Кузьміна каже

7️⃣ днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжкуФакт п’ятий (який настрій, такий і факт)У перших чернетках досить довго фігурував персонаж на ім'я принц Хуйрік. Я заморочилася й хотіла мати всі власні назви в одній країні чітко з балтійським вайбом, у другій — з мавританським. А імена королівської династії мали бути також більш-менше впізнаваними й схожими, як у Таргарієнів. Тому спочатку головного героя звали Емріс, а його старшого брата — Ейрік, головну героїню — Маріт, а її старшу сестру Марет.Перші бети справедливо насипали мені за ці імена, що вони тільки плутають. Я дуже довго не могла придумати заміну саме для чоловічого імені, шукала якийсь інший склад на заміну, але нічого не спадало на думку, крім Хуйріка. Та й за характером йому дуже пасувало. Сподіваюся, ніде на верстці не залишилося сюпризиків. Зрештою, Хуйрік став Тайрісом (не можу здихатися асоціації з Тайрою Бенкс, але це краще за асоціацію з хуєм), а Марет стала Іліт.Ще ім'я змінила персонажка, яка спершу була Крійєю, щоб не давати хибних асоціацій з йогою. Ми тут колись усі разом придумували заміни, зупинилася я на Крайрі. Останньою зміною стала місцина, яка в перших чернетках була Степом, якийсь час Пустищам, і кінець-кінцем перетворилася на Глуш.

7️⃣ днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжкуФакт четвертий:Над цієї книжкою працювало понад 20 людей:7️⃣ альфа-рідерів та рідерок, які давали мені емоційні фідбеки до сирих розділів і підтримували в роботі з першою чернеткоюЯ дуже екстравертна людина і емоційний фідбек — це буквально паливо для моєї роботи. Тому ідея запросити людей коментувати розділи прямо в процесі написання спрацювала ідеально. Завдяки їхнім жартам, емоціям, запитанням я кайфувала від кожної миті роботи з чернеткою. Писала дуже швидко, дуже легко, повністю занурившись у світ. Принагідно — дякую вам за цю пригоду, це було так добре❤️🔟 бета-рідерів та рідерок, які допомагала покращити текст на всіх рівняхЗ бетами також працювала декілька кіл, щоб виловити всі можливі проблеми.Загалом — крутий досвід, але не обійшлося й без драми. Один з читачів також запропонував долучити до роботи свою знайому, але я зупинила співпрацю на половині тексту, бо не готова була до такої комунікації. Зробила висновок, що завжди буду залучати на цей етап тільки тих, кого знаю і з дуже чітким ТЗ. Принагідно — дякую вам усім за роботу, це було дуже цінно (вже потихеньку готую ваші подарункові бокси до книжечки, дочекайтеся)❤️▪️ cтруктурна редакторка від видавництва, з якою ми зробили декілька кіл редагуваньЦе без перебільшень подарунок долі. Ми працювали пів року і за цей час, за відчуттями, я виросла в письмі більше, ніж за всі попередні роки. Ці щотижневі зіздвони й правки справді найкраще, що зі мною ставалося в роботі. 2️⃣ анонімні бети від видавництва Цих бет знайшла редакторка, я не мала знати, хто це, як і вони – кого читають. Лячна концепція, враховуючи, який досвід я вже мала. Крім того, коментарі дуже затрималися. Та й виявилися вони не завжди помічними. Як зараз пам’ятаю, що я отримала документ з ними сидячі на побаченні, ледь не розридалася прямо там, далі все як у тумані, а потім я цілу ніч писала коментарі до коментарів, щоб прояснити певні моменти. Саме цю ніч і досі відчуваю як таку собі точку зриву, після якої мені стало дуже важко писати, але я поволі виходжу з цього стану й вчуся працювати далі попри все. ▪️ анонімна рецензентка — на основі її рецензії видавництво прийняло рішення все ж взяти мій текст у роботу.Теж дуже лячна концепція. Були моменти, коли мені здавалося, що я просто не витримаю очікування. Але зрештою все вдалося, і крім заповітного «так», я отримала ще й дуже класні зауваження, за якими зробила ще один раунд редагування. Потім я ще трошки правила все, що могла, поки чекала літературну редакторку. Також текст вичитали 2 рідери чутливості з квір-спільноти. А вже після літ редагування до рукопису підключилася моя золота колега Влада, завдяки який я виловила ще декілька косяків. Уся ця робота тривала понад три роки — і тривала б ще, бо я би ще правила, але вже не дозволяють😂

7️⃣ днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжкуФакт третій (сумний): Тінерія, друга вигадана країна у цій історії, натхнення естетикою мавританської Іспанії, палацом Альгамбра та Гранадським еміратом. Але, на жаль, я ніколи не була в Іспанії, а працювала над цим текстом у розпал повномасштабки без шансу на довгу подорож. Я дуже зараз потерпаю через брак вражень, мені важко даються описи, які я не можу підкріпити бодай дрібною власних досвідів. Мені потрібно проживати різні сенсорні деталі, щоб видавати якісніші тексти. Але уже давно обставини такі, що впевнено я можу описувати тільки ревет генераторів, дзижчання шахедів за вікном, ріки сліз і кави й усі відтінки пітьми. Щоб бодай десь набратися вражень, поки працювала над першою чернеткою, майже щодня ходила в Ботсад, біля якого тоді жила. Тінерія складалася з саду в’юнких рослин та оранжереї з азаліями. Фрейра — частково з розарію. А найобразливіше, що минулого року я просрала дедлайн і не подала заявку на письменницьку резиденцію… в Гранаді.Сподіваюся, вона щорічна і в 2026 я все ж бодай спробую.

7️⃣днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжкуФакт другий: Одна з вигаданих країн у цій історії, Фрейра, натхнена вайбом Балтії. Понад десять років тому я вчила естонську, планувала переїзд і прожила півтора дуже щасливі місяці в Таллінні. Мені подобалося в Естонії все (спойлер: крім клімату, бо більшу частину часу там я прожила з запаленням легень). Кольори, запахи, атмосфера. Сосни довкруж свинцевого моря. Нескінченні порожні простори. Холодна краса, іронічність і замкненість місцевих (а дурний міф про їхню повільність — ще одна спроба совєтів знецінити інші народи, так само як і міф про інтелект чукч абощо).І головне — мова. Вона з біса складна, дуже багато відмінків, слова в ході відмінювання часто втрачали все, крім кількох букв, відсутність майбутнього часу, суфікси замість прийменників. Мій мозок просто палав, поки я її вивчала. На жаль, не мрія не втілилася, але я залишилася назавжди закохана в цю холодну природу й похмуру естетику. Подорожі в Латвію й Литву тільки довели мені, як сильно мені подобається усе балтійське. Тому всі власні фрейрські назви мають довкола-естонське звучання, наголоси ставляться виключно на перший склад (імена головних героїв звучать саме Емріс і МАріт, а не ЕмрІс і МарІт). І, сподіваюся, невеличкі описи локацій у першій частині створять той самий похмурий вайб, який я свого часу так полюбила.

7️⃣днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжку.До мене дійшло, що тут можна просто писати розгорнуту версію факту з тредс.Тому ловіть факт перший:Ця історія зʼявилася завдяки моїй найкращій подрузі (Аліно, привіт ❤️‍🔥). Вона бачила, як мені погано після виходу дебютного роману, і запропонувала придумати легку ненапряжну історію з пригодами й коханням, щоб повернути мені радість від письма.Це було восени 2022.На той момент мене не цікавило нічого, крім рецепту на антидепресанти й думок про смерть, але я вирішила довіритися. Аліна пропонувала згадати, які пари мені колись подобалися й від цього вже відштовхуватися. Нічого не лізло в голову, але я так-сяк згадала про Леголаса й Тауріель і вичавила з себе, що подумаю про прекрасного принца, охоронницю й драматичний мезальянс. Я тоді дуже заліпала на акаунт Стюарта, тому подумала, що він — ідеальне натхнення для прекрасного принца. Бо він тоді ще не пофарбувався в рудий 😅Утім, миттю в моїй голові ожила й охоронниця, вилаяла мене й повідомила, що давно в щасливому шлюбі й не подивиться навіть у сторону тої халепи. Тому вже в першому розділі ви знайдете маленьку комічну сцену між ними, і це все, що залишилося від ідеї цієї пари. Ну і ще в назвах розділів є згадки прекрасного принца й прекрасної принцеси, але також іронічні. А слідом нізвідки виник персонаж (який згодом став моїм улюбленим у трилогії) і забрав принца собі. А далі історія дуже швидко перетворилася на політичну, усі ці лінії відійшли на другий план, але це вже наступні факти.

Ну то що, як пройшов рік? Нової сольної книжки в 2025 не вийшло, але маю:✅ повість «Сімейна справа» у збірці роментезі «Час тіней». У відгуках часто бачу, що моя секс-сцена — найкрінжовіша, тому ходіть почитайте й поржіть. ✅ оповідання про Донецьк у збірці «Гарний день аби жити 2». Дуже сумне. ✅ Отримала «так» від Vivat на першу частину «Змієвих дітей». Чекала цього 11 місяців і 3 дні, пройшла декілька раундів структурного редагування, витримала відгуки анонімних бет і анонімну рецензію. Це було важко. Але я змогла й отримала досвід шикарної та глибокої роботи з шикарною редакторкою, за який вдячна безмежно❤️✅ Дописала другу частину «Змієвих дітей» і почала третю.Другу редагую (нині вночі завдяки свої шикарні беті Владі придумала рішення, як викрутитися з проблем з композицією, але поки не впевнена, чи зацінить його моя шикарна редакторка). ✅ написала оповідання в збірку трилерів. Цікавий і незвичний досвід, уперше працювала в цьому жанрі.✅ Придумала ще кілька ідей для сольний текстів (трилера й відьомського фентезі), приквел до «Змієвих дітей» і приквел до «Сімейної справи». А продовження «Лабіринту» досі ніт. ✅ Написала 2 бльорби — до похмурої «Різанини» Валентина Поспєлова й сонячної «Не закохуйся, Єво» Альони Рязанцевої.✅ Бета-рідерила тексти Анастасії Нікуліної, Альони Рязанцевої та Наталі Кош. А зараз читаю неможливо круте фентезі Влади Марі й вже просто втомилася кричати від захвату. І досі вважаю рішення обмінятися текстами одним з найкращих за рік. ✅ Уперше отримала оплату як бета-рідерка. Дякую авторкам, які довірили мені свої тексти (і серця)!✅ Провела декілька консультацій по синопсисам. Авторка одного з них — це Веста, яка вже знайшла видавця (пишаюся й чекаю!)✅ Уперше отримала оплату за письменницькі лекції:4️⃣ лекції для Litosvita3️⃣ власні практикуми, на яких зібрала понад 230 учасників та учасниць1️⃣ лекція для Textoria.✅ написала 58 анотація для «Віхоли» (і прочитала всі ці чудесні книжки). Пишаюся дуже цією співпрацею❤️Мала значно менше подій (воно й не дивно, бо не мала нових книжок) і значно менше модерувала (воно й не дивно, бо вирішила з цього року брати гроші за модерацію). Прихитрилася досить багато вчитися й дивитися лекцій та відео за своїми запитами. Курс зі структурного редагування від «Ранку» — скарб. Тішуся, що завдяки нашій письменницькій конференції від «Своєї полиці» Ліза та Валерія знайшли свої видавництва. Чекаю в 2026 багато шикарних дебютів і книжок від уже знаних авторок. А найбільше чекаю новий рукопис моєї любої Анастасії, щоб знову зануритися в цей безум робити над текстами разом. Дякую вам, незмінно тішуся, коли бачу, як канал поволі росте. Сподіваюся в 2026 тішити вас корисним і цікавим контентом. З прийдешнім!P.S. Побажала собі спокійного та навіть нудного 2026 та щойно подала анкету на другий сезон «Зрадників»😂

Коли я завершила першу чернетку «Брехухи», я була впевнена, що це дуже слабкий і «брудний» текст, з яким буде багато мороки на редагуванні.Коли відредагувала першу половину, то зловила легку ейфорію. Не могла зрозуміти, за що себе так сварила, була задоволена більшістю сцен, та й бети (переважно) тільки підтверджували ці відчуття.Зараз я на другій половині другого акту і я уповні розумію, що хуєсосила себе заслужено. Найбільша моя проблема — два deep POV не дають мені передати весь масштаб історії. Я була впевнена, що справлюся, бо коротка дистанція з читачами й читачками і повне занурення в думки персонажів-оповідачів — мій улюблений прийом. І він завжди працював раніше.У камерних історіях, ага. Бо я ніколи не робила нічого масштабного. Тепер до мене дійшло, чому в багатьох циклах така кількість оповідачів і що це їм дає. Плюс, обоє персонажів-оповідачів досить пасивні порівняно з третім героєм, чиї дії лишаються переважно за кадром, бо він брехливий і закритий, а обоє оповідачів до нього дуже упереджені. Вони захлинаються в рефлексіях, поки третій герой бере й робе. Та й політичні інтриги — це теж не мій коник. А ще по тексту чітко видно момент, коли в мене стався нервовий зрив і я кінець-кінцем у собі зневірилися. До нього якість тексту більш-менш рівна, після — починаються стрибки. Я все це виправлю, бо все ж маю певні зобов'язання щодо строків. І я вже не зміню композицію й не додам інші POVи, бо перша частина зверстана й її не можна переписувати. Передивлюся пів ютуба, але знайду рішення. Але як же це буде важко. #Кузьміна_пише

Тішуся, що обрала на свій практикум для аналізу саме «Фамільяра» Лі Бардуґо. Хотіла взяти книжку, яку я сама буду читати вперше, щоб враження й розбір вийшов максимально неупередженим. І мені повезло, бо дуже сподобалася ця історія. ⭐️ Сеттинг і атмосфераЦю історично епоху в медіа частіше висвітлюють через призму британського досвіду. А тут ми маємо Іспанію, яка вже втратила свою Непереможну Армаду, на чолі з королем, якого Єлизавета І відшила і який тепер ненавидить її. Один з ключових антагоністів — це реально існуюча історична постать, опальний секретар короля Антоніо Перес. Насправді, у тексті немає якихось історичних інфодампів чи переобтяження деталями. Усе це подається натяками, які за бажанням можна й ігнорувати й читати без занурення в контекст. Дуже круто змальовані дрібні побутові деталі — тканини, смаки, запахи. Це той рівень створення атмосфери, якого я би хотіла колись досягнути. ⭐️ ПерсонажіЗдавалося б, історію про юну й бідну дівчину, яка володіє неймовірно сильною магією, та багатосотрічного знудженого безсмертного мужика ми вже бачили сто разів. Але. Я вважаю персонажів найсильнішою сторону Бардуґо. І залишилися від них у захваті. Люсія — це сильна головна героїня здорової людини. Бо вона має недоліки. Багато. Справжні людські недоліки. І ці недоліки їй справді заважають. Вона заздрізна, жадібна й непомірно амбітна. Груба, бо все життя пропрацювала посудницею. Справді негарна, але шикарно використовує свою єдину перевагу в гарячій сцені (якщо ви не мали фетіша на волосся до цієї історії, ризикуєте його отримати). Їй бракує освіти, хоча вона й вміє читати й має гострий розум, їй бракує життєвого досвіду, вона відчайдушно прагне любові, прагне отримати все найкраще, але водночас боїться ризикувати. Вона живе в патріархальному світі — і потерпає від нього, а не нагинає світоустрій в одну мить. Вона хоче гарні сукні й коштовності, смачно їсти, не працювати. Гьорл, це дуже рілейтбл. Сантанхель (чиє ім’я я не можу вимовити в голос і весь час подумки називаю його Сатаною) — справді круто змальований як уже давно не-зовсім-людина (чи зовсім не людина). Він знуджений і втомлений, бо уже все бачив і все робив, він не шукає кохання на все життя, він не хоче закохуватися в людину, яку збирається використати для власної мети. Другорядні персонажі шикарні. Особливо мені сподобалося, як поступово вибудовувалися стосунки між господинею Люсії Валентиною та головною героїнею. Валентина проживає свою арку й її лінія мені сподобалася навіть більше, ніж лінія Люсії.⭐️ СюжетЛюсія має взяти участь у магічному турнірі — це, здавалося б, теж розповсюджений у фентезі хід подій. Але як же добре зроблено кожне випробування, як пропрацьовані стосунки між усіма конкурентами, скільки гарних твістів на нас чекає. Магічна системаМ’яка на всі сто відсотків. Я більше люблю тверді магічні системи, в яких є чіткі правила й обмеження. А тут, по суті, ніщо не обмежує магію Люсії, крім її досвіду та вправності. Я не дуже люблю такий підхід, але є спойлерна теорія що вона свята, тому так. Я взагалі в якись момент почала думати, що вона боженька. Бачила багато нарікань на фінал, але після свого дебютного роману я зарікаюся бодай колись комусь щось погане сказати про фінали😅 Фінал ну… щасливий. Цього достатньо. А ще окраса книжки — це розкішна жінка, драматургиня, яка сяє як ясна зірочка протягом усього тексту, читайте бодай заради неї. #Кузьміна_читає

І до новин про рукописи. Сьогодні віддала верстку «Батьковбивці» з невеличкими правками (я не перечитувала її від початку й до кінця, чесно). Залишається тільки фіналізувати обкладинку й родоводи. І чекати. І зараз потроху розбираю фідбеки від бета-рідерів та рідерок до першої половинии «Брехухи» й формую собі пул правок. Деякі моменти уже чітко розумію, де правити, що додавати. Доведеться розібратися з історію одягу в довкола-вікторіанській епосі та погуглити походження цигарок. Але. Бета-рідер 1: чудова політична лінія, її зовсім трошки, вона не відмовлікає від основного сюжету.Бета-рідерка: політична лінія цікава, але її багацько, деякі сцени можуть сприйматися як інфодампи. Бета-рідер 3: політична лінія не працює, бо реальних загроз не відчувається, тільки слова. Я:👀Утім, почекаю ще думок від двох інших, потім покажу всім другу половину, а тоді сяду думати, як цю лінію пофіксити та яких сцен додати. Зате саме виловила смішну помилку, я забула, що між двома персонажами майже 30 років різниці й прописала, що вони разом вчилися😅#Кузьміна_пише

Топ прочитаного за 2025 рік📖Спочатку пройдемося по перекладній літературі📚💕Пісня Ахілла, Мадлен Міллер — найочікуваніша мною книжка, яка повністю виправдала всі мої сподівання і трапила в топ найкращого прочитаного взагалі🥹💕Відьми з Варде, Аня Берґман — відкриття року, дуже класно передана скандинавська атмосфера і міфологія, стиль авторки дуже зайшов✨ з нетерпінням чекаю на її «Ворожку на таро з Версалю» (так-так, вже відповіли Лізі в коментарях як адаптували назву) 💕Мідноголовий Демон, Барбара Кінґсловер — так, мені подобаються скляні книжки, я не перестаю проповідувати про цю книжку, в саме серденько❤️💕 Червоне Повстання, Пірс Браун — я піймала гіперфікс на цю книгу на два місяці, і так, я визнаю, що там є проблеми, мені вони не заважають. З нетерпінням чекаю на Золотого сина. Кажуть, там ще більший розйоб🙂‍↕️💕 Нефритове місто, Фонда Лі — я сама не очікувала, що ця книжка трапила в топ, бо я максимально не по азійцях. Я думала за Макову війну, але ж ви знаєте мою любов до сімейних саг, тому тут опинилося Нефритове місто🤩💕 Піранезі, Сюзанна КларкБез коментарів, я таке люблю, буду читати інші книги авторки👌🌟УКРАЇНСЬКІ АВТОРИ🌟Виношу їх у списку окремо, бо, ну, це любов. Почнемо з книг, які вже вийшли друком:✨Замок із Кришталю, Ірина Грабовська — фінальна книга з трилогії, розрив всього, якість на висоті, моя улюблена історія. Обожнюю, захоплююся Іриною, бо для мене це топ сучасного українського фентезі і обганяє Деревʼянка (я його дочитаю, щоб нічо там не казали, що я тільки першу прочитала) А тепер про книги, які увійшли в мій топ, але вийдуть друком тільки у 2026‼️💟 Батьковбивця, Олена Кузьміна — перша книга з трилогії «Змієві діти», і я хочу щоб ви прочитали її всі, і всі сказали яка це чудова робота🤌 я обожнюю читати авторів, на яких я рівняюсь і спостерігати за їхнім професійним зростом. Повірте, це найкраща робота Олени на даний момент і дуже видно, що все, про що вона говорить на своїх практикумах вона використовує і сама🙂‍↕️💕 Ехо з Небуття, Валерія Іноземцева — перша частина дилогії готичного фентезі у вікторіанському сеттингу🎀дуже смачний текст! Один з найкращих прочитаних мною, як бета-рідеркою, і я чесно кайфонула від історії🥰💕 Обитель втрачених надій (робоча назва, буде змінено) Єлизавети Монастирної — перша частина дилогії темного фентезі, дуже зайде поціновувачам днд👌 я в цьому взагалі не шарю, зате я шарю в текстах, тому рекомендую😁❤️Окремо хочу зауважити про ще одну книгу, яка вийде у 2026 році❤️Ми буквально проходили і продовжуємо нога в ногу шлях до дебюту, просто я прочитала цей рукопис ще у кінці 2024І мова про Ferrum volentatis Ріни Есмерай❤️‍🔥 я дуже не люблю гучні заяви, але ця книжка точно буде вирізнятися з-поміж інших на українському ринку🤌Пішла готувати топ найгіршого, а ви пишіть в коментарях ваші топи🙌🏻