Beликий комбінатор та авантюрист Осип Беньямінович Шор - прототип Ocтапа Бендepa13 вересня 1917 рік. Одеса.На сільськогосподарській виставці громадськості було представлено абсолютно лису курку. Представник місцевої наукової спільноти, сивий професор, на прізвище Багіров розповів присутнім про революцію в галузі птахівництва. Мовляв, тепер кухареві навіть не потрібно обскубувати птаха. Фірма "Ідеальна курка" уклала контракти з найбільшими птахофабриками.Однак потім професор та фірма зникли. Поліціянти знайшли лише одну курку, у якої на шиї бовталася табличка з написом: «Ми одеські селекціонери вивели ще курку – без голови та кісток»... Сивим професором Багіровим насправді був 17-річний одесит Осип Шор. Після цієї афери він запропонував місцевому рабину Берштейну продавати місця у раю. На стіні синагоги навіть повісили схему раю із прейскурантом.На внески охочих рабин відреставрував синагогу і власний будинок... На особливу увагу заслуговує 10 місячна подорож Осипа з Петербурга до Одеси без гроша в кишені. Щоб заробити він видавав себе за гросмейстера, художника, пожежника. Крім того, Осип одружився з огрядною жінкою, яка тримала лавку. Так і перезимував...Окремий етап життя Шора – робота в одеському карному розшуку. Там він став провідним оперуповноваженим у боротьбі з бандитизмом і протистояв угрупованню самого Мішки Япончика.Через якийсь час Осип переїхав до Москви й там розповів про своє життя письменнику Валентину Катаєву. Той і запропонував маловідомим журналістам Ільфу та Петрову написати про Шора книгу. Отак і народився Остап Бендер...
Коли Зеля був нульовий, перед виборами йому ліпили образ політіка. Йому організовували піар-дійства, щоб показати, що він не безтолкова Настя Пріходько, яка розколалася і поплила на першому ж інтерв'ю. Наприклад, Зеленському робили теплі ванни. На цьому попріщє особливий вклад у Дмітрія Го*дона. Він слухав гундосне патякання, не перебивав і робив вигляд, що ця маячня "про возьмом іх пункти, потом наши і сойдьомся пасєрєдінє" достойна уваги. Також у Зелі тоді найняли актора його ж серіалу Боклана, щоб той грав роль інтерв'юера - робити вигляд, що питання і відповіді не заготовлені. Але окрім цього у лошья треба було створити враження, що вчорашній тамада на весіллях у крутьків, це політичний лідер, за яким ідуть інші. І тоді замовники стали зганяти на постановочну зустріч з зеленським всіх, хто готовий був продаватися. І сидів Зеленський в оточенні молодих політиків, молов всякий абирвалг про 6% для айтішніков і грушу, яку не можна трусити, а поруч сиділи всякі навколополітичні проходімци і кивали на маячню гривами.Був там абрамовічус, був там данилюк, був чєл, що віщав про 4 тис дол зарплати вчителям.І був там шабунін.Саме шабунін грав роль у сценках, завданням яких було зробити цю нікчему президентом. Шабуніну як і іншим перерахованим було плювати, що цей ноль, стань він президентом під час війни, зведе країну в могилу. Шабунін робив вигляд, що Зеленський "розділяє" якусь там їхню "антикорупційну стратегію". Шабунін був у тій самій зграї, що за попередньою змовою вела до влади члена опг приват, а тепер розбіглася за кордон прібарахлівши себе, а вас залишивши з новою епохою. У Наташі Мосейчук синок за кордоном "не ухилянт, а емігрант". А ви, сидоренки і петренки, воюйте, щоб ці прохіндєї могли повернутися сюди і стати ще новішими новими ліцамі. Те, що шабунін як самий рижий отримав підозру від Зеленського, це печально в контексті диктатури. Але те, що аферист отримав підозру від свого ж поплічника, це вияв справедливості. Вони всі разом з зеленським мають отримати підозри за те, що натворили. Тоді і буде чесно.Джон Сміт.
Olexander Severyn :Цього дня, 81 рік тому, у вівторок, розпочався бій під Бродами, у якому брала участь і 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (galizische Nr.1), знана також яко Дивізія "Галичина".Попри совєцьку версію подій, Дивізію ані було аж "розгромлено", ані повністю знищено. Дивізія дала цілком достойний бій абсолютно переважаючому ворогу, при тому слід розуміти, що коли галичани йшли у свій цей перший бій, назустріч їм відходили з фронту кадрові частини вермахту.Частина дивізійників перейшла до УПА, частина прорвалася і після переформатування Дивізії стала зав'язком Української національної армії.Але я про інше.Можливо там були якісь люди з прогітлерівськими поглядами, але їх були одиниці. Люди хотіли вижити і захистити своє і своїх.Приблизно раз на рік чи на два я пишу подібний пост.Ви - львів'янин у військовопридатному віці 18-45, з вищою освітою, радше за все греко-католик. Батько - колишній Український січовий стрілець, далі - адвокат (греко-католик), вуйко - колишній фенрих австрійської армії (православний, потім священик у селі), другий вуйко (греко-католик) теж воював з росіянами, був в Українській галицькій армії, за те його і замордували перші совіти 1939 року. У Першій світовій війні, відтак, ваші рідні воювали проти росіян пліч-о-пліч з німцями, про яких не можуть сказати нічого поганого. Мати зі шляхетського роду (католичка). Всі чудово знають, окрім української німецьку і польську, російську розуміють так-сяк.У вас є друзі українці, друзі поляки, друзі жиди (це хороше слово, тоді всі так казали).У вас трикімнатна квартира у ЛЬвові. Була. Бо вас всіх "уплотнілі" освободітєлі того ж 1939 року, потім винесли кухонний сервіз, ножі-виделки, настінного годинника, канапу і шафку, чіплялися до вашої сестри (вам довелося вивезти її до глухого села у горах), коротше - "золотий вересень", все таке.І от надворі 1943. Про Аушвіц ви ще нічого не знаєте, хіба якісь глухі поголоски, зате ви добре знаєте, що сталося з вуйком під час етапу на Соловки. І наближається, накочується совєцький фронт.І у вас тільки 3 (три) опції:1. Бути мобілізованим гарматним м'ясом до Червоної армії, де м'ясник Жуков, партійна диктатура, комісари, НКВД, "Смерш" і буряти. Ну ще трохи якутів, тувінців і власне дуже сильно русских, ви їх вже бачили 1939 року.2. Піти до лісу, де власне ліс (а ви містянин), персонажі типу Савура-Клячківського, партійна диктатура та гуманісти з СБ ОУН, на кшталт "Смока".3. Піти до Дивізії, де щоправда мудак ген.Фрайтаг, десь поблизу гестапо та усюди пафосні "оберменші", але правильний військовий вишкіл, постачання і дисципліна.Обирайте. Ну, ще є варіант сховатися у льох, але то таке, з перспективою чи то кулі чи то сибіру, тож обирайте.Думаю, я б за тих умов обрав саме третє.І у будь-якому разі ми не маємо права їх звинувачувати. Люди, які вже ознайомилися з принадами русского мира у редакції тодішнього путіна, тільки не плешивого, а вусатого, хотіли вижити і захистити своїх.#наші.
Одинадцять років минуло . Як швидко минає час . Розуміеш чому на війні один місяць рахується за три . Саме в цей день ми закінчили виконання завдання по не допущенню захоплення аеродрому Краматорськ ( До речі письмового наказу або бойового розпорядження я так і не побачив ) . В порівнянні з рівнем інтенсивності бойових дій і зброєю яка використовувалась то наразі це складно попівнювати . Але це було становлення українських вояків до затяжної війни з недобрими хлопцями з Московії . Мені повезло з військовиками які були разом зі мною на летовищі . Хлопці з Повітряних сил , полків спеціального призначення ( майбутні ССО) , бригад Високомобільних десантних військ ( наразі це вже ДШВ ) . Всіх потроху , але шикарна солянка ! Були контрактники. добровольці , мобілізовані . Всі вони були українці , з різних областей України яких обʼєднувало одне бажання : відстояти рідну землю і захистити нашу Незалежність . За 47 днів мого командування було по різному , але точно не сумно . Без питної води 19 днів , потім пішли дощі і це вже було круто ! Без нормального повноцінного харчування ( але ніхто з голоду не пух ) , бо двічі на день була «червона риба « . Чудова проварена кілька в томатному соусі ) . Виробів з борошна не було . Супер дієта ! Були обстріли , були бої , було забезпечення коридору безпеки прольоту авіації ( до речі якісно і без втрат ) , були прийоми десантування вантажів з висоти 7 кілометрів . Багато з тих хто був на летовищі ці 47 днів потім стали яскравими особами цієї війни . Героями . Дякую кожному хто був пліч о пліч зі мною ! Саме завдяки Вам в 2014 ми утримали аеродром і створили умови успіху літнього визволення Донбасу . Триндять багато , але ці всі байкарі точно з нами не були на аеродромі .Ви зробили свою роботу чітко і без втрат . Що потім і поставали в провину : раз втрат немає то і не воювали . Найвищпюа нагорода - це те що всі ви тоді були живі і здорові для ваших рідних і близьких . При цьому виконали завдання . Вдячність крамоторців за вільне місто ( ще й нами і розміноване пізніше ) . Дякую всім хто чекав , допомагав , молився , вірив. Дякую чудовому Краматорську за підтримку ! Шикарне місто , гарні люди ! Всім нам бажаю Перемоги над ворогом в цій війні . Ми можемо перомогти, мусимо , у нас іншого вибору немає !Сергій Кривонос.
Це - кулемет ДП сорокових років минулого століття випуску. Нам його видали навесні двадцять другого. Першим номером розрахунку був один толковий майор, який розібрався в залізяці, довів до ума диски (там є певні нюанси, скажи, Петровичу?), і навіть потім інші розрахунки навчав, а другим номером був я, старший лейтенант, бо теж зацікавився цим прибором і навіть придумав певні конструктивні покращення (а дружбани сміялись: Дегтярьову пиши, шо ти ним тут грузиш, ггг...).*Оце, власне, все з важкого, що у нас було. А ще калаші, і "коктейлі молотова" - з протитанкового. Ми не штурмовики і не піхота, ми - зв'язківці, але нам сказали: якщо прорвуться - ну шо ж... готуйтесь.*А народ-бурундук вже заходив під Київ, Харків, в Полтавську область. Вже впав Південь. І були вже Ізюм і Буча, і масові розстріли, і бій в Бузковому парку Херсона. А в нас були різнокаліберні, куплені за свої, шоломи і плитоноски з плитами з ресор. І з автомата половина стріляла вперше за вже життя, на полігоні. *Тобто срака була повна і явна. Територій тоді було захоплено більше значно. І кожне місто могло бути захоплене як не проривом, так десантом. Але суспільство дихало впертістю і люттю. *Бойові бригади прикрили Полтаву і інші міста. Визволили дофігіща територій. Нам тоді не довелось перекваліфіковуватись із зв'язківців на штурмовиків.*Зараз, незважаючи на всі незгоди, ЗСУ оснащені значно, на порядки краще. Є броня, є авіація. Флот підарів втік, фронт не сипеться, проривів і оточень міст немає. Чому ж суспільство дихає зрадою і зневірою? Що аж так кардинально гірше, ніж у 2022-му? А я спробую вгадати: розкачка і психологічний тиск, залякування і агенти впливу. Вас свідомо і професійно занурюють у відчай і паніку. Хоча більшість із панікерів і зневірених не тримали в руках нічого із того заліза, що видають в ЗСУ.*Нація, народ зі зламаним духом не живе. Не може, бо нє має чим. Не треба так.Микола Гаврилко.
Пам'ятаю, читаючи «Листопадові Дні», книгу про бої у Львові в листопаді1918 року, мені просто волосся дуба стало, коли я вичитав, що після захоплення влади нашим військом, другого чи третьогодня, Команда вислала одну стрілецьку стежу з вантажним автом на Головний Двірець по муніцію і по дорозі, з якоїсь кам'яниці цю стежу обстріляно та убито одного стрільця. В цьому місці прошу уявити, - стежа поїхала спокійно далі і щойно повернувшись, склала звіт в Команді про випадок. За цей час поляки вже давно втекли. А мені здається, що я був би присвятив пару мінут часу і обставив кам'яницю та виарештував все мужеське населення. Якби був не знайшов винних, був би здесяткував їх на місці, а кам'яницю висадив в повітря. Так здобувається місто в критичних хвилинах. Наша артилерія не стріляла на Львів, бо «не хотіла нищити людських камениць»! Сміх на салі...Але так було. І ми ще не багато навчились. Тому нас ніхто не респектує. Світ не респектує покірних і добрих, світ респектуєнепокірних, безличних, безоглядних. Кого світ респектує більше, росіян чи українців? А ми живемо в такій частині світу і Европи, що на супер-джентльменство не можемо собі дозволити.Це для нас надто дорогий люксус. Він нам коштує нашу волю і незалежність!Спогади вояка дивізії "Галичина" Романа Лазурко.
росію більше не бояться. Об неї тупо витирають ноги ті, хто раніше і пікнути проти росії не міг. І це ще один важливий підсумок нашої війни. Азербайджан демонстративно, на камери, на весь світ, прогнав по плацу громадян росії так само агресивно і зневажливо, як росія кілька днів тому прогнала азербайджанців. Повністю дзеркальна відповідь. Хіба що не вбили двох, як московити. У світі східних деспотій, до якого належать і московія і Азербайджан, цей жест означає одне: правитель показує свою силу підданим і іноземцям, яких пакують. Тут цікаво, що раніше так завжди діяла росія по відношенню до азійських держав колишніх республік СССР. Бо свиноморді завжди зневажали азіатів і на державному і на побутовому рівні. І ті терпіли. Але ось московія загрузла у війні проти України і Азербайджан показово витирає об неї ноги. Бо часи змінилися. Азербайджан став сильнішим, а росія – слабшою. Москва стрімко втрачає свою геополітичну вагу. І це не фантазія, а доконаний факт. Її більше не бояться, вона більше не вирішує навіть на регіональному рівні. ЦІною нашої крові весь світ позбувається московського ярма. Дуже дорогою ціною для нас... Serhii Marchenko
З нового навчального року Росія планує виключити українську мову з програм навчання початкової, основної та середньої загальної освіти на окупованих територіях. До цього часу на території окупованих Росією районів Запорізької і Херсонської областей — територій, де етнічну більшість споконвіку складають українці — батьки ще могли обрати українську мову для навчання своїх дітей. І, до речі, відома статистика: у 2023 році в окупованій частині Запорізької області таких батьків було 46 відсотків. Але тепер і такої опції більше не буде. Українська мова на окупованих українських територіях остаточно маргіналізується, перетворюється на непотрібну й навіть небезпечну.Тим часом, як в українському суспільстві тривають дискусії — коли деякі наші співвітчизники продовжують закликати не акцентувати увагу суспільства на мовних питаннях і переконують, що це роз’єднує українців, — Росія впевнено і методично всіх об’єднує. Російською мовою. І, до речі, так було завжди. Саме Путін домігся скасування норми обов’язкового вивчення мов народів Росії у школах національних республік. А українських шкіл на території Російської Федерації немає ще з часів Голодомору на Кубані. Я дуже добре пам’ятаю, через які кола пекла довелося пройти українцям російської столиці, щоб отримати можливість відкриття хоча б недільної школи для українських дітей. Звісно, зараз її вже немає, а організатор цієї школи, літня людина, був змушений після початку великої війни втекти з Росії під загрозою арешту.І в цьому — величезна цивілізаційна відмінність між двома ворогуючими державами. Росія точно знає, що мова має значення. Вона використовує російську мову як інструмент русифікації населення — де б це населення не знаходилося. Вона розбирає по цеглинці національну ідентичність тих, кого підкорює, і потім використовує їх як гарматне м’ясо для підкорення інших народів. І вона при цьому захищає інтереси російської мови там, де їй вдалося закріпитися. Тому умова особливого статусу російської мови була, є і буде умовою закінчення російсько-української війни з боку Кремля. Навіть не сумнівайтесь.А українці продовжують переконувати себе в тому, що їхня ідентичність може реалізовуватись, якою б мовою вони не спілкувались. Продовжують закладати в голови своїх дітей російську мову. Продовжують звинувачувати тих, хто про це говорить, у прагненні до дешевої популярності. І тому мають усі шанси виграти битву — але програти війну. Так і залишитись колонізованим народом, що підспівує тим, хто послідовно нав’язує свою мову як цивілізаційний «кінджал».Віталій Портніков.
Віталій Портников :Соціологічні опитування передбачувано фіксують зростання кількості українців, які виступають за «компромісне» завершення війни та за припинення вогню по лінії розмежування російських і українських війн. Воювати до виходу на кордони 1991 року або хоча б на лінію 23 лютого 2023 року бажає не більше 20 відсотків населення. Отже, схильність до компромісів є очевидною. Але навіть задавати українцям такі питання означає маніпулювати їхньою свідомістю. Тому що компроміси при закінченні війни чи перемирʼя по лінії розмежування військ існують виключно у фантазіях. І немає жодного значення, чи це фантазії так званого «простого українця» чи це фантазії Дональда Трампа. Тому я задавав би людям абсолютно інші - реалістичні - питання. Чи готові вони до виведення українських військ з усієї території Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької областей із подальшою демілітаризацією України, її русифікацією та забороною українських національно-демократичних партій та української церкви на «вільній» території України? Чи розглядають вони можливість ліквідації Української держави із приєднанням її території до Росії? Перше - те, що ворог пропонує, друге - те, чого він прагне.І якщо люди не бажають капітуляції, треба чесно сказати їм, що їхнє життя минатиме у довгій війні. І жодні фантазії із неіснуючими опціями виходу з конфлікту не скасують цієї простої істини.
Хто «відкрив» Америку? Та її не відкривали — її прийшли грабувати.На момент, коли Колумб у 1492 році вискочив на один з островів Карибського басейну і радісно вигукнув: "Земля!", в цій "землі" вже тисячі років жили народи. З іменами, мовами, містами, храмами, системами іригації, міфами, агрокультурою і навіть астрономією точнішою, ніж у європейських «вчених» того часу. Але все це не завадило визнати: "Америка відкрита".Це все одно, що залізти в чужу хату, де пахне хлібом, діти граються на подвір’ї, а в грубці тріщить вогонь — і заявити: "Я відкрив цей дім!"Що зробив Колумб?— Назвав місцевих "індіанцями", бо йому здавалося, що він приплив до Індії.— Запустив масове поневолення, работоргівлю, релігійне насильство і перші хвилі геноциду корінного населення.— Приніс із собою віспу, яка знищила мільйони людей.— І головне — запустив "бізнес-план колоніалізму", який тривав століттями.А тепер уяви рівень лицемірства: у нього є свій день — День Колумба. А у мертвих аборигенів — лише вивітрені сліди кісток на дні археологічних розкопок.Колумб — не відкривач. Він — помилка в підручниках і катастрофа для континенту. Він не відкрив Америку — він почав її загарбання.І навіть до нього сюди приходили інші. Вікінги ще в 1021 році влаштували табір на території нинішньої Канади. Археологія не бреше — на деревах відтоді лишилися сліди металу, якого в корінних племенах тоді не було. Але вікінги не створили «бізнес-модель апокаліпсису», тому історія про них — лише зноска в підручнику. Бо справжня слава — у того, хто вбив більше.А як бути з корінними народами, які були до всіх — ще до того, як у Європі почали вимовляти слово "море" без страху? Вони і є справжні жителі Америки. Не Колумб. Не вікінги. Не прапори і не хрести. Не золотоносці з гарматами.Америка не була відкрита. Вона була захоплена. Історію пишуть переможці. А правда жертв — згоріла на іспанських вогнищах, була захована під фундаментами місій і вимерла разом із племенами, які навіть не встигли розповісти свою історію.
TGLIST.COM.UA
