Тішуся, що обрала на свій практикум для аналізу саме «Фамільяра» Лі Бардуґо. Хотіла взяти книжку, яку я сама буду читати вперше, щоб враження й розбір вийшов максимально неупередженим. І мені повезло, бо дуже сподобалася ця історія. ⭐️ Сеттинг і атмосфераЦю історично епоху в медіа частіше висвітлюють через призму британського досвіду. А тут ми маємо Іспанію, яка вже втратила свою Непереможну Армаду, на чолі з королем, якого Єлизавета І відшила і який тепер ненавидить її. Один з ключових антагоністів — це реально існуюча історична постать, опальний секретар короля Антоніо Перес. Насправді, у тексті немає якихось історичних інфодампів чи переобтяження деталями. Усе це подається натяками, які за бажанням можна й ігнорувати й читати без занурення в контекст. Дуже круто змальовані дрібні побутові деталі — тканини, смаки, запахи. Це той рівень створення атмосфери, якого я би хотіла колись досягнути. ⭐️ ПерсонажіЗдавалося б, історію про юну й бідну дівчину, яка володіє неймовірно сильною магією, та багатосотрічного знудженого безсмертного мужика ми вже бачили сто разів. Але. Я вважаю персонажів найсильнішою сторону Бардуґо. І залишилися від них у захваті. Люсія — це сильна головна героїня здорової людини. Бо вона має недоліки. Багато. Справжні людські недоліки. І ці недоліки їй справді заважають. Вона заздрізна, жадібна й непомірно амбітна. Груба, бо все життя пропрацювала посудницею. Справді негарна, але шикарно використовує свою єдину перевагу в гарячій сцені (якщо ви не мали фетіша на волосся до цієї історії, ризикуєте його отримати). Їй бракує освіти, хоча вона й вміє читати й має гострий розум, їй бракує життєвого досвіду, вона відчайдушно прагне любові, прагне отримати все найкраще, але водночас боїться ризикувати. Вона живе в патріархальному світі — і потерпає від нього, а не нагинає світоустрій в одну мить. Вона хоче гарні сукні й коштовності, смачно їсти, не працювати. Гьорл, це дуже рілейтбл. Сантанхель (чиє ім’я я не можу вимовити в голос і весь час подумки називаю його Сатаною) — справді круто змальований як уже давно не-зовсім-людина (чи зовсім не людина). Він знуджений і втомлений, бо уже все бачив і все робив, він не шукає кохання на все життя, він не хоче закохуватися в людину, яку збирається використати для власної мети. Другорядні персонажі шикарні. Особливо мені сподобалося, як поступово вибудовувалися стосунки між господинею Люсії Валентиною та головною героїнею. Валентина проживає свою арку й її лінія мені сподобалася навіть більше, ніж лінія Люсії.⭐️ СюжетЛюсія має взяти участь у магічному турнірі — це, здавалося б, теж розповсюджений у фентезі хід подій. Але як же добре зроблено кожне випробування, як пропрацьовані стосунки між усіма конкурентами, скільки гарних твістів на нас чекає. Магічна системаМ’яка на всі сто відсотків. Я більше люблю тверді магічні системи, в яких є чіткі правила й обмеження. А тут, по суті, ніщо не обмежує магію Люсії, крім її досвіду та вправності. Я не дуже люблю такий підхід, але є спойлерна теорія що вона свята, тому так. Я взагалі в якись момент почала думати, що вона боженька. Бачила багато нарікань на фінал, але після свого дебютного роману я зарікаюся бодай колись комусь щось погане сказати про фінали😅 Фінал ну… щасливий. Цього достатньо. А ще окраса книжки — це розкішна жінка, драматургиня, яка сяє як ясна зірочка протягом усього тексту, читайте бодай заради неї. #Кузьміна_читає