7️⃣ днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжкуФакт четвертий:Над цієї книжкою працювало понад 20 людей:7️⃣ альфа-рідерів та рідерок, які давали мені емоційні фідбеки до сирих розділів і підтримували в роботі з першою чернеткоюЯ дуже екстравертна людина і емоційний фідбек — це буквально паливо для моєї роботи. Тому ідея запросити людей коментувати розділи прямо в процесі написання спрацювала ідеально. Завдяки їхнім жартам, емоціям, запитанням я кайфувала від кожної миті роботи з чернеткою. Писала дуже швидко, дуже легко, повністю занурившись у світ. Принагідно — дякую вам за цю пригоду, це було так добре❤️🔟 бета-рідерів та рідерок, які допомагала покращити текст на всіх рівняхЗ бетами також працювала декілька кіл, щоб виловити всі можливі проблеми.Загалом — крутий досвід, але не обійшлося й без драми. Один з читачів також запропонував долучити до роботи свою знайому, але я зупинила співпрацю на половині тексту, бо не готова була до такої комунікації. Зробила висновок, що завжди буду залучати на цей етап тільки тих, кого знаю і з дуже чітким ТЗ. Принагідно — дякую вам усім за роботу, це було дуже цінно (вже потихеньку готую ваші подарункові бокси до книжечки, дочекайтеся)❤️▪️ cтруктурна редакторка від видавництва, з якою ми зробили декілька кіл редагуваньЦе без перебільшень подарунок долі. Ми працювали пів року і за цей час, за відчуттями, я виросла в письмі більше, ніж за всі попередні роки. Ці щотижневі зіздвони й правки справді найкраще, що зі мною ставалося в роботі. 2️⃣ анонімні бети від видавництва Цих бет знайшла редакторка, я не мала знати, хто це, як і вони – кого читають. Лячна концепція, враховуючи, який досвід я вже мала. Крім того, коментарі дуже затрималися. Та й виявилися вони не завжди помічними. Як зараз пам’ятаю, що я отримала документ з ними сидячі на побаченні, ледь не розридалася прямо там, далі все як у тумані, а потім я цілу ніч писала коментарі до коментарів, щоб прояснити певні моменти. Саме цю ніч і досі відчуваю як таку собі точку зриву, після якої мені стало дуже важко писати, але я поволі виходжу з цього стану й вчуся працювати далі попри все. ▪️ анонімна рецензентка — на основі її рецензії видавництво прийняло рішення все ж взяти мій текст у роботу.Теж дуже лячна концепція. Були моменти, коли мені здавалося, що я просто не витримаю очікування. Але зрештою все вдалося, і крім заповітного «так», я отримала ще й дуже класні зауваження, за якими зробила ще один раунд редагування. Потім я ще трошки правила все, що могла, поки чекала літературну редакторку. Також текст вичитали 2 рідери чутливості з квір-спільноти. А вже після літ редагування до рукопису підключилася моя золота колега Влада, завдяки який я виловила ще декілька косяків. Уся ця робота тривала понад три роки — і тривала б ще, бо я би ще правила, але вже не дозволяють😂