вже через декілька днів примірники журналу будуть лежати на столі у посольствах більшості Європейських країн, один з яких я особисто зможу вручити в Брюсселі. Й звісно, дуже скоро їх передадуть безпосередньо Вам на передову.Сподіваюсь, текст не занадто відвертий 🫢 Але Ви ж мене знаєте, я не дуже слухняний й не поспішаю питати дозволу ))) крім мене та редактора текст ще ніхто небачив, навіть Ви )))Якщо говорити серйозно, то це моя подяка за все те, що Ви робите зараз для бригади й зробили свого часу для нашого батальйону, для моїх друзів та мене особисто. Те, що ми вижили – безумовно Божа ласка. А також Ваше адекватне й людяне відношення до всіх нас, яке врятувало від безлічі катастроф й трагедій, яких сповна знає ця страшна війна. Я пишаюсь, що ми служили разом й я був в ті страшні часи поруч. І ніколи цього не забуду. Історія оборони Авдіївки вже увійшла в історію. Й дуже хочу, щоб імена тих, хто це заслужив своєю честю та кров’ю, ніколи не зникли з пам’яті наступних поколінь. Я багато розмірковую про теперішні події. Може, саме це і є відповіддю на головне запитання цієї війни: Українська армія боляче, повільно, через втрати й помилки, всупереч численним злочинам та протидії величезної купи негідників, але невпинно загартовується й оновлюється, намагаючись позбавлятися старої совдепії, тупої радянщини, звички керувати страхом і приниженням. Якщо на зміну старим порядкам все більше й більше будуть приходити справжні патріоти та фахівці, які вміють говорити з людьми нормальною мовою, які не бояться бути поруч, не цураються брати на себе відповідальність і ділитися нею з іншими, шанси ще є. І дуже багато підстав насправді вірити в Перемогу... Якої всі так чекають... 🇺🇦 Слава Україні! З днем народження, Андрію Вікторовичу! Честь та глибока повага! 👇 Повний запис мого інтерв’ю за посиланням нижче:https://online.fliphtml5.com/rapvi/journal_AMBASSADOR_N4_WEB/#p=60🤝 Дякую команді Амбасадор/Ambassador за чудову можливість висвітлювати на весь світ справжніх героїв цієї війни. До зустрічі в Брюсселі!