ЦЕ НІХТО НЕ БУДЕ ЧИТАТИ

Ну що ж, нарешті можу розповісти про наліпки, які ми придумали і моя подруга-ілюстраторка їх намалювала!Спочатку трошки передмови до того, як зʼявилась ця ідея. Я вже колись писала, що мені приємно підтримувати своїх знайомих перекладачок і купувати їхні книжки (навіть якщо за це їм, на жаль, не іде роялті)В один з обстрілів я написала в твітер, що замовила Неявку та Наречену, бо треба якось підняти настрій, а ще тому що «support your local translator» (посилання на закордонний тренд support your local library). Ще і Саша Музичук (перекладачка Нареченої) пожартувала, що потрібен такий мерч і в цей момент у мене наче в голові щось клацнуло. Я одразу написала своїй подрузі-ілюстраторці.І так народилась ідея наліпок для підтримки перекладачів, а також авторів. Ми брейнштормили, думали як краще намалювати і що саме, хотілось чогось дуже тематичного і гарного. І вийшло це!Перші семпли вже були готові на Книжкову країну і тому я роздала їх тим, про кого як раз і думала, коли Настя їх малювала. Можливо, у деяких пані перекладачок чи авторок ви вже могли бачити ці наліпки в каналах.Я щиро тішусь і пишаюсь, що у нас вийшло. В перспективі мрію, що це буде ще класний мерч, який не обмежиться наліпками.Наліпки вже є на сайті:💜Перекладацькі💚АвторськіКупуйте собі, друзям, оформлюйте з ними читацькі щоденники чи просто😌Це класний спосіб підтримати перекладачів і авторів, говорячи про їхню роботу більше! І мою подругу, яка малює і випускає таку класну канцелярію і наліпки.Мене теж, звісно, бо як ідейна надихачка цієї колекції — буду тішитись і радіти😌 (ніякого фінансового прибутку я з цього не маю)Трошки пізніше я ще більш детально покажу, може оформлю розворот блокноту з ними, просто зараз я чоботяр без чобіт, у мене не залишилось жодного семплу, я всі роздарувала на фестивалі 🤣 Мені вже друкують нові😛

Я перестрибнула за 500 підписників і це значить, що з тг-канала на 50 людей зі знайомих і підписників з інстаграма — це стає повноцінним каналом. Вирішила розповісти вам трошки про себе в вигляді 10 фактів, для тих, хто мене не знає 😀1. Мені складно відповісти на питання звідки я, бо я народилась в Луганській області на кордоні з йобнутою країною, в 13 переїхала в Дніпро, в 24 переїхала в Київ. Тож, характеризую себе східнячкою з Дніпра, яка живе в Києві. 2. Я програмістка, займаю позицію Senior Backend Developer та трошки займаюсь техлідством у французській компанії. Допомагаю ресторанам по всій центральній та західній Європі успішно менеджерити свої бронювання, гостей, меню та всяке3. Я люблю читати і це займає багато часу мого життя. Можу про книжки говорити годинами і мене складно зупинити. 4. Модерую книжкові клуби. Створила свій корпоративний для колег, вела клуби Lovespace+Vivat, також в минулому році вела благодійні, де ми збирали на такмед.5. Обожнюю Англію і роками планувала там жити. Пожила більше року і повернулась, бо Україну я люблю більше і, зрозуміла, що хочу жити тільки тут.6. Раніше багато подорожувала і їздила на воркейшини, але війна в мені щось зламала, після повернення з Британії, я ще жодного разу не виїзжала за кордон, бо морально у мене зараз не виходить себе вмовити виїхати.7. Збираю на ЗСУ, є в реєстрі волонтерів і сама стараюсь багато донатити, дуже засмучуюсь, коли після дописів і репостів про збори — від мене відписуються (не через кількість підписників, а через те, що люди несвідомі)8. Маю тривожний розлад та хронічну депресію. Війна не дуже допомагає з цим впоратися, але антидепресанти так. 9. Вірю в науку, доказову медицину, цирки без тварин та гендерну рівність10. Dramione girl та Слизеринка, амбасадорка Трона зі Скла. Читаю всі жанри, окрім, дарк романів та психологічного нон-фіка. Ще останнім часом трошки розлюбила роментезі, тому з ним зараз обережна.Ще мій основний майданчик це Instagram, а тут є посилання на мої інші соцмережі, Fable, Goodreads та збори, коли вони є.В коментарях можете написати, як ви знайшли канал і чому підписались, або просто привітатись😙

Книгарня на воді«Збираю» подружку в її першу та довгу поїздку до Лондона, розповідаю про те, куди піти і що подивитись, і, звісно, перебираю і свої фото та нотатки з життя в UK. Коли я там жила, я ще не вела телеграм-канал, а в інстаграм, по якійсь причині, розповідь про цю книгарню не дійшла. Тож не пройшло і пару років, як я принесла вам класну концептуальну книгарню, яка знаходиться недалеко від Kings Cross (так, той самий вокзал, де платформа 9 та 3/4 з Гаррі Поттера)Книгарня Word on the Water — це буквально книгарня на воді, знаходиться вона всередені лодки. Якщо бути точною — це датська лодка для плавання по каналах 1920го року.Зараз розташована на Regent’s Canal, хоча відкрившись в 2010, історично вона трошки «покочувала» по різних місцях і каналах столиці Англії (бо за законом, лодка не могла стояти на одному місці без права на ділянку, тож кожні пару тижнів перепливала в іншу локацію). І офіційно книгарня отримала поточне місце тільки в 2015. Ідея зʼявилась, коли Джон та Педді (засновники) пришвартували свої плавучі будинки біля одне одного. Вони захотіли викупити лодку для книгарні у Стефані і він став їхнім партнером по бізнесу (останнє фото, це Стефані, Джон та Педді, яке я знайшла в мережі. На жаль, Джон в 2022 помер і тепер справами займається його дочка😢)Окрім книгарні, тут ще і влаштовують поетичні події і вечори з живою музикою (Останнє відео — це якраз у них була подія і готувалась виступати місцева група)І хоч ви не знайдете тут свіженьких довгоочікуваних тайтлів-новинок тільки-но з друкарень, але тут можна знайти доволі популярні та класичні книжки, неймовірну концепцію і сімейну та дружню атмосферу Будете в Лондоні, обов’язково ідіть в Word of the Water, воно того варте!

Рубрика — розчарування місяця/рокуЯ фанатка книги «Червоний білий королівський синій», це для мене ідеальна прекрасна історія, яка підкорила моє серце. Коли мені попадаються такі книги — я одразу беру авторів на олівчик і розумію, що буду читати у них все.Тому на перший набір Speaking English Club, який ми запустили — я взяла нову книжку авторок — The Pairing. Було так багатообіцяюче, два колишніх в гастро-винному турі по Європі, роблять вигляд, шо вони вже get over each other. Звучить ідеально.І це було абсолютно жахливо.Хочеться почати, що автори дуже погано репрезентували бісексуалів в цій історії, вписавши найгірші стереотипи про них — те, що вони просто займаються сексом з усіма, хто на очі попадеться. Окремо, дуже стереотипно, що європейці теж постійно хочуть сексу, буквально посміхнись їм на барі і він/вона вже у тебе в ліжку або біжить на оргію (чи я може не в тих Європах була і не в тій європейській країні живу🤭). І хоча б смат був гарно написаний, але ж ні, це було просто погано (я в якийсь момент подумала, може це я різко стала з дуже open-minded людини — ханжою, але враження таке у всіх, так що це не зі мною щось не так)Самі герої ведуть себе жахливо, наче підлітки в пубертаті. Я люблю slow-burn, люблю idiots-in-love тропи, але тут це все було тупо, затягнуто, сповнене настільки поганих сюжетних поворотів, що я ледве дочитала. Драма абсолютно висосана з пальця, і напевно я ніколи ще так не бісилась при прочитанні ромкома, а я, зазвичай, знижаю рівень прискіпливості до цього жанру майже на нуль.Я не знаю, що сталось з Кейсі Макквістон і як після ЧБКС, вони могли написати це. Я обурена. Не допомогли навіть гарні описи європейських міст та страв, бо в якийсь момент враження від цього просто стирається через жахливий секс і сюжет. Дуже рекомендую не читати, для мене це 1,5/5 і в моєму прочитанному тепер ці автори ділять одночасно позицію Найкращої і найгіршої книги (прікол!)P.S. Після прочитання ми з клубом хочемо влаштувати мітінг на захист персиків, щоб їх перестали використовувати як секс-обʼєкти, бо бідні фрукти цього не заслужили😡#відгук

Учора прочитала першу в житті мангу. Я з тих людей, хто не дивився жодного аніме і не читав манги (до учора). Не засуджуйте мене, будь ласка, просто ніколи до цього не тягнуло, навіть щоб спробувати, незважаючи на всю популярність в світі. (Мені взагалі складно дається пробувати нові формати, я тільки в 2023 вперше спробувала комікси та графічні романи і мені не одразу сподобалось)Подруга абʼюзить мене подивитись Атаку Титанів і тому коли анонсували мангу від Артбукс, а я призналась в твітері, що я взагалі не в темі, окрім того, що знаю цю назву і що це якесь там скло скляне — прекрасні люди made me buy мою першу мангу. Купила перший том «Фрірен» (те що порекомендували) і учора прочитала. Що можу сказати. В цілому, мальовка дуже сподобалась, деякі моменти були кумедними, навіть собі виділила одну класну цитату. Але в цілому — мені було нудно…Поки не зрозуміла, все ж таки формат не мій, чи сама історія така.Тому буду пробувати, бо не люблю робити висновки так швидко. Зараз в поштомат їде «Мої близнюки» (це знову з рекомендацій твітерських). Також, порекомендували «Сталевий Алхімік».Якщо ви любите мангу — можете порекомендувати в коментарях, щоб мені спробувати, щоб можливо закохатись в цей жанр/формат😉

Трошки токсічності зранку, де я цитую свій власний твітер, але я дуже втомилась, що все що має всередині хоч трошки відносин між героями чи, не дай боже, секс — це роментезі.Хоча насправді, я помітила, таке працює тільки з жінками авторками. Жінка пише глибоке фентезі з класною світобудовою, але десь в процесі у героїні є романтичний інтерес на фоні чи секс — роментезі! (Ще не забудьте, що якщо там секс, то ще це треба назвати порнушкою, але це окрема тема для мого токсік-настрою)Чоловік пише теж саме, Мартін пише купу сексу і інцеста між героями і якусь романтику на фоні фентезі, Аберкромбі, Сандерсон — фентезі!(Нещодавно бачила, що Полоненого принца назвали роментезі і у мене просто нема слів)Будь ласка, давайте розрізняти ці дві речі, бо ну це вже просто не смішно. Є дійсно роментезі — коли сюжет зосереджений саме на романтичних стосунках героїв, навіть якщо там розписаний фентезі світ і паралельно несеться і в ньому — з популярних прикладів — Із крові й попелу, Четверте Крило, ДШІТ, Ці порожні обітниціФентезі — може мати романтичну лінію, герої можуть мати секс, але ключова там всередені саме фентезійна лінія — сюжет сконцентрований на цьому. Популярні приклади — Трон зі скла, Полонений принц, Темне сходження, Жорстокий принц, Голодні ігри тощоP.S. Можливо, КСД цей жанр взяли зі списку на гудрідс (який теж може помилятись, це не остання інстанція), але це вже не вперше, коли видавництва чи гудрідс, чи буктокери щось дописують в жанри, чого там в сюжеті абсолютно не існує і тому цей допис і народився, нічого особистого до конкретного видавництва тут нема

Тільки що дочитала книжку і просто закохалась. В книжку, гумор, головних героїв. Авторка підіймає важливі теми як інвалідність, онкологія (в минулому, тож якщо вас таке тригеріть, усе одно беріть, там небагато і як спогади), тривожність, післяпологова депресія, невпевненість, випадкова вагістність. І це все не здається, наче в історію понакидано всього одразу, тут це дуже органічно і доречно.Але головне, головні герої — просто неймовірні грін прапорці. Головний чоловічий персонаж — дуже дякую пані авторці, що мої очікування від партнера зросли до небес (особливо, коли виявилось, що він написаний з її реального чоловіка!), тобто авторка реально живе з прототипом Бо, який грає в настолки, має класну роботу в IT, колекціонує вініл, обожнює Френка Сінатру і готовий все зробити для своєї жінки. *панічний крик*Радію за неї, але не від всього серця, якщо чесно😆Але якщо серйозно — ця книжка вам треба. Вона гаряча, вона мила, вона смішна, вона терапевтична і дуже класно висвітлює життя людей з інвалідністю (окремо ще і сексуальне життя)Головна героїня нагадала мене зі своєю тривожністю і надумуванням в голові, її подруга Сара — теж зайняла місце в топі подружок з книжок, бо ту підтримку яку вона надавала Він, ті слова, які знаходила. У них була класна «гра» в найгірший сценарій, і це дуже допомагало Він, проговорити це. І це реальний спосіб, бо я теж використовую його, як людина з тривожним розладом. І приємно, коли авторки додають щось таке.Гумор в книзі — одне з ключових, за що я її полюбила. З самого першого розділу — смішні діалоги, цікаві каламбури і, звісно, потім цей гумор грає неабияку роль в хімії між головними героямиНастільки зайшла ця книжка, що я вже хотіла писати в Віват з пропозицією перекладу🤭 але дізналась у Регіни, що авторка вже писала у себе в інстаграмі, про продані права українському видавництву, і це якраз Віват🤩

Вітаю, з вами ваша самопроголошена амбасадорка «Трону зі скла» та Сарочки Маас.Сьогодні Vivat розказали, що робота іде над продовженням Трону зі скла, а саме „Assassin’s Blade” — це пріквел, який я хвилювалась, що видавництво видасть вже після основної серії. Бо дуже часто, пріквели це додаткові історії, які не впливають на сприйняття сюжета і перекладають їх теж останніми, але тут, це історія, яка повністю впливає на сюжет і з четвертої книги (Королева тіней) в історії зʼявляються Великодки до пріквела і це відбувається до самого кінця серії.Тому, звісно, ця новина мене ощасливила. Вибачте Віват, раптом я вас трошки задовбала, коли писала вам в усіх соцмережах про те, що «після третьої книжки треба видати пріквел, це обов’язково, будь ласка, видайте, я чекаю, українські читачі повинні читати в правильному порядку», то я з усією любов’ю до вас та циклу🤭Сьогодні ця новина зробила мене щасливою. Тепер чекаю поки мої книги повернуться до мене (бо пані Салемська відьма дороблює мені зріз на них) і буду знімати інструкцію, як правильно читати і в якому порядку [насправді, там все дуже легко, але мені дай тільки привід поговорити про Трон зі скла і я його не омину, ви ж розумієте]

Я – частина великого збору #одназаодну Маршу Жінок на підтримку захисниць на фронті. Кожна із нас – деталь потужної конструкції сестринської підтримки! Жінки у війську тримають оборону на рівні з чоловіками, але й досі не мають належного забезпечення відповідно до базових потреб, таких як взуття потрібних розмірів. Це та сама деталь, яка має бути на місці.8 березня – день боротьби за права жінок. День, коли голоси жінок звучать голосно. День, коли підтримка жінок та визнання їх внеску у захист країни мають стати нашою спільною метою! Я беруся зібрати суму для 15 пар берців, бо солідарність вимірюється не тільки словами, а й вчинками.https://send.monobank.ua/jar/68QXEJuU4wА за ваші донати кратні 100грн — я розіграю «набір сучасної дівчини» — в який я зібрала свої улюблені речі — першій жіночій альманах, шоколадки від «Номер Дому»* та дещо від моїх друзів «Lovespace»(розкриємо вам цю таємницю трошки згодом, треба ж нам хоч трошки інтриги)*вид шоколадок може відрізнятись від тих що на фото, вони мають маленький термін придатності, тож для переможця вони надішлють свіженькі🙏Буду вдячна за ваші донати та репости🙂

Завжди на початку року ставлю собі ціль по книгах. Без тиску, щось дуже реальне, бо мене визначає не цифра книг (навіть, якщо мене вважають букблогером ага, букблогером, яка взагалі забуває про свої блоги, в які треба писати про книги)До 2022 я стабільно читала 20-25 книг, мені подобалось читати, але якось я не приділяла цьому стільки часу, скільки могла б. Починаючі з 2022 я знайшла класну книжкову тусовку і ця цифра вирісла спочатку до 60, потім до 80 (в 2023). В цьому році я взагалі поставила собі ціль 50, але вже з березня довелось кожен раз її підіймати на 10.Цифра 100 завжди мені здавалась нереальною, ну, як мінімум, для людей з full-time роботою, друзями і якимось життям. Я ніколи не ставила собі це за ціль, але тільки що, випадково, я її закрила 😱 в кінці жовтня.Шикшакшок, до якого я і сама виявилась не готова. Я не знаю, як так сталось (ну окрім того, що я швидко читаю, через «начитанність», яка збільшується, чим більше книг ти читаєш, ну і ще — я достобіса люблю книжки і читати❤️).Не знаю навіть, що зараз відчуваю з цього приводу. Чомусь навіть хочеться виправдовуватись, що у мене насправді є життя, чесно-чесно, я навіть встигаю його жити, а це просто випадковість, ну якось так вийшло, сама не знаю як, вибачте 😅Але пишаюсь собою сильно, 34% з цього — це книги англійською, наприклад❤️‍🔥