"Не правильно" жив Андрій Парубій. Не накрав і не набудував собі палаців, як інші чинушки. Міг зробити собі 15-метровий паркан, за якими збудувати власний спортзал із басейном і не ходити з сумкою через плече, як прості смертні, до публічних залів. Навіть будучи уже главою Верховної ради, другою людиною в державній ієрархії, ходив на роботу пішки, від готелю, де і проживав. Бо не палаци і кортежі для Андрія Парубія були головними. У Андрія Парубія дід воював в Українській Галицькій армії. Дядьки Парубія воювали в УПА. Всю сім'ю Парубія орки вислали у Сибір. Але вони повернулися. Мама Андрія Парубія, зайшовши в рідне село, на радощах цілувала українську землю. Сам Андрій молодим хлопцем ще до падіння СССР відсидів у камері за антирадянську діяльність. Україна була головною для Андрія Парубія! Тому саме Парубій виявився потрібною людиною в потрібний момент Української Історії. Коли беркут на Майдані розігнав людей, саме він організував людей в Сотні Самооборони. Так, це народ зробив Майдан. Але народу в Білорусі і Казахстані на їх протестах не вистачило саме таких людей серед організаторів і лідерів, яким був у нас Андрій. Тому в 2014 році, коли рашка напала на Україну і в перші дні далеко не всі державні служби були готові битися з "в 15 разів більшим" Мордором, саме Андрій Парубій на посаді Секретаря РНБО став ядром Волі, яка запустила Український Спротив. Колись Андрія Парубія обізвали "старимі ліцамі". Не захотіло українське суспільство таких "чинушок с ліпкімі ручонкамі". Та саме життя і розсудило, де була правда і хто був ким. Андрій Парубій був найкращим з нас. Андрій Парубій був українським політиком, лідером країни, представником еліти, яким ми можемо пишатися. Андрій був дійсно представником Української Еліти. Вічна Слава Герою. Андрій Парубій віднині назавжди вписав своє ім'я в історію України. Як і хотів би кожен патріот.Джон Сміт