Кузьміна каже

Зловила журбинку через те, як все довго й важко йде з моєю новою книжкою. На кожному етапі стаються негаразди, й є відчуття, що процес роботи над історією, яку я так любила й якою так горіла, перетворився на якісь суцільні страждання.Тому вирішила підняти собі настрій та попитати чат gpt про синопсис, анотацію та жанрову відповідність. Він мені дуже активно пропонував всякі маркетингові штуки й такої хуйні напропонував, що аж смішно стало. Поржала, відпустила ситуацію, буду далі чемно чекати. А з вами ділюся найкрінжовішими пропозиціями: Ось коротка рекламна версія анотації у 3 варіантах — можна використовувати для соцмереж, банерів чи тизерів:1. Атмосферно-інтригуючаШлюб мав зупинити війну.Змова — зруйнувати мир.Тепер принцеса, зненавиджений брат і ворог-маґ (чому через ґ і кому ворог) муситимуть обрати, кого врятувати: державу чи себе.2. Динамічно-пригодницькаВорог може стати коханням.Друзі — зрадниками.А магія — смертельною пасткою.(А ця анотація — анотацією до будь-якого фентезі)3. Темно-романтична (господибожебля)Вона мала стати дружиною султана.Він — померти у вигнанні. (звідки це взялося взагалі)Та у Глуші змінюються навіть ті, хто клявся ніколи не змінитися.Ось добірка хук-цитат від імені героїв, які можна використати в соцмережах для тизерів:«Мир між країнами коштує життя. Моєму — теж». (що це взагалі та якою мовою)«Я можу врятувати їх… або знищити все». (ну логічно, як шанс динозавра зустріти — або так, або ні)«Він мій ворог. Мій союзник. Мій гріх». (звідки він взяв, що в цьому всесвіті є концепція гріха?)Можливо, я просто не вмію писати нормальні промти. Зате насміялася.

Я вперше працюю з циклом й це важко. Весь час шукаю матеріали, щоб закрити брак знань і навичок. Ділюся з вами нотатками з дуже помічного відео📌 Why 90% of Series FAIL After Book #1Чому більшість циклів зазнають невдачі після першої книжки від Bookfox (люблю його дуже)1️⃣ Повторювані сюжетні прийомиСтруктура першої частини не спрацює в другій та третій книжціЯкщо цикл має наскрізний сюжет, то повторення прийомів не спрацює❓ Як уникнути✅ Збільшувати ставки, розвивати конфлікт✅ Розширювати межі жанру, можливо, змінювати піджанр на сусідній ✅ Дивитися на світ під різними кутами (змінювати оповідачів, локації, соціальні сфери, які в фокусі, тощо)2️⃣ Чекати другої книжки, щоб написати все найкращеПерша книжка циклу часто сприймається як один великий прогрів до циклу. Тому якщо в ній не буде яскравих сюжетних точок, читачі просто не підуть далі. 3️⃣ Розтягувати сюжет для самостійного роману на циклЯк приклад автор наводить «Гобіта» з додатковою любовною лінією та штучним розтягуванням невеличких сцен у щось епічне. До речі, в багатьох авторів та авторок є зворотня проблема — неможливість зупинитися й завершити історію. Джордж Мартін, ми дивимося на тебе. 4️⃣ Відчуття незавершеності першої книжкиПерша книжка циклу балансує між standalone та частиною більшої історії, багато авторів та авторок не враховують це. Помилки❌ Кліфхенгер у фіналі: забагато сюжетних ліній лишається незавершеними. ❌ Фінал, який сприймається як завершення розділу, а не книжки❌ Автор чи авторка бачить свою історію як одну довгу, просто розділену в випадкових точках5️⃣ Завершення фінальної частини це завершення книжки, а не циклуПотрібно завершити всі проблеми, які тягнулися від початку.Наприклад, Катніс протягом всього циклу обирає, з ким з любовного трикутнику залишиться й приймає рішення в кінці трилогії. А у «Володарі перснів» є епічна битва.6️⃣ Синдром другої книжкиКоли книжка посередині циклу — це просто місточок між попередньою та наступною. Перша цікава, бо знайомить з новим світом, а остання закриває проблеми й конфлікти. Вирішити цю проблему можна, коли друга книжка повертається до певних елементів сюжету з першох книжки й готує до зміни в наступній. (У «Голодних іграх» знову є лінія з іграми, але вже йде й підготовка повстання й зміни фокусу на політику).Ще одна помилка на цьому етапі — карусель персонажів, коли замість вирішення проблем у сюжет додають просто нові персонажіПосередині важливо поглибити й розвинути існуючих персонажів, а не додати нових7️⃣ Боятися стрибків у часі та змінювати персонажів8️⃣ Спроби написати величезну книжку, замість того, щоб створити серіюЦе дуже невигідно: ❌Книжку купить менше читачів❌ Ціна друку й роботи команди буде значне вищою❌ Ви отримаєте менше грошей, бо буквально наступні книжки віддаєте за ціною однією❗️Чим коротша книжка в серії, тим легше працювати з її структурою.#Кузьміна_нотує

Вчора рукопис другої частини трилогії перетнув позначку в 70 000 слів.Враховуючи, що за планом має бути ще 9 розділів і 3 всередині я пропустила, розумію, що це буде мій найбільший (поки що) текст. Раніше такі великі об'єми я писала тільки в співавторстві, й це було набагато легше. Усі мої сольні романи (видані й ні) щільні й насичені подіями, які відбуваються за короткий проміжок часу. Лячно від об'єму та масштабу трилогії. Плюс, зараз видається, що текст розтягнутий, а динаміка провисає. А ще друга частина явно змінює піджанр з пригодницького на політичне фентезі, тому є величезний ризик всі інтриги звести до двозначних розмов у різних декораціях. Тому вирішила собі одразу скласти схему, яку зазвичай роблю після завершення історії — прописати розділи та ключові події. Окремо ще кожен розділ промаркувала за темпом: де повільний, де середній, де швидкий. Додала позначки, де є напруга, де дії, а де одні розмови. Тепер ясно, на яких розділах треба буде зосередитися на редагуванні. #Кузьміна_пише

Стрічка Threads сьогодні наштовхнула на думку ⬇️У кожної жанрової книжки є набір «параметрів», які автор чи авторка має вміти визначати:1️⃣ вікова категорія: мідл грейд, янг едалт, нью едалт, дорослий текст 2️⃣ жанрова й піджанрова належність: фентезі ➡️ пригодницьке, темне, міфологічне, тощо; детектив ➡️ герметичний, ретро, іронічний, тощо3️⃣ основні сюжетні тропи та особливості (сетингу, персонажів, тригери, тощо): від ненависті до любові, маленьке містечко, ігри на виживання, культи, палацові інтриги, я можу продовжувати вічно 4️⃣ comp titles: інші романи, схожі за настроєм, темою, стилем або світобудовою. Усі ці параметри не роблять книжку ані вторинною, ані менш цінною. Це я кажу, як людина, яка істерила через нескінченні порівняння з «Голодними іграми». А потім я додала в список бажанок «Червоне повстання» через одну-єдину згадку в тіктоці: “Hunger games but in space”. І зрозуміла, як це працює. Ці «параметри» допомагають визначитися з позиціонуванням, достукатися до потрібних читачів та читачок. Потрапити в добірки або до певних читацьких клубів, опинитися в книгарні на полиці зі схожими текстами, а автору чи авторці можуть принести запрошення на дискусії, події чи фести.Звісно, чим менше досвіду, тим важче ці «параметри» визначати самотужки. А якщо текст отримає свого видавця, то їх додатково коригуватиме відділ маркетингу. Але треба вчитися, аналізувати й шукати свої «гачки». Головне, тікати від думки, що ніхто ніколи ніде не створював нічого схожого й близько.

Я мрію, щоб на нашому книжковому ринку зʼявилися…З 2021 я намагаюся будувати письменницьку карʼєру письменниці. Щось вдається, щось ні. Але я багато аналізую та порівнюю наш ринок із закордонними.І ось 3 речі, які я би дуже хотіла побачити в нас:1️⃣ Премії. Багато премійОкрім Букера й Пулітцера на англомовному ринку є ще купа всього. Є премія від мережі кавʼярень. Від тіктоку. Від читацьких клубів. Good Reads Awards. Нескінченні медіа зі списками бестселерів. Усе це робить книжки помітними. У нас є тільки BBC Книга року, яку практично неможливо отримати за жанровий роман. І «Коронація слова» для рукописів. У 2023 ми зробили «Свою полицю», але цього мало. Тішуся, що в цьому році «Книжкова країна» зробила премію для українських авторів та авторок, але й цього також мало. Тішуся, що спільнота «Бабай» анонсувала премію для темних жанрів. Але й цього мало. 2️⃣ Дешеві доступні пейпербеки скрізьАвторка фентезі Наомі Новак підписала контракт на свій перший роман і одразу підкинула видавництву два інших з цього ж всесвтіту. Їх видали в пейпербеках один за одним з інтервалом біля місяця. Так Наомі стала авторкою бестселерів.Про це кейс розказував Сандерсон в одній зі своїх лекцій.У нас на ринку є багато гарних і дорогих видань: зрізи, внутрішні ілюстрації, золото, тиснення, лясе, оце от усе. Але купувати нового/у автора чи авторку за умовні 600-800 грн — ризиковано. Тому я би раділа дебютникам у дешевому пейпербеці. І щоб вони були крізь: в Аврорах, Ашанах, Євах, АТБшках, Аромах-прости-господи-кавах, вокзалах, тощо. Різні pos-матеріали, щоб охопити якомога більше людей. І тільки через певний час щоб виходило гарне видання з мапами, ілюстраціями, зрізом, додатковими розділами для тих, хто закохається в текст і захоче мати його на поличці. 3️⃣ Літературні агент й агенткиБрендон Сандерсон каже, що якщо ти всерйоз будуєш карʼєру, то маєш видавати роман на рік. Максимум — на два. Більшість наших авторів/ок мають основні роботи, на яких заробляють на життя. Велику частину сил і часу займає промоція вже виданих книжок: презентації, дискусії, тури в інші міста, створення контенту. У таких умовах видавати по роману на рік важко (а іноді фізично неможливо). Тому хотілося б мати ланку, яка хоча б візьме на себе комунікацію з видавництвами. Потрібні люди, які будуть активно продавати права на переклад: обирати іноземні видавництва за портфелем, призначати з ними ван-ту-вани, заключати угоди й покращувати умови. Я дивилася відео авторки, яка підписала контракт з агенткою і та:✅ Змінила умови контракту на користь авторки ✅ Збільшила авторці час для роботи з рукописом ✅ Змінила контракт так, щоб права на переклад продати окремо, а права на аудіо — окремо,І це тільки один приклад. Окрім продажів літ агенти працюють також з самим рукописом, допомагають його покращити. Та ще роблять купу задач. Цікаво, чи втілиться зрештою щось із цього в нас, чи ринок піде якимось іншим шляхом.

Провела лекцію про діалоги на Litosvita й зрозуміла, що і її не оминула моя любов все вписувати в трикутник історії.Якщо про цей інструмент дуже коротко, то це підпорядкування трьох великих елементів: сюжету, персонажів та світобудови — темі твору. І по суті кожен вдалий діалог розкриває щось (одне або більше) з трикутника історії: сюжет, персонажів або світ. Ми разом з учасниками та учасницями аналізували приклади й вирішували, що саме вони розкривають. Пропоную вам маленький інтерактив — три приклади та голосувалки, що саме з трикутника історії кожен діалог розкриває в першу чергу. Приклади1️⃣— Що це в біса за придурки? — буркнув він. — Святі люди. Або божевільні — дивлячись у кого спитати. На Півдні в Гуркулі ти маєш молитися так, як велить Пророк. А тут кожен може поклонятися, як йому хочеться. — То вони моляться?Меркатто знизала плечима:— Радше намагаються переконати решту, що знають найкращий спосіб це робити. Джо Аберкромбі «Найкраще подавати холодною»2️⃣— Що в тебе зараз за справа?…— Я зараз не працюю… взяла паузу.— Паузу?— Я вела справу… дуже серйозну, — бурмоче вона, відчуваючи, як жар розтікається шиєю. — І дала маху. Сара Пірс «Санаторій»3️⃣— Хіба ми з цим не розібралися?— Розібралися наполовину. Ми так і не почули розповіді раба. — Ти ж, — запитав Лоран, — не став би цінувати слово раба вище за моє? К.С. Пакат «Полонений принц»

А я ще я дуже чекала «Полоненого принца».І вгадайте, шо? Мені не сподобалося.По-перше, книжечка малесенька. Я не люблю цеглини, але тут забракло деталей навіть мені.Дуже скупі описи: сонце сіло, сонце встало.Світ не відчувається обʼємним, особливої різниці між двома країнами також не помітила. Політична ситуація дуже побіжно окреслена. Яка в країні релігія? Що робить Рада? На чому тримається економіка? Окрім придворних є ще аристократія? Звідки в них ця розкіш, якщо війну вони пограли? По-друге, головний герой. Він мені суто як функція відчувався. От що ми про нього знаємо? Крім того, що він любить блондинів, про що протягом тексту сказали бозна скільки разів. Чого він боїться? Які в нього слабкості? Як він зростав? Як сприйняв смерть батька й зраду брата? В нього абсолютно пласка арка, жодна подія ніяк його не змінює. Його майбутній любовний інтерес це тупо біль.По-перше, це герой, який втратив у війні з королівством головного героя батька й брата. Пару років тому. Та звісно він хейтить ГГ з цього королівства. І я не хочу, щоб у них щось склалося. Я не хочу, щоб травмований війною чувак закохався у ворога.Якщо я правильно склалася пазл (а скласти його було не важко), любовний інтерес до купи має стрьомну дитячу травму. Для мене було б набагато цікавіше, якби це правда був вольовий, холодний і стриманий персонаж, а не оця драма заради драми. Ще головний герой весь час каже, який цей чувак поганий і змія. Ну якби. Його родину вбили на війні. Пару років тому. Звісно, ти йому не подобаєшся. І стояк свій тримай при собі. Хімії між ними ну ніякої. Далі головний антагоніст. Ну він просто поганий педофіл. Чого він хоче, окрім влади й дітей, неясно. Чому — теж.Окремо мене тригерила кількість насилля в тексті. Ще я собі придумала, що історія буде не про рабство, що принци швидко викуплять, хто є хто й почнуть в політику. Але ніт. Переклад теж такий собі. «По ходу» чи «розслабся» в прямій мові й «естетично» в описі одразу вибиває з фентезі-контексту. В багатьох абзацах купа «булок»: був, була, було. Персонажі красиво стоять і вишукано тримаються в сідлі. Багато розказано, мало показано. Я дуже засмучена. Мені зайшло «Темне сходження», хімія між Віллом і Джеймсом була така потужна. І тут я чекала х10, а не отримала нічо.#Кузьміна_читає

Зараз пробую допомогти одній прекрасній пані з рукописом, додаю приклади до своїх коментарів, вирішила й з вами поділитися. Мова йде про те, що я маю на увазі, коли пропоную брати 1-2 яскраві деталі в опис. Чисто беру рендомні приклади з книжок, які під рукою:1️⃣ «Тут, у довгій галереї, дихалося легше. Повітря не відгонило кров'ю. Переляканий шелест ув'язнених стих, було чутно тільки гуркіт солдатських чобіт». Є тілесні відчуття, є запах, є звук. 2️⃣ «Вузький провулок, темний, як нора. Скупчення будинків, що обсипалися, облуплені, прогнилі віконниці, з відсирілих цегляних стін повідвалювалися шматки тиньку»Менше тілесних відчуттів, але всі деталі працюють на похмуру атмосферу, не просто згадуємо, що стіни були цегляні, а віконниці дерев'яні. 3️⃣ «Раптом чую гуркіт лижних черевиків по кахельній підлозі й біжу до вестибюля. З коридору доноситься втомлене човгання й лязкіт дверцят від шафи для спорядження»Тут взагалі немає картинки, суто звуки, але воно класно змальовує простір. 4️⃣ «Вогнище горіло на вузькій галявині. На палиці над ним смажилася невелика, акуратно облуплена тварина. Темпл стримав потужний порив вчепитися в неї зубами. Між багаттям і старим сідлом хтось постелив ковдру. До дерева тулився круглий щит із металевим обідком, вкритим подряпинами. Поруч лежала сокира. Не треба бути експертом, аби зрозуміти, що цією сокирою рубають не дерева, а людей».Чому цей опис не протокольний, хоча має багато деталей? Бо тут кожна деталей розказує або про оповідача (який він голодний і змучений) або про того, кого він бачить (щит явно бойовий, сокира теж не мирній людині належить). Такий опис дає нам інтригу, відчуття погрози й бажання дізнатися, до кого прийшов оповідач і чи отримає бажану допомогу. 5️⃣ «Внизу видніється долина. Місто тут і там розтинають гострі кути будівельних кранів, які нависають над промисловим центром. Кубічні форми, рукотворна геометрія — цілковита протилежність дикій природі, що оточує його тут».Ніби супер очевидна штука — у місті є крани. Але є цікаве дієслово «розтинають», не просто «були», плюс є контраст з локацією, з якої оповідач дивиться.

Вчора ми багато говорили про канонічні події (не можна втручатися!) в житті письменника-початківця. Коли він пише свій перший рукопис і цей перший рукопис стає першою книгою.І захотілося накататати довгопост про одну з таких подій-фейлів. Це негативна публічна реакція автора на перший негативний відгук на свою книгу. Чому це канонічно - бо автор на початках взагалі не відстрілює, що ок і що не ок і не вміє у письменницько-читацький етикет. Особливо, якщо ще й до цього не був активний у соцмережах, не вів блог. Бо коли вперше стикається з негативом - перша реакція "бий-біжи" трансформується у бажання "захисти-поясни". "Захисти" - бо автору часто непросто сепаруватися від власного тексту і він його сприймає, як частину себе - свою руку, ногу, печінку, вухо. Але у більш тонкій матерії (вдаритись рукою в стінку стерпить, а от текст коли вдарять - може бути до сліз). А "поясни" - бо ж автор найкраще знає все-все, що заклав у свій сюжет. А ще може бути шкода, що хтось чогось не помітив і захотітися на це вказати. Бо ж - тоді точно все стане на свої місця. А ще, що текст начебто сам за себе сказати не може і начебто світ соцмереж завжди відкритий до думок обох сторін. А ще автор може думати, що його пояснення все виправить і автор відгуку от-от змінить свою думку, варто лише дати кілька підказок.Ні. Звідти і ось ця вся навала крінжі: ви не зрозуміли, ви не доросли до цієї книжки, можливо, потім зрозумієте. Її автор найчастіше (бо за всіх не скажу) пише з найкращих намірів. Проте публічно він тільки закопує себе глибше і глибше. Але! Не все втрачено! Адже друга канонічна подія в житті письменника-початківця - зрозуміти, що перша канонічна подія - фейл і крінж. І так, саме на таких помилках він вчиться вміти у етикет книжкового світу, розуміє, що ок і що не ок. А історію про свою першу реакцію припасає для мемуарів та для розповідей на подіях.Що я цим хочу сказати? Автор має право помилятися. І точно має право на емоції. Публічний прояв негативу у відповідь на негативний відгук, намагання переконати когось, що насправді книга крута, а це він щось не так прочитав - крінж і фейл. Але навіть, якщо так сталося (див. причини вище) - це не має бути причиною для кенселінгу, не має бути причиною відвернутися від автора і закопати його на 5 метрів під земельку навіть без права на клумбочку зверху. Хотілося, щоб не мало бути.Бо хороший автор це зрозуміє і визнає (одразу чи трішки пізніше). Наб'є свій перший синець. І працюватиме далі. Навчиться, наростить броню, усвідомить, що не можна всім подобатися і такого ніколи не буде (теж з канонів), буде готовий, що завжди будуть ті, кому не зайшло, буде і конструктив і хейт - буде все. І якщо він у цій сфері - він з цим має впоратися (випрацює власний алгоритм) + буде рости з критикою, брати щось корисне для себе, звертати увагу на власні слабкі місця. Або ні (але ця історія не про таких авторів). З готовими знаннями ми не народжуємось, можемо їх лише здобути. І найяскравіше - у такий фейловий спосіб. І навіть коли здається, що все очевидно (як можна цього не знати і не розуміти), емоції можуть взяти гору, відсутність досвіду може взяти гору, невдалий час, невдалий збіг. Обійми всім авторам, які намагались вплинути на думку читача. Обійми всім читачам, чию думку намагались змінити автори. Працюємо далі. Їдемо далі. Ми вчимося. І ми - таки канон 🤟

Сімейна справа🍪Олена Кузьміна➡️прочитано за 57 хвилин⬅️Сюжет:🗝🗝🗝🗝У нас тут і родини з магічними артефактами і катастрофа, яка розділила світи. А ще смертельна небезпека, втеча та можлива смерть на кожному кроці. Замкнутий простір, змінена історія та шанс на новий початок. Ну і не можу не сказати про круту світобудову, про яку б я читала і читала.Стиль:✏️✏️✏️✏️✏️Текст йшов так легко і приємно, що я навіть не помітила як дочитала. Насичено, детально, яскраво та захопливо. Я повірила в усе що відбулось на сторінках.Персонажі:💘💘💘💘Сором'язливий, невпевнений та тихий хлопець & сильна, рішуча та харизматична дівчина? Так! До чого ж мені сподобалась взаємодія пари, вже не пам'ятаю коли востаннє читала таке. А розкриття що їх, що другорядних героїв за такий невеликий об'єм були просто прекрасні.Фентезі:✨✨✨Тут магія схована між звичайних людей і є особливою, цінною, мати її це ризикувати життям. А ще тут є істоти, якими лякають, але які мають набагато більше секретів ніж здається на перший погляд.Романтика:🔥🔥🔥Мені трошки не вистачило взаємодії героїв в романтичному плані, хотілось би більшого розкриття, але розумію що все було так стрімко та швидко через обставини та об'єм. Але знаєте, я б з радістю почитала про них ще.Здається гасло "дайте мені ще!" стане провідним в усіх оповіданнях🤭 #відгуки_та_читання