​​Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2026 року (справа № 336/6067/23) #самовільне_залишення#військова_частина#місце_служби#наказ#показання_свідка#відкриття_матеріалів#допустимість Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Під самовільним залишенням місця служби військовослужбовцем слід розуміти те, що військовослужбовець в будь-який час залишає територію військової частини або місце служби, не одержавши дозволу відповідного начальника. Під військовою частиною слід розуміти територію у межах казарменого, табірного, похідного чи бойового розташування частини. Місцем служби військовослужбовця, як правило, є військова частина, в якій він проходить службу, і тому поняття військової частини і місця служби звичайно збігаються. Якщо вони не збігаються, то під місцем служби слід розуміти всяке інше місце, де військовослужбовець повинен протягом деякого часу виконувати військові обов’язки або перебувати відповідно до наказу або дозволу командира (начальника).

✅ Сам по собі факт відсутності письмового індивідуального наказу військовослужбовцю про те, що у певну дату йому необхідно з’явитися на службу не спростовує його обов’язку перебувати у розпорядженні командування та прибувати для виконання завдань.

✅ Сторона обвинувачення вправі поставити перед судом питання про допит раніше недопитаного під час досудового розслідування свідка, якщо необхідність допиту такого свідка виникла саме під час судового розгляду. В такому разі порушень ст. 290 КПК щодо невідкриття стороні захисту даних доказів не допущено і підстав для визнання їх недопустимими немає. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/139178155