Зʼїж книгу

На Сенсор медіа вийшло велике інтерв'ю з власником видавництва «Вавілонська бібліотека» (це якраз те саме видавництво, яке видало «Синю Бороду» та інші книги Воннеґута) Романом МалиновськимДекілька цікавинок з інтерв’ю, в тезах, дуже коротко (але краще прочитайте матеріал повністю, там цікаво)• «Коли приходиш у гості до людини, яку ти не близько знаєш, є два маркери, які можуть багато про неї сказати. Перший — чи є у просторі мистецтво і яке воно. Друге — це бібліотека і що в ній.» [краще і не скажеш]• Роман називає підручник зарубіжної літератури антиестетикою і додає, що ніколи б не хотів читати після такого підручника• на момент видачі «Бойні номер п‘ять» вже існував переклад цієї книги, але він був зроблений з російської• на обкладинках книжок Вавілонської бібліотеки немає анотацій, це принципова позиція на користь простору для дизайну• книга видавництва, яка продається найслабше — «Спадкоємці» Вільяма Ґолдінга [треба купити!]• в Європі стандартним гонораром письменника за оповідання є 100-150-300€, найбільше, що отримував Роман, як письменник за оповідання — 1000$, але це не є стандартом• стікерпак до книги «Сніданок чемпіонів» коштує, як половина книги [прикріпляю]• є анонс, що видавництво готує для нас один з романів Джона Кутзее та детектив Раймонда Чендлера• в тексті є багато про дизайнерські рішення, наприклад, у видавництва є книга Воннеґута, яка має обкладинку, що навмисно має затертися, є книги, де кольоровий текст тощо• також Роман розповідає, що читає 30-40 книжок в рік та часто це перечитування, а ще він має вдома бібліотеку, де ~900 книжок, але дає почитати книги тільки близьким(фото взяте зі статті)

Якщо б ці оповідання були живописними полотнами, то їх би написав Рене Магрітт в стилі Анрі Матісса за ескізами Герлуфа Бідструпа«З нами житиме еласмотерій»Роман Голубовський 7,5/10Про що.Збірка оповідань від сатиричних скетчів на побутові теми до абсурдних історій з викривленою реальністю Враження.Гостро, іронічно, сатирично, абсурдно, сміливо, місцями дуже знайомо. Тут є медійний бум навколо лику Діви Марії, що магічним чином з‘являється на дереві, є дід, який перед смертю ділиться своєю мудрістю, є чоловік, який застає свою дружину з коханцем, але впевнений, що не все так однозначно, є ШІ, який позбавляє людей роботи та заробітку, є полковник, який наживається на війні, а ще є два тексти, які разом утворюють диптих з картонними персонажамиЄ два оповідання, в яких особисто мені хотілось би пожити довше (Роман, може напишете роман?🙂), причому всередині тексту «Регіон», я б навіть хотіла побувати в реальності, це така ода мистецькому снобізму про світ, в якому є люди, які живуть виключно мистецтвом і зовсім не цікавляться технологіями та наукою, де люди «не знають, хто такий Алчевський… Все, що їх цікавить — це якісь буденні етичні та екзистенційні питання, нескінченна діалектика про сакральне й профанне, реальне й символічне, урбаністичне й рустикальне, модерне й патріархальне, патетичне й іронічне». КласЯк стендап коміки під кінець свого виступу розповідають найгарячіше, так і Роман Голубовський закінчує свою збірку достатньо сміливим сатиричним оповіданням «Вечірка». Далі два слова, про що це оповідання, але приховую, бо це частково-спойлер: розповідається про те, як на пафосному благодійному вечері починається перформанс, який занурює у воєнні події України. Сміх крізь сльози, але класПідсумок.Якщо б ця книга була виставкою картин, то експозиція була б ефектною та гармонічною, а на відкритті всіх би пригощали не шампанським, а абсентомНа цьому все🤍#ЗК_відгук 77 (32)