Estadísticas de telegram channel - @lester_rozstanovky

З чим допомогла діагностична розстановка: - підсвітила, що велика кількість задач викликає тривожність (коли ми намагаємось все встигнути і нічого не упустити, то це викликає напруження в тілі, а рій думок в голові викликає забудькуватість - ми втрачаємо безліч класних ідей)- допомогла усвідомити, що тривожність розпорошує енергію та час - дії виконуються хаотично, більшість дій не цільові та безрезультатні- виявили, що занадто амбітна ціль (переїхати у власне житло через рік) лякає і саме цей страх викликає тривожність, бо нема стабільного заробітку і впевненості в завтра- знайшли ситуацію з минулого, коли були заборони робити перший крок в напрямку своїх бажань (не можна хотіти, не можна робити, не можна мати) і саме цей патерн поведінки зараз провокує буксування (він зупиняє і не дає рухатись далі, бо «не можна хотіти/мати/робити»)Ситуація була з дитинства, з шестирічного віку, а впливає зараз на власника бізнесу. Зупиняє від розвитку, від масштабу, від заробітку як фігуру власника так і фігуру бізнесу. Саме через такі симптоми - пробуксовка, відсутність клієнтів, відсутність прибутку, блокування рекламних кабінетів та злив клієнтів - наш бізнес/блог/практика сигналізує про необхідність допомоги. На діагностичній розстановці як раз і проявляємо чого хоче бізнес.

Що проявилось на розстановці:➡️ У фігури клієнта та фігури практики відсутній контакт. Клієнт відвертається від своєї практики. Чи буде розвиватись практика? - Звісно ні. Практикою потрібно керувати, а не очікувати, що вона сама якось там виросте та масштабується➡️ Клієнт відвертається в сторону своїх клієнтів, з бажанням доотримати від них похвалу та признання, окрім грошей. Намагається закрити свої незакриті внутрішні потреби за рахунок інших людей, зокрема клієнтів. Чи потрібно це клієнтам? Звісно ні. Вони безсвідомо відчувають що їх юзають, використовують, а не працюють з їх питаннями. Це не влаштовує і вони йдуть від такого спеціаліста➡️ У фігуру практики клієнт неусвідомлено помістила свою дитячу частину, а це навантажувало та стримувало практику від росту, розвитку, проявлення. Чи буде розвиватись бізнесова діяльність, якщо вона навантажена не бізнесовими задачами та цілями? - Звісно ні.Теми, які ми виділили для подальшого опрацювання:✔️ Постійна готовність поставити когось на передній план, уступити місто - спочатку клієнти потім я - це безсвідомо провокує відчуття невдоволення та напрягу✔️ Заблокованість почуттів «нічого не відчуваю» - не реагувати та не відчувати свої потреби просто стало нормою, продовження практики зі стану «треба» хоча глибоко в душі знесилення і страх признатись собі в ньому «в мене все нормально» ✔️ Налагодження контакту з фігурою практики, формування внутрішніх підприємця, експерта, власника✔️ Робота з бажанням дотримати признання від клієнтів «хочу щоб вони мене хвалили» та налагодження рівноцінного, екологічного обміну ✔️ Проявилась динаміка жертва-агресор «не хочу рятувати-спасати, бути жертвою та працювати з жертовними клієнтами» вона також потребує нашої роботи.Насправді, оця динаміка ЖА і є рушійною силою та мотивом створення практики, звісно на неусвідомленому рівні. На практику, бізнес, блог необхідно дивитись як на систему, а не тільки «в мене проблема з клієнтами чи грошима або візуал поганий». На це потрібний час і не одна розстановка, а отже супровід стане найкращим вибором.У супровід беру після попередньої діагностичної розстановки, вартість супроводу залежить від тривалості, тривалість від питань які проявляються на діагностиці. Наразі до кінця жовтня є 3 місця на безкоштовну діагностику, пишіть в особисті @lesia_terekhova домовимось про зустріч

Як вийти з ходіння по колу у фінансовому питанні?Ви постійно намагаєтесь щось зробити, щоб заробити більше - але майже нічого не виходить і фінанси стоять на тому ж місті 😢Ви вже боролися з лінню, навчалися фінансовому плануванню, економили, пробували інвестувати в крипту та «надійним перевіреним людям, які обіцяють 50% прибутку», але знову нічого не виходило і грошей більше не стало…нажаль… В чому ж причина?В реакції психіки на стрес, яким стають будь-які зміни у фінансах. Стресом є як збільшення доходу, так і його зменшення.А поки ви не бачите, як саме ви реагуєте на гроші, як взаємодієте з ними, то неусвідомлено запускаєте один і той самий спосіб взаємодії: • то різко беретеся за все підряд і вигораєте, • то зливаєте гроші, щойно вони приходять, • то уникаєте фінансів узагалі, бо «і так нормально».Коли ви в стресі, то блокуєте рух енергії. А гроші - це теж енергія.На практикумі «Взаємодія з грошима 2.0» ви 👉🏻 побачите свої неусвідомлені стратегії взаємодії,👉🏻 зрозумієте, чому гроші не затримуються або чому дохід зупинився, 👉🏻 якими способами ви біжите, бʼєте або завмираєте перед грошима. Це особливо актуально для тих:- у кого гроші зникають тільки зʼявившись, а ви пробували відкладати, планувати та економити - хто застряг на певному рівні доходу і ніяк не може його збільшити- кому фінансові питання наче якісь космічні технології - ну ніяк не зрозумілі і не знаєш вже як до них підступитисьПрактикум безкоштовний, переходьте за посиланням ➡️ https://t.me/+77p-JR5f5bhkMjNi

⚡️5 типових ознак, що зміна раціону чи графіку дня не допоможе повернути енергію 1. Ви спали 7 і більше годин, але зранку відкрити очі сил нема, наче ви відпрацювали ще й нічну зміну. 2. Після вихідних ви не відчуваєте відновлення, а якесь ще більше спустошення. Наче відпочивала, точніше нічого такого не робила, але всередині нуль сил. 3. Протягом дня ви ніби нічого не робите, але постійно втомлені і хочеться полежати/поспати/поплакати. 4. Ви перестали відчувати бажання, перестали хотіти та жадати, а виконання бажань не приносять легкості та радості. Вас почало супроводжувати постійне «треба». 5. Будь-яка дія здається надзусиллям, виконується на силі волі та зціплених зубах.У таких станах ⬆️ змінювати раціон чи графік майже безрезультатно. Ваших зціплених зубів та зусиль вистачить в кращому випадку на декілька днів, а то й годин.Якщо в цих ознаках ви впізнали себе, то значить, настав час подивитися, куди насправді ви розходуєте свою енергію.Я готую практикум про енергію, в якому ми будемо знаходити, на що саме йдуть ваші сили, повертати їх собі, у сьогодні, а не розпорошувати. Початок 15 жовтня, найвигідніші умови зараз. Щоб дізнатись деталі пишіть в особисті @lesia_terekhova

Чому зміна режиму дня і раціону може не допомогти, а знесиленість так і залишиться (у відповідь на ⬆️ опитування)Багато хто, коли відчуває втому, одразу думає «Треба налагодити сон, почати їсти нормально, ввести спорт і зарядку, пити менше кавуськи ….» і тдЦе звісно логічно - тіло справді поповнюється енергію з їжі, сну, руху. Але якщо після восьми годин сну, гарного харчування й навіть короткої відпустки ви все одно прокидаєтесь з відчуттям внутрішньої пустоти, що навіть очі відкривати нема сил, то справа скоріше не в тілі.Зміна графіку та раціону допоможе коли є дефіцит - недостатньо калорій чи відпочинку. А коли їх вдосталь, або навіть надлишок - переїдання чи мала активність, то мабуть тут проблема на іншому рівні. А значить і вирішення на іншому рівні.Тіло своє робить - кожна клітина щодня виробляє рівно стільки енергії, скільки потрібно, щоб ви жили, працювали, думали, любили, творили. А от куди ця енергія потім іде вирішує не тіло, а психіка.Згадайте як здорове харчування викликає супротив, намір робити зарядку та ходити в спортзал - саботаж, а лягаючи спати о 22:00 ви починаєте розглядати стелю до 3 ночі… і весь новий раціон та графік йде коту під хвіст на третій день страшенних зусильРезонує вам те що написала? В чомусь знайшли себе чи у вас були інші прояви? Поділіться в коментарях ⬇️

Про дітей, а не про грошіНещодавно на консультації ми з клієнткою говорили про її дитину. Вона каже: «Не хоче вчитися. Домовляюся з ним у грі, шукаю підхід, але він відчуває мої слабкі місця і маніпулює. Терплю-терплю, а потім зриваюся і починаю кричати».Чому так відбувається?Бо діти тригерять наші непрожиті дитячі травми. Вони торкаються тих почуттів, які ми самі колись не витримали, які відчували в дитинстві і витісняли. В ці моменти починає протестувати не дорослий у нас, а наша внутрішня дитина. Тоді ми ніби перестаємо бути дорослими батьками - дитина бачить наші травми й починає грати на них.Дорослий витримує почуття та може контейнувати емоції дитини. А коли ми вже кричимо - це знак: ми не витримали, ми випали з дорослої позиції. Своєю поведінкою дитина наче перевіряє нас «А ти справді доросла? Чи ти ще маленька?». І коли ми кричимо, то «О, ти не витримуєш, я ж знала, що не можу опертись на тебе»Що тоді відбувається?Ми міняємося з дитиною місцями - дитина раптом займає дорослу позицію. У цей момент вона перестає бути дитиною, а швидко дорослішає і починає рятувати вашу внутрішню дитину, якій так було боляче в дитинстві і її витіснили.Ось чому так важливо повертати собі дорослу позицію. Бо дітям потрібні ми дорослі, а не наші травмовані внутрішні діти.

Чому так?👉 Бо завершення - це початок чогось нового. А мозок одразу згадує, скільки це зусиль і відмовляється «це ж скільки знову працювати».👉 Бо шкода вкладених сил, часу, грошей. І ми продовжуємо добивати, замість завершити.👉 Бо для психіки завершення схоже на смерть: крапка, після якої нічого. І страшно стрибати в цю прірву.👉 Бо нам здається, що хтось ще винен, хтось заборгував, а ми не можемо піти без розрахунку.👉 Бо відчуваємо владу над процесом чи людиною і тримаємось за це. Відчуття влади ой яке манке.👉 Бо це безпечно й звично «100500 років так живу».👉 Бо втрачаючи зв’язок, ми ніби втрачаємо й частину себе.👉 Бо нинішній дискомфорт зрозумілий, а новий ще невідомий.І що ми робимо? Терпимо, тягнемо, живемо в підвішеному стані - якось саме вирішиться. Може й вирішиться, а чи вами? А чи сподобається вам це рішення?Кожне незавершене - це як відкрита вкладка в браузері, тягне пам’ять, енергію, швидкість, а чи буде використовуватись… та хз. І врешті вся система підвисає.Крапки страшні тільки до моменту, коли їх ставиш, саме після крапки починається нове речення.

Я б і не подумала….Після виконання діагностичних вправ на групі я даю зворотній звʼязок учасницям - досить розширений та обʼємний. ⬇️ це вже відповідь на мій фідбек від учасниці«Я б і подумати не могла, що то мій старий патерн поведінки 😮»Ми всі живемо у власних автоматизмах настільки довго, що перестаємо їх помічати. Вони стають «частиною фону», наче стіни в кімнаті на які ми просто вже не реагуємо. І тільки коли хтось зі сторони підсвічує, то раптом вони стають видимі та проявлені - ого, ось воно!Саме це і є моя робота. Я допомагаю знаходити ті місця, які ви самі не відстежуєте, бо коли вмикається інерція, нам здається, що «так і має бути».Хоча насправді ні, завжди можна інакше, завжди є ще варіанти… просто ми їх не помічаємо. Але для цього потрібен спеціаліст, який допоможе побачити те, що ви автоматично проскакуєте.Тому групи, розстановки та практикуми так працюють - ви отримуєте не тільки інформацію та мій досвід, а й мою фокусовану увагу.Скоро буде готовий практикум «Взаємодія з грошима 2.0» - він допоможе відслідкувати ваші автоматизми у стосунках з грошима.

Хочу бути успішною«Хочу подорослішати» - цей запит я почула нещодавно від клієнтки. І, здавалося б, класний запит — зрілий, потужний. Але…Коли я запитала: А як ти зрозумієш, що подорослішала? Які три ознаки? Три критерії? Хоча б три. Вона зависла. Бо не знала. Бо не думала. Бо хотілося чогось, але неясно чого.І це дуже часта історія.🔹 Я хочу бути успішною🔹 Я хочу бути затребуваною🔹 Я хочу бути дорослою🔹 Я хочу бути щасливоюІ кожне з цих бажань ніби зрозуміле. Але… що це для вас значить?Успішна — це яка? Ваш Reel набрав мільйон переглядів - це вже успішна? Чи успішна — це стабільно вести бізнес 2 роки і мати 10 клієнтів на місяць?Доросла — це яка? Та, що платить за себе сама? Чи та, що приймає рішення? Чи та, що не звинувачує маму у своїх невдачах? Чи та що подивилась в паспорт і побачила вік… якщо є паспорт це вже доросла?Поки немає чітких внутрішніх критеріїв, до тих пір психіка не знає, куди йти. Мозок не бачить орієнтирів. Енергія зливається в нікуди. Безсилість, апатія, розчарування в собі…Немає цілі. Немає меж. Немає результату. Бо хз який той результат, по чому оцінити, за що зачепитись. Злість, знесилення, відчай, все життя коту під хвістЯкщо впізнаєте себе — спробуйте сьогодні прописати хоча б три ознаки свого бажання:➖ Успішна — це яка?➖ Доросла — це яка?➖ Вільна — це яка?Бо тільки тоді у вас буде маршрут, а не невловимий глюк.А якщо хочете розібратись у своїх бажаннях глибше запрошую на розстановки чи у супровід на 2-3 місяці. Це про ясність, силу і рух без зливів.Пишіть в особисті @lesya_terekhova або в коментарях.

Ваша дитина - це не щит і не жилетка. Вона - дитина.Один із запитів, із яким до мене звернулась клієнтка, звучав так:«Я ловлю себе на тому, що навантажую свою дитину. Ховаюсь за неї. Відповідальність за стосунки? Ні, дякую, в мене ж є дитина. Конфлікти з чоловіком? Я краще через дитину дізнаюсь, який у нього настрій…»Вона це бачила. Вона з цим прийшла. А головне - вона не хотіла більше перекладати свою дорослу відповідальність на маленькі плечі.І коли ми розмотали цей клубок, вона згадала, що так само, колись, мама їй на кухні розповідала про дорослі проблеми. Дитині. За чаєм. Просила дати пораду, ділитись думками, підтримати.Але це не дитяча робота підтримувати дорослих і вирішувати їхні проблеми. Хоча із своєї любові вони втягуються в це на раз-два.У дітей в дитинстві одна задача - жити, рости, гратись, пізнавати світ, навчатись. А не бути мамою для мами, або подружкою.І от зараз, коли вона стала мамою ця ж програма почала запускатись. Ледь помітно. Ледь відчутно. Але вона встигла це зупинити.Ми працювали разом 3 місяці. На перших зустрічах вона почувалась маленькою, все лякало та хотілось щоб хтось вирішив всі проблеми та взяв відповідальність.А на фіналі вона вже казала «Я хочу взяти відповідальність на себе. Я не хочу, щоб моя дитина несла те, що належить мені».І це дуже дорослий, зрілий запит. Це вже позиція сили, а не слабкості.Бо коли дорослий ховається за дитиною, діти…— можуть часто хворіти— не хочуть вчитись— починають конфліктувати— тягнуть на собі емоційний біль та знесилюються, той біль, який мали б прожити миЯкщо ви читаєте це і впізнаєте себе запрошую вас в індивідуальну роботу: разові розстановки чи супровід — усе для того, щоб дорослий в вас нарешті подорослішав, а ваша дитина — могла просто бути дитиною.Пишіть мені в особисті @lesya_terekhova або в коментарях.