Estadísticas de telegram channel - @lester_rozstanovky

Що зазвичай роблять, коли немає продажів? (я це теж проходила, до речі)🔹 Скидають ціну🔹 Придумують акції, дарують бонуси, розпродують усе підряд, створюють лоти🔹 Переходять на бартер або символічну оплату чи донат 🔹 Починають сумніватися: «Може, це взагалі нікому не треба?»🔹 ВЗнецінюють себе та свою роботу: «Та шо я там зробила, єрунда якась!»🔹 Переписують ті самі пости, рілси, сторіси по 10 разів, шукаючи магічну фразу, яка зачепить клієнта🔹 Купують новий курс із просування🔹 Йдуть черговий на марафон з шматками маркетингу🔹 Дивляться ютубчики з черговими стратегіями лідерів ринку, щоб знайти лайфхакЗнайомо?Це типові поверхневі дії, які виглядають як вирішення питання. Так, звісно це може допомогти, але… якщо знання вже є, курси пройдені, рекламу запускали, контент створюєте, а продажів нема або вони мізерні - причина може бути глибше, ніж «неправильна стратегія»Іноді бізнесу не бракує стратегій. Іноді бізнесу бракує… внутрішнього дозволу продавати. Або внутрішнього контакту з грошима, продуктом чи власною підприємницькою сутністю.Саме про це моє нове відео на YouTube: 5 глибинних причин, чому у вас немає продажів.У ньому я розповідаю про:🔹 страх грошей🔹 страх бути видимим🔹 втрату контакту з продуктом🔹 відсутність внутрішнього підприємця🔹 і глибинну установку «мені не можна більше, ніж було у моєму роду».А ще в ньому я даю просту, але дуже точну діагностичну вправу на 5 хвилин, яка допоможе побачити: що саме заважає продавати та заробляти особисто вам.Дивіться відео тут: [5 причин, чому у вас немає продажів]Подивитесь і стане зрозуміліше, в який бік копати, щоб зрушити з мертвої точки. Чекаю вашого відгуку в коментарях чи особисті 📩

Два бізнеси: один — на стражданнях, інший — на достаткуБізнес може народжуватися з двох різних станів.🩸 Перший — з болю.Це коли людина створює справу не тому, що «вау, хочу це в світ!», а тому що всередині сидить незакрита травма. Колись щось боліло, колись щось не збулося, і тепер психіка шукає спосіб прожити цей досвід. Тато покинув в дитинстві, батьки не давали проявлятись, не помічали, не слухали, критикували, були агресивні і тд. Висновки які може робити психіка:- Якщо я стану відомою, то тато повернеться- Я назло вам буду проявлятись- Якщо мене помітять оточуючі, то і батьки побачать- Якщо до мене дослухатимуться оточуючі, то і тато почує- Якщо інші мене визнають, то і мама признає мою правоту- Я ніколи від вас нічого не візьму, сама всього добʼюсьІ це все не дуже очевидно, але сидить десь на задвірках психіки.А навколо всі кричать: «Свій бізнес — це свобода! Заробляй на улюбленій справі! Будь блогером!»І ось уже психіка чіпляється: «Ага, ось як я зможу заповнити організувати те, що задумала!»Але що виходить у реальності?😵‍💫 Ведеш блог, а він не приносить задоволення.😵‍💫 Запускаєш послуги, а клієнтів немає.😵‍💫 Віддаєш купу енергії, а грошей як не було, так і нема.І цей бізнес не дає ресурсу — він висмоктує останні сили. Бо несе в собі біль, який хоче бути прожитим. Якщо розбирати по факту, то психіка переносить батьківську фігуру на власну справу, гроші, клієнтів і ті ж почуття людина починає проживати в своєму бізнесі. Клієнти кинули та відвернулись, як колись тато. Блог бісить, як колись батьки. Грошей нема, як колись не було поруч мами.Так неусвідомлено проживається травматичний досвід. А поки це не усвідомлено, не побачено, не виявлено та не признано, то прожити це не можна. Кудись іде енергія, кудись ідуть сили, а куди людина не розуміє. Вигорання, лінь, прокрастинація, саботаж… Знайомі історії при веденні блогу/власної справи/бізнесу?🌿 Другий — з достатку.Коли в вас стільки знань, досвіду, енергії, що воно саме рветься назовні. Вам не треба доводити світові, що вартий, що можеш, що здатний.😌 Ви просто знаєте це.😌 І бізнес стає місцем, де ви ділитесь тим, що вже є всередині вас.😌 А клієнти приходять не на ваше страждання, а на ваш досвід, силу, ідеї.Як зрозуміти, звідки росте ваш бізнес?Прислухайтесь до себе. Якщо він дає більше болю, ніж задоволення, можливо, він був створений не з тієї точки.І це можна виправити, знаю з власного досвіду 💫

Не всім потрібен бізнес. І це нормально.Приходить людина з думкою: «Хочу бізнес, хочу заробляти, хочу масштабувати!» А після глибинної роботи йде з розумінням: «А мені це взагалі не потрібно».І начебто що ж тут хорошого? Адже вона планувала розвивати справу, будувати бренд, знімати контент… Але в якийсь момент бізнес перестає бути мрією, а стає тягарем. І що найцікавіше — це не поразка, а перемога. Це вибір себе та вибір «більше не страждати»Бо коли проживаєш свою історію, коли пропрацьовуєш той глибинний досвід, через який намагався щось довести собі чи світу створивши бізнес чи власну справу, то вже не потрібно продовжувати їх із «болю». Уже не треба зцілювати травму через блог, через виснаження, через силу волі. (А дуже часто я бачу у власній практиці, що саме це стає рушійною силою ідеї «створити щось своє»)І тоді людина починає жити. Не боротися, не доводити, не страждати над контентом, не насилувати себе, коли блог «треба вести», а воно не йде.Вона починає просто жити.Радіти.Відчувати.Бути собою.А блог? Бізнес? Якщо вони справді хочуть бути у вашому житті — вони прийдуть з легкістю. А якщо ні — значить, це була не ваша дорога. І це теж добре.

«Я хочу нічого не робити, і щоб гроші капали…»Це був перший запит клієнтки. І з цього ж місця наша робота… навіть не почалася. Бо це утопія.Але ми все ж поговорили.🌀 Клієнтка — експертка з успішною офлайн-діяльністю. Там усе чітко: що, як, куди - вона все розуміє. Але зараз хоче в онлайн. Поки не розуміє, як. Плюс — сім’я, маленька дитина, домашній треш, який треба розгрібати.А онлайн виглядав як «спасіння».Ми розклали ситуацію на три вектори.І з’ясувалося: її справжня мотивація вийти в онлайн — не розвиток, не масштабування, а втеча. Втеча від сімейних зобов’язань. Від хаосу. Від почуття провини.❗️Але онлайн — це не втеча. Це та ж робота, тільки в іншому форматі. Це час, якого і так немає. Це ті ж задачі, тільки тепер не тільки бізнесові, а й технічні (налаштування блогу, ботів, рекламного кабінету, монтаж відео і тд), маркетингові (продаючі дописи, таргет, креативи і тд), стратегічні (покроковий план, бачення цілі, терміни, дисципліна, системність, бізнес-модель і тд).І головний інсайт для клієнтки — онлайн не вирішує проблему, від якої вона намагається втекти, а додає ще більше дій.Що далі?Перший крок — не в онлайн. Перший крок — у чесність перед собою. Бо бізнес, збудований на втечі від чогось, завжди стає ще однією кліткою.А ви в цьому питанні чесні з собою?

«Я все роблю правильно… але гроші не приходять!»Чула таке від себе та клієнтів вже десятки разів. І в 90% випадків проблема була не в стратегії, не в цінах і навіть не в ринку.А в фінансовому блоці. Якщо чесно, то ці блоки навіть стратегію роблять «кривою», вона не веде до бажаного результату, бо фільтрується наше бачення саме через ці блоки 🤪Це такий собі невидимий стоп-сигнал всередині нас, який каже грошам/розвитку/реалізації/можливостям: 🚫 «Стій. Далі не можна».І тут ти ніби й пашеш, і стараєшся, і навіть трохи продаєш, але глобально стоїш на місці.Я записала відео, де детально розклала 5 основних видів фінансових блоків.Розповіла:– звідки вони беруться,– як себе проявляють,– і що з цим робити.А ще дала просту, але глибоку діагностичну вправу, яка допоможе вам побачити:❗️ який саме блок зараз не дає заробляти більше.Бо як тільки ви побачите свій блок, то перестанете злитись на себе та звинувачувати в лінощах.І нарешті зможете знайти шлях, як розблокувати потік грошей та можливостей.Ось тут відео - дивіться до кінця, робіть вправу, пишіть в коментарях, що вийшло:👉 [ДИВИТИСЯ НА YOUTUBE]

СТРАХ ПРОЯВЛЯТИСЯ В СОЦМЕРЕЖАХ – ЦЕ НЕ ПРО ЛЮДЕЙ, А ПРО СЕБЕЧому так страшно викладати себе в соцмережах? 🤳Не тому, що вас осудять, засміють чи не зрозуміють.А тому, що доведеться зустрітися із собою справжньою.❌ Не тією, що завжди мила й зручно упакована для інших.❌ Не тією, яка говорить «правильні речі», щоб усім сподобатися.❌ Не тією, що завжди «в ресурсі» і «на позитиві».А тією, в якій живе страх, сором, злість, провина, безпомічність.Згадайте свою реакцію на власні фото, відео, голос. Чи подобаються вони вам? Чи подобаєтесь ви собі на фото? А власні рухи на відео? А звук вашого голосу на відео чи в голосовому повідомленні? Чи не виникає бажання одразу вимкнути, закрити, видалити?Страх проявлятися – це не про інших. Це про те, що ми самі не готові стикнутися з собою такою, якою є.З тією, що буває розгубленою, злою, безпомічною, винуватою, засоромленою. З тією, що не завжди хоче бути «хорошою дівчинкою».Колись давно ми відмовились від тієї своєї частини, витіснили її, намагались забути, кинути там, в тих умовах та подіях. Але це наша частинка. Без неї ми не цілісні.І знаєте, проявлятися не страшно. Страшно все життя прикидатися цілісним, коли відмовляєшся від своїх частинок. Так ніколи не буде відчуття внутрішньої наповненості.Не вдастся наповнити дуршлаг.Справжнє проявлення йде з повноти. В мене є що дати світу - це коли в самого вже достатньо, що аж переливається через край ❤️

Кейс із практики. «Чому не можу знайти співробітника?»До мене звернулася клієнтка – власниця бізнесу. Вона майже рік не могла знайти собі співробітника.🔹 Публікувала вакансії.🔹 Проводила співбесіди.🔹 Пробувала працювати з людьми, але щось завжди йшло не так: то співробітники не підходили, то вони йшли, то вона сама їх відштовхувала.Це виснажувало, забирало енергію, і замість того, щоб сфокусуватися на розвитку бізнесу, клієнтка витрачала купу часу та сил на пошуки «підходящої людини».«Я не розумію, що не так. Чому я не можу знайти людину, яка б працювала поруч?»Що проявилося в процесі роботи?1. Коли ми почали глибше розбирати ситуацію, виявилося, що всіх кандидатів клієнтка сприймала не як окремих людей, а через призму свого минулого досвіду – через образи на маму. Фактично, кожен потенційний співробітник ставав для неї тригером, навіть якщо реально він не мав нічого спільного з мамою.2. Підсвітилося, що частково клієнтка перекладала відповідальність на співробітників. Це проявилося в залежності від співробітників.Коли співробітники були – відчувала залежність від них (щоб працювали, щоб не вкрали, щоб не били байдики)Коли співробітників не було – теж відчувала залежність (від їхньої відсутності).Виходило, що її внутрішній стан залежав не від неї самої, а від зовнішніх факторів. А бізнес все допомагав власниці «опрацьовувати» та проявляти те, що вона витісняла. Чи задача бізнесу пропрацьовувати негаразди власника? Звісно ні! Задача бізнесу рости та розвиватись.Якщо ви не можете знайти співробітника, проблему не завжди треба шукати в людях, в ринку праці, у «відсутності нормальних кандидатів». Тим більше, якщо в сусідніх бізнесах все ок.Часто проблема – всередині, у наших переконаннях, травмах, проєкціях.

Чому мені так знайомо жити через страждання (продовження ⬆️)Після першої розстановки я довго ходила з новим усвідомленням: що я більше в контакті зі стражданням, ніж із успіхом.Я не дозволяю собі легкості. Я ніби будую життя навколо болю та страждань, бо наче це правильно, наче треба постраждати і саме так можна заслужити щось, так буде чесно.А успіх… успіх здається чимось, за що треба відпрацювати. Виправдати. Заслужити через страждання.І тоді я вирішила зробити ще одну розстановку, щоб подивитись, звідки це. Виявилось що з родової історії.Мій дід воював. І на війні, щоб вижити, доводилось убивати. А потім жити з цим.І в ньому оселилась провина та сором, за те, що вижив. За те, що вбив. За те, що передав життя далі так. За те, що досяг успіху таким чином.Він не дозволив собі радіти своєму успіху, своєму виживанню, своєму життю. Не дозволив собі святкувати своє виживання. Він відмовився від своєї успішної частини.І тоді життя стало спокутою. Спокутуванням сорому та провини. Радість — витіснена. Успіх — заблокований. Бо як ти можеш радіти, коли вижив ціною чужого життя?Ця переплутка передалась далі. У поколіннях. У мені.Я жила неусвідомлено в цій динаміці спокутування провини. Я боялась свого успіху. Я довго жила з установкою, що про радість не говорять, а коли доходиш до цілі та маєш результат, то треба мовчати, щоб ніхто не дізнався і не засоромив. Як тоді тебе, діду. Я десятки років не могла збагнути чому мені соромно, що я щось маю, те до чого йшла певний період. Я до цього йшла довго, а коли отримала, то мені соромно і хочеться провалитись крізь землю. Стати невидимою та непомітною. Тепер я знаю, що я проживала твої почуття, діду. Ті, які ти витіснив. Я даю цьому місце. Таким чином в моєму роду передалось життя. Таким чином колись досягли успіху. Такий був час.А зараз інший. Тепер я це бачу. І можу більше не ходити по минулим патернам поведінки, які колись допомогли вижити. Я можу радіти. Можу перемагати без страждань. Можу з легкістю і без почуття вини. Я можу жити своє життя, а не твоє, діду!Дякую засновнику розстановок Берту Хелінгеру за цей грандіозний метод! Якби не він, я б досі крутилась в старих патернах поведінки, повторюючи родові сценарії.

Сьогодні я отримала в боті повідомлення від однієї блогерки, на яку підписана. Інстапідприємець, з великою аудиторією. Вона написала, що вигоріла.Скрін — вище ⬆️Знаєте, у таких повідомленнях завжди щось більше, ніж просто втомилась або потрібен відпочинок.Вона згадала, що минулого року взагалі пішла з Instagram на 2 місяці, бо почалась депресія. А зараз знову відчуття порожнечі: немає сил, немає енергії, немає бажання.Читаючи це, відчула, що глибоко розумію те, що з нею відбувається. (Сама вигорала декілька разів в минулому)Стан вигорання це завжди сигнал. Сигнал, що щось всередині дуже довго ігнорувалось. Що ми або не реагуємо на свій стан, або реагуємо не туди.Дуже часто вигорання не через обʼєми роботи. Не через клієнтів. І не через Instagram.🔹А через те, що немає контакту з ідеєю, з початком, з закладеною суттю. Ти щось запускаєш, щось створюєш - а звідки? З якої точки це народжується: з «у мене є і хочу поділитись»чи з «мені треба заробити, довести, вижити»?Якщо ідея народжується з дефіциту, ви вже починаєте з місця, де вам самому мало. І звідти важко віддавати.🔹А ще енергія витікає, коли ви навіть не усвідомлюєте, куди вона йде. Дуже часто в минуле. У старі образи, доведення, очікування. Або в не свої цілі. Або в порівняння.І тоді навіть у тиші ви не відновлюєтесь. Бо ваші внутрішні частини продовжують працювати на знос та віддавати енергію туди, куди не видно. Просто зливати її. А далі коли відкриваєте очі зранку, то маєте відчуття наче всю ніч мішки тягали, а не відпочивали.Саме тому я так люблю бізнес-розстановки. Бо вони не про роби більше, а про подивись глибше.Подивись, звідки ти дієш. Подивись, хто в тобі зараз творить: експерт чи виснажена дитина. Подивись, куди течуть твої сили: у свої проєкти чи в старі сценарії, минулі події, скрите бажання оживити неживих. Так, часто ми хочемо накачати грошима тих хто вже помер.Розстановки не про філософію, вони про вашу енергію, ваш стан, ваш бізнес.Ви можете бути успішними зовні, але порожніми всередині, а можете творити з місця, де вас вистачає. І це зовсім інше відчуття. І зовсім інші результати.Приходьте на індивідуальну бізнес-розстановку або в супровід, щоб знайти, де саме втрачається сила. І з чого варто почати заново🩵Пишіть в коментарі або особисті повідомлення @lesia_terekhova

З якими запитами до мене можна звернутися?🔹 Досить багато всього роблю для блогу чи бізнесу, але немає клієнтів.🔹 Є клієнти та заробіток, але немає накопичень. Виникають постійні непередбачені витрати. 🔹 Дуже мало заробляю, хоча багато роблю. 🔹 Продажі зависають - їх або немає, або мізер.🔹 Соромно продавати та проявлятись боюсь, що скажуть, боюсь бути нав’язливим/ою.🔹 Уперся/лась у фінансову стелю. Пробити не можу, хоч плач.🔹 Періодичне вигорання від бізнесу/блогу/практики.🔹 Не можу знайти співробітника вже котрий місяць.🔹 Конфлікти в стосунках: з дітьми, з чоловіком, з батьками, на роботі.🔹 Відчуття ніби не на своєму місці. Якесь не те життя. Наче не свій шлях.Це все — процеси, з якими я працюю через розстановки. Через системні запити. Через практику, що дає результат.Якщо знайшли себе в цьому переліку ⬆️ пишіть в коментарях, або в особисті @lesia_terekhova домовимось про зустріч та розберемо ваш запит, щоб була ясність та розвиток.Зараз відкритий передзапис на мій індивідуальний супровід, і до 15 травня діє вартість передзапису. Залишились питання - пишіть в коментарях ⬇️