Estadísticas de telegram channel - @lester_rozstanovky

Бізнес говорить - власник не чує.Зустріла нещодавно в одному бізнесі такий патерн - «бронюйте столи»Суть така: бізнес швидко виріс, орендували великий офіс, але столів на всіх співробітників не вистачає. Частина команди працює віддалено, в регламенті організації прописано - бути в офісі 3 дні на тиждень, столи бронювати завчасно.Здається - ну і що, зручно ж, сучасно, гнучко. Але бізнес цим говорить зовсім інше ⬇️1️⃣ частина співробітників бізнесу поки що просто не потрібна. Є люди, є зарплати, є витрати - а реальної потреби в них немає. Гроші йдуть - зливаються.2️⃣ це хаос у структурі. Коли всі «на підхваті» і відповідають за все - це не гнучкість, це відсутність посадових інструкцій, розмитий функціонал і втрати часу та грошей щодня.3️⃣ це може говорити про тривожність власника. Тривожність провокує хаотичні дії, хапання за все одразу, неможливість зупинитись і подивитись на структуру тверезо.І ще один момент, який майже ніхто не бачить ➡️ це ознака злиття бізнесу і власника. Коли фінансова ємність наче одна на двох. Бізнес хоче рости - але не може, бо власник не відпускає, не відділяється, тримає все на собі. Десь тут бізнес вже переріс власника, але той ще цього не побачив або страшно відпустити контроль.Стіл забронювати можна, а от почути що за цим стоїть - вже складніше. Саме через це варто звертатись до спеціаліста, який може поглянути на вашу справу не з середини (так дивиться власник), а збоку.

Чому саме робота і гроші? Чому я обираю саме цю точку входу? Чому не стосунки, не здоров'я, не щось інше?Бо тут ховається все. Робота і гроші - це місце де травматичний досвід проявляється найбільш чесно. Те що, здавалось би, вже пропрацювали 100500 разів може тихо сидіти саме тут і впливати на прибуток, на клієнтів, на відчуття від своєї справи.Сьогодні на розстановку прийшла колега. Психолог і розстановник, веде групи, має власну практику, є куратором в одній з розстановочних шкіл в Україні - людина з досвідом, яка сама веде інших.Вона прийшла з питанням грошей, а пішла з усвідомленням, що жила не своє життя. Що роками повторювала долю своєї подруги та проживала її життя. Що ходила на розстановки сотні разів, але дивилась не у свій рід.«В мене крутиться голова - це дуже неочікуване усвідомлення.»Ось чому я працюю саме через роботу і гроші. Бо людина приходить з конкретним, зрозумілим запитом «чому не заробляю», «чому нема клієнтів», «чому не можу вирости». А розмотується набагато глибша історія. Можна роками бути в терапії у «комфортного психолога»… але справжній ріст буде там, де з вами будуть чесними, а ви зможете розкритись - бо знаходитесь в безпечному середовищі.

Під попереднім дописом запитали як саме змінилось бачення справи після роботи з фундаментом? Відповіла коротко в коментарі, але хочу розгорнути. Бо це важливо ⬇️Коли ми починаємо копати з самого початку - з моменту народження практики - на поверхню виходять процеси, які людина навіть не усвідомлювала. Не тому що вона щось робила не так, а просто тому що вони були в тіні, їх не видно було, вони були не проявлені, невидимі. Але саме вони непомітно впливали на прибуток, на кількість клієнтів, на відчуття що «щось не так, але незрозуміло що».Ось як це описала сама клієнтка ⬇️ (краще ніж я б сформулювала):«З’явилась ясність і це дає відчуття опори. Тривоги нема - є розуміння що варто прикласти зусилля і куди саме їх прикладати.» Ось що змінюється після роботи з фундаментом. Не магія і не швидкі рішення, а просто ясність - звідки це все, що твоє, а що ні, куди далі йти, без хаотичного ходіння навпомацки. І от з цього місця вже можна діяти.Тривога зникає не тому що проблем стало менше, а тому що з'являється розуміння та бачення того що не проявлене, але відчувається. Ясність - це набагато сильніше ніж будь-яка мотивація.Якщо хочете таку ж ясність щодо своєї справи - починаємо з діагностики

Все не так як я уявлялаЗараз працюємо з клієнткою у супроводі. Прийшла з відчуттям, яке вона сама описала так: «якась лякаюча пустота в клієнтах - їх просто нема, такого ніколи не було».Після діагностики стало зрозуміло - треба копати глибоко. Не латати дірки зверху, а розібратись із самим фундаментом. Почали з початку - з моменту народження практики. Давно це було, важко згадується, але пазли почали складатись.Вже після першої зустрічі вона побачила свою справу під зовсім іншим кутом.«Все зовсім не так як я уявляла. Подумати не могла що саме з цього я починала, що саме це закладено в мою практику.» Часто ми будуємо бізнес і поступово відходимо від того, що в нього спочатку було закладено. Обростаємо інструментами, методами, запитами ринку, якимись новими сенсами та цінностями - і в якийсь момент те, що продаємо, вже не збігається з тим, що насправді є твоє. А клієнти це відчувають, не розумом, а десь глибше і не приходять.Відсутність клієнтів - це не криза. Це сигнал - повернутись і подивитись. Критично, без ілюзій, але з ясністю. Не щоб злякатись, а щоб нарешті побачити картину того, що насправді є.«Все не так як уявляла» - це не провал. Це початок реального розуміння своєї справи.

Не продається...наче невидимка!Нещодавно була замісником у розстановці з дуже побутовою темою - чоловік пів року не міг продати авто. «Висить на всіх сайтах, ніхто не телефонує, ніхто не приїжджає дивитись. Наче авто-невидимка.»В процесі роботи виявилось що авто не бачать, бо продавець розповідає про авто, а не про те, що важливо покупцю. «Рік випуску такий-то, повний фарш, всі навороти» А покупець насправді шукає: чи безпечно перевозити в ньому дітей?Два різні світи, які просто не зустрічаються. Продавець щиро почувається невидимкою - наче його нема, ніхто не цікавиться, ринок мертвий. Але ринок живий, просто покупець шукає своє, а продавець пропонує своє - і вони проходять повз один одного не зачіпаючись.Те саме відбувається і в бізнесі. Коли здається що клієнтів немає, що вас не помічають, що ви кричите в порожнечу - часто справа не в тому що клієнтів немає. Справа в тому, що ви говорите не про те, що потрібно покупцю. І клієнт просто не впізнає себе в тому що ви пропонуєте.Якщо у вас довго не продається авто чи нерухомість? Приходьте на індивідуальну розстановку - тут ми знайдемо що насправді шукають ваші покупці 👉 @lesia_terekhovaХочете розібратись із тим, що ви продаєте в бізнесі та що у вас насправді купують - записуйтесь в лист очікування на групу «Моя справа - це моя справа» (клікабельно)

Як це працює:Наприклад, у вас біда з кордонами. Ви не вмієте казати «ні» родичам, друзям чи партнеру. Ви думаєте: «От стану успішною, зароблю багато грошей, отримаю визнання - і тоді я нарешті стану настільки вагомою, і як покажу всім (Додайте своє - утру носа, докажу, знатимуть хто я і що можу…і тд)».З цією фантазією ви йдете створювати свою справу. І що стається далі? ➡️ Ви не можете відмовити нахабному клієнту➡️ Ви не можете назвати внятну ціну за свої послуги (язик не повертається і ком в горлі стає)➡️ Ви платите підряднику за гівняний сайт, бо «ну він же старався, незручно сказати «Міша, ху₴ня, давай по новой»Втеча - це рішення. Але якщо це рішення не дає результату (грошей немає, виснаження, саботаж і вже нічого не радує), то це було програшне рішення.А щоб від нього відмовитися, треба спочатку його побачити і визнати. Визнати, що ви не бізнес будуєте, а намагаєтесь купити визнання через рахунок у банку. Поки ви не назвете речі своїми іменами - ви будете зливати свій ресурс у порожнечу. А воно вам потрібно? Чи ви живете безкінечне життя? Чи у вас їх 9 як у кішки 🧐Визнати - це не про пожаліти себе чи признати поразку. Це про дорослу усвідомлену інвентаризацію:Побачити, від чого насправді втікаєшЗрозуміти, що саме треба підправитиПерестати використовувати бізнес/роботу для отвода глаз від реальностіТільки після чесної діагностики цього в роботі з’являються гроші, а у вас сили, бажання та натхнення.Помічали що втеча в роботу не розсосала проблему, а навіть збільшила її? ⬇️#розбори

Отже, що маємо: після смерті батька син успадкував його справу, тобто ідея створення бізнесу невідома (ну хз з якими думками батько починав 🤷🏼‍♀️). Зараз же син заходить у діло з думками:- Закрити справу = життя закінчилось- Це памʼять про батька- Ніколи не продам, бо це зрада рідної людиниЧи є тут щось реально про роботу, гроші, бізнес? Заходить новий власник з шаленим почуттям провини… після всього цього чи дивує вас перша фраза «Гребеш лопатою, а в касі все менше»За весь фільм цей бар нинішньому власнику приніс - відсутність грошей, роботу 24/7, конфлікти в сімʼї та розрив стосунків з дружиною. По ітогу він спалив його.Часто трапляються і подібні ситуації - коли підприємець купує якийсь існуючий прибутковий бізнес, а потім щось трапляється і він починає чахнути. Що б я робила в такій ситуації:- Проаналізувала ідею створення бізнесу (тобто з чим заходив перший власник)- Перевірила власну ідею (навіщо мені цей бізнес?)- Подумала б як сумістити ці дві ідеїЯкщо ці дві ідеї будуть конфліктувати або вести в різні сторони, то скоріш за все почнуться проблеми: - неможливо набрати штат, - зникають клієнти, - робота без відпочинку, - прибуток низький, - конфліктні клієнти, - недобросовісні підрядники ну і тд.А ви що думаєте з цього приводу?#бізнес #розбори

Якщо ви виснажуєтесь ще до початку створення контенту, то може й не потрібно його створювати?Скажу досить не популярну думку - якщо не виходить, то може ну його й нах…? Звісно, якщо це разова акція, короткочасна втома, раз за рік таке сталось, то це досить нормальна ситуація - організм потребує відпочинку і вже після перерви в тиждень-два ти сповнений сил та наснаги знову рвешся щось писати та створювати, бо відчуваєш неймовірний кайф від цього.А якщо так кожен місяць? Два тижні силуєш себе дисципліною чи мотивацією…і під кінець другого хочеться замотатись в одіялко і тупити в стінку… потім відходиш і через пару тижнів ситуація повторюється… Якось не дуже схоже на норму - більше на якесь самоповрєждающєєся повєдєніє. Що скажете? Як наслідок маємо висновок - якщо після контенту так погано, то нахіба його створювати? І вмикається режим завчасного виснаження.Навіщо вам той контент потрібен? Щоб що? Зачєм? - за цими питаннями криється справжня причина виснаження Діагностика на виявлення того, що забирає зараз вашу енергію тут 👉🏻 https://youtu.be/LVdjIsM1b6wПрактика для проживання почуттів тут 👉🏻 https://youtu.be/FuOObTQdIYkКуди розходується ваша енергія та як її повернути тут 👉🏻 практикум «Віднови свою енергійність»

Мене виснажує контентФаворит опитування ⬆️ цей довбаний виснажливий контент 🤬Розкажу історію із практики ⬇️Приходить до мене клієнтка (коуч) із запитом «Почала чомусь писати вже через силу, реакцій мало, відчуваю виснаження, мотивації щось писати нема. Помітила що вже починаю саботувати …» В процесі нашої зустрічі проявляються претензійні стосунки із батьком та давнішні образи на нього. Психіка клієнтки спроецувала образ батька на аудиторію. А як ми спілкуємося з аудиторією? Звичайно завдяки контенту. Як з батьком не хочеться спілкуватись через претензії та образи, так і створювати контент не хочеться, бо саме він їх і взяв на себеДочка ➡️ образа ➡️ батькоКоуч ➡️ контент ➡️ аудиторіяУ тоді кожен допис перетворюється на спробу щось комусь довести, кожен Reels у виклик «ну поміть вже мене!», кожна сторіз просякнута пасивною агресією або очікуванням визнання. А потім після викладки каруселі ми тиркаємо той телефон щопʼять хвилин щоб перевірити охоплення, реакції, коментарі, лайки….Психіка витрачає колосальний ресурс на підтримку цього «претензійного зв’язку». Ви наче намагаєтеся докричатися до людини, яка вас не чує, використовуючи для цього свою аудиторію. Звісно, люди це зчитують як «важкий», навантажений контент і погортають далі. (Як завершити претензійний звʼязок розповідаю у практикумі «Віднови свою енергійність»)У сухому залишку маємо виснаження не від монтажу чи копірайтингу, а від нескінченної внутрішньої війни, де поле бою це власний блог або бізнес.Було у вас відчуття, що пишете не людям, а комусь конкретному з минулого? Розкажіть ⬇️#бізнес #кейси #розбори

Втекла від чоловіка…створювати бізнесБуває так, що власну справу ми створюєм для втечі від чогось (нами завжди керує 2 стани - страх, від якого ми тікаємо, і бажання до якого прагнемо). Хочеться звісно не тікати - це ж ознака сили… в слабкість дивитись не хочеться… Але я тут про реальність, а вона буває різна і всьому є місце - власній безпорадності та страхом також. Пропоную розмістити їх тут.Бізнес - це ідеальне місце, щоб сховатися від того, що вже просто не вивозиш. Особливо у власній справі - хто ж тебе перевірить? «Я працюю» — так пару годин і минуло, а що зробила хз…Від чого ми зазвичай тікаємо в роботу?➡️ Від стрічки новин. Коли шквал цього щоденного навколишнього трешняка, простіше заритися в «аналіз конкурентів», ніж визнати, що тобі страшно і ти безпорадна. Робота - це ілюзія контролю над хаосом.➡️ Від декретного «дня бабака». Коли дитячий крик стає невиносимим, а мозок плавиться від каструль та прання, табличка в Excel здається раєм. Бізнес - це єдине місце, де ти не «мама, дай», а Людина, яка приймає рішення.➡️ Від претензій чоловіка. Коли замість підтримки чуєш «Де гроші діла?», або «Чому вдома срач?», або «Ти нічого не робиш, тільки на шиї моїй сидиш». Простіше піти щось робити, ніж сісти й чесно поговорити про те, що ваш шлюб летить у прірву.➡️ Від «ідеальних» мам та свекрух. Тих самих, що «в ополонці прали і все встигали». Але ти бачиш ці «питаннячка» в їхньому вихованні на власному прикладі, однак замість конфлікту - йдеш будувати свій світ, де ніхто не прочитає тобі лекцію про манку без комочків.➡️ Від власного тіла. Коли воно кричить про втому або хворобу, але визнати це - значить зупинитися. Простіше влупашити ще одну каву і взяти третього клієнта, ніж відчути, як тобі насправді фігово.➡️ Від самотності вдвох. Коли вечір із партнером обіцяє лише тишу або роздратування. Робота до 22:00 - легальний спосіб не уникнути власного розчарування.Створювати власну справу - це круто. Але якщо це спосіб не жити власне життя - то покаже ваш бізнес через страждання від відсутності грошей та клієнтів, власної безпорадності та безсилля. Пишіть у коментарях: від чого тікали ви? Що найбільше зрезонувало?