Telegram statistics channel - @tse_nihto_ne_bude_chytaty

Рубрика — розчарування місяця/рокуЯ фанатка книги «Червоний білий королівський синій», це для мене ідеальна прекрасна історія, яка підкорила моє серце. Коли мені попадаються такі книги — я одразу беру авторів на олівчик і розумію, що буду читати у них все.Тому на перший набір Speaking English Club, який ми запустили — я взяла нову книжку авторок — The Pairing. Було так багатообіцяюче, два колишніх в гастро-винному турі по Європі, роблять вигляд, шо вони вже get over each other. Звучить ідеально.І це було абсолютно жахливо.Хочеться почати, що автори дуже погано репрезентували бісексуалів в цій історії, вписавши найгірші стереотипи про них — те, що вони просто займаються сексом з усіма, хто на очі попадеться. Окремо, дуже стереотипно, що європейці теж постійно хочуть сексу, буквально посміхнись їм на барі і він/вона вже у тебе в ліжку або біжить на оргію (чи я може не в тих Європах була і не в тій європейській країні живу🤭). І хоча б смат був гарно написаний, але ж ні, це було просто погано (я в якийсь момент подумала, може це я різко стала з дуже open-minded людини — ханжою, але враження таке у всіх, так що це не зі мною щось не так)Самі герої ведуть себе жахливо, наче підлітки в пубертаті. Я люблю slow-burn, люблю idiots-in-love тропи, але тут це все було тупо, затягнуто, сповнене настільки поганих сюжетних поворотів, що я ледве дочитала. Драма абсолютно висосана з пальця, і напевно я ніколи ще так не бісилась при прочитанні ромкома, а я, зазвичай, знижаю рівень прискіпливості до цього жанру майже на нуль.Я не знаю, що сталось з Кейсі Макквістон і як після ЧБКС, вони могли написати це. Я обурена. Не допомогли навіть гарні описи європейських міст та страв, бо в якийсь момент враження від цього просто стирається через жахливий секс і сюжет. Дуже рекомендую не читати, для мене це 1,5/5 і в моєму прочитанному тепер ці автори ділять одночасно позицію Найкращої і найгіршої книги (прікол!)P.S. Після прочитання ми з клубом хочемо влаштувати мітінг на захист персиків, щоб їх перестали використовувати як секс-обʼєкти, бо бідні фрукти цього не заслужили😡#відгук

Учора прочитала першу в житті мангу. Я з тих людей, хто не дивився жодного аніме і не читав манги (до учора). Не засуджуйте мене, будь ласка, просто ніколи до цього не тягнуло, навіть щоб спробувати, незважаючи на всю популярність в світі. (Мені взагалі складно дається пробувати нові формати, я тільки в 2023 вперше спробувала комікси та графічні романи і мені не одразу сподобалось)Подруга абʼюзить мене подивитись Атаку Титанів і тому коли анонсували мангу від Артбукс, а я призналась в твітері, що я взагалі не в темі, окрім того, що знаю цю назву і що це якесь там скло скляне — прекрасні люди made me buy мою першу мангу. Купила перший том «Фрірен» (те що порекомендували) і учора прочитала. Що можу сказати. В цілому, мальовка дуже сподобалась, деякі моменти були кумедними, навіть собі виділила одну класну цитату. Але в цілому — мені було нудно…Поки не зрозуміла, все ж таки формат не мій, чи сама історія така.Тому буду пробувати, бо не люблю робити висновки так швидко. Зараз в поштомат їде «Мої близнюки» (це знову з рекомендацій твітерських). Також, порекомендували «Сталевий Алхімік».Якщо ви любите мангу — можете порекомендувати в коментарях, щоб мені спробувати, щоб можливо закохатись в цей жанр/формат😉

Трошки токсічності зранку, де я цитую свій власний твітер, але я дуже втомилась, що все що має всередині хоч трошки відносин між героями чи, не дай боже, секс — це роментезі.Хоча насправді, я помітила, таке працює тільки з жінками авторками. Жінка пише глибоке фентезі з класною світобудовою, але десь в процесі у героїні є романтичний інтерес на фоні чи секс — роментезі! (Ще не забудьте, що якщо там секс, то ще це треба назвати порнушкою, але це окрема тема для мого токсік-настрою)Чоловік пише теж саме, Мартін пише купу сексу і інцеста між героями і якусь романтику на фоні фентезі, Аберкромбі, Сандерсон — фентезі!(Нещодавно бачила, що Полоненого принца назвали роментезі і у мене просто нема слів)Будь ласка, давайте розрізняти ці дві речі, бо ну це вже просто не смішно. Є дійсно роментезі — коли сюжет зосереджений саме на романтичних стосунках героїв, навіть якщо там розписаний фентезі світ і паралельно несеться і в ньому — з популярних прикладів — Із крові й попелу, Четверте Крило, ДШІТ, Ці порожні обітниціФентезі — може мати романтичну лінію, герої можуть мати секс, але ключова там всередені саме фентезійна лінія — сюжет сконцентрований на цьому. Популярні приклади — Трон зі скла, Полонений принц, Темне сходження, Жорстокий принц, Голодні ігри тощоP.S. Можливо, КСД цей жанр взяли зі списку на гудрідс (який теж може помилятись, це не остання інстанція), але це вже не вперше, коли видавництва чи гудрідс, чи буктокери щось дописують в жанри, чого там в сюжеті абсолютно не існує і тому цей допис і народився, нічого особистого до конкретного видавництва тут нема

Тільки що дочитала книжку і просто закохалась. В книжку, гумор, головних героїв. Авторка підіймає важливі теми як інвалідність, онкологія (в минулому, тож якщо вас таке тригеріть, усе одно беріть, там небагато і як спогади), тривожність, післяпологова депресія, невпевненість, випадкова вагістність. І це все не здається, наче в історію понакидано всього одразу, тут це дуже органічно і доречно.Але головне, головні герої — просто неймовірні грін прапорці. Головний чоловічий персонаж — дуже дякую пані авторці, що мої очікування від партнера зросли до небес (особливо, коли виявилось, що він написаний з її реального чоловіка!), тобто авторка реально живе з прототипом Бо, який грає в настолки, має класну роботу в IT, колекціонує вініл, обожнює Френка Сінатру і готовий все зробити для своєї жінки. *панічний крик*Радію за неї, але не від всього серця, якщо чесно😆Але якщо серйозно — ця книжка вам треба. Вона гаряча, вона мила, вона смішна, вона терапевтична і дуже класно висвітлює життя людей з інвалідністю (окремо ще і сексуальне життя)Головна героїня нагадала мене зі своєю тривожністю і надумуванням в голові, її подруга Сара — теж зайняла місце в топі подружок з книжок, бо ту підтримку яку вона надавала Він, ті слова, які знаходила. У них була класна «гра» в найгірший сценарій, і це дуже допомагало Він, проговорити це. І це реальний спосіб, бо я теж використовую його, як людина з тривожним розладом. І приємно, коли авторки додають щось таке.Гумор в книзі — одне з ключових, за що я її полюбила. З самого першого розділу — смішні діалоги, цікаві каламбури і, звісно, потім цей гумор грає неабияку роль в хімії між головними героямиНастільки зайшла ця книжка, що я вже хотіла писати в Віват з пропозицією перекладу🤭 але дізналась у Регіни, що авторка вже писала у себе в інстаграмі, про продані права українському видавництву, і це якраз Віват🤩

Вітаю, з вами ваша самопроголошена амбасадорка «Трону зі скла» та Сарочки Маас.Сьогодні Vivat розказали, що робота іде над продовженням Трону зі скла, а саме „Assassin’s Blade” — це пріквел, який я хвилювалась, що видавництво видасть вже після основної серії. Бо дуже часто, пріквели це додаткові історії, які не впливають на сприйняття сюжета і перекладають їх теж останніми, але тут, це історія, яка повністю впливає на сюжет і з четвертої книги (Королева тіней) в історії зʼявляються Великодки до пріквела і це відбувається до самого кінця серії.Тому, звісно, ця новина мене ощасливила. Вибачте Віват, раптом я вас трошки задовбала, коли писала вам в усіх соцмережах про те, що «після третьої книжки треба видати пріквел, це обов’язково, будь ласка, видайте, я чекаю, українські читачі повинні читати в правильному порядку», то я з усією любов’ю до вас та циклу🤭Сьогодні ця новина зробила мене щасливою. Тепер чекаю поки мої книги повернуться до мене (бо пані Салемська відьма дороблює мені зріз на них) і буду знімати інструкцію, як правильно читати і в якому порядку [насправді, там все дуже легко, але мені дай тільки привід поговорити про Трон зі скла і я його не омину, ви ж розумієте]

Я – частина великого збору #одназаодну Маршу Жінок на підтримку захисниць на фронті. Кожна із нас – деталь потужної конструкції сестринської підтримки! Жінки у війську тримають оборону на рівні з чоловіками, але й досі не мають належного забезпечення відповідно до базових потреб, таких як взуття потрібних розмірів. Це та сама деталь, яка має бути на місці.8 березня – день боротьби за права жінок. День, коли голоси жінок звучать голосно. День, коли підтримка жінок та визнання їх внеску у захист країни мають стати нашою спільною метою! Я беруся зібрати суму для 15 пар берців, бо солідарність вимірюється не тільки словами, а й вчинками.https://send.monobank.ua/jar/68QXEJuU4wА за ваші донати кратні 100грн — я розіграю «набір сучасної дівчини» — в який я зібрала свої улюблені речі — першій жіночій альманах, шоколадки від «Номер Дому»* та дещо від моїх друзів «Lovespace»(розкриємо вам цю таємницю трошки згодом, треба ж нам хоч трошки інтриги)*вид шоколадок може відрізнятись від тих що на фото, вони мають маленький термін придатності, тож для переможця вони надішлють свіженькі🙏Буду вдячна за ваші донати та репости🙂

Завжди на початку року ставлю собі ціль по книгах. Без тиску, щось дуже реальне, бо мене визначає не цифра книг (навіть, якщо мене вважають букблогером ага, букблогером, яка взагалі забуває про свої блоги, в які треба писати про книги)До 2022 я стабільно читала 20-25 книг, мені подобалось читати, але якось я не приділяла цьому стільки часу, скільки могла б. Починаючі з 2022 я знайшла класну книжкову тусовку і ця цифра вирісла спочатку до 60, потім до 80 (в 2023). В цьому році я взагалі поставила собі ціль 50, але вже з березня довелось кожен раз її підіймати на 10.Цифра 100 завжди мені здавалась нереальною, ну, як мінімум, для людей з full-time роботою, друзями і якимось життям. Я ніколи не ставила собі це за ціль, але тільки що, випадково, я її закрила 😱 в кінці жовтня.Шикшакшок, до якого я і сама виявилась не готова. Я не знаю, як так сталось (ну окрім того, що я швидко читаю, через «начитанність», яка збільшується, чим більше книг ти читаєш, ну і ще — я достобіса люблю книжки і читати❤️).Не знаю навіть, що зараз відчуваю з цього приводу. Чомусь навіть хочеться виправдовуватись, що у мене насправді є життя, чесно-чесно, я навіть встигаю його жити, а це просто випадковість, ну якось так вийшло, сама не знаю як, вибачте 😅Але пишаюсь собою сильно, 34% з цього — це книги англійською, наприклад❤️‍🔥

Ешлі Флаверс «Тут усі хороші люди»Прослухала вчора на АБУК і залишилася задоволена. Починається доволі розмірено і має дуже популярний троп — дівчина приїзжає в своє маленьке містечко, де колись давно сталось жахливе вбивство. Вбили її подругу, яку потім знайшли в канаві, і це сталось коли їм обом було по шість років і Марго, головна героїня, очевидно, це не відпустила, бо постійно думає, що могла бути на її місці.В теперішньому ж, вона повертається в місто, аби турбуватись про свого улюбленого дядька, який втратив дружину і зараз страждає від деменції. Але не проходить і пари днів, як містечко знову жахає новина — з дитячого майданчика зникла пʼятирічна дівчинка Наталі.✨✨✨✨✨На початку мені було трошки нудновато, не вистачало динамики, яка притаманна жанру. Цим нагадало мені книжку “Гострі предмети», дуже схожий троп зі зниклими дітьми і героїнею журналісткою.Все здавалось доволі очевидним, через це незрозуміло було, до чого все іде, про що авторка ще більшу частину книги буде писати взагалі. Але в якийсь момент все так перекрутилось, що я ледве встигала дивуватись поворотам сюжету і в своїй голові кричати «шоооооооо»😳Вгадала буквально один маленький твіст, все інше було несподівано. Я люблю, коли трилери викликають такі емоції, люблю, коли автори заплутують і стається «шикшакшок», при тому, від цього не зʼявляються дірки в сюжеті, це теж важливо –зробити все логічно і щоб все склалось в пазл.Також, подобається формат розділів від різних людей та/або часових проміжках — тут ми маємо лінію в 1994 році від мами зниклої подруги головної героїні та 2019 — теперішній час від, власне, головної героїні.Окремо, хочу зазначити, що книжка складна емоційно і містить тригери — вбивство і згадки про статеве насилля над дітьми. Поставила 4,5⭐️ книзі, можу рекомендувати

«Книголюби» Емілі ГенріЖиття Нори складається з книжок і роботи (бо книжки це і є її робота), але її життя зовсім не схоже на сюжет книги. Сестра Ліббі влаштовує їм спільну поїздку до маленького містечка, де Нора має нарешті відпочити, ходити на побачення і поменше працювати. Але вона постійно натрапляє на свого колегу-редактора, з яким попередні зустрічі не були дуже приємні. ——————Думаю я занадто багато очікувала від книги (після попередньої книги Емілі Генрі, яка мені була вау)Ця книга — мене не зачепила. Знаєте, іноді книга чіпляє так, що ти хочеш знати, а що ж там далі, а як складеться доля героїв, а що це за секрет приховує героїня. Тут такого взагалі не сталось. Якось з самого початку не було цікаво. І постійно була думка, наче я щось подібне вже читала. Розумію, що ромкоми в цілому жанр, де складно здивувати, але тут я постійно згадувала якісь інші книги, де це вже було. Я не повірила багатьом героям і містечку (люблю сетінг маленьких містечок, але тут він був якийсь не дуже мені), і знову ж таки — мене не зачепило нічого.Я засмучена, бо попередня книга Генрі дійсно мене в себе закохала, а ще, мені подобається сам стиль тексту авторки, але сюжет цієї книги — дійсно просів.3,5⭐️

“Butcher and Blackbird” Brynne WeaverДарк ромком (що виявилось дуже цікаво як жанр), де головні герої два вбивці, які полюють на маніяків і серійних вбивць. Такий собі Декстер вайбСлоан і Ровен випадково зустрічаються, і знаючі, що займаються одним і тим самим — домовляються про гру — кожен рік вони будуть полювати на одну ціль і хто її вбʼє — виграє. Пʼять цілей, пʼять років.В попередженнях до книжки сказано про вбивства, а також «випадковий канібалізм»😈, тож звучало цікаво.Так і було. Незважаючи, що тут описані дійсно детальні вбивства, мені таке подобається і почуття гумору героїв ще додавали класних смішних моментів.Плюс, це все відбувається в сетінгу ромкому, тож, це ще і хімія між героями, яку непомічають тільки вони і міскомунікація між ними (мій улюблений гілті-плежр, заради якого я іноді і читаю щось таке ромкомовське)Але щось після половини книжка трошки почала просідати. Вбивства взагалі забулись (так, я була невдоволена), а герої сконцентрувалися тільки на сексі і його було так багато, що доводилось пропускати абзаци текста, бо я втомилась і хотілось кричати — та блін ідіть вже когось вколошкайте.Плоттвіст був занадто очевидний і дуже тривіальний, хоча за це оцінку не знижую, бо я нічого і не очікувала від ромкому інакшогоА от за що дійсно знижую — мені не вистачило мотивації персонажів. Ми знаємо, що вони обидва вбивці, але нам розказали як вони такими стали дуже швидко і без деталей особливих. Також, героїня всю книгу вважала себе «зламаною» (ментально) і я так до кінця і не зрозуміла чому це сталось? Очевидно, що щось з нею сталось в підлітковому віці, але що саме?Також, по часу від початку до кінця книжки пройшло пʼять років. Але авторка дуже мало показала нам взаємодії між героями між зустрічами, вони переписувались смсками і нам так їх і не показали.Ставлю 3,5⭐️.Я, в цілому, не жалкую про прочитання, але можна було б і краще. Чи буду я читати наступну книгу трилогії я ще не вирішила (це популярний зараз формат Family RomCom Series, коли кожна частина повʼязана тим, що розповідає про іншого члена/членкиню сімʼї, в даному випадку це серія про братів Кейнів — Ровена, Лаклана та Фіна)P.S. Книжка виходить у Артбукс в наступному році