Estadísticas de telegram channel - @lester_rozstanovky

Кейс з практики «Сама зливаю клієнтів»Прийшла до мене клієнтка — експертка по туризму, із запитом:— Хочу зрозуміти, чому я зливаю клієнтів. Вони приходять, запитують, а я їм не продаю.- Реклама працює- Люди цікавляться- Продукт класнийА продажів — немає.Пішли в розстановку — і проявилося минуле місце роботи.Колись експертка працювала з однією співробітницею, і там була жорстка конкуренція за продажі. Треба було слідкувати, бути насторожі, хто краще продасть, хто більше продасть і внутрішній стан «я не дотягую, вона краще продає».І що зробила психіка? Взяла цей досвід… і наклала його на її власний бізнес сьогодні. (Лінивий мозок, любить пускати по старих сценаріях)🧠 Тепер клієнти = та сама співробітниця-конкурентка.А що відбувається, якщо всередині є боротьба?❌ Немає довіри❌ Немає бажання продавати❌ Є тільки напруження і відмоваПросто уявіть: ви продаєте не клієнту, а конкуренту, який оцінює та вивідує вашу інформацію. Захочеться продавати? Звісно НІ! А нема продажів - нема грошей.Знайомо? Пишіть в коментарях ⬇️

Просте рішення, яке ми ненавидимоМи не любимо прості рішення. Вони здаються нам… надто простими.💡 Як це — просто взяти і розбити ціль на маленькі кроки?Якщо ми вже 3,5,10 років не можемо досягти бажаного, вкладали в це силу-силенну зусиль, виснажували себе, мучилися сумнівами, то хіба вихід може бути настільки банальним?Нам хочеться чогось грандіозного:- Якогось сакрального інсайту, який «переверне все»- Суперметоду, про який ми раніше не чули- Моменту, коли всесвіт сам приведе нас до цілі, бо ми ж вже вистраждали її цю цільА нам кажуть: «Зроби маленький крок. Почни.»І тут у нас внутрішній протест - шо🤯??????Бо якщо рішення настільки просте, то що ж ми всі ці роки робили? Виходить, ми дарма страждали? Дарма мучилися? Дарма вкладали так багато енергії в пошуки іншого шляху? Все не може бути настільки просто…Ми починаємо саботувати. Ігнорувати.Бо наше страждання вже стало для нас важливішим, ніж сама ціль.Але питання ось у чому:❓ Чи хочемо ми й далі жити в цьому?❓ Чи готові прийняти, що рішення може бути банально-простим, але ефективним?❓ Чи дозволимо собі нарешті дійти до результату?Жити насправді легше, ніж здається. Але ми не завжди це обираємо.

Як перестати вигорати, а почати заробляти?Ще 2 дні — і двері на мій супровід у травні зачиняться…Ви або зайдете у них зараз, або залишитесь знову сам на сам із питаннями, які болять.Тими самими питаннями:🔹 Чому в мене не виходить, хоча я стараюсь?🔹 Чому я вигораю від власної справи, яку колись любила?🔹 Чому в інших росте дохід та бізнес, а я ніби застигла на місці?Тільки знайте, будь ласка: справа не в вас. І точно не в тому, що ви погано стараєтесь.Є щось глибше. Те, що ми у супроводі можемо побачити. Прожити. І змінити. За допомогою бізнес-розстановок.Щоб нарешті відчути цю точку: «Тепер я не виживаю - я ЖИВУ. Я не тягну бізнес зціпивши зуби - я створюю його в кайф»Травень може стати місяцем вашого перезапуску. І ще є шанс зайти на цей супровід.Пишіть в особисті повідомлення @lesia_terekhova розкажу деталі.Але пам’ятайте завтра набір закривається. І потім новий старт тільки влітку 🌞Час іде, навіть якщо ви стоїтеМожете продовжити скролити стрічку соцмереж, зберігати тонни безкоштовної безсистемної інформації і заздрити тим, в кого виходить… а можете почати дивитись глибше в ті процеси, що відбуваються з вами та вашою справою, та й не тільки дивитись, а реально змінювати! Вибір за вами ⚖️

Як створити власну справу, яка буде розвиватись?Історія однієї клієнтки «У мене вже була ця ідея. І навіть розроблений бренд є, лого, назва. Але в мене нічого не вийшло…» з такого запиту прийшла до мене клієнтка.Вона хотіла знову запустити бʼюті-бізнес. Вдруге. Бо перший раз не пішло. Хоча продукт був класний. Ніша затребувана. Усе було «як треба». Та вона вигоріла. Просто закрила все й відклала на рік.Але думка не відпускала. Бачила, як конкуренти ростуть. Як ті самі продукти продаються на «ура». А в неї не виходило. І що б вона не робила відчуття ніби біжиш в стіну та борешся з Всесвітом.Ми почали працювати. Глибоко.І от що знайшли.Її психіка саботувала цей бізнес, бо гроші з нього вона хотіла витрачати на дітей. Не тільки своїх, для яких хотіла зібрати капітал. А й на допомогу дітям, які залишились без батьків. На психологів. На адаптацію. На підтримку.Красива та благородна мета? Так.Але…В роду цієї жінки було багато травмованих діток. Абортовані діти. Неприйняті. Зневажені батьками. І її психіка намагалася переробити минуле. Наче перекрити біль грошима, оживити тих, хто вже пішов. Наче «якщо я зароблю та віддам на благе діло їм стане легше»Але минуле не лікується грошима.І поки вона намагалася переробити те, чого вже не змінити вона вигорала. Бо це, як лити воду в бездонну яму.Навіть бренд, який вона колись розробила, був не про життя.Чорні пакети, темні троянди… все виглядало, як похоронні атрибути. Вона сама була в шоці, коли побачила це після розстановки.Після нашої роботи вона вперше не просто відмовилась від старої ідеї, а перестала її тягнути на собі.І тоді… прийшла нова.Бізнес, який про життя. Про майбутнє. Про її силу, а не про чужий біль.Індивідуальний супровід — це не просто «підтримка». Це глибока робота з вашим запитом за допомогою бізнес-розстановок.Тут ви нарешті бачите, чому насправді не можете продавати/запускати масштабувати/заробляти.І що в твас хоче зовсім іншого.До 29 квітня візьму лише 2 людей на супровід (2-3 місяці).Далі — стоп.Пишіть мені в особисті @lesia_terekhova , якщо вас тригернуло, зачепило, мурашки пішли.Скоріш за все це саме туди, бо тіло реагує.

Чому не йдуть продажі, хоча продукт крутий, створений з душі й досвіду?Історія однієї клієнтки.Вона створила курс, який сам проймає до кісток. Для жінок, які були в токсичних і аб’юзивних стосунках. Вона сама через це пройшла — вижила, відновилася, і тепер хотіла допомогти іншим.⠀Все було готово: програма, структура, глибокий сенс. Вона вклалась по повній. Але… продажі не йшли. Взагалі. І вона прийшла з цим запитом: «Що я роблю не так?»⠀Але це було не про помилки в текстах. Не про сторіс чи прогрів.⠀Ми почали дивитись глибше — в неї саму. Бо коли продажі не йдуть, часто питання не в аудиторії, а в тому, хто не продає.І ми знайшли точку:⠀Сам курс був створений з болю, який вона пережила в тих стосунках.Але вона не прожила цей біль, вона просто задавила його глибше.⠀А ось коли приходили перші клієнтки, перші продажі, перші гроші психіка реагувала. Бо кожна покупка, кожна нова людина в курсі витягувала назовні той самий біль. Ту саму непрожиту історію.⠀І щоб не проживати це знову психіка просто відмовлялася продавати. В прямому сенсі. Бо продавати починало боліти. А як ти будеш продавати, якщо кожна продажа — це тригер на непрожиту травму?Ми пропрацювали цей досвід. Повернули їй контакт із собою, дали їй безпечне місце для болю, який вона несла, зняли проекції та переноси з грошей та продукту. І після цього вона змогла знову продавати. Ще й відчула внутрішню опору в собі.⠀А курс став не просто болючим нагадуванням, а точкою сили.«Я ніби вперше відчула, що маю право ділитися цим досвідом не з болю, а з ясності».Продажі — це не тільки маркетинг. Це ще й ваше тіло, ваш досвід, ваша історія. І якщо десь там є заборона «не можна», «не гоже», «не хочу це знову відчувати» — ви не зможете вільно продавати.Але це можна змінити.У травні я беру в індивідуальний супровід лише 2 людей. Робота зі мною — це не про поради. Це про глибину. Про ваші справжні причини, чому не йде.Два формати:🔹 4 сесії (2 місяці) — щоб побачити і розв’язати ключову внутрішню заборону на продажі🔹 6 сесій (3 місяці) — щоб пропрацювати внутрішні ролі, які забороняють масштабуватисяЯкщо цей текст вас зачепив можливо, ми маємо попрацювати разом. Пишіть мені в особисті. Тільки 2 місця до 29 квітня. Далі — стоп. Залишились питання? Пишіть в коментарях ⬇️

«Мамо, я ніколи не буду, як ти!» … Або… 🤨Дуже часто ми щиро віримо, що не повторюємо сценарії своїх батьків. Ми навіть робимо все навпаки, щоби тільки не бути схожими на них.Мама завжди контролювала порядок? «Я не буду такою ж! Я не перетворю своє життя на нескінченне прибирання! Та контроль над ним!»Але якщо подивитися ширше… Що ми маємо? Трошки хаосу. Недомиті підлоги. Речі, що лежать не на своїх місцях. І не тому, що нам так комфортно, а тому що це протест. Несвідома боротьба за свої межі. Бунтарство.І яувіть який кайф! Ось приходить мама, бачить гармидар… І її аж трусить. А ти такий спокійний: «Мама, це моя квартира. Що хочу – те й роблю.» 😏А чи справді ви не повторюєте мамин сценарій?Тільки тепер ви самі стаєте тим, хто контролює.🔹 Контролюєте чоловіка? - Де ти? Що ти робиш?🔹 Контролюєте дитину? - Не ходи туди, не роби цього!🔹 Контролюєте співробітників? - глаз да глаз за вами потрібені!І ось воно… Мамо, я така ж, як ти. 🤯Наші сценарії глибші, ніж здаються. І іноді бунт – це просто інша форма тієї самої ситуації.

Чому іноді бізнес летить у прірву, хоча ти — сильна, розумна, вклалась по повній і все зробила «правильно»?Історія однієї експертки.Її бізнес розвивався. Вона працювала день і ніч. Сама — бо інакше не можна. Вона знала: «Я ніколи не буду залежати. Я ніколи не попрошу». І це була її внутрішня обітниця ще з дитинства.Бо там, у минулому, був тато з алкогольною залежністю. І дуже рано довелось стати дорослою. Виживати. Бізнес став її способом довести:«Я можу сама. Без тебе. Без будь-кого».Вона розвивалась, заробляла, будувала ім’я. Поки одного дня — все не посипалося. Здавалося б, з нічого. Але насправді — з народження дитини.В цей момент психіка зробила реверс і її дитина стала тригером на її ж власну дитячу частину. Ту, яку вона так ретельно ховала.І от бізнес більше не веде доросла частина, яка здатна взяти відповідальність, ясно мислить, бачить проблеми та в ресурсі їх вирішувати. А веде дитяча частина — з образами, протестами, болем, втомою, ненавистю на того тата-алкоголіка, який вкрав дитинство.Продажі падають. Клієнти зливаються. Борги ростуть. Бізнес виснажує, а не підтримує. Злість, образи, протест, втома - психіка кругом «бачить» тата-алкоголіка - в грошах, в фігурі бізнесу, в клієнтах.Саме тут ми почали роботу. Спершу не з бізнесом, а з нею. З її болем, з її дитячими рішеннями. З її уявленням, що вона має все сама, інакше — слабка і тато-алкоголік переміг.Ми відновили контакт між нею та бізнесом. Повернули їй відчуття, що вона може не доводити — а просто жити.І поступово, далеко не одразу, бізнес ожив, з’явились клієнти, почав зростати дохід, вона почала закривати позики та кредити. Тоді вона вперше сказала: «Мені не страшно. Я відчуваю в собі опору»Інколи бізнес — це не бізнес. Це спосіб виживати. Але з цього режиму не ростуть продажі. Не приходять клієнти. Не буває легкості. Або бува до певного моменту.Якщо справою керує не доросла частина вас, а ображена дитяча — то навіть найкращий маркетинг не врятує. Тоді треба не ще один курс. А змінити керівника всередині себе.У травні я беру в супровід лише двох людей.Індивідуальна робота через бізнес-розстановки — для тих, хто готовий подивитись глибше у свою справу. І не просто зрушити, а відчути себе опорою - для себе та для своєї справи.Два формати:🔹 4 сесії (2 місяці) — щоб повернути ясність і контакт зі своєю справою 🔹 6 сесій (3 місяці) — щоб глибоко попрацювати з внутрішніми ролями і побачити потенціал Якщо цей текст вас зачепив можливо, ми маємо попрацювати разом. Напишіть мені в особисті @lesia_terekhovaТільки 2 місця до 29 квітня. Далі — стоп.Більше деталей про супровід у дописі вище ⬆️. Залишились питання - пишіть в коментарях ⬇️

«Хочу великий дім для всіх» – чи справді це про житло?Прийшла до мене клієнтка із чітким бажанням: придбати більшу будівлю, щоб зібрати там усіх своїх рідних та близьких. І поки ми розбирали її запит, щось почало прояснюватися… ми навіть не дійшли до розстановки 🤭, а в неї вже були інсайти!Що ж ховалося за цим бажанням? Не любов до великих будівель. Не мрія про родове гніздо. А спроба вивільнити свій час та енергію для бізнесу.🔍 Коли її рідні на відстані, вона постійно думає: «Де вони? Що з ними?» І це тримає її увагу в постійному напруженні. Вона витрачає купу енергії на хаотичні дії, бо хвилювання не дає спокою.А тепер уявіть: всі рідні поруч, під одним дахом. Вона знає, що з ними все добре. А отже… може, нарешті, видихнути і сконцентруватися на бізнесі.Буває таке, що ми бажаємо не те, що нам дійсно потрібно, а те, що дасть нам внутрішнє відчуття спокою. Але що це? От цього якраз і не усвідомлюємо.Саме через це «неусвідомлення» стається так, що бажане є, а задоволення нема. А замість задоволення тільки втома, відсутність енергії та злість.

Кейс із практики: «Саботаж бізнесу»Прийшла експертка.«Я просто сиджу і скролю стрічку Instagram…Замість того, щоб писати, продавати, проявлятися – я зависаю. Що зі мною не так? Чому я саботую бізнес, який раніше давав гарний дохід?»Що проявляється в роботі: Цей бізнес завжди був не просто бізнесом. Він був способом привернути увагу тата.🔙 У дитинстві — розлучення батьків. Тато пішов. А разом із ним залишилася важкість на серці - ти ще побачиш кого ти кинув!І бізнес…🔥 Був способом стати видимою. Бути почутою.🔥 Заявити про себе так гучно, щоб він нарешті ПОБАЧИВ.В якийсь момент вони зустрілися. І він нарешті її ПОБАЧИВ. А потім… його не стало… тато померІ бізнес, місія якого була «щоб тато побачив», раптом втратив сенс.Якщо тата більше немає — немає і кому дивитися. Немає причини продовжувати.Бізнес завмер 💔. Його місія – виконана.Що ж робити?Визначити нову причину рухатися вперед.Коли бізнес тримається на старій, уже невідповідній для вас мотивації — він завжди буде завмирати.А ваш бізнес росте чи завмирає?

Відчуття «Я погана мама, бо займаюсь собою» – звідки це і що з ним робитиВи взялися за свою справу, почали реалізовувати себе – і тут вони… постійні думки в голові🔹 «Я забираю цей час у дитини»🔹 «Мені треба бути з нею, а не займатися своїми забаганками»🔹 «Я ж мама, а не егоїстка»І ось ви вже варите кашку з відчуття провини, де головні інгредієнти – сором, сумніви і бажання все кинути. Кашка то в голові …Звідки береться материнське почуття провини?1️⃣ «Хороша мама – це мама, яка живе для дитини». Нас так виховували: жінка повинна пожертвувати собою, бо інакше вона «неправильна», або мама, яка має бажання поза сім’єю – егоїстка, або «моя мама постійно була на роботі, я точно не така!»2️⃣ Відчуваєте, що «не додаєте» дитині. Навіть якщо дитя щасливае і здорове, а десь всередині думка: «А може, треба більше?». А ще ж є Інстаграм, де всі супермами, а ти тут… гроші заробляєш 😅… ще якщо заробляєш…3️⃣ Несете родовий сценарій самопожертви. Якщо в вашому роду жінки жертвували собою заради сім’ї, ваша підсвідомість буде повторювати цей сценарій з лояльності до них, тих жертовних жінок. І якщо почнете робити «не як усі» – ось і провина тут як тут.Що з цим робити?Перше - це зрозуміти: дитині не потрібна жертовна мама.Їй потрібна жива мама. Мама, яка горить своїм життям, бо саме це вона передає своїй дитині.Якщо ви щаслива – дитина вчиться щастю.Маєте улюблену справу – вона вчиться слідувати своїм бажанням.Вмієте заробляти – вона не буде боятися грошей.Як же позбутися цього тяжкого відчуття провини?1. Зрозуміти, що ваша справа – це НЕ крадіжка часу у дитини. Це інвестиція у ваше майбутнє.2. Помічати, що дає дитині ваш розвиток. Ви в кращому настрої, маєте енергії, можете дозволити собі більше.3. Запитайте себе: «Я хочу, щоб моя дитина виросла і теж жертвувала собою?». Якщо ні, то покажіть їй приклад – через себе.4. Зробіть розстановку, сходіть на сесію до психолога, знайдіть тематичне навчання та проходьте його. А як у вас з цим повинним почуттям?