Зʼїж книгу

📌6 книжкових місць у Парижі (хух, я вдома!)1. Книгарня Shakespeare and Company (1)Ви і так всі про неї знаєте, проте на всяк випадок скажу, що ця книгарня — не та сама, про яку писав Гемінґвей, і яка видала Джойса. Проте це було улюблене місце письменників ХХ століття: книгарню відвідували (або навіть жили в ній!) Ален Гінзберг, Генрі Міллер, Джеймс Болдвін, Вільям С. Берроуз тощо. (До речі, там цікава історія, може, нам потрібен окремий допис?) Зараз, щоб відвідати це місце, треба постояти в черзіЩо крутого:• на другому поверсі — шикарна бібліотека• при бажанні можуть поставити печатку книгарні• є прекрасний мерч та ексклюзивні видання• ліворуч — приємна кавʼярня• на офіційному сайті багато цікавої інформації📍 37, Rue de la Bûcherie (недалеко від Нотр-Даму)2. Дім, де жив та писав свої «Пошуки» Марсель Пруст (2)Також і так знаєте, проте зазначу, що його відтворена кімната знаходиться в іншому місці в Парижі, а тут лише памʼятна табличка📍 102, Boulevard Haussmann (це зовсім поряд з галереєю Лафаєт)3. Книгарня Galignani (3, 4)На табличці поряд зазначено, що це перша англомовна книгарня на континентіЩо цікавого:• справді гігантський вибір мистецьких видань• неймовірної краси інтерʼєр із прозорою стелею• зазначу, що літератури французькою мовою майже немає📍 224, rue de Rivoli, 75001 Paris (поряд з Лувром)4. Будинок-музей Віктора Гюґо (5, 6)Це недооцінений плейс маст візіт! Ще й з безкоштовним входомЩо цікавого:• вишуканий інтерʼєр• колекція живопису (пофоткала там нам для рубрики «Сюжет у мистецтві»)• найбільше вражає спальня, у якій є живопис саме цієї спальні з письменником на смертному одрі 📍 6, Place des Vosges (недалеко від Музею Пікассо)5. Книгарня Ofr. (7, 8)Це місце для поціновувачів мистецьких та здебільшого фешн видань. Це така тусовочна маленька книгарня, у яку часто зазирають селебрітіЩо цікавого:• великий вибір книг та журналів, можна погортати дорогущі Cabana чи Simone Rocha• є зал для тимчасових виставок, наразі там роботи шведського митця Андре Сарайви• красивий мерч, зокрема є колаборації з дизайнерами• у них цікавий та стильний інстаграм📍 20, rue Dupetit-Thouars6. Дім, в якому жив Борис Віан (9) Я зізнаюсь, що саму табличку я так і не знайшла (бо було вже дуже темно), проте двір точно той самий📍 6bis, Cité Véron (буквально в 2 метрах від славнозвісного Мулін Руж)7. Галерея та книгарня Continua (10)Зайшла, і перше, що побачила — альбом з роботами української художниці Жанни Кадирової, виявилось, що у неї нещодавно була виставка саме в цій галереї!Що цікавого:• здебільшого тут мистецькі видання та каталоги виставок• є зали для тимчасових виставок• є хороша кавʼярня📍 87 Rue du Temple (не дуже далеко від Ofr.)💚

Що варто знати про роман «Бідолашні створіння» Аласдера Ґрея перед читанням:• роман опубліковано у 1992 і того ж року книга здобула дві літературні нагороди: премію Вітбреда та The Guardian за найкращу художню прозу• стиль Ґрея вважають постмодерністським. Його письмо часто порівнюють із творчістю Кафки, Орвелла, Борхеса та Кальвіно• «Бідолашні створіння» — це своєрідна постмодерністська версія Франкенштейна Мері Шеллі. У центрі сюжету — Белла Бакстер, жінка, яку буквально «створили» хірургічним шляхом у вікторіанському Глазго• подорож Белли крізь соціальні шари кінця XIX століття стає способом автора розкрити актуальні теми — від критики патріархальних норм до питань рівності, сексуальності та класової нерівності• роман має епістолярну форму: основну частину становить вигаданий текст під назвою Епізоди з ранніх сторінок життя Арчибальда Максвічнема, доктора медицини, шотландського інспектора охорони здоровʼя. Доповнюють його листи, ілюстрації, вступ і критичні примітки• ці вступи та примітки мають метатекстуальний характер: вони існують і як частина вигаданого світу, і водночас підписані справжнім автором — Аласдером Ґреєм• ілюстрації до книги також належать Ґрею, хоча в тексті приписані художнику Вільяму Стренґу. Цікаво, що Ґрей був професійним художником, а його роботи експонувалися у відомих галереях і зберігаються в художніх колекціях• у книзі трапляються і дотепні візуальні жарти — наприклад, вставки з анатомічного атласу Gray’s Anatomy (гра слів із прізвищем автора).• існує блискуча екранізація (2023) цього роману Йоргоса Лантімоса. У головних ролях — Емма Стоун, Марк Руффало, Віллем Дефо, Рамі Юсеф, Крістофер Ебботт, Кетрін Гантер і Джеррод Кармайкл• стрічка отримала прекрасні відгуки та низку нагород, серед яких — Золотий лев Венеційського кінофестивалю та чотири ОскариСьогодні починаємо читати цю книгу в рамках книжкового клубу «Зʼїж книгу». Для того щоб приєднатись пишіть @krilistva #зк_букклаб 💚

Друзі, запрошую вас до участі у спільних читаннях в липні!Читаємо роман «Бідолашні створіння» Аласдера ҐреяЗа участі Максима НестелєєваПро що ця книга«Бідолашні створіння» — постмодерна історія про лікаря Богвіна Бакстера (такого собі сучасного Віктора Франкенштайна) та його творіння — Беллу Бакстер. Про молоду жінку, у якої мозок немовляти. Про амбітну жінку, яка досягає того, чого хоче. Ви поринете у фантасмагорію і зʼясовуватимете, де правда, а де вигадка. Можливо, співчуватимете бідолашкам, які втрапили в скруту. Кататиметеся на гойдалках, які для вас підготував автор, Арчибальд Максвічнем, доктор медицини. Словом, ви зануритеся з головою у Шотландію, у суспільно-політичне життя й точно пропустите через себе історію Белли Бакстер. Чи Вікторії МаксвічнемВ 2023 цю книгу екранізував Йоргос Лантімос, де головну роль зіграла неперевершена Емма Стоун Участь• читаємо з 1.07 по 31.07• дата обговорення 31 липня о 19:30, google meet• у нас буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, цікавинок навколо книги та автора (10 унікальних дописів!), а також на зустрічі буде лекційна частина від Максима Нестелєєва • вартість участі:350 грн (тариф «активний читач»: тг чат + стрім засідання / відеозапис засідання) 500 грн (тариф «активний учасник»: тг чат + участь в засіданні / відеозапис засідання)Приєднуйтесь!💚Кількість мість обмежана. Для запису пишіть в особисті @krilistva#зк_букклаб

Другий том серії «Історії українських митців» знайомить читача з життям Ніла Хасевича не лише як діяча визвольного руху, а й як талановитого художника-графіка з унікальною мистецькою мовоюУ передмові авторка тексту та дослідниця творчості Хасевича — Марчела Можина — зазначає дуже знайому багатьом із нас ситуацію: ще не так давно були часи, коли абревіатури ОУН та УПА сприймались як страшні й заборонені слова, адже їхніх представників вважали поплічниками нацистів і зрадниками. (Чого тільки я не чула в дитинстві, зокрема про Степана Бандеру!)Так ось, ця книжка розповідає про головного художника УПА. Свого часу Ніл Хасевич обрав шлях боротьби з більшовицькими окупантами — і зброєю йому стало те, що він умів найкраще: мистецтвоЗа 47 років життя (до речі, саме стільки прожив і Тарас Шевченко), перш ніж вороги змусили митця накласти на себе руки, Хасевич наполегливо працював і залишив по собі вагому мистецьку спадщину. І, на жаль, сьогодні вона знову набула особливої актуальності (просто погляньте на потяг на 6 фото, який привозить із Росії «катів, кайдани та нужду»!)Авторка книжки здійснила неймовірну роботу, зібравши по крихтах пазл життя Хасевича. Багато матеріалів публікуються вперше — фотографії, екслібриси авторства митця тощоЦя книга — справжня цінність для всіх українців! Детально роздивитись можна тутБуду читати!

Засновниця DIVOCHE MEDIA, журналістка та блогерка Оксана Павленко створила для нас новий літературний подкаст «Коли ми говоримо про книжки»💚Прослухала перший випуск про жіночій альманах «Перший вінок» (49 текстів 17-ти українських письменниць, видані у Львові в 1887 році, книга була нещодавно перевидана) за участі докторки філологічних наук Алли ШвецьДекілька цікавинок з подкасту:• тексти «Першого вінка» довгий час були недоступними, бо просто не було примірників• до збірки увійшли зокрема й не дуже відомі навіть для свого часу імена. Наприклад Катерина Довбанчук — феномен альманаху, це неписьменна жінка, яка надиктувала свій текст брату, крім того, досі невідомо як вона виглядала • існує сучасний додаток до альманаху — збірка есеїв «Ті що творили "Перший вінок"»• залаштунковим редактором альманаху був Іван Франко, крім того він займався й рекламою видання • повість Олени Пчілки «Товаришки» увійшла в альманах в скороченому вигляді. Нещодавно ця повість була видана повністю • другий альманах так і не зʼявився, бо перший не мав комерційного успіху• існує ще 3 важливі, але поки недоступні феміністичні книги під назвою «Наша доля» Кобринської, в подкасті зазначено, що можливо українці скоро побачать перевидання• наймолодшій авторці «Першого вінку», Лесі Українці, було 15 років, а найстарішій, Ганні Барвінок — 59Ось тут є зручні посилання, щоб прослухати подкаст повністю!

Що треба знати перед початком читання книги «Дорога» Кормака Маккарті• роман опублікований у 2006 році, й донедавна вважався прощальною візитівкою автора, поки не вийшла дилогія «Пасажир» та «Стелла Маріс»• роман здобув низку нагород серед яких була навіть Пулітцерівська премія, хоча Кормак Маккарті заслуговував на неї вже давно. І саме після виходу цієї книги він дав своє перше відео-інтервʼю (Опрі Вінфрі, яка обрала її на читання для свого читацького клубу)• ідея написати історію про батька й сина з'явилася під час поїздки Маккарті зі своїм сином в Ель-Пасо, штат Техас. Одного разу вночі, коли хлопчик спав, Маккарті дивився у вікно свого готелю і думав про те, як виглядатиме місто через 50 чи навіть 100 років. І він уявив пожежі вдалині та цивілізацію в руїнах• події роману розгортаються в постапокаліптичному мертвому світі, зруйнованову внаслідок невідомих причин. Батько з сином йдуть Америкою у пошуках моря — і це єдина їхня ціль у цьому житті. Спроба вижити заради невідомого майбутнього • досить мінімалістична проза: короткі речення, невеличкі розділи і спрощені діалоги. А також вже звичний синтаксис Кормака Маккарті — мінімум розділових знаків і відсутність позначення діалогів — в романі текст автора невідʼємний від розмов героїв• книга вважається однією з найпохмуріших та найреалістичніших серед означеного жанру• книга має гарну екранізацію 2009 року з Вігго Мортенсеном у ролі батька. Старанно переданий текст, однак позбавлений деякої загадковості роману• минулого року вийшла коміксова адаптація роману авторства Ману Ларсене. Неймовірний малюнок і світ Маккарті, який ніби ще більше позбавлений надії. Невдовзі має вийти українською (вже відкрите передзамовлення)Цього місяця читаємо та розбираємо роман у книжковому клубі «Зʼїж книгу».Приєднуйтесь🔥

🔥Друзі, запрошую вас до участі в книжковому клубі «Зʼїж книгу» в червні!Читаємо роман «Дорога» Кормака МаккартіЗа участю перекладача цього тексту — Максима НестелєєваПро що ця книгаПостапокаліпсис. Батько з сином йдуть дорогою з надією, що колись цей зруйнований світ відтворять добрі люди. Проте на їхньому шляху зустрічаються канібали, крадії, зло та смерть.Роман можна сприйняти як просту історію виживання, але під цим мінімалістичним текстом криється насичена алюзіями та біблійністю проза. Маккарті створює текст, що не тільки описує зруйнований світ, але й дозволяє відчути його порожнечу — через спрощену мову, мінімальні діалоги та синтаксис, який порушує звичні правила. Роман у якому форма працює на змістУчасть• читаємо з 3.06 по 26.06• дата обговорення 26 червня о 19:30, google meet• у нас буде зручна тг-група для обговорення книги, спілкування, цікавинок навколо книги та автора (10 унікальних дописів!), а також на зустрічі буде лекційна частина від Максима Нестелєєва • вартість участі:350 грн (тариф «активний читач»: тг чат + стрім засідання / відеозапис засідання) 500 грн (тариф «активний учасник»: тг чат + участь в засіданні / відеозапис засідання)Приєднуйтесь!💚Кількість мість обмежана. Для того щоб продовжити свою підписку на книжковий клуб «Зʼїж книгу» пишіть в особисті @krilistva

Продовження нетлінної епопеї, де автор не просто уповільнює час, а місцями буквально його зупиняє«У пошуках втраченого часу. У затінку дівчат у цвіті»Марсель Пруст5/5У більшості друкованих видань другий том поділяється на дві частини (у Фоліо чомусь їх три). Варто зазначити, що перша частина за своїм змістом є продовженням першого тому, а вся основна історія розгортається у другій. Нижче кілька слів про головні теми кожної частини (іноді об'єктивно, іноді суб'єктивно). ПоїхалиЧастина 1Все починається/продовжується в Парижі. Пам'ятаєте, з якими труднощами в попередньому томі оповідач зумів «знести яйце», а саме написати свій перший текст, прагнучи реалізуватися в письменництві? Так ось, тут це яйце, якщо не розбивається, то точно тріскається (і навіть двічі) разом з усіма очікуваннями юного автора. Що відчує оповідач, коли вперше почує на свою адресу нелестну критику? А що він відчує, коли з'ясується, що його улюблений письменник зовсім не той, за кого себе видає? Ще й кохання до прекрасної Жільберти перетворюється спочатку на ревнощі, а потім…Частина 2Так ось. Цікаво, що в другій частині юний Марсель ніби забуває, що збирався стати письменником (настільки сильно його ніжна натура чутлива до критики?). Разом зі своєю бабусею він вирушає до Бальбека (вигадане місто, прототипом якого є Кабур, місто, куди їздив відпочивати Пруст), і тут починається м'ясо! Але м'ясо в тому сенсі, в якому це можливо у Пруста, а саме сюжет починає повільно і томно, але рухатися. Тут з'являється художник Ельстір зі своїми живописними полотнами, де елементи пейзажу перетікають один в одного, тут з'являється Сен-Лу, з яким у оповідача зав'язується (ніжна) дружба, але найважливіше тут — це компанія дівчат, яка бачиться оповідачеві здалеку практично як єдиний організм; пізніше у однієї з них навіть родимка подорожує обличчям, поки оповідач ще не встиг це обличчя добре запам'ятати. І, звичайно, в одну з них він ніжно закохається — тут-то з героєм і відбудеться ще одне невиправдане очікуванняЩо хотів сказати автор?Те, що він міг би сказати, мабуть, і на 200 сторінках (а не на 600), але це вже був би не Пруст. Власне, якщо сформулювати тему одним реченням, то цей текст саме про невиправдані очікування, про невловимість щастя у невловимому часі, і все ще про пошуки цього часу, а разом з цим і пошуки істинІ ще дві (насправді їх сто) теми, яких торкається Пруст (і літературно вангую, що щось проясниться в наступних томах):1. Пруст по всьому тексту розставив «якорі» з темою антисемітизму. Є і згадка справи Дрейфуса, і персонаж-єврей, і легкий флер неприйняття євреїв, і на останній сторінці є символічний стовп світла, який «вів євреїв у пустелі» (важливо зазначити, що і в самого автора було єврейське коріння)2. Все підозріло почалося в першому томі, і ось у другому теж є легкий флер ЛГБТ, а саме підозріло ніжний лист від чоловіка до чоловіка (це я вас інтригую навмисно), (зазначу, що і сам автор був геєм)Я поступово читаю цю книгу у вас на очах вперше (майже в прямому ефірі). Роман-собор тільки-но починає вибудовуватися, можливо, з прочитанням останнього тому буде більш конструктивний огляд на весь роман, а поки що я побачила лише дві картини цього імпресіоністичного політиптиха, для висновків зарано, але вдруге переконуюсь, що читати Пруста треба, натомість обовʼязково. Далі буде💚#ЗК_відгук 128 (22)

(початок вище⬆️) СубʼєктивноЯк і будь-яку книгу, «Пошуки» можна читати на різних рівнях. Можна перечитати казки «Тисячі й однієї ночі», «Людську комедію» Бальзака, мемуари герцога де Сен-Сімона, мемуари економки Пруста та ще сто книжок і тільки потім читати «Пошуки», а можна нічого не читати, піймати потік і нестись разом з автором через Комбре та Париж, розглядаючи пейзажі, зазираючи у вікна (о, ви будете дуже здивовані, коли зазирнете у вікно до однієї дівчини разом із Марселем — цю сцену видавець навіть вмовляв Пруста прибрати з тексту), дивлячись на змальовані миті то під мікроскопом, то відходячи на пʼять кроків назад ніби споглядаючи пейзажі Моне чи портрети РенуараНа завершення важливо зазначити, що для того, щоб оцінити «роман-собор» (як його називають), збагнути тему двіництва та побачити структуру у тому, що на перший погляд здається хаосом, треба читати весь роман, тобто всі сім томів, адже книгу розділено на томи, здебільшого, для зручності. «Пошуки» – це цілісний роман, в якому ~3000 сторінок, і намагатися повністю оцінити книгу, прочитавши лише першу частину — це те ж саме, що намагатися оцінити гіганський імпрессіоністичний поліптіх дивлячись тільки на 1/7 його частинкуПроте. Читати як мінимум перший том треба, до того ж обовʼязково! Щиро раджу надкусити цю епопею!На цьому все💚#ЗК_відгук 125 (19)

Що цікаво знати перед початком читання книги Філіпа Діка «Людина у високому замку» • роман написаний у 1962 році, й описані в ньому події відбуваються також того ж року• антиутопічний роман в жанрі альтернативної історії. Цікаво, що у 1963 році роман отримав найпрестижнішу нагороду у фантастиці «Гьюго» — попри те, що номінально книга не є фантастикою• роман описує реалії альтернативної Америки 60-х років. Світ розділено між не зовсім примиримими Японією та Третім рейхом, інші культури стираються, а в героїв зароджуються думки, що їхня реальність аж надто вичурна, щоб бути справжньою• для сюжету важливе значення має й інша книга — китайський філософсько-окультний трактат «Книга змін». За допомогою якої, герої використовуючи гексаграми та триграми, намагаються спрогнозувати власну долю й слідують за отриманими передбаченнями• Філіп Дік писав «Людину в високому замку» також використовуючи ворожіння на «Книзі змін» для розвитку сюжету і зізнавався, що це стало одним з найгірших його рішень, бо він постійно себе обмежував • роман має серіальну екранізацію. Однак вони між собою дуже відрізняються, і не лише сюжетними розбіжностями. Якщо Дік порушує більш філософські питання, то в основі серіалу здебільшого революційні настрої та конспірологія• Дік впродовж багатьох років планував написати продовження, і навіть брався за нього, але так його і не дописав. А напрацьовані матеріали він використав для інших своїх книгДо кінця дня можна доєднатись до спільного читання роману в рамках книжкового клубу «Зʼїж книгу»