«Мамо, я ніколи не буду, як ти!» … Або… 🤨Дуже часто ми щиро віримо, що не повторюємо сценарії своїх батьків. Ми навіть робимо все навпаки, щоби тільки не бути схожими на них.Мама завжди контролювала порядок? «Я не буду такою ж! Я не перетворю своє життя на нескінченне прибирання! Та контроль над ним!»Але якщо подивитися ширше… Що ми маємо? Трошки хаосу. Недомиті підлоги. Речі, що лежать не на своїх місцях. І не тому, що нам так комфортно, а тому що це протест. Несвідома боротьба за свої межі. Бунтарство.І яувіть який кайф! Ось приходить мама, бачить гармидар… І її аж трусить. А ти такий спокійний: «Мама, це моя квартира. Що хочу – те й роблю.» 😏А чи справді ви не повторюєте мамин сценарій?Тільки тепер ви самі стаєте тим, хто контролює.🔹 Контролюєте чоловіка? - Де ти? Що ти робиш?🔹 Контролюєте дитину? - Не ходи туди, не роби цього!🔹 Контролюєте співробітників? - глаз да глаз за вами потрібені!І ось воно… Мамо, я така ж, як ти. 🤯Наші сценарії глибші, ніж здаються. І іноді бунт – це просто інша форма тієї самої ситуації.