Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2026 року (справа N456/4275/18) #допустимість#обшук#особистий_обшук#затримання#право_на_захист Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Складання окремого протоколу особистого обшуку особи під час обшуку транспортного засобу кримінальним процесуальним законом не передбачено. ✅ При вирішенні питання про те, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити, що отримані докази є результатом такого порушення. ✅ Присутність чи відсутність захисника при освідуванні підозрюваної особи не може позначитися на змісті отриманих під час цієї дії результатів. ✅ Відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону. Тому відсутність роз’яснення права на захисника в обставинах затримання і особистого обшуку не призводить до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути проведені без участі захисника. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137111263
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2026 року (справа N671/1319/20) #співучасть#організована_група#слідчий_експеримент Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Утворення (створення) організованої групи слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об’єднання для зайняття злочинною діяльністю. Зазначені дії за своїм змістом близькі до дій з організації злочину і включають підшукування співучасників, об’єднання їхніх зусиль, детальний розподіл між ними обов’язків, складання плану, визначення способів його виконання. Проте основною метою організатора такої групи (організації) є утворення стійкого об’єднання осіб для зайняття злочинною діяльністю, забезпечення взаємозвʼязку між діями всіх учасників останнього, упорядкування взаємодії його структурних частин. ✅ Організована група, на відміну від групи з попередньою змовою (без попередньої змови), утворюється не одномоментно, а впродовж тривалого часу. ✅ На ознаку організованої групи вказує, зокрема, тривалий час її діяльності в одному населеному пункті, її кількісний склад, наявність внутрішніх зв’язків між її членами, кількість та конкретний вид злочинів, чіткий розподіл ролей учасників організованої групи, наявність матеріальної бази для вчинення злочинів, існування певних правил поведінки членів організованої групи. ✅ Положення ст. 240 КПК не передбачають обов’язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагають лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети слідчого експерименту. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137111217
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2026 року (справа N127/11546/25) #крадіжка#знахідка#презумпція_забутості_речі Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою за таких умов: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відоме; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати й сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; ґ) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна. Водночас, такі критерії мають оцінюватися у їх сукупності та з урахуванням конкретних обставин справи. ✅ Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним. ✅ Для майна, що знайдено в громадських місцях з обмеженим простором існує презумція забутості, тобто майно є не загубленим потерпілим, а забутим. Знахідка можлива лише щодо загубленої речі. Таким чином для майна, що перебуває у місці з обмеженим простором, вказані критерії не застосовуються. ✅ Сам по собі факт знаходження майна у відкритому, загальнодоступному місці, а саме на проїжджій частині дороги, свідчить про відсутність очевидних ознак належності його конкретному власнику та дає достатні підстави для висновку про усвідомлення особи, що майно остаточно вибуло із володіння власника. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137028027
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2026 року (справа N296/7350/16-к) #ДТП#ЄРДР#відериття_матеріалів#висновок_експерта#допустимість#попередження_про_кримінальну_відповідальність#істотне_порушення Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Сам лише факт відсутності у матеріалах кримінального провадження паперового примірника витягу з ЄРДР, сформованого саме у день внесення відомостей до реєстру, не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та не є підставою для визнання недопустимими доказів чи ухвалених процесуальних рішень. ✅ Відсутність у матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР, сформованого саме у день повідомлення про підозру, не спростовує факту здійснення цієї процесуальної дії та не свідчить про відсутність у особи статусу підозрюваного. ✅ Сам по собі факт відсутності в протоколі про надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування переліку та найменувань відкритих їй матеріалів справи не може свідчити про те, що ці матеріали їй не було відкрито. ✅ Ознайомлення з матеріалами розслідування є правом сторони захисту, яке вона використовує на власний розсуд. Якщо сторона підтверджує, що ознайомилася з матеріалами, відкритими іншою стороною, або що вона відмовляється від ознайомлення з такими матеріалами, цього достатньо, щоб приписи частин 1-3 та 6 ст. 290 КПК були виконані. Сторона, яка відкрила матеріали, не має повноважень контролювати, в якому обсязі і як детально інша сторона ознайомилася з такими матеріалами. ✅ Попередження про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК не обов’язково має бути здійснене слідчим у постанові про призначення експертизи, а може відображатися у висновку експерта, оскільки факт обізнаності експертів про таку відповідальність підтверджується їхніми підписами у висновках, чого достатньо для виконання приписів кримінального процесуального закону, спрямованих на забезпечення достовірності даних відповідних висновків експертів. ✅ Експертна установа, незважаючи на те, що входить до структури відповідних державних органів, є самостійною та процесуально незалежною у своїй діяльності. ✅ Саме по собі посилання на незабезпечення можливості особи, яка на час призначення експертиз мала процесуальний статус свідка, а потім набула статус підозрюваного, бути присутньою під час проведення експертиз без наведення конкретних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, не може бути підставою для визнання висновків експертів недопустимими доказами. ✅ Сторона захисту, стверджуючи про недопустимість висновку експерта, має навести належні обґрунтування, яким чином те, що на певну річ не було накладено арешт та її не визнано речовим доказом станом на час призначення експертизи, однак було визнано таким на наступний день, вплинуло на достовірність висновку експерта чи будь-яким іншим чином призвело до істотного порушення прав сторони захисту. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137028026
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2026 року (справа N944/3921/22) #кваліфікація#незаконне_перетинання_державного_кордону#інтереси_держави#збитки#мета Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації кримінального правопорушення полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння та ознак кримінального правопорушення, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, й у формулюванні висновку про їх відповідність. За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень є встановленням на підставі доведеного кримінальними процесуальними засобами факту вчинення особою (суб’єктом кримінального правопорушення) конкретного акту поведінки в формі дії чи бездіяльності та його наслідків, точної відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними кримінально-правовими нормами у статтях КК. Склад кримінального правопорушення є системою необхідних і достатніх юридичних ознак, непідтвердження хоча б однієї з яких виключає кримінальну відповідальність особи через відсутність підстави для такої. ✅ Дефініція поняття «інтереси держави» законодавчо не закріплена, тому воно є оціночним і визначається судом у кожному конкретному випадку, однак у контексті ст. 332-2 КК (незаконне перетинання державного кордону України) перетинання державного кордону може бути спрямоване на такі інтереси держави, які безпосередньо стосуються сфери національної безпеки (державної, воєнної, економічної, інформаційної, тощо), зокрема, державний суверенітет, територіальна цілісність, конституційний лад, обороноздатність та захищеність від розвідувально-підривної, диверсійної чи іншої діяльності, що створює реальні або потенційні загрози життєво важливим національним інтересам України. ✅ Не підлягає ототожненню поняття «збитки», що є наслідком злочину як елементу об’єктивної сторони, з поняттям «мета», який є ознакою суб’єктивної сторони кримінального правопорушення. Обов’язковим елементом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 332-2 КК, у першій його формі є саме мета у вигляді бажання (прагнення) заподіяти шкоду інтересам держави, а не наслідок - заподіяння збитків. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137027951
Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2026 року (справа N324/258/17) #безпосередність#показання#показання_свідка#допустимість#справедливий_розгляд Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. Залежно від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб. Наприклад, принцип безпосередності зазнає певних легітимних обмежень у випадку допиту особи, до якої застосовані заходи безпеки або яка відсутня безпосередньо в залі судового засідання (стаття 232 КПК), і такі легітимні обмеження не можна вважати порушенням принципу безпосередності. ✅ Перше речення частини 4 статті 95 КПК що «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі, однак такі показання мають використовуватися обережно, а неможливість піддати відсутню під час судового розгляду особу перехресному допиту має враховуватися судом при оцінці достовірності її показань та їх значення в сукупності з іншими доказами. ✅ Для оцінки допустимості показань відсутнього свідка потрібно встановити наступні чинники: чи існували поважні причини для неявки свідка та, відповідно, для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказів; чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого; чи існували достатні врівноважувальні фактори, у тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, завдані стороні захисту в результаті допуску доказу та забезпечити, щоб судовий розгляд у цілому був справедливим. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137263092
Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2026 року (справа N537/2092/24) #мобілізація#військова_служба#ВЛК#придатність_до_військової_служби#преюдиція Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації), може бути лише громадянин України віком від 18 до 60 років визнаний придатним до військової служби за станом здоров’я, який не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ✅ Рішення адміністративного суду, яким скасовано постанову військово-лікарської комісії про придатність особи до військової служби, має преюдиціальне значення у кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 90 КПК. Відтак, особу не можна вважати такою, що підлягає мобілізації, а тому вона не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 336 КК. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137071516
Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2026 року (справа N583/1225/22) #апеляційний_розгляд#повідомлення#виклик#відкладення#правовий_висновок#прецедент#відеоконференція Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Суд апеляційної інстанції зобов’язаний не тільки ретельно перевірити те, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату і час апеляційного розгляду, але й з’ясувати причини неприбуття цих учасників у судове засідання та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з’явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду, зокрема в разі визнання поважними причин їх неприбуття. ✅ Суд апеляційної інстанції повинен пересвідчитися в наявності чи відсутності заяв про відкладення судового розгляду від учасників судового провадження, щонадійшли до початку апеляційного розгляду (у тому числі, які надійшли після призначеного часу судового засідання, але до його фактичного початку), та обґрунтованості причини його неприєднання до судового засідання в режимі відеоконференції. ✅ Суд не вправі посилатися на правові позиції Великої Палати Верховного Суду в цивільних та господарських справах, які, з огляду на ч. 2 ст. 1 КПК, не підлягають врахуванню під час розгляду справи саме у кримінальному провадженні. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136946449
Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2026 року (справа N450/1952/18) #затримання#особистий_обшук#диктофон#НСРД#допустимість#покарання#призначення_покарання Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Затримання є комплексною слідчою (розшуковою) дією, яка включає в себе як безпосереднє фізичне обмеження у можливості пересування затриманої особи, так і обшук затриманого й процесуальні дії - повідомлення захисника з центру надання правової допомоги, близького родича затриманого, тощо. Тож, особистий обшук особи під час затримання, є складовою частиною затримання особи в порядку ст. 208 КПК, не потребує складення окремого протоколу, тобто, законне затримання саме собою дає підстави для проведення особистого обшуку. ✅ Нормами ст. 208 КПК не передбачено обов’язкового фіксування процедури затримання технічними засобами. ✅ Запис розмови, зроблений за допомогою програми звукозапису в телефоні чи диктофону особою, яка надала такий звукозапис правоохоронним органам, не є зняттям інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, отриманим у результаті проведення НСРД. ✅ Кримінальним законом не передбачено можливості призначення покарання за окремими епізодами злочинної діяльності, відповідальність за які передбачено однією частиною статті КК. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136882517
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2026 року (справа N371/111/25) #звільнення_від_відповідальності#вчинення_вперше#примирення_із_потерпілим#презумпція_невинуватості#судимість#повторність#сукупність#реальна_сукупність#рецидив Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Необхідно розрізняти особливості застосування ст. 46 КК у разі, коли особі інкриміновано декілька самостійних кримінальних правопорушень в одному чи різних кримінальних провадженнях стосовно неї, зокрема: коли наявні ознаки сукупності в одному кримінальному провадженні без постановлення обвинувального вироку стосовно першого епізоду суспільно небезпечної поведінки особи; та у різних кримінальних провадженнях, коли розгляд кримінального провадження за першим епізодом розглядається (або розслідується) в іншому кримінальному провадженні щодо тієї ж особи. Основою для такого поділу є врахування принципу презумпції невинуватості особи. ✅ У випадку, коли на момент правової оцінки судом певного діяння особи за правилами ст. 46 КК, інші діяння цієї ж особи в інших кримінальних провадженнях не одержали з боку інших судів такої правової оцінки, яка б унеможливлювала застосування приписів вказаної статті, суд може розглядати діяння, яке є предметом його правової оцінки, як вчинене вперше. У протилежному випадку суд спростовував би презумпцію невинуватості особи щодо діянь, які не були предметом судового розгляду, що було б явним порушенням цього фундаментального права людини якщо суд надаватиме правову оцінку діянню, яке не є предметом кримінального провадження, в якому суд здійснює судовий розгляд. Оскільки суд не може давати правову оцінку діянням особи, що не є предметом кримінального провадження, в якому він здійснює судовий розгляд, він, відповідно, позбавлений можливості давати діянню, щодо якого він здійснює судовий розгляд, таку правову оцінку, яка б ґрунтувалася на оцінці інших діянь, щодо яких судовий розгляд в цьому провадженні не здійснюється, і іншим судом не постановлено обвинувального вироку за оцінкою таких діянь. ✅ Якщо кримінальні правопорушення розглядаються судом в одному кримінальному провадженні, наявність ознак реальної сукупності унеможливлює застосування ст. 46 КК, що узгоджується з положеннями ст. 62 Конституції України, ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК. ✅ Сам факт вчинення кримінального правопорушення вперше автоматично не створює підстав до звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку із примиренням із потерпілим за наявності реальної сукупності кримінальних правопорушень у випадку, коли такий факт розслідується органом досудового слідства чи розглядається судом поряд із іншим(и) окремим(и) самостійним(и) кримінальним(и) правопорушенням(и) в одному кримінальному провадженні. ✅ За усталеною правозастосовною практикою, згідно зі статтями 45-48 КК, ч. 1 ст. 97 КК, однією з умов відповідних різновидів звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості вперше. Тому особу, в діях якої вбачається повторність, реальна сукупність, рецидив злочинів або яка має непогашену чи незняту судимість за попередній, у тому числі і необережний злочин, звільняти від кримінальної відповідальності на підставі цих статей не можна. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136627797
TGLIST.COM.UA
