Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2026 року (справа N127/11546/25) #крадіжка#знахідка#презумпція_забутості_речі Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою за таких умов: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відоме; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати й сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; ґ) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна. Водночас, такі критерії мають оцінюватися у їх сукупності та з урахуванням конкретних обставин справи. ✅ Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним. ✅ Для майна, що знайдено в громадських місцях з обмеженим простором існує презумція забутості, тобто майно є не загубленим потерпілим, а забутим. Знахідка можлива лише щодо загубленої речі. Таким чином для майна, що перебуває у місці з обмеженим простором, вказані критерії не застосовуються. ✅ Сам по собі факт знаходження майна у відкритому, загальнодоступному місці, а саме на проїжджій частині дороги, свідчить про відсутність очевидних ознак належності його конкретному власнику та дає достатні підстави для висновку про усвідомлення особи, що майно остаточно вибуло із володіння власника. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137028027