Зʼїж книгу | Продовження нетлінної епопеї, де автор не просто уповільнює час, а міс...

Продовження нетлінної епопеї, де автор не просто уповільнює час, а місцями буквально його зупиняє«У пошуках втраченого часу. У затінку дівчат у цвіті»Марсель Пруст5/5У більшості друкованих видань другий том поділяється на дві частини (у Фоліо чомусь їх три). Варто зазначити, що перша частина за своїм змістом є продовженням першого тому, а вся основна історія розгортається у другій. Нижче кілька слів про головні теми кожної частини (іноді об'єктивно, іноді суб'єктивно). ПоїхалиЧастина 1Все починається/продовжується в Парижі. Пам'ятаєте, з якими труднощами в попередньому томі оповідач зумів «знести яйце», а саме написати свій перший текст, прагнучи реалізуватися в письменництві? Так ось, тут це яйце, якщо не розбивається, то точно тріскається (і навіть двічі) разом з усіма очікуваннями юного автора. Що відчує оповідач, коли вперше почує на свою адресу нелестну критику? А що він відчує, коли з'ясується, що його улюблений письменник зовсім не той, за кого себе видає? Ще й кохання до прекрасної Жільберти перетворюється спочатку на ревнощі, а потім…Частина 2Так ось. Цікаво, що в другій частині юний Марсель ніби забуває, що збирався стати письменником (настільки сильно його ніжна натура чутлива до критики?). Разом зі своєю бабусею він вирушає до Бальбека (вигадане місто, прототипом якого є Кабур, місто, куди їздив відпочивати Пруст), і тут починається м'ясо! Але м'ясо в тому сенсі, в якому це можливо у Пруста, а саме сюжет починає повільно і томно, але рухатися. Тут з'являється художник Ельстір зі своїми живописними полотнами, де елементи пейзажу перетікають один в одного, тут з'являється Сен-Лу, з яким у оповідача зав'язується (ніжна) дружба, але найважливіше тут — це компанія дівчат, яка бачиться оповідачеві здалеку практично як єдиний організм; пізніше у однієї з них навіть родимка подорожує обличчям, поки оповідач ще не встиг це обличчя добре запам'ятати. І, звичайно, в одну з них він ніжно закохається — тут-то з героєм і відбудеться ще одне невиправдане очікуванняЩо хотів сказати автор?Те, що він міг би сказати, мабуть, і на 200 сторінках (а не на 600), але це вже був би не Пруст. Власне, якщо сформулювати тему одним реченням, то цей текст саме про невиправдані очікування, про невловимість щастя у невловимому часі, і все ще про пошуки цього часу, а разом з цим і пошуки істинІ ще дві (насправді їх сто) теми, яких торкається Пруст (і літературно вангую, що щось проясниться в наступних томах):1. Пруст по всьому тексту розставив «якорі» з темою антисемітизму. Є і згадка справи Дрейфуса, і персонаж-єврей, і легкий флер неприйняття євреїв, і на останній сторінці є символічний стовп світла, який «вів євреїв у пустелі» (важливо зазначити, що і в самого автора було єврейське коріння)2. Все підозріло почалося в першому томі, і ось у другому теж є легкий флер ЛГБТ, а саме підозріло ніжний лист від чоловіка до чоловіка (це я вас інтригую навмисно), (зазначу, що і сам автор був геєм)Я поступово читаю цю книгу у вас на очах вперше (майже в прямому ефірі). Роман-собор тільки-но починає вибудовуватися, можливо, з прочитанням останнього тому буде більш конструктивний огляд на весь роман, а поки що я побачила лише дві картини цього імпресіоністичного політиптиха, для висновків зарано, але вдруге переконуюсь, що читати Пруста треба, натомість обовʼязково. Далі буде💚#ЗК_відгук 128 (22)