7️⃣ днів до анонсу «Батьковбивці» у Vivat = 7️⃣ фактів про книжкуФакт сьомий, останній. Як же мені страшно.Понад три роки все моє життя крутилося довкола цього тексту й спроб зробити його кращим. Нескінченні правки давали мені ілюзію контролю та безпеки. Я не можу повірити, що анонс буде вже завтра. І чим більше дивлюся на кейс Майло Вінтера (контекст є у відео Влада Сторітелера), тим більше боюся повторити його на українському ринку. Не в сенсі продати від себе на передпродажі сім тисяч примірників, якщо колись таке зі мною станеться, то можна буде вже нічого не боятися. Ні, я боюся розчарувати людей, в яких створила хибні очікування. Мені дуже страшно, що через те, що я багато розказувала про те, яким важким був процес роботи, я штучно створила високі очікування. Бо всі докладені зусилля аж ніяк не гарантують якість результату. А що якщо назва все ж невдала? А що якщо обкладинка не пасує до історії? А що якщо я неправильно визначила піджанр? А що як усі тропи мимо? Можливо, треба було окреслити інші особливості? Нащо я знімала стільки відео про любовний трикутник? А що якщо я себе цією книжкою закопаю кінець-кінцем, бо дві попередні не те, щоби мали успіх? А що якщо реакція на першу частину буде така жахлива, що другу й третю просто не видадуть? А що як вона провалиться в продажах? А що якщо я вже розказала забагато й усіх дістала?А що, а що, а що. У моїй голові б'ється сотня тривожних питань. І найстрашніше. А що як я підведу всіх людей, які стільки часу давали мені підтримку й тепло? Я отримала стільки добра від такої кількості людей, що мені навіть трошки ніяково (але я дуже вдячна❤️).Я розумію, що негатив буде. І його буде пропорційно більше, порівняно з моїми попередніми книжками, бо в цього видавництва значно більша аудиторія. Я намагаюся підготувати себе й просто це пережити. Я знаю, що маю тривожний розлад (і з великою імовірністю зараз у мене почалася депресія), вмовляю себе піти до психіатра й дати собі підтримку до виходу книжки, щоб бути готовою. І зроблю це. Помаленьку. Але. Як же страшно.