Зʼїж книгу | Марафон експрес-відгуків, vol.№4Прогулянка з камінчиком в ботинку «Гол...

Марафон експрес-відгуків, vol.№4Прогулянка з камінчиком в ботинку «Голод»Кнут Гамсун(вступ)Коли читаєш книгу, мозок так чи інакше шукає опори і починає зіставляти текст із уже знайомими. Що це? Потоки свідомості Томаса Манна? «Перевтілення» (герой прямо говорить, що відчуває себе комахою!) Кафки? Схожість справді є, але ці автори писали пізніше за Гамсуна, тож вплинути на нього не могли. І от за версією деяких дослідників виявляється, що «Голод» є одним із перших текстів модернізму. А ще цікаво, що це ще й дебютний текст автора, тож можна сказати, що Гамсун увірвався в літературу буквально з ноги, вибивши двері!(про що книга)Головний герой — безіменний молодий журналіст, який намагається заробляти на життя статтями. Але його тексти виявляються надто складними й глибокими для масового читача. Як наслідок — він опиняється на межі виживання. Його життя — це маятник між мізерними гонорарами: від голодного марення до коротких періодів відносної ситостіСюжету в романі практично немає (у класичному розумінні), і весь фокус зосереджений на внутрішніх переживаннях героя, які несуться потоками тексту. Автор абсолютно майстерно описує змінений стан свідомості під час фізичного голоду: у ці періоди герой ніби стає міським божевільним — марить еротичними фантазіями, вигадує собі предмет обожнювання, як Дон Кіхот Дульсінею, і не тільки. Іноді він не їсть три дні, але, отримавши гроші, віддає їх першому зустрічному, аби тільки не визнати перед собою, що давно перебуває на самому дніЗвісно, у «Голоді» показана не лише фізична, а й подекуди духовна руйнація. Цікаво, що герой символічно мешкає у Христіанії (це тодішня назва Осло) і при цьому не прямо, а через вигадану історію розмірковує про ненависть і зневагу до Бога:Я навіть вигадав відповідну головну героїню, чудову фанатичну блудницю, яка готова згрішити у храмі не через власну слабкість чи непогамовну пристрасть, а через свою ненависть до Бога; вона чинить гріх біля самого вівтаря, поклавши вівтарну скатертину собі під голову: нею керує лише безмірна зневага до Бога Цікаво, що дебютний роман автора є частково біографічним. Гамсун і сам зазнавав голоду в періоди спроб заробити гроші інтелектуальною працею(плюси)• автору вдалося створити потужний психологічний портрет героя• попри потокову форму й наче відсутність сюжету, текст зовсім не нудно читати. Більше того, за своєю динамікою він працює не гірше за американські гірки• усім поціновувачам глибини — беріть лопату, копати можна глибоко(мінуси)• мінус хіба що в суперечливій постаті автора, про якого ви і так знаєте, що він подарував свою Нобелівську премію Геббельсу• не мінус, але дисклеймер: у дуже чутливих читачів деякі сцени можуть викликати нудоту(як читати)Читати цей роман — ніби йти дорогою з камінчиком у взутті без можливості його витрусити. В окремих фрагментах автор таки дає змогу зняти взуття, але тоді доведеться пройтися босими ногами по гострому склу. Тому як би ви не вмостилися у своєму зручному кріслі, все одно буде не надто комфортно)Раджу до читання цей текст усім, хто любить ловити хвилі модерністських потоків і, можливо, вже колись серфив на Вулф чи Джойсі#зк_відгук 179 (15)