Зʼїж книгу

Марафон експрес-відгуків, випуск №1Емоційному тексту — емоційний відгук «Гемінґвей нічого не знає»Артур Дронь(вступ. буде дуже здалеку)Сьогодні я була на лікувальному масажі, та десь на середині сеансу виявилось, що мій лікар пережив окупацію в Херсоні (це вартувало б окремої серії дописів). Розповідь припала якраз на момент, коли він розминав мені задубілу спайку, було боляче. Це був один з тих випадків, коли історія про пережитий ад була не якимось віддаленим текстом з книги чи новин, а стала чимось набагато ближчим.Так ось. Попри те, що історія Дроня якраз має форму тексту, вона магічним чином справила на мене дуже схожі враження, немов ми з автором сидимо поряд, та я слухаю його історію, його голос: щирий, відвертий, емоційний(про що книга)Це збірка коротких текстів молодого військового, який під різними ракурсами торкається теми нашої війни. Тут зафіксовано реальні трагічні історії людей, тут є роздуми про Бога (автор — релігійна людина, але елегантно не навʼязує своєї віри), тут є про ситуацію навколо фронту відносно натюрмортів з їжею, тут є спілкування з журналістом, у якого все не так однозначно, тут є Шевченко і ко в рюкзаку.А ще тут є розчарування в Ремарках, Гемінґвеях, Юнґерах, Воннеґутах, Гешаках і питання: «За яку тоді літературу нам вхопитися у цій війні за існування?»(плюси)• нова щирість.Попри те, що автор іноді доволі іронічний у своїх висловлюваннях, одночасно відчувається щирість та відвертість.• худ. прийоми.Попри те, що викладений текст є практично нонфікшном, Дронь цікаво грає з формою, наприклад, тут є центральна трагічна історія, яка повторюється декілька разів із уточненням певних деталей.• книга-пігулка.Це хороша книга для того, щоб єднати українців, вона може бути точкою для спільного переживання болю(мінуси)Знаєте, якось важко критикувати текст, де людина описує власний травматичний досвід, тому скажу в загальних рисах:• місцями не вистачило напівтонів.• все ж таки не відгукнулися розчарування автора щодо Гемів та Воннеґутів (проте у Дроня з Гемом були ну дуже близькі стосунки, що навіть свою зброю він назвав Ернестом, тому тут однозначно є ще й дещо особисте!)(як і кому читати)Мені здається, що я була останньою людиною в Україні, яка ще не прочитала цю книгу)) тому краще розкажіть, як книга вам🤍

Друзі, а хто планує іти на Книжкову країну, які плани на покупки / події? (поділіться радістю з людиною з Одеси😛)А у мене такі книжкові новини за останній час:• купила «Одержимість», бо наклад сторімко закінчується, а треба читати, бо лектори з лекторію «Зʼїж книгу» дуже рекомендували!• поки їхала з Києва додому прочитала Дроня, а ще загубила книгу в автобусі, а ще сьогодні вона знайшлась і я її забрала! Відгуку бути!• учасники мого книжкового клубу обрали книгу травня, і це — «Коханка французького лейтенанта» мого улюбленого письменника Джона Фаулза🥳 Анонсу бути скоро!• йшла сьогодні з лікарні (лікую спину, дай бог мені здоровля) та побачила міні барахолку, підходжу, а там серед Достоєвського і Пікуля лежить старе прекрасне видання Ірвінга «Доки я тебе не знайду» за 200 грн, будемо вважати що це компенсація за болючий масаж😛Пишіть, як у вас справи, що нового! До речі, я вам дуже вдячна за купу лайчиків під ось цим дописом, бо для мене дууууууже важливий зворотній звʼязок від вас, та загалом думаю над рубрикою, де б ми з вами могли трошки більше спілкувалися💚Обіймаю ніжно!

В день народження великого Шекспіра принесла нам цікавинку з чатику книжкового клубу «Зʼїж книгу» (наразі якраз читаємо «Макбет»!)Текст Макса Нестелєєва —>🥳 23 квітня – Міжнародний День Шекспіра 🎉 (ще й цьогоріч 410 років з Дня смерті). тому постає резонне питання: як сьогодні бухати святкувати?що ж пили у часи Шекспіра?здебільшого пиво, ель й оковиту, бо вино було дороге (в п’єсах є бордо, кларет, мальвазія, «канарі») + веселий Фальстаф з «Генріха ІV» оспівує sherris sack, непідсолоджений херес.А молодий бешкетник, принц Уельський,Діждеться ще від мене. Я б йогоВтопив у кухлі пива, та боюся,Що цим лише потішу короля («Генріх ІV»)Батько Шекспіра був офіційним дегустатором елю в Стратфорді, поруч з «Глобусом» була пивна, та й під час вистав у залі вільно продавали пиво.а в «Макбеті» п’ють вино, хоча, якщо ви охороняєте короля, то, певно, не варто 😉 тому й лунає фраза «вино життя розлите, тільки осад» + згадано вассайл (в укрперекладі — «брага»)але обережніші 😜 зі святкуванням, бо:Воротар: Пияцтво, певна річ, до трьох речей призводить.Макдуф: А до яких це трьох речей?Воротар Відомо, сер,— червоний ніс, мертвий сон та бігання до вітру («Макбет»).

Як переклад Муракамі на німецьку втратив 300 сторінок оригінального тексту + приємний анонс для нас всіх!Існує два німецьких переклади роману Харукі Муракамі «Хроніки заводного птаха» — з англійської та японської. І вони відрізняються між собою майже на 300 сторінок. Як так вийшло — давайте розбиратисьУ 1998 році вийшла перша його німецька версія під назвою Mister Aufziehvogel, яку переклало одне подружжя, але не з японської, а з англійскої. З книги видавництва Knopf. І виявилось, що саме Knopf й скоротило роман. Там вирішили, що здорова книга може кепсько продаватись і буде доцільніше повирізати цілі розділи, купу сцен і детальні описи, щоб просто книга не здавалася надто товстою для ринку. Муракамі тоді ще не був таким відомим і не сильно навʼязував свої норми. Тому просто пішов на компроміс з видавництвом. І саме через скорочену американську версію, скороченою вийшла й німецька (а з нею іще декілька)У 2020 році з’явився новий повний переклад Die Chroniken des Aufziehvogels від Урсули Грєфе, яка працювала вже безпосередньо з японським оригіналом. Перекладачка відновила всі раніше вирізані фрагменти і так книга розрослася до майже 1000 сторінокЦікаво, що англійською повного перекладу роману так і не зʼявилосьПроте зараз ми всі знаємо, що агенти Муракамі настільки прискіплеві до перекладів, що ми досі ніяк не можемо побачити книжки автора українською, але цю історію про КСД ви і так знаєте😏. Чекаємо тепер Муракамі від Artbooks!з’їж книгу & radial matrix

Якби у вас була можливість провести ніч у музеї — який би музей ви обрали та чому? Пишіть в коментарях!Я також напишу, але спочатку крута історія: В 2018 році французьке видавництво Editions Stock запустило проект, концепція така: письменнику дають можливість повести ніч у музеї, а потім він має написати текст про свій досвід. Письменниця Jakuta Alikavazovic обрала провести ніч у Луврі та описала цей досвід у тексті «Like a sky inside». Підготовлена до ночі героїня розмірковує не тільки про мистецтво, а й занурюється у спогади, зокрема про те як її батько, після кожного з їхніх численних візитів до Лувру запитував, як саме вона б украла Мону Лізу)) З деяких оглядів які я прочитала, здалося що якраз «крадіжка» зокрема і є наскрізною темою цієї історії, проте не у прямому сенсі, а швидше йдеться про крадіжку певних атрибутів для створення власної ідентичності. Книга дууууже зацікавила (є тільки франц. і англ.)В якому музеї я б залишилася на ніч?У музеї Прадо в Мадриді. Бо якщо проводити ніч із якимось художником, то точно з Франсіско Гойєю та його «Сатурном, що пожирає свого сина» (але насправді там ще багато всього, що я ніжно люблю)

Друзі, запрошую вас взяти участь в квітневому лекторії та послухати лекцію найпрекраснішої Богдани Романцової на тему:Сильні письменниці: революція у літературі(а ще вмикайте відео, там Богдана нам передає привіт та розказує про лекцію!)Історію літератури творили і продовжують творити яскраві мисткині: рішуча емансипантка Олена Пчілка, спостережлива фотографиня Софія Яблонська, сучасна інтелектуалка Оксана Забужко. На лекції поговоримо про те, як бачити в їхніх творах більше, ніж просто сюжет. Як різні хвилі феміністок виборювали права у Європі у ХХ столітті. Як Марґарет Етвуд передбачила «еру Трампа». Чому для А. С. Баєтт, таке важливе вікторіанство. Як жінки змінили жанри антиутопії та історичного роману. А ще: чи правда, що Косачі робили найкращі наливки у регіоні, чому французька філософія неможлива без вина і як прочитати «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко й вижити• 23 квітня (четвер), 19:00• Google meet• 90 хв лекції + 15 хв на наші запитання • участь — 550 грн (та 350 грн для учасників клубу)• буде відеозапис лекціїДля запису пишіть @krilistva🤍

Ода гуманізму, або як ніжна любов до літератури розкриває велич маленької людиниДжон Вільямс«Стоунер»(передмова)Є книги, після яких хочеться сповільнитися, заплющити очі й подумати про власне життя. «Стоунер» — саме така. І це дивно, бо перед читанням у мене було чимало скепсису щодо неїПо-перше, книга підозріло дуже популярна. Її обожнюють як досвідчені критики, так і зовсім молоді читачі. А як відомо, щось надмірно популярне, нерідко виявляється мильною бульбашкою. По-друге, обкладинка українського видання відверто погана (хоча, як з’ясувалося, вона не має абсолютно жодного стосунку до тексту)Утім, після прочитання скепсис зник. І стало зрозуміло: ця книга справді варта уваги(основна частина)Джон Вільямс написав «Стоунера» у 1965 році. Тоді роман не став особливо популярним і здобув нове життя лише близько 15 років тому, коли його перевидали в Європі. Цікаво, що книга з людиноцентричним наративом з’являється одразу після хвилі постмодернізму з притаманними йому іронією та цинізмомРоман описує життя звичайної, на перший погляд нічим не примітної людини — викладача літератури Вільяма Стоунера. Про такого, як він, легко сказати: народився, вчився, одружився, працював, помер. І це не спойлер так як на самому початку автор саме з цього і починає свою оповідь майже в стилі біографії, причому тихої і безбарвноїВільям Стоунер народився в родині фермерів. Згодом він поступає до університету, щоб вивчати сільське господарство і повернутися додому допомагати батькам. Але тут відбувається перший і головний поворот: герой закохується, причому не в людину, а в англійську літературу Далі настає низка подій, про які ви прочитаєте самі (і, швидше за все, за 2–3 підходи, бо відірватися від історії майже неможливо!). Ця низка подій буде описана монотонним голосом і без пристрастей, проте не без краси і тонкощів, і ось деякі з них (без спойлерів):• На тлі життя Стоунера буквально проносяться ключові історичні події: Перша світова війна, Велика депресія, Друга світова війна та окремо Перл-Гарбор. Проте автор фокусує всю увагу на житті героя та його переживаннях щодо зовсім інших тем. Війни у книзі віддзеркалюються немов примари у вигляді спогадів, наприклад, про загиблого друга або у вигляді спорожнілих університетських аудиторій. Вільямс елегантно ставить у центр оповіді життя та почуття людини, а не «більш важливі» глобальні світові проблеми• Хоч Джон Вільямс і пише на початку книги, що всі події вигадані, в тексті є очевидні біографічні перегуки: і герой і автор є викладачами, а ще обидва розчаровуються в академічному світі (про друге можна писати окремий текст!).Але найцікавіше те, що Джон Вільямс, бувши колишнім учасником війни, не дає піти на війну своєму герою. Стоунер відмовляється служити та використовує належну йому відстрочку від армії• І трохи СПГС: цікаво, що ім'я головного героя (Вільям Стоунер) ніби складається з імені самого автора (Джон Вільямс) та імені вчителя головного героя (Арчер Слоун), на якого в результаті він багато в чому стає схожим, у тому числі у відданості справі свого життяПро що ця книга.Це роман про гідність звичайного життя. Про те, що внутрішні переживання «непомітної» людини мають не меншу вагу, ніж долі тих, кого вважають великими героями! А ще ця книга про любов та нелюбов, про доленосні розвилки, про вибір, про дорослішання та старіння, про батьківство, про все те з чого складається життя!Це книга, після якої хочеться заплющити очі, уявити себе в старості і дати пару трійку порад собі молодому(завершення, суб'єктивно)Чи переоцінено цей текст? Точно ні. Незважаючи на те, що місцями в історії зустрічаються не зовсім елегантні твісти в стилі Санта Барбари, це тонкий, чесний і гуманістичний роман про тихе життя, яким насправді живуть мільйони людей на землі! Щирий рекомендасьйон, 8/10#зк_відгук 175 (11)

Що хвилює людство, можна відчитувати не лише за номінаціями на «Оскар», а й за короткими списками літературних премій.До вашої уваги — про що говорять книги шортлиста Міжнародного Букера 2026:1. «The Nights Are Quiet in Tehran» by Shida Bazyar• мова оригіналу 🇩🇪німецька, дебютний роман• теми: Іран, революція, гноблення, опірДія роману охоплює чотири десятиліття, з 1979 по 2009 рік, і оповідає історію втечі однієї родини з Ірану та її повернення назад; у романі поєднуються голоси, точки зору й історії членів однієї родини. На написання твору письменницю надихнула історія її власної родини2. «She Who Remains» by Rene Karabash• мова оригіналу 🇧🇬болгарська, вийде 🇺🇦українською у видавництва «Чорні вівці» під назвою «Остайница», дебютний роман• теми: ідентичність, квір, свобода vs суспільні нормиУ селі в Албанських Альпах, де діють архаїчні закони, дівчина-підліток дає обітницю цнотливості («sworn virgin»), щоб уникнути шлюбу за домовленістю та жити як чоловік і отримати його соціальні права. Однак разом із цим героїня/герой запускає ланцюг подій, які руйнують дорогоцінні стосунки3. «The Director» by Daniel Kehlmann• мова оригіналу 🇩🇪німецька, перекладена 🇺🇦українською — «Гра світла»• теми: пропаганда через мистецтво, Друга світова війнаАвтор здійснює літературний огляд кар’єри реального режисера Г. В. Пабста та описує шляхи, якими нацистська ідеологія проникала в мистецтво під час окупації Європи. Коли Пабст отримує звістку про те, що його літня мати хвора, він опиняється на батьківщині — в Австрії, яка тепер називається Остмарк. Пабст і його сім’я стикаються з жорстоким режимом, тоді як міністр пропаганди в Берліні хоче побачити генія та дещо йому запропонувати. Зазначено, що книга написана з гумором4. «On Earth As It Is Beneath» by Ana Paula Maia• мова оригіналу 🇵🇹 португальська• теми: деградація моралі, зловживання владою, корупціяПодії розгортаються у віддаленій виправній колонії, збудованій на землі, травмованій рабством і колоніалізмом. Тут покарання замінює справедливість, а жорстокість стає нормою. Наприкінці існування колонії начальник запроваджує моторошне «полювання» під повний місяць, випускаючи в’язнів у ліс заради розваги5. «The Witch» by Marie NDiaye• мова оригіналу 🇫🇷 французька (книзі 30 років!)• теми: жіноча ідентичність, материнство, патріархальне суспільствоЛюсі походить із роду відьом, де сила передається від матері до доньки, але часто пригнічується через страх чоловіків. Попри волю владного чоловіка, вона посвячує своїх дванадцятирічних доньок у цю спадщину. Невдовзі Мод і Ліз проявляють ще потужніші здібності, що відкривають їм відчуття свободи й ейфорії6. «Taiwan Travelogue»Yáng Shuāng-zǐ• мова оригіналу 🇨🇳китайська (мандаринська), скоро вийде 🇺🇦українською у видавництві «Сафран» під назвою «Тайванські нотатки Чідзуко»• теми: Тайвань, колоніалізм, квірУ 1930-х роках, під час урядового туру колонізованим Тайванем, японська письменниця знайомиться з місцевою перекладачкою, і між ними спалахує почуття. Та їхні стосунки ускладнює нерівність влади. Поєднуючи чуттєві описи їжі, гумор і метафікційні прийоми, роман водночас розповідає історію кохання й гостро осмислює колоніальний досвідХто переможе, а разом з цим отримає визнання, а ще 50 тисяч фунтів стерлінгів — Дізнаємося 19 травня.За кого будете вболівати?(мене за описом найбільше зацікавили «She Who Remains» та «The Director»!)#зк_списки

Замок із тексту: як Бенкс руйнуює реальність«Кроки по склу»Єн Бенкс#зк_відгук Три інтригуючі історії, які пов’язані між собою, на перший погляд, лише легким дотиком: у першій (реалістичній!) йдеться про молодого закоханого художника на ім’я Ґрем, чий предмет кохання Сера ффітч буквально вислизає від нього; головний герой другої (параноїдальної!) історії — Стівен, якого щойно звільнили з роботи, і який переконаний, що він воїн з іншої планети, якому необхідно знайти «ключ» і «вихід»; а третя (фентезійна!) історія і зовсім відриває від реальності: двоє літніх людей — Квісс і Аджаї — заточені в замку за злочини і зможуть вибратися, лише розгадавши загадкуЄн Бенкс ставить загадки не лише своїм героям, а й читачеві, розкидаючи по тексту численні підказки й натяки, водночас розставляючи безжальні капкани«Кроки по склу» — це своєрідний (як і у Квісса та Аджаї) замок зі слів, речень, абзаців, що має власну архітектуру: • 3 історії• 3+3 розділи• по 3 фрагменти в кожному розділі, за винятком останньогоТакож цікаво, що на самому початку оповіді, саме о 3:33, Ґрем вирішує, щосьогодні день, коли все складеться докупи, події зіллються воєдино а наприкінці книги з’ясовується, що столик у фентезійному «Замку Спадку» Квісса й Аджаї складається з текстів 3-ох письменників: Борхеса, Мервіна Піка та Кафки. Таким чином автор відкрито заявляє про своєрідних «трьох китів», на яких тримається, якщо не вся книга, то принаймні історія Квісса й Аджаї(до речі, метатекстуальна деталь: цікаво, що «Кроки по склу», які містять натяки на «Вавилонську бібліотеку» Борхеса, в Україні були видані у видавництві «Вавилонська бібліотека» 🙃)У своєрідному «замку» з книжок живе і параноїк Стівен Ґраут. Розповідаючи його історію, автор виявляє до читача найбільший гуманізм, адже майже одразу стає зрозуміло, що перед нами не лише ненадійний оповідач, а й просто міський божевільний. Стівен — із тих, хто може, наприклад, насипати комусь у бензобак цукор, а ще спостерігати за круками; певним чином ці фрагменти віддзеркалюються і в двох інших історіях та загалом ставлять під сумнів реальність однієї з них, а може і обидві, враховуючи фінальний уроборос Говорячи про реальність у світі Ґрема, варто зазначити, що попри надійність оповідача, видима правда тут виявляється не зовсім істиною. Крім того, Бенкс дуже тонко вплітає у нібито любовну лінію політичний підтекст. Донька консерватора Сера ффітч поводиться зовсім не консервативно, тоді як Консервативна партія на чолі з Тетчер перемагає на виборах (у тексті це не зазначено, але ми знаємо рік!); Ґрему, своєю чергою, адресована, але символічно викинута в смітник, записка з правдою про Серу на бюлетені передвиборчої листівки; а вишенькою на торті є рефлексія на те, що британці й американці розмістили на шотландських об’єктах ядерну зброю:а попереду бачимо лише знищення: ми зачаровані цим знищенням, але безсилі перед ним. Голосуйте за Тетчер! Голосуйте за Рейґана! Помрімо всі! Хо-бляха-хо Повертаючись до архітектури тексту, варто відзначити ще один важливий момент. Усі три історії розгортаються в різний час: історія закоханого Ґрема відбувається трохи раніше за історію параноїка Стівена, а історія «Замку Спадку» — це, за деякими припущеннями, постапокаліптичний світ Землі через мільярд років. Можливо, коли Ґрем розмірковує про ядерну загрозу, історія про «Замок Спадку» якраз й ілюструє світ, що так і не відродився після ядерної зими; а можливо, Замок — це лише фантазія одного параноїдального мешканця Землі, який начитався наукової фантастикиТак про що книга:• про субʼєктивність реальності• про життя, як гру(до речі, першочергово назва роману була «Китайський скрабл», але видавець назву не погодив, бо могли виникнути проблеми з авторським правом) • про світ як текст (недарма друг Ґрема — Слейтер — постійно вигадує тут фантастичні історії у стилі Дуґласа Адамса (який, до речі, у своєму «Путівнику по Ґалактиці для космотуристів», згаданому в книзі, також недолюблює Рейґана), Стівен будує книжкові лабіринти, а в Замку замість цегли використано книжки)(продовження нижче ⬇️⬇️⬇️)

Друзі, запрошую провести продуктивний квітень з книжковим клубом «Зʼїж книгу»🔥 В програмі:1. Читаємо «Макбет» Вільяма Шекспіра2. Слухаємо лекцію літературознавця Макса Нестелєєва про «Макбет» та автора, розбираємось з сенсами!3. Читаємо «Кроки по склу» Єна Бенкса, та розгадуємо таємниці 4. Дивимось та обговорюємо фільм «Траса 60» разом з Костею Жученко5. Слухаємо лекцію Богдани Романцової про Сильних письменниць (550 350 грн для учасників клубу) Чому ШекспірБо як вважав Томас К. Фостер — для аналізу сучаснихтворів читачу сильно допоможуть знання а) давньогрецьких міфів б) Біблії в) текстів Шекспіра! Якщо з а) та б) — доволі складно, то з Шекспіром спробуємо розібратись та стати ще більш критичними читачами. Лекція охопить не тільки «Макбет», а й інші тексти автора. Про що «Макбет»:Після зустрічі з відьмами хоробрий воїн починає вірити, що йому судилося стати королем. Разом із амбітною дружиною він вирішує не чекати долі — і робить крок, після якого дороги назад уже немає Чому «Кроки по склу»Бо, знаете, читати книги для високоінтелектуального задоволення — це прекрасно, але потрібен і баланс! Тому беремо розумну та відносно розважальну книгу-загадку.Про що книга:Три загадкові історії — про закоханість, про начебто «героя» з іншого часу та про двох злочинців із майже кафкіанського замку.Гіпнотична оповідь про те, як людська свідомість опиняється у власних уявленнях, страхах і спокусах Участь• читаємо з 2.04 по 30.04• лекція та обговорення Макбета: 30.04 о 19:30, Google meet• обговорення Кроків: 28.04, 19:00 в чаті спільноти • буде тг-група для обговорення книги, цікавинок від літературознавця та просто спілкування• вартість участі:400 грн (тариф «активний читач»: тг-група + стрім засідання) 550 грн (тариф «активний учасник»: тг-група + участь в засіданні)• буде відеозапис лекції та обговорення Приєднуйтесь!💚Кількість місць обмежена. Для реєстрації пишіть @krilistva !#зк_букклаб