Кузьміна каже

Принесла вам нотатки з шикарного відео з купою практичних прикладівСекрет фентезі з хорошим темпоритмом📌 The Secret to a Well-Paced Fantasy NovelТемпоритм = це відчуття прогресуХороший темпоритм не завжди швидкийХороший темпоритм = читачі/ки не відчувають ані нудьги, ані перевантаження7 важелів впливу на темпоритм1️⃣ Співвідношення дій та відповідейТут дуже класний приклад, дивіться відео, щоб чіткіше зрозуміти різницюДія — це сцена, яка містить мету, конфлікт і результатВідповідь — це сцена, яка містить реакцію, дилему та рішенняДії пришвудшують, відповіді — уповільнюють текстКоли ми стрибаємо з одного типу на інший, загальне відчуття темпоритму пришдвишується. Одна велика сцена-дія і після велика сцена-відповідь відчувається повільнішою аніж кілька чергувань дій та відповідей2️⃣ Кількість відкриттів важливої інформаціїОтут теж 2 шикарні абзаци-приклади — поганого й хорошого текстуТемпоритм залежить від того, як швидко ви подаєте нову інформаціюЯкщо довго немає відкриттів, увага розпорошується3️⃣ Маркери прогресуЦе будь-які моменти, в яких читачі й читачки відчувають, що рухаються до обіцяної відплати, як, наприклад, в «Найкраще подавати холодною» ми рухаємося від одного вбивства до іншого, які головна героїня коїть у рамках свого плану помстиВаріанти таких маркерів▪️ Підрахунок (тиждень до кінця світу, три дні, щоб перемогти у битві, тощо)▪️ Шлях (як буквально, так і метафорично)▪️ Зібрання (компанія або предмети, які треба здобути, щоб досягти мети)4️⃣ Довжина реченьІ тут теж круті приклади тексту, дивіться відеоКілька речень поспіль однакової довжини роблять текст монотонним. Також відчуття монотонності дають однакові перші букви в кількох реченнях поспіль5️⃣ Довжина розділівТрилери часто верстають з більшими полями й кеглем, щоб читачі й читачки фізично гортали сторінки швидшеЧим більше розділів і чим вони коротші — тим більше відчуття прогресу6️⃣ Скорочення і стрибки в часіІ тут шикарний приклад, дивітьсяМи не маємо переказувати всі-всі події, іноді цілий місяць можна звести до 1-2 речень7️⃣ Способи комунікації▪️ Дія — швидкий темпоритм, читаємо швидше, ніж події відбуваються в реальності▪️ Діалог — нейтральний темпоритм, читаємо з тією ж швидкістю, як розмова відбувалася б реальності▪️ Описи та рефлексії — повільний темпоритм, читаємо повільніше, ніж побачили або подумали в реальностіНадмір описів і рефлексій роблять темпоритм повільнішим, але в хорошому тексті будуть усі 4 способи комунікації#Кузьміна_нотує

8 фактів про «Батьковбивцю», один з них — неправда. Пишіть у коментарях, де на вашу думку брехня, потестуємо інтуїцію. UPDЖодна свиня в тексті не постраждала! Якщо вас збентежив пункт 5, то тут пояснення, щоб не було неочікуваних тригерів при читанні.➡️Так, мова про сцену зі свинею з «Чорного дзеркала», але в тексті це одне речення і це галюцинація (!) персонажа посеред решти химерних штук. З дієсловом «намагався». Тому так, жодна свиня не постраджала направду. Тільки психіка персонажів. Факти1️⃣ Одну пару персонажів я списала з… котів своєї найкращої подруги. Ну бо їхня взаємодія ідеально лягала. 2️⃣ Робота над сюжетом встала, бо перший час він не проходив тест Бекдел. В кожній сюжетній лінії було лише по одній жінці. І тільки коли я додала подругу принцесі, все запрацювало.3️⃣ Я дуже хотіла зробити максимально достовірного оповідача-чоловіка. Тому окрім рідерів чутливості з квір-спільноти я змусила друга провести мені тригодинну лекцію про природу стояків (і окремо про те, як чоловіки голяться). Показово, що з того часу ми не бачилися.4️⃣ Першопочатково імя Емріса було Ерміс. Перших десь дні два. Емріс мені набагато мелодійніше звучав. На одних зі спільних читань мене спитали, чи це відсилка до імені Мерліна. А я, бляха, не знала, що це його форма імені. Не стала виправляти назад, бо Ерміс ну таке.5️⃣ Кілька бета-рідерок вказували на одну гидку сцену й посилалися на серіал «Чорне дзеркало», де подібна сцена надто травмувала глядачів. Я його не дивилася. Сцена в тексті залишилися. Перепрошую наперед. 6️⃣ Смерть основного «касту» персонажів — 50%. У першій частині ми попрощаємося одразу з двома.7️⃣ Один з персонажів неписьменний й заледве вміє читати. Але лише десь на коректурі я зрозуміла, що він згадує в діалозі… арфи. Отака от людинка культури.8️⃣ Любовний трикутник у цій історії — це два чоловіки й жінка. Але є нюанс.

Продавати від себе книжки з автографом — це насправді класна можливість, про яку навіть не всі автори та авторки знають. Коли вийшов мій дебютний роман «Проєкт ʼЛабіринтʼ», я взагалі не розуміла ще, що так можна. Кілька людей запитали, як купити в мене книжку з автографом, але я всіх відправляла до видавництва чи в книгарні. Далі я познайомилися з колегами й вже від них дізналася про цю можливість. Але. На передпродажі «Мороку» я прихитрилася піти в мінус.❓ Як?По-перше, бо авторська знижка була доволі невеличка. По-друге, бо я її не від потрібної ціни порахувала й не уточнила це до старту продажів. По-третє, не наважилася поставити повну ціну. По-четверте, неправильно порахувала конверсію, бо до того я продавала тільки інфопродукти.❗️Тож, коли будете дебютувати, беріть на олівчик: питайте розмір авторської знижки, питайте, чи може вона збільшуватися від певної цифри передзамовлень, а головне — питайте, від чого ця знижка розраховується. На той момент у мене було біля 2 тисяч підписників в інстаграм і щось біля 500 у тіктоці. Але не забуваємо, що то була ера золотих переглядів, коли що завгодно залітало на кілька тисяч мінімум. Тож я вирішила, що конверсія в покупку буде біля 10 відсотків від аудиторії і порахувала все на 200 примірників.Закупила матеріали для пакування, надрукувала листівки, підготувала подарунки для бета-рідерок.І продала від себе біля 130 книжок. Вважала це повним провалом. Допоки не почала дізнаватися, як справи йдуть у колег. Тепер думаю, що то було нівроку досягнення. Зараз у мене біля 3600 підписників в інстаграм, 1900 у тіктоці, 1400 тут і 1000 в тредс. Але яка буде конверсія — богйгозна. Моїй амбітній частині хочеться знову спробувати подолати планку у 200 примірників. Моя раціональна частина нагадує, що нова книжка значно дорожча за «Морок», що зараз криза як глобально в економіці, так і в книжковому бізнесі. Плюс, після дуже довгих сумнівів і суперечок з самою собою я все ж вирішила продавати від себе книжку за повною ціною (на сайті видавництва буде зі знижкою). Тому якщо вийде межу в 100 примірників — вважатиму продаж успішним. І спробую перетворити продажі на таке собі реаліті — буду ділитися цифрами, аналізувати, який контент як на них впливає, та за можливості експериментувати.

До передзамовлення «Батьковбивці» залишаються лічені дні, тому прийшов час серйозно з вами поговорити. Я взагалі дуже люблю формат «чому вам не сподобається моя книжка» (за умови, якщо він зроблений не в кокетливому форматі «бо вона аж така охуєнна», а з якоюсь щирою авторською рефлексією).5 причин, чому «Батьковбивця» вам не сподобається:1️⃣ ГуморУ відгуках на мої попередні книжки часто пишуть про крінжові жарти.Так от, стало гірше. В історії багато дивних комічних ситуацій, в які раз-по-раз потрапляють персонажі. Я не можу нічого з собою зробити (я пробувала). Навіть нонфік про природу гумору читала, не допомогло.2️⃣ Коні й коровиУ цій історії, на жаль, мені довелося вбити двох коней і одну корову. Це було потрібно для сюжету, але це сумно й соромно. Вибачте. Зважайте. 3️⃣ КрінжаЯ люблю змушувати персонажів ганьбитися та ніяковіти. Це для мене їх олюднює. Але якщо звикли до історій про поважних лордів і прекрасних леді, тікайте. 4️⃣ Виживання в кущахБільшу частину часу обидва головних герої будуть намагатися виживати в екстремальних умовах. Саме тому жанр першої частини — пригодницьке фентезі. Палацові інтриги та багато політики чекають на нас у другій і третій частинах, а поки йде сетап до цього всього5️⃣«Це відбувається не через пристрасть чи романтичні почуття, а через безвихідь і потребу мати когось поруч, щоб вижити» Просто залишу тут цитату, яку я отримала від анонімної бета-рідерки від видавництв на одному з етапів, який я проходила, поки рукопис був на розгляді. Це частина значно розлогішої зауваги до любовної лінії, яка на її думку не працює. Але.Це правда. І це саме те сприйняття, яке я би хотіла від читачів і читачок. Я не мала на меті створити історію взірцевого кохання. Мої персонажі — радше погані люди, ніж хороші, які припускаються багатьох помилок і стикаються з наслідками, брешуть, маніпують, бояться. І, звісно, їм не вдасться побудувати щось здорове, щире, романтичне або дуже пристрасне. Це не історія про кохання. Це історія помилок, зради, пожертв і ціни, яку ти готовий заплатити за велику мету. І про те, чи вартувала мета всього цього.

Почала читати «Затруєну чашу» і буду тут по ходу кидати враження. Перший розділ — а я вже в захваті. Така красива мова, такі яскраві сенсорні деталі в описах, такі сильні дієслова: 🤍 Від наближення принцепса вони затремтіли, збурилися, замикались - і розступилися, щоб нас пропустити.🤍 Я прислухався до криків, нестямних і надривних, силкуючись утримати незворушний вираз обличчя та наказуючи тримати себе в руках. 🤍 Я підійшов ближче, оминаючи калюжу крові, й роздивився той цвіт: від нього нудотно тхнуло, немовби від пий-винної блювоти. Внутрішні пелюстки були яскраво-фіолетові й поцятковані жовтим, тичинки темні й закручені. Гидотна квіточка насправді.🤍 В очах садівника зазміілася тривога А ще маю дуже дивний пунктик. Я обожнюю, коли персонажі… блюють. У мене це моментально викликає співчуття. Отака от специфічна версія прийому «врятуйте кицьку».До трилогії мого улюбленого персонажа в тексті можна було вирахувати по сцені, де він чи вона ригає й ридає. У трилогії довелося цю сцену відкласти аж до другої частини. Але нічого, справилася.😅Оповідач в «Затруєній чаші» мені вже зайшов з першого розділу. Єдиний дивний момент — у першому розділі є супер-клішована сцена з дзеркалом, щоб оповідач глянув на себе й вивалив на нас опис своєї зовнішності. Дивно, що в такому сильно в розділі раптом ще й ось це. #Кузьміна_читає

Закінчила «маленьке» оповідання зі світу «Змієвих дітей», яке раптом вийшло на 6500 слів/41 тисячу знаків. Це майже 1/10 «Батьковбивці».Насправді, на цей текст мене надихнув... «Полонений принц». Але! Не сенсами (на щастя), а лиш формою. Мені так сподобалося, що в кінці першої частини цієї трилогії є ще окреме оповідання та перший розділ другої частини, що я аж фоткала зміст і пропонувала своїй редакторці щось таке теж зробити. Тоді я вже знала, що хотіла би написати оповідання про передісторію персонажки, яка побіжно діє в останніх розділах першої частини.Навіть не так. У трилогії мій улюблений персонаж — той, про якого я тут найменше розказую, той, якого ми бачимо виключно очима двох дуже упереджених оповідачів. Читачі ніколи не дізнаються напевне, про що він насправді думає, чого хоче, тому діє саме так, а не інакше, чому робить такі вибори. І мені хотілося б показати його під бодай ще одним кутом зору. Ця персонажка підходила ідеально.Але поки бети не почали працювати з другою частиною, я не бачила аж такої нагальної потреби в цьому оповіданні. Але коли я почала отримувати їхні зауваження, то зрозуміла, що цього іншого кута зору бракує критично. Ми довго радилися з моєю бетою й колегою Владою, нарешті, прийшли до того, що треба давати й це оповідання, і маленькі (МАЛЕНЬКІ, ОЛЕНО) інтерлюдії між кількома розділами в другій і третій частинах.Метою кожних цих текстів буде дати більше й більше поглядів на мого улюбленого персонажа. Ну і заразом розкрити світ, бо ми бачимо його в основному тексті виключно очима аристократичної верхівки, а це досить специфічна оптика. І от я щойно дописала оповідання. Направду, стан у мене жахливий, тепла, світла, води частіше немає, ніж є, з роботою я справляюся заледве, кожну задачу роблю в декілька разів довше, ніж зазвичай. Усе болить, голова просто відвалюється, пропав апетит, хочеться тільки спати.Ну як. Спати й писати. Цей текст тримав мене, як найміцніша опора. Цей текст нагадав мені, навіщо я взагалі прийшла в письменницто, як я сильно люблю сам процес, як я сильно люблю цей всесвіт, цю історію, та, зрештою, цього персонажа. Дописала й буквально змушую себе не братися за наступну інтерлюдію та вкладатися спати. А в голові гудуть речення, рвуться у файлик, складаються у цілі абзаци.І, як би дивно це не звучало, я дуже щаслива.

Вчора гості на події трошки зачепили ієрархію всередині жанрової літератури, згадали, що автори детективів зневажливо ставляться до авторів та авторок фантастичних жанрів. І я згадала, що нещодавно прочитала на анотацію дуже цікаву книжку про історію живопису, один момент з якої нагадав мені ці ж розмови про ієрархію.У фігуративному живописі певний час існувала ієрархія жанрів: перше місце посідав історичний живопис (умовно історичний, бо тогочасні митці не розуміли поняття давнини в її нинішньому сенсі й малювали в однакових обладунках як сучасників, так і людей з античності), а останнє — натюрморт. А інтер'єрний живопис навіть не увійшов до переліку, вважався не гідним аж до часів королеви Вікторії, яка почала замовляти такі твори. Але вже в ХІХ столітті від ієрархії відмовилися, як від надто жорсткої системи й тісних рамок. Після шалу модерну й абстрактного живопису жанри з'явилися знову, але вже ніхто не ранжує їх і не каже, що умовний будь-який портрет кращий за будь-який натюрморт. І от якщо порівняти фігуративний живопис із жанровою літературою (на противагу абстрактному та умовній високій полиці), то цікаво, чому в літературі не відбувається такого ж виходу з чіткої ієрархії.Радше навпаки я бачу як і читачі й читачки й самі автори та авторки намагаються переконати, що умовний будь-який трилер краще за будь-який любовний роман, а умовне будь-яке епічне фентезі краще й цінніше за роментезі. Ну але. Живописці змогли, зможемо й ми.

«Тріумф Її Величності» Анни Кос («Букбанда») впевнено залітає в мій топ прочитаного в 2026. Це темне політичне фентезі, один з найдоросліших і найжорстокіших текстів, з того, що я читала в українських авторів та авторок. Але водночас і достатньо делікатний, щоб не тригерити. Я погано сприймаю описи насилля, особливо сексуального, і хоча це є в «Тріумфі», воно подано обережно і як справді важлива частина сюжета, а не відверте смакування зайвих подробиць. 💫 СвітобудоваМагія цікава, але мені більше сподобалося, як діяла в тексті політика й економіка. Анна зачіпала й дипломатичні відносини між країнами, і торгівлю й пошук нових торгових шляхів, і державний переворот, і судові процеси, і палацові інтриги — як дрібні, так і повноцінні замахи на королівських осіб. І на всіх рівнях це було описано зрозуміло, достовірно й цікаво. Політичні тексти часто змушують мене почуватися тупою — я наче розумію, що відбувається якась інтрига, але не можу звести деталей купи. У «Тріумфі» все чітко, але водночас достатньо цікаво й непередбачувано. Окремо я кайфувала від сцен при дворі — тут і конфлікти королеви з фавориткою короля, і драма короля з його фаворитом, і підступні фрейліни, і дрібні побутові деталі, які змушували вірити в цю країну і цю монархію. 💫 ПерсонажіШикарні. Злі, дорослі, відчайдушні, з купою недоліків. Персонажі, яки ризикують і отримують заслужені покарання. Анна не щадила нікого — і це круто. Головна героїня цікава, але я в захваті і від двох другорядних персонажок — королеви-іноземки, яка змушена балансувати між двома державами, і придворної дами, яка розривається між добрим ставленням і до королеви, і до головної героїні. Обоє живуть у світі, де роль жінки обмежена, влади небагато, умовностей значно більше, але обидві знаходять шляхи обходити умовності й добирати влади. Я дуже втомилася від маленьких-мовчазних-дівчат-у-чорній-шкірі, які всім роздають пиздов магією та мечем. Персонажки «Тріумфу» круті в різних проявах різних жіночих ролей. А ще тут прекрасний другорядний любовний трикутник між королем, королевою та фаворитом короля. Обожнюю таке. 💫 СюжетМіцний, без провисань чи зайвих сцен. А ще дуже круто сцени характеризують персонажів, наприклад, перша ж поява одного з антагоністів — це огидна сцена, де він трахає служницю на очах в інших. І не треба розписувати кілометри, який він хтивий і падлючий чорт. І як красиво дзеркалить цю його остання сцена в тексті. І так практично з кожним героєм. 💫 СексСексу багато. І він не завжди з доброї волі. Перший розділ — це консумація шлюбу за домовленістю при свідках. Огидна й стрьомна, але важлива для ходу всієї історії далі. І схожих за емоціями сцен багато. Тому будьте обережні. Утім, як я казала на початку, я супер чутлива, але мене не тригерило. З мінусів хіба що певна кількість дещо дивних і не притаманних українській мові зворотів, але це до редактури, не до авторки й легко фікситься в додруках. Підсумок — я кайфонула, і вам дуже раджу. #Кузьміна_читає

Окрім анонсу «Батьковбивці» нині зі мною сталося ще дещо дуже хороше.Я дочитала рукопис першої частини тетралогії Влади Марі. І це було, без перебільшення, охуєнно. Це дуже дорослий і максимально масштабний текст. Влада не боїться добряче поганяти читача мапою, показати плин часу, ріст персонажів і великі події. Водночас, це з любовʼю виписані персонажі, яким вистачає простору і для шикарних комедійних взаємодій, і для глибоких почуттів, і для справжньої драми. Попри те, що текст величезний (понад 100 тисяч слів), я взагалі не відчувала його обʼєму. Події неслися, Влада ідеально балансувала сцени, змінюючи важку й брудну облогу столиці смішними пʼяними витівками більш юних героїв, а потім без жалю вбиваючи шикарних вигаданих людей.Між персонажами багато напруги, спалахують і гаснуть закоханості, вирують інтриги й зради. А який секс, а які жінки. Ну неможливо!Це фентезі меча й магії, але йому й епічності не бракує. Слідкуйте за оновленнями у Влади, я вже молюся, щоб її видавництво чим швидше показало вам анонс. Бо.Нам! Це! Треба!

7️⃣ днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжкуФакт сьомий, останній. Як же мені страшно.Понад три роки все моє життя крутилося довкола цього тексту й спроб зробити його кращим. Нескінченні правки давали мені ілюзію контролю та безпеки. Я не можу повірити, що анонс буде вже завтра. І чим більше дивлюся на кейс Майло Вінтера (контекст є у відео Влада Сторітелера), тим більше боюся повторити його на українському ринку. Не в сенсі продати від себе на передпродажі сім тисяч примірників, якщо колись таке зі мною станеться, то можна буде вже нічого не боятися. Ні, я боюся розчарувати людей, в яких створила хибні очікування. Мені дуже страшно, що через те, що я багато розказувала про те, яким важким був процес роботи, я штучно створила високі очікування. Бо всі докладені зусилля аж ніяк не гарантують якість результату. А що якщо назва все ж невдала? А що якщо обкладинка не пасує до історії? А що якщо я неправильно визначила піджанр? А що як усі тропи мимо? Можливо, треба було окреслити інші особливості? Нащо я знімала стільки відео про любовний трикутник? А що якщо я себе цією книжкою закопаю кінець-кінцем, бо дві попередні не те, щоби мали успіх? А що якщо реакція на першу частину буде така жахлива, що другу й третю просто не видадуть? А що як вона провалиться в продажах? А що якщо я вже розказала забагато й усіх дістала?А що, а що, а що. У моїй голові б'ється сотня тривожних питань. І найстрашніше. А що як я підведу всіх людей, які стільки часу давали мені підтримку й тепло? Я отримала стільки добра від такої кількості людей, що мені навіть трошки ніяково (але я дуже вдячна❤️).Я розумію, що негатив буде. І його буде пропорційно більше, порівняно з моїми попередніми книжками, бо в цього видавництва значно більша аудиторія. Я намагаюся підготувати себе й просто це пережити. Я знаю, що маю тривожний розлад (і з великою імовірністю зараз у мене почалася депресія), вмовляю себе піти до психіатра й дати собі підтримку до виходу книжки, щоб бути готовою. І зроблю це. Помаленьку. Але. Як же страшно.