Зʼїж книгу

Принесла нам одну трошки порнографічну цікавинку про «Бойню номер пʼять» з чатику книжкового клуба!Текст Макса Нестелєєва:у Воннеґута було специфічне ставлення до історії, тому його романи - це не історична література, а "історіографічна металітература" (а це, за Ліндою Ґатчен, визначальний постмодерний жанр)поясню на одному прикладі. порнографічному😈Мене іноді так і хотілося запитати у Мелані, чи не пробувала вона дати шетландському поні. Генрі Міллер "Sexus" (1949) Проте це виявилася порнографічна листівка. Там були зображені дві дебелі, самовдоволено всміхнені голі шльондри, одна з яких намагалася вступити у неможливі статеві зносини зі сповненим гідності, благопристойним, неусміхненим шетландським поні. "Божої вам ласки, містере Роузвотере" (1965)Жінка та поні стояли на тлі помпезної завіси, яка по краях була прикрашена китицями. А обабіч височіли дорійські колони. Під однією з колон стояв кадуб із пальмою [це] була репродукцією першої порнографічної фотографії в історії. "Бойня номер п'ять" (1969)В романі зазначено, що фото "зробив" помічник Даґера Андре Ле Февр. Втім, у Даґера ніколи не було такого помічника 🤷‍♂️

Прочитане в лютому! Дуже коротко1. Графічний роман за книгою «Бойня номер п’ять» Курта Воннеґута, текст Раяна Норта, ілюстрації Альберта Монтейнса, 8/10Абсолютно вдала та доволі близька до тексту адаптація! Тут навіть збережені оригінальні ілюстрації Курта.Це історія про Біллі Пілгрима, який пережив німецький полон і бомбардування Дрездена та зрештою «випав із часу», ніби подорожуючи різними періодами свого життя.Як і з будь-якою адаптацією, для повноти вражень усе ж радила б спочатку прочитати книгу2. «Космополіс» Дон Делілло, 8/10Дещо химерний постмодерністський роман про небезпеку технологій, гроші, ілюзію контролю над власним життям і загалом картину світу на рубежі тисячоліть.Молодий геній і мільярдер Ерік вирішує підстригтися. Він сідає у свій лімузин і вирушає «артеріями міста», з цього починається одіссея, яка буквально змінить його життя.Важливо зазначити: якщо раніше не читали тексти автора, краще почати знайомство з іншого роману — «Художниця тіла». Дід доволі специфічний, але люблю його 3. «Останній день засудженого» Віктор Гюґо, 7/10Збірка оповідань та маніфест гуманізму великого французького класика.Оповідання «Останній день засудженого» фокусується на почуттях чоловіка, засудженого на смерть, і порушує питання смертної кари. А «Клод Ґе» — коротка історія про маленьку людину, змушену красти, бо, залишаючись чесною, вона не може фінансово забезпечити себе та свою сім’ю (питання й досі актуальне). До речі, саме з «Клода Ґе» зрештою виріс визначний текст автора «Знедолені»4. «Плоть» Девід Солой, 8/10Текст, що отримав Букерівську премію 2025 року.Екстремально мінімалістична (я б навіть сказала примітивістська) історія про те, як травма визначає життєвий курс.Це роман про життя Іштвана, який у 15 років (без спойлерів) опинився в обставинах, у яких не мають опинятися діти. Після цього і так замкнений хлопець просто пливе за течією.Цікаво, що деякі важливі фрагменти життя героя тут пропущені, і це дає можливість читачеві стати певною мірою співавтором роману.Хороша книга, рекомендасьйон5. «Сто років самотності» Ґабріель Ґарсія Маркес, 7/10Книга, про яку всі кажуть, що це база й фундамент магічного реалізму.Роман розповідає про кілька поколінь родини Буендіа та приреченість їхнього роду. Історія буквально перегукується з Книгою Буття, проте події тут відбуваються у вигаданому містечку Макондо. А ще тут є дощ із квітів, циган що воскресає, і навіть страх народити дитину з хвостиком поросятиНезабаром у рілсі обиратиму найкращу книгу місяця, а поки хай книжечки трохи настояться💚#зк_списки

Як травма визначає курс «Плоть»Девід Солой15-річний Іштван разом зі своєю мамою щойно переїхали до нового міста. Він доволі замкнений у собі й майже ні з ким не спілкується. Спільну самотність вирішує скрасити його сусідка, яка значно старша за хлопця. З цього моменту ніби вмикається тумблер і небагатослівний герой починає плисти за течією, а його травма визначає курсМабуть, ви неодноразово бували в таких барах чи інших закладах, де біля дверей стоїть молодий, здоровий, сильний, охайно вдягнений охоронець. Можливо, у когось із них ви помічали задумливий або, навпаки, відсутній погляд.Головний герой прийшов у цю професію практично з корабля на бал — із зовсім невеличким перепочинком в материнському домі. Кораблем Іштвана була служба в Іраку, і його стомлений погляд усе ж був відсутнім, а не задумливимГерой Солоя являє собою доволі стереотипний маскулінний образ, і у своєму тексті він відверто, у межах елегантної форми, створює портрет життя такої людиниНа секунду повернімося до елегантності форми.У книзі рівно 10 розділів, і кожен розділ описує період життя героя. Однак між розділами проходить час (іноді це роки!), який читачеві вже доводиться заповнювати самому, стаючи в певному сенсі співавтором книги. Наприклад, читачеві не дають жодної інформації про життя Іштвана в колонії для неповнолітніх чи про службу в ІракуСтиль написання роману я б назвала екстремальним мінімалізмом. У цій історії практично не буде жодних описів (знову ж таки надія тільки на бурхливу фантазію читача), а репліки в діалогах іноді складаються лише з одного слова. Цей прийом ніби ще раз натякає на образ героя — такого замкненого, емоційно закритого, побитого травмами пасивного досягатора. Цікаво, що коли течія життя таки виносить Іштвана вгору соціальних сходин, його погляд досі залишається відсутнім [до речі, у самому тексті абсолютно нічого немає про його погляд, однак образ вимальовується саме таким]Життя кидає Іштвана в різні ситуації, деякі з них відверто трагічні (без спойлерів). Ці фрагменти тексту могли б бути гачками для маніпуляції читачем, однак Солой талановито витримує градус у романі до самого фіналу, і кожен новий мазок у портреті героя вже ніби наперед визначений монохромним підмальовком на полотніБудь-який портрет потребує дистанції. У випадку з книгою можна лише скористатися дистанцією часовою. Суб’єктивно. Я прочитала цю книгу кілька тижнів тому, а портрет героя досі лишається таким же чітким, хоч і з відсутнім поглядомТак про що книга.Окрім розкриття шарів портрета маскулінного героя, у книзі порушується безліч тем: і сексуальне насильство, і птср, і еміграція, і питання соціального статусу, і тілесний досвід як спосіб пізнання світу («Плоть»)Не знаю, чи звучатиме цей мінімалізм так само симпатично в перекладі, однак оригінал рекомендую до прочитання, 8/10!#зк_відгук 172 (8)

Що цікаво знати перед початком читання книги «Бойня номер пʼять» Курта Воннеґута🔥• роман було опубліковано у 1969 році. Повна назва «Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей», а ще повніша назва: «Бойня номер п’ять, або Хрестовий похід дітей: Обов’язковий танець зі смертю» • головний герой — Біллі Піліґрім — ніби мандрує в часі. То він на війні, то на планеті Тральфамадор, то проводить лекцію перед аудиторією. Вся історія крутиться навколо Другої світової війни та бомбардування Дрездена• Воннеґут і сам пережив бомбардування Дрездена під час Другої світової війни, роман частково заснований на його власному досвіді військовополоненого• у 1995 році Воннеґут сказав, що прототипом Біллі Пілґріма був Едвард «Джо» Кроун, худорлявий солдат, який загинув у Дрездені• оповідь тут буде нелінійною. Головний герой наче «випадає з часу» («unstuck in time») і проживає своє життя фрагментами — від дитинства до старості, від війни до викрадення інопланетянами • так, тут будуть інопланетяни з планети Тральфамадор🙂• а ще в романі будуть зустрічатися герої з інших текстів Воннеґута, зокрема там буде Кілгор Траут, Еліот Роузвотер, Говард В. Кемпбелл-молодший та Бертрам Коупленд Рамфорд• у тексті постійно повторюється «Отаке» («So it goes») щоразу після згадки про смерть. Слово/фраза звучить в романі 106 разів• попри гумор і навіть абсурдність окремих сцен, тут досить драматичний сюжет. Автор абсолютно майстерно поєднує чорну сатиру з глибоким відчуттям безсилля перед війною • роман свого часу викликав чимало суперечок і навіть заборон у школах США через антивоєнну позицію, лексику та відвертість• цікаво, що роман і досі періодично продовжують забороняти школярам, наприклад в 2024 його заборонили в деяких округах Теннессі та Техасу Завтра починаємо читати мій улюблений роман в книжковому клубі «Зʼїж книгу», ще можна доєднатися!💚#зк_букклаб

Друзі, запрошую провести продуктивний березень з книжковим клубом «Зʼїж книгу»🔥 В програмі:1. Читаємо «Бойню номер пʼять» Курта Воннеґута2. Слухаємо лекцію літературознавця Макса Нестелєєва про «Бойню..» та Воннеґута, розбираємось з сенсами!3. Дивимось та обговорюємо фільм незрівнянного Стенлі Кубріка «Доктор Стрейнджлав» разом з Алісою Ширвжиток4. Слухаємо лекцію Макса Нестелєєва про Лесю Українку (550 350 грн для учасників клубу) Про що книга:Події твору розгортаються на тлі сумнозвісного бомбардування Дрездена під час Другої світової війни. Одіссея головного героя — Біллі Пілґрима — крізь час відображає безумну міфічну подорож нашого зруйнованого життя, коли ми намагаємося відшукати сенс у тому, чого боїмося найбільше. Чи зможе автор навчити нас ігнорувати жахливі часи й зосереджуватися на гарних?Буде нелінійна оповідь, інопланетяни, Друга світова, Тральфамадор і нескінченне «so it goes».Бойня — моя найулюбленіша книга, яка з іронією говорить про найсумніші події, які тільки можна уявити!Участь• читаємо з 5.03 по 26.03• лекція та обговорення: 26.03 о 19:30, Google meet• буде тг-група для обговорення книги, цікавинок від літературознавця та просто спілкування• вартість участі:400 грн (тариф «активний читач»: тг-група + стрім засідання) 550 грн (тариф «активний учасник»: тг-група + участь в засіданні)• буде відеозапис лекції та обговорення Приєднуйтесь!💚Кількість місць обмежена. Для реєстрації пишіть @krilistva та отримайте посилання на нашу нову групу!#зк_букклаб

Чому ці книги🔥1. «Сага про Єсту Берлінґа» Сельма ЛаґерлефСкандинавський магічний реалізм від лауреатки Нобелівської премії та активної борчині за права жінок. Історія про колишнього священника, жебрака, схильного до авантюр2. «До безпечних берегів» Воллес СтеґнерЦе і є новинка видавництва. Історія про дві сім’ї, їхні труднощі, радощі та життєві гойдалки від лауреата Пулітцерівської премії3. «Привіт, печале» Франсуаза СаґанКнига, яку я читала в 16 років і тепер хочу подивитися на неї дорослими очима, тому вже почала перечитувати.Це дебютний роман 18-річної авторки, що колись вразив своєю провокативністю всю Францію, а згодом і світ. Головна героїня — 17-річна Сесіль, яка в променях сонця та безтурботного життя здобуває перший досвід дорослішання4. «„Планета людей“ та інші твори» Антуан де Сент-ЕкзюперіЧомусь так вийшло, що в цього автора я читала лише його найпопулярнішу книгу — і це треба виправляти. Тим паче, знаєте що? Я нещодавно зрозуміла, що обожнюю французьку літературу (окрім Сартра, вибачте). Тут якраз зібрані знакові тексти: «Планета людей», «Нічний політ», «Лист до заручника»

10 рандомних цікавих фактів з нашої останньої лекції «Як кохали(ся) класики» Макса Нестелєєва1. Про Цезаря говорили, що він чоловік для всіх жінок і жінка для всіх чоловіків (у сексуальному плані). Але для греків це тоді був не гріх2. У греків було багато різних слів для позначення любові, наприклад: ерос (тілесний потяг), філія (прихильність), манія (нав’язлива форма любові)3. Історія про пошуки своєї половинки прийшла з Давньої Греції з міфу про розділення Зевсом андрогіна (істоти, що поєднувала в собі двох людей)4. У Данте була дружина Джемма та троє дітей, але більше він кохав брата Джемми. А Беатріче він бачив усього два рази в житті5. Дені де Ружмон у своїй книзі «Любов і західна культура» доводить, що «Тристан та Ізольда» — це центральний міф про любов у світовій літературі, де транслюється думка, що справжнє кохання — це нещасливе кохання; це кохання, у якому доводиться утримуватися. У цій історії формується ідея, що одним з антонімів кохання є шлюб6. Уся світова література ставить під сумнів можливість щасливого кохання7. З однієї з арій опери про Дона Жуана можна дізнатися, що в нього було 1000 і 3 жінки8. Казанова був реальною людиною. У нього було 116 коханок. І його життя було цікавішим, ніж у Джеймса Бонда9. У Стендаля є цікава теорія: закохана людина наділяє того, в кого вона закохана, невластивими йому рисами. Стендаль називає це кристалізацією кохання10. І на завершення прикріпляю відео, де Макс говорить про Пруста та любов Свана#зк_лекторій

Людина розумна самотня,або наочний посібник із роботи родових програм«Сто років самотності»Ґабріель Ґарсія МаркесХосе Аркадіо одружується зі своєю кузиною Урсулою — так починається рід Буендіа. Молодята довго не вступають у подружні стосунки, бо бояться, що в них може народитися дитина зі свинячим хвостиком. Однак усі діти з’являються на світ фізично здоровими, але приреченими на самотність. Книга описує сім поколінь родини: їхні пристрасті, кохання й долі на тлі миру, воєн, а інколи й дощу з жовтих квітівМісце дії — вигадане містечко Макондо, прототипом якого є рідне місто Маркеса — Аракатака в Колумбії. Там автор провів дитинство з дідусем і бабусею, які іноді розповідали вигадані історії так реалістично, що це, ймовірно, й вплинуло на міфічно-магічно-реалістичний голос майбутнього письменникаЗагалом у романі зашифровано й інші реальні факти: громадянські війни, колоніалізм сусідів або ж безжальний розстріл владою робітників, що увійшов в історію як «бананова різанина»Крім того, у тексті фактично з’являється і сам автор, імовірно (тут буде трохи фантазії), у двох місцях: на початку роману є циган, майже міфічна фігура, який буквально записує всю історію роду Буендіа, наче створюючи книгу, яку ми й читаємо, а наприкінці з’являється персонаж з ім’ям автораАле повернімося до тексту.Ймовірно, краса світу Макондо, а разом із тим і мова, яка його описує, — це перше, за що можна полюбити цей роман. Деякі мертві тут здатні повертатися до життя, дощ може лити майже п’ять років, мурахи можуть бути небезпечними для немовлят, а в місті трапляються епідемії безсоння та амнезії. Багато магічних і немагічних проявів у тексті зовсім не випадкові — розгляньмо кілька з них:• повторюваність імен.У багатьох Буендіа подібні або однакові імена. Уже десь у середині роману легко заплутатися серед численних Хосе Аркадіо, Ауреліано та Ремедіос. Однак це навмисний прийом автора, який лише підсилює ідею, що кожен Буендіа приречений• свинячий хвостик та біблійні натяки.Герої, вчиняючи інцест, тобто гріх, бояться, що їхня дитина народиться зі свинячим хвостиком — тобто покарання за порушення табу. Роман насичений біблійними алюзіями. Критики пишуть, що заснування Макондо — своєрідна версія Книги Буття, а майже п’ятирічний дощ — варіація на тему потопу тощо. Водночас цікаво, що в самому Макондо ніби відсутній Бог: засновник роду навіть символічно намагається його сфотографувати, але не знаходить на знімках• сон про дзеркальне місто.На початку засновник роду бачить сон про дзеркальне місто. Це натяк на дзеркальність не лише героїв, а й подій, які їм судилося пережитиПро що ж текст?Про родові коди, про проживання вже написаного сценарію, про гріховність, циклічність, політичну нестабільність, про життя міста — від заснування до руйнуванняДуже суб’єктивно.Не визнати велич цього тексту — майже злочин. Я визнаю: текст сильний, красивий, вагомий, значущий, масштабний. Якщо хочете, навіть геніальний. Водночас особисто в мене з ним не виникло абсолютної синергії, знаєте, як почуватися трохи чужою на чиїйсь вечірці. У будь-якому разі, читати треба, натомість обовʼязково! 8/10#зк_відгук

Прочитане в січні дуже коротко (ніколи не пізно) 1. «Полюбовниця Вітґенштайна» Девід Марксон, 8/10Це постмодерністський роман, форму якого побудовано на «Логіко-філософському трактаті» Людвіґа Вітґенштайна.Головна героїня — остання жива істота на Землі, але не факт, що вона надійна оповідачка. Вона пише щоденник і дістає з голови всі свої спогади про культуру, мистецтво, а ще про своє особисте життя. Попри те, що ця книга дещо мудрьона, вона класно працює і просто на рівні почуттів, адже для того, щоб відчути самотність героїні, зовсім не обов’язково бути великим поціновувачем Рогіра ван дер Вейдена чи Брамса, про яких у тексті доволі багато.Прекрасна книга, часто повертаюся до неї думками! 2. «Грона гніву» Джон Стейнбек, 9/10Однозначно великий американський роман. Про простих людей у складному світі.Америка, Велика депресія. Роботи ні в кого немає, тож сімейство Джоудів змушене покинути рідну Оклахому та вирушити до Каліфорнії, де начебто є хоч якась надія на життя. Але з кожною милею, проходячи через неабиякі труднощі, герої усвідомлюють, що їхні очікування на майбутнє — наївні.Як писав автор, у тексті можуть бути різні рівні розуміння — від сімейної історії до філософських і релігійних підтекстів 3. «Американський психопат» Берт Істон Елліс, 7/10Книга, про яку багато хто думає, що вона про насильство заради насильства. Але з цим можна сперечатися.Головний герой — заможний япі. І так, він маніяк, який має креативно-жорстокий підхід до взаємодії зі своїми жертвами. Проте, по-перше, не факт, що герой є надійним оповідачем, а по-друге, всі ці злочини — це радше метафори на різні теми: від протистояння соціальних верств до питання надмірного споживання 4. «Всьо ясно» Джонатан Сафран Фоєр, 7,5/10Про що міг бути дебютний роман автора, як не про самого себе?Головний герой тут — американець єврейського походження, Джонатан Сафран Фоєр, який вирушає в Україну на пошуки свого коріння. На шляху до цілі на нього та його супутників чекає чимало пригод і відкриттів. Зокрема, він і читач дізнаються, як колоритне єврейське містечко Трахімброд перетворилося на поле.Суб’єктивно, автор трошки перемудрив із формою (забагааато там прийомів), а ще, відверто, думати зараз про цю книгу набагато приємніше, ніж її читати. Енівей — річ непогана#зк_списки

Щоб не плакати — ми сміялися. Або як говорити про Голокост і не зійти з розуму«Всьо ясно»Джонатан Сафран ФоєрДжонатан — молодий американець єврейського походження. Він вирушає до України, щоб знайти жінку, яка під час Другої світової війни врятувала його діда від нацистів. Його провідники — дивакуватий перекладач Алекс, його «сліпий» дід і хтивий пес. У пошуках правди герої переживають різні пригоди, і зрештою кожному щось стає ясноЗа невипадковим збігом повне ім’я головного героя — Джонатан Сафран Фоєр, і він, як і автор роману, пише книгу про пошуки власного коріння. І на цьому перелік химерностей книги лише починається. У романі існує три реальності: 1. Текст роману, що пише головний герой про свої пригоди. 2. Історія єврейського містечка Трахимброд, починаючи з XVIII століття (тут майже секс-синагога-рок-н-рол). 3. Листи, які Алекс пише Джонатанові, коментуючи й доповнюючи його роман.У фіналі три сюжетні лінії зливаються воєдино, і текст напрочуд гармонійно набуває об’ємуЗвісно, в основі твору абсолютно неприкрито лежать автобіографічні факти автора. Але про що ще міг бути дебютний роман письменника, як не про самого себе?Повернімося до тексту.Поки читач насолоджується душероздираючими, магічно-реалістичними пристрастями мешканців Трахимброда XVIII століття, Алекс, Джонатан, дід та пес вирушають на пошуки цього єврейського містечка й символічно знаходять на його місці пустир. Автор, хоча й плавно, але безжально, розпочавши історію комедійно, завершує її абсолютно трагічноЦікаво, що в реальному Трахимброді у 1941 році було створене нацистське гетто. Усі євреї там були жорстоко вбиті німцями за сприяння української поліції. Цей факт, до речі, також висвітлено в романіОкрім порожнього поля, у книзі багато красивих, іноді смішних символічних моментів. Наприклад:• «сліпий» дід, звісно ж, не сліпий фізично — його осліплює небажання дивитися в очі власним скелетам у шафі;• пра…прабабуся Джонатана ледь не потонула в озері немовлям. Сцена її порятунку з води — як символ народження роду;• тут є 613 печалей героїні — як альтернатива 613 заповідям Тори;• назва роману також звісно має подвійне значенняПро що цей роман?Про пам’ять. Про Голокост. Про пошук коріння як пошук себеСуб’єктивно.З очевидних мінусів — автор усе ж таки перемудрив. Ломана мова (Алекс кумедно розмовляє англійською) змушує постійно спотикатися, а ігри з формою подекуди відчуваються як передозування, від якого хочеться відпочити.З плюсів. Комедія — це, мабуть, ідеальний жанр, щоб говорити про найстрашніші трагедії людства (звісно, через часову дистанцію). І треба мати великий талант, щоб утримувати тонкі грані складних тем. Фоєр однозначно впоравсяІ знаєте, що ще цікаво з цією книгою? Прямо зараз, коли я думаю про неї, вона подобається мені значно більше, ніж під час читання. Тож, я радше рекомендую її до читання, але будьте готові до випробувань, 7,5/10#зк_відгук