❓️«Усі хвороби від нервів» - так чи ні?🧐Розберемося разом:Нервова система (НС) і внутрішні органи нерозривно пов’язані. НС може або підтримувати здоров’я, або запускати хворобливі процеси.Вегетативна нервова система (ВНС) — симпатична та парасимпатична гілки — безпосередньо впливає на роботу - серця🫀, шлунку, кишечника, печінки, судин, дихальної системи 🫁тощо. ❗️Тривалий стрес 🫨 - порушує баланс між симпатичною і парасимпатичною НС, гормонами й імунітетом. І організм починає хворіти.Є цілий напрям — психосоматика, яка на науковому рівні вивчає, як психологічні стани впливають на тілесні прояви. ✅️Наведу приклад психосоматичних симптомів:▶️Тривога - тахікардія, пітливість, задишка.▶️Хронічний стрес - проблеми з травленням.▶️Пригнічена злість - головні болі, гіпертонія.🧠Те, що ми відчуваємо однозначно впливає на НС, а вона в свою чергу впливає, на внутрішні органи і системи і може запускати хворобливі процеси.❗️Проте, не всі хвороби тільки від нервів. Є ще генетика, інфекції, спосіб життя.
Відповідь:Це може говорити про різні моменти:1) Ви - інтроверт. Інтроверти часто полюбляють бути на самоті, проводити час із собою, не люблять шумних компаній і місця, де є багато людей. Це характеристика темпераменту і це норм.2) в дитинстві Вам часто говорили: "Не висовуйся","Будь скромним","Думай про інших". Або такими переконаннями жило оточення, в якому Ви виросли. Тоді здається, що обирати себе - тобто обирати те, що подобається мені, не жертвувати своїми потребами у всіх випадках - це егоїзм. І Ви постійно маєте в першу чергу дбати про інших, не купляти щось для себе, не думати про свої почуття, але думати про почуття інших.3) нам хочеться заховатися, коли ми втомлені чи хворіємо. Є моменти, коли просто хочеться побути в собі і нікого не бачити, ні з ким не говорити, щоб розібратися в собі, вирішити якусь проблему чи прийняти рішення. Якщо це нечасто і недовго, то це нормально.4) це може свідчити про депресивний стан, коли хочеться, щоб тебе не бачили і не помічали. Коли нас вчать в дитинстві "не показувати себе", "не говорити зайвого", "думати перш за все про інших", і ми обираємо себе, то відчуваємо почуття провини. Нам здається, що ми зробили щось не так, щось заборонене і від сорому хочеться сховатися. Відчувається страх перед проявом себе. Чому? Бо нам може здаватися, що ми самі по собі не маємо в собі нічого такого, що б привертало увагу людей або ми на неї не заслужили. Тому навіть якщо нас помічають, то нам від цього некомфортно і хочеться бути непомітним. Або в нас виникають питання: "А чи мене приймуть? Чи я сподобаюсь?", бо раніше мене не приймали, або "Що скажуть люди/мої рідні?"Загалом обирати себе - це не егоїзм. Це важлива частина турботи про себе для збереження або збільшення своїх ресурсів, складова нормального розвитку особистості, яка має свої власні смаки, інтереси, переконання. Правда, для християнина дуже важливо мати баланс між турботою про себе і про інших.#питаннявідповіді
НЕ ПОЧИНАЙ З ТРЕТЬОЇ ФРАЗИ Раз по раз я кажу своїй дочці: "Не починай з третьої фрази!"Бо сідає за стіл і негайно з відчаєм і образою в голосі: - Чому мені не дали хліба ??? - Це третя фраза, люба. Першою повинна бути: "Дайте мені, будь ласка, хліба" (80% проблем вона вирішує на місці).Друга: "Пробачте, я говорила, що мені потрібен хліб. Можливо, ви не розчули?" (Ймовірність отримання хліба зростає до 95%).І ось тільки якщо вже після цього його не дали, можна вигукувати ту саму, третю фразу: "Чому мені не дали хліба?" Але швидше за все вона не знадобиться.Коли тебе починає розбирати страшенне обурення, невдоволення і образа щодо чиєїсь поведінки, запитай себе насамперед: говорила ти цій людині, що ти чогось хочеш, а цього чогось немає? Чи є у неї взагалі будь-які підозри з приводу того, чим саме ти незадоволена? Як це не прикро звучить, люди роблять багато речей не тому, що вони активно бажають нам поганого, а тому, що вони зайняті собою і не збираються перейматися нами, нашими тонкими струнами і дуже нервовими закінченнями. Але вони здатні багато чого зробити для нас, якщо ми (використовуючи даний нам дар говорити прямо) дамо їм про це знати!Автор - Аліка КалайдаПереклад - Психологічна студія Сенс
Питання:"Звернула увагу, що в мене є захисна реакція - посміхатися, навіть коли болить. Про біль кажу з посмішкою. Як позбутися від цього?"Відповідь:Це дійсно захисна реакція, яка допомагає легше переносити труднощі. Вона може виникнути різними способами.Можливо вам говорили в дитинстві, що плакати не можна, або ви бачили, як ваші батьки реагували з посмішкою на труднощі, або вам не хотілося засмучувати рідних і життя вимагало постійно бути сильною.Посмішка ніби прикриває внутрішні переживання, допомагає залишатися «в безпеці», не показувати слабкість, сміх допомогає краще справлятися із стресом, тримати контроль у складних ситуаціях.Тому позбуватися цього необов'язково. Проте якщо вам заважає така реакція, можна зробити наступне:1️⃣ УсвідомленняТе, що ви вже помітили цей патерн — великий крок уперед. Спробуйте відстежувати, у які моменти з’являється посмішка? Чи це ситуації, коли є хтось поруч, чи навіть наодинці з собою?2️⃣Дозволити собі іншу реакціюПосидіти з відчуттям болю без маски. Наприклад, якщо вам сумно — дати простір для сліз. Це не слабкість, а спосіб проживати емоцію.Можливо, ви ніколи не дозволяли собі плакати. Тоді слід дозволити емоціям вилитись через сльози, розуміючи, що плач - це повністю нормальна реакція.3️⃣ Дихальні вправиЩоб могти плакати, спробуйте дихальні вправи для розслаблення необхідних м'язів: вдих — на 4, видих — на 6, одночасно розм’якшуючи щелепи, губи, щоки.4️⃣ Безпечне середовищеЯкщо поруч є люди, яким ви довіряєте, спробуйте говорити про свій біль без усмішки. Це може бути маленький крок: «Мені важко, і я намагаюсь сказати це прямо». Якщо зможете, буде добре поплакати разом з кимось чи біля когось, хто не осудить,зрозуміє та підтримає.5️⃣ Психологічна підтримкаЯкщо відчуття дуже глибокі, а посмішка вже стала майже «бронею», робота з психологом може допомогти м’яко навчитися виражати емоції по-справжньому.Важливо: посмішка — це не погано. Вона виникла для того, щоб вам допомогти. Ви маєте вибір: залишати її як захист або вчитися говорити про біль відкрито#питаннявідповіді
Питання:"Допоможіть розібратися. Останнім часом в мене бажання сховатися і одночасно в середині енергія бігти чи діяти, хоча щось робити взагалі не хочеться. Раніше такого не було. "Відповідь:Це може бути проявом тривожності або емоційного виснаження. Проте важко точно сказати, бо потрібно дослідити ще багато інших факторів і мати більше інформації.Що можна зробити самостійно зараз:📝 Вести щоденник відчуттів — коли це виникає (ранок, вечір, після роботи, після новин тощо). Це допоможе зрозуміти тригери.🔹Техніки заземлення: глибоке дихання, рух (коротка прогулянка), фокус на 5 речах, які бачите/чуєте/відчуваєте. Це знижує «надлишкову енергію».🔹 Поділитися з близькою людиною тим, що відчуваєте. Важливо не залишатися з цим сам на сам.Якщо такий стан буде тривати більше кількох тижнів, відчуття будуть посилюватися і заважаюти на роботі, в навчанні чи спілкуванні,якщо з’являються порушення сну, апетиту або сильне відчуття безнадії, варто звернутися до психолога/психотерапевта.#питаннявідповіді
Питання:"Яким чином або скільки відсотків лікується СПК (синдром подразненого кишківника,) саме психологом?"Відповідь:Як відомо, синдром подразненого кишківника виникає через поєднання кількох факторів, серед яких стрес стоїть разом з особливостями моторики кишечника, підвищеною чутливістю кишкової стінки, особливостей харчування та способу життя.Наукові дані свідчать, що психологічний компонент у СПК справді значимий. Близько 40–60% пацієнтів мають супутні стани — тривожність, депресію, соматоформні розлади, посттравматичний стрес.Це не дивно, адже нервова система напряму пов'язана з нашим шлунком та кишечником, тому при тривалому стресі часто виникають проблеми з ШКТ.Робота із психологом/психотерапевтом показує ефективність приблизно у 30–50% випадків — тобто суттєво зменшує інтенсивність болю, здуття, порушення випорожнень.Проте для кращого результату має бути комбінований підхід, який передбачає ще й звернення до гастроентеролога.❗Як саме може допомогти психолог:🔹навчитися знижувати рівень стресу, що безпосередньо впливає на симптоми;🔹навчитися по-іншому реагувати на больові відчуття й тривогу;🔹допомагає змінити «замкнене коло»: стрес → загострення СПК → ще більший стрес.При цьому для роботи найкраще підходять техніки когнітивно-поведінкової терапії, техніки релаксації.#питаннявідповіді
Питання:"Що робити, якщо важко взаємодіяти з соціумом?"Відповідь:Таке буває, коли є страх бути осудженим чи виглядати «неправильно», людина може бути інтровертом (природна потреба у більшій кількості часу наодинці), а також коли був негативний досвід у минулому (критика, знецінення, глузування, булінг, конфлікти, самотність у сім'ї і нестача уваги від батьків), у сім'ї, в школі т.д. 🤔Що робити?🔹 Починайте з маленьких кроківНе потрібно одразу «кидати себе» у великі компанії. Почніть із коротких і безпечних контактів: сказати «доброго дня» сусіду, написати повідомлення другу, відвідати невелику зустріч.🔹Дозволяйте собі обмежувати час у спілкуванні. Наприклад: «я залишусь на людях годину» або «відповім на три повідомлення, а решту завтра».🔹 Будьте добрими, співчутливими і терплячими до себе❗Важливо: не змушувати себе насильно, а рухатися у власному темпі. Соціум — це не «екзамен», а поле для поступового тренування.Хоча тиск суспільства сильний ("ти не такий, якщо ти не зі всіма, а сам"), варто вчитися не зважати на нього.Якщо наведені кроки не допомагають і проблема зберігається довго і заважає жити, варто звернутися до психолога, оскільки тоді проблема значно глибша. Фахівець допоможе дослідити джерела труднощів (тривога, самооцінка, дитячі травми), розібратися з причиною і допомогти виробити нові навички спілкування. Оскільки, багато труднощів закладається в дитинстві, часто потрібна допомога спеціаліста, бо ці труднощі глибокі, їх може бути багато і самому буває нелегко їх визначити та подолати#питаннявідповіді
Гнів: як бути християнам?З точки зору психології гнів - це одна із базових емоцій людини (поряд із сумом, страхом і радістю).Кожна емоція виникає в нас не просто так, вона певну функцію. Гнів, або краще сказати роздратування, легка злість, вказує на те, що щось не так: хтось або щось порушило наші кордони, якась наша потреба не задоволена, щось нам не подобається і і.п.Наприклад, мені не подобається, коли моя подруга запізнюється або касир нагрубив мені у супермаркеті.Гнів може бути прямою реакцією на несправедливість і вказувати на те, що нам треба щось зробити, щоб змінити ситуацію чи допомогти.Тому коли ми дратуємось, варто запитати себе: "Що не так? Чому я дратуюся?"І далі по можливості вирішити проблему.І тут 2 шляхи: або я роблю щось, щоб вирішити її (наприклад, якщо мій сусід по кімнаті взяв без дозволу мою річ, я можу спокійно сказати: "Вибач, мені не подобається, коли без дозволу беруть мої речі. Прошу тебе більше так не робити. Дякую"), або прийняти факт, що ми не можемо з цим нічого зробити і переключитися на щось інше. Тобто гнів не є шкідливим, якщо він не є сильним, інтенсивним і тривалим. І якщо ми вирішуємо проблему і емоція проходить (і не натворили нічого нерозумного)Інша ситуація виходить, коли ми нічого з цим гнівом не робимо. Тоді ми плекаємо в серці образу, гнів може переходити в лють, ненависть. А ці емоції, як і тривалий гнів сам по собі, може вбити як нас самих, так і заподіяти шкоду іншим. Накопичений гнів, ненависть, з'їдають наше тіло зсередини, знижуючи імунітет і призводячи до хвороб. Ми можемо у гніві на когось зірватися, сказати щось погане або повестися агресивно. Плюс це може погано позначитися на стосунках з іншими. Отут вже можна говорити про гріх. Якщо ми піддаємося гніву, ми не можемо його контролювати.А ще є таке, коли ми просто терпимо, коли нас ображають, і придушуємо свій гнів. Або тому, що не хочемо портити стосунки, чи ми вважаємо, що злитися - це погано. Адже багатьох з дитинства вчили, що злитися не можна. І коли ми довго терпимо, ми або колись зірвемося у гніві, або це загрожує нам психоматичними симптомами (болями в тілі без медичних показань, які можуть потім призвести до хвороби).Що говорить про гнів Біблія? Ісус гнівався у відповідь на несправедливість (Матв. 21:12,13)Частково невдоволення виражається тим, як він називав фарисеїв: "Лицеміри, гроби побілені..."Часто ми можемо зустріти таку фразу, як праведний гнів, який використовувається щодо Ісуса та дій людей, які любили Божі закони."Гніваючись, не грішіть; сонце нехай не заходить у гніві вашому. І місця дияволові не давайте".Тут немає заборони на гнів сам по собі, але говориться про те, що він має бути короткочасним, і маємо його контролювати, щоб він не призвів до гріха. Отже, відчувати гнів, роздратування - це природньо і нормально. Це потрібно. Але цю емоцію потрібно контролювати, щоб вона не набувала сильних обертів і не шкодила нам та іншим людям. #емоції
Як позбутися негативних емоцій?Част. 1Що ми зазвичай робимо, коли відчуваємо негативні емоції? Наприклад, злість, роздратування, сум, страх, огиду, заздрість? (та ін.)Більшість людей намагається найчастіше їх позбутися.Чому? Бо їх некомфортно відчувати, ми думаємо, що вони "погані", гнів та заздрість - взагалі нехристиянські емоції і т.д. Але чи справді ці всі емоції настільки негативні і їх варто позбуватися?Одразу скажу відповідь: Ні!!!!Насправді кожна емоція, яку ми відчуваємо з невеликою інтенсивністю, ПОТРІБНА і КОРИСНА.Ми не просто так відчуваємо емоції. Вони виконують певні функції. Це як сигнальна система, яка показує, що щось не так.Наприклад, злість сигналізує про порушення наших кордонів, наприклад, це реакція на те, що хтось нас вдарив чи взяв без дозволу вашу особисту річ або реакція на несправедливість.Сум свідчить про втрату чогось, страх - про небезпеку, заздрість вказує на наші незадоволені потреби, огида - що нам щось неприємно. Тому якщо ми намагаємося позбутися негативних емоцій, то залишаємо багато важливих проблем невирішеними, перестаємо розуміти себе. ❗Емоції створені Богом для сигналізації про щось важливе❗Наша психіка налаштована на самозбереження, тому насправді їх НЕ МОЖЛИВО ПОЗБУТИСЯ!Придушений гнів накопичується і згодом виливається в агресію. Придушений тривалий сум чи туга переходять в депресію, образа в ненависть тощо. Плюс до того, витіснені емоції починають говорити про себе у вигляді психосоматичних симптомів (наприклад, головний біль, біль у шлунку та ін.), а згодом і захворювань.Емоції ніби намагаються привернути нашу увагу, що пропущено щось важливе.❗ВАЖЛИВО: емоцій не потрібно позбуватися! Їх потрібно приймати, проживати і вирішувати те, про що вони сигналізують.Наприклад, коли ви злитеся, прийміть свою емоцію і запитайте себе:"Що мені не подобається? Що мені не комфортно?" Коли ви зреагуєте на те, що викликало злість чи роздратування і розберетеся в цьому, емоція зникне сама по собі. Тому нам важливо вчитися прислухатися до себе.Далі буде...#емоції
Емоційне вигорання жінки-мамиУ нашому суспільстві жінка робить все: виховує дітей, веде побут і господарство, ходить на роботу і підтримує чоловіка, і крім цього ще й має подбати про себе. Буває, що часто жодна справа вдома не обійдеться без неї: чи то домашнє завдання дитини, чи то приготування вечері, чи прання одягу, чи бійка Олега і Надійки.Через таку велику кількість обов'язків і справ жінка витрачає надто багато емоцій і сил, що призводить до емоційної і фізичної втоми, емоційного виснаження, а потім і емоційного вигорання.Останнє виникає тоді, коли ресурсів у жінки (фізичних, емоційних, соціальних) стає значно менше, ніж потреб і вимог до неї.Як проявляється емоційне вигорання:🔹Фізичні симптоми: постійна втома, безсоння або, навпаки, сонливість, головні болі.🔹Емоційні: людина дратується, відчуває безпорадність, байдужість до того, що раніше приносило радість.🔹Поведінкові: не хочеться спілкуватися з людьми, зниження інтересу до хобі, “роблю все на автоматі”.🔹Внутрішні відчуття: провина (“я погана мама”), сором, знецінення власних зусиль.🤔Чому так відбувається?🔹Постійний стрес і багатозадачність.🔹Відсутність відпочинку та підтримки (часто мама лишається “сама на сам” із усім).🔹Соціальний тиск (“ти маєш бути ідеальною матір’ю, дружиною, працівницею”).🔹Незбалансованість ролей: жінка стає лише “мамою”, "дружиною", "доглядальницею за домом", "помічницею для чоловіка", забуваючи про себе як про особистість.❓Що робити❓1️⃣ Насамперед, потрібно визнати свої емоції: не заперечувати, що важко. Не засуджувати себе (бо "інші встигають, а я ні".До речі, те, що інші все встигають, це частіше лише маска, яку люди показують іншим або якими здаються. Бо нам хочеться бути хорошими в очах інших, тому про те, що насправді відбувається вдома, майже ніхто не говорить. І ці жінки можуть теж всього не встигати, як і ви).2️⃣ Дозволяти собі відпочинок, і навіть у дрібницях (чашка чаю без поспіху, 10 хвилин тиші).3️⃣ Просити про допомогу — від партнера, родини, друзів. Це не слабкість, а мудрість.4️⃣ Мати щось “своє” і відводити щодня трохи часу на себе : маленьке хобі, зустріч із подругою, книга, яка подобається.Нам, християнам, часто говорять, що ми маємо присвячувати себе сім'ї, служінню іншим. Але так само важливо вміти і турбуватися про себе. Якісний час відпочинку наодинці - вкрай важливий для відновлення сил і ресурсів.5️⃣ Практики самопідтримки: дихальні вправи, ведення щоденника вдячності, легкі фізичні навантаження.6️⃣ Делегуйте обов'язки.Деякі речі можуть робити діти, деякі чоловік.7️⃣ Професійна підтримка: психолог чи групи підтримки для мам.Тут важливо розуміти, що робота із психологом може бути корисна як профілактики емоційного вигорання, так і необхідна, коли уже критичний стан.Турбуйтеся про своє емоційне здоров'я, бо ви - цінні🌿❤️
