Telegram statistics channel - @tse_nihto_ne_bude_chytaty

Маю в життя дві залежності — книги і шопери…Сьогодні отримала аж два новеньких і просто 🫠 Паризький з Shakespeare and Company колись вже мала, але якимось чином загубила (підозрюю, що під час переїзду з Англії 🫨), довго шкодувала за ним, але подруга вирішила виправити мені цю ситуацію і привезла зі своєї поїздки в Париж новий, ще і торбинку для книжки прихватила (скільки в мене їх, теж не питайте, я слабка людина, а це одночасно наче і щось шоперне, і щось книжкове, розумієте?).Інша подруга сьогодні повернулася з Німеччини і подарувала книжковий шопер😏 всі підживлюють мої залежності, розумієте?😛Також отримала від подруги велком-пак на її стікерклуб — вона найталановитіша ілюстраторка, яку я знаю (логотип для «More сторінок» мені малювала вона, а також наш з нею дроп стікерів для перекладачів та авторів — я мало про них нагадую, але вони дуже популярні. На цю КК забула привезти їх і понадарувати знову авторкам і перекладачкам, але восени захвачу). От нарешті вона відкриває свій стікерклуб, для якого розробила кожен стікер та дрібничку своїми талановитими ручками — а в мене, дякую всесвіту — доступ на всі її проєкти 😛

Не знаю, чи в курсі ви, але у Megogo Books тепер є Хаб книжкових клубів, куди можна додати свій або знайти собі клуб по душі. Сьогодні додала туди свій новенький, який робитиму в Одесі та online – More сторінок💙 Відкрити нарешті повноцінний клуб мене надихнув переїзд, і те, як я тут сповільнилась та видихнула, признаюсь чесно. Анонс перших зустрічей вже на днях і хоч і маю багаторічний досвід ведення найрізноманітніших клубів – дуже хвилююся.Ну і коли вже заговорили про Megogo Books — іноді (часто) запити у всесвіт дійсно спрацьовують, бо MEGOGO BOOKS написали мені, та дали промокод для вас – моїх підписників.Тепер, до кінця літа ви можете використовувати промокод ZHEZHE він дає знижку 15% на все, окрім ВСЛ, КСД, Наш формат, Лабораторія, Vivat і А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Саме час замовити собі книжечок, якщо як і я не поїхали в цей раз на Книжковий Арсенал, а книжки купувати треба (хіба хочеш – мусиш!).Доставка для підписників Megogo наразі безкоштовна, для інших – треба зробити замовлення на 599 грн (з поточними цінами, це частіше за все – одна книжка😀). А ще поділюся власним лайфхаком, що якщо замовляти на 900 грн – після замовлення ви отримуєте промокод на підписку Megogo і можна між читаннями книг подивитися серіал чи фільм (або можливо якусь екранізацію книги). Оплата Нацкешбеком – теж можлива, а це взагалі БЕЗПЛАТНІ книжки, hear me out!😄

Якщо ви спитаєте, яку книжку я «проковтнула» за два дні, я скажу: Земля молодихЯкщо ви спитаєте, яка книжка потрапляє в мій власний рейтинг дебютів, я знову скажу: Земля молодихЯк сказано в післямові від видавчині — це набагато краще багатьох розпіарених робіт, і я повністю згодна! Далі мені читати Катабазис на книжковий клуб, і я взагалі сумніваюся, що Кван перебʼє пані Катю👀Проковтнула за два дні, не могла зупинитися, книжка буквально з перших сторінок так захопила, що позбавила спокою, поки я не дочитала (та і після відчуваю буду думати про неї ще місяць-другий).Авторка вдало змішала горор/трилер з кельтською мітологією, продумала кожну детальку і кожна арка, кожне питання в моїй голові яке виникало — закрила. І все має логіку, всі персонажі мають мотивацію, ти її розумієш (аж придратися нема до чого, ну Катерино!)А від епілогу я взагалі в захваті🫠 За вайбом він відчувався як шпигунський фільм🤌🏻Водночас, хоч і маємо таку кількість напруги і загадок, маємо і багато сенсів. Думаю кожен знайде тут свій, але мені ця історія і про втрату, і про пошук (себе понад усе), про те, що треба не жити як хоче хтось, не слухати інших, а слухати себе. І про те, як часто нам треба відпускати людей, які вже пішли, відпускати біль та помсту тощо…Фейт — чудова героїня, хоч іноді і хотілося накричати на неї в першій частині, бо очевидно треба кидати все і тікати. Але я пробачаю їй наївність, бо вона її привела туди, куди привела, і тому ми познайомились з Катом…Кат — ну краш. Я вам клянусь, у мене є стікер і книзі, де просто напис «Я люблю Ката💙». Ну а що, Iʼm just a girl💅, складно встояти! Ліліан — хоч її було і мало, але така бесті потрібна всім. Яка казатиме – я відчуваю, що щось не так. Так, я вірю тобі (хоч і звучить, наче варто відправити тебе в дурку).А іноді по сюжету дійсно якась дурка відбувається, але ти читаєш, і тобі таааак подобається! Взагалі так багато хочеться написати, але вже тоді полетять спойлери😃 Хоч мені так хочеться комусь про це все покричати, ви не уявляєте. Про ці всі повороти та події... аааааТому підсумуємо – неймовірна книга, як я щаслива, що прочитала це і що ми в українській літературі тепер маємо такий чудовий здобуток у вигляді авторки Катерини Шильпп.А якщо ви сюди дочитали, то от вам анонс-спойлер: першою книгою в клубі, який я готуюсь запустити в Одесі — буде Земля Молодих. Не переключайтеся!

✨Покупки на Книжковій країні✨Саме цікаве, що я вже встигла показати в усіх чатах книжкових клубів, в які ходжу, але до каналу ніяк не добиралась😀В цей раз (і завжди по життю), я шоперна манʼячка! Взяла собі три: Торбу, рожевий шопер від видавництва «Так» та шопер-мерч по книзі «Сага про золотокрилих» (вперше чула про цю книжку, але шопер гарний, шо ви мені зробите?😆)«Дике кохання» мені подарувала пані Наталя, з якою ми провели всі дні фестивалю. Було ТЗ вибрати книжку, яку я хотіла б, але сама б собі не купила. От ця книжка повністю підійшла, бо я думала про неї, але якось щось була не впевнена, що буду брати.«Не та наречена» приблизно та ж історія, що я колись хотіла б почитати, але мала сумніви, чи хочу купувати зараз. Пані Катерина Корнієнко вирішила за мене.Кухлик з Джурдан підгледіла у Ганки в перший день і на наступний мені його купила бесті (собі теж купила, ми обидві фанатіємо!)Все що від Уробороса — не рахується, я просто забрала на стенді, бо передзамовляла. А «Земля молодих» ще й не моя, я забрала для подруги, а свою ще чекаю🙌🏻 наліпочки до «Промені Аласі» було гріх не взяти теж!Ціленаправлено йшла за «Інцидентами…» та «Одночасно», знала, що їх привезуть на КК, а от те, що вже привезли «Гвен і Арт…» виявилося гарним сюрпризом💜Дитяча книга це подарунок на дн двохрічній донечці подруги, а за кадром ще пару книг на подарунок моїй подружці з Німеччини, але я вирішила не спойлерити їй те, що буде у неї в посилці😄Ще я купила кепку-мерч за улюбленим «Літописом сірого ордену», як справжня фанатка збираю мерч ще з моменту як він потрошки зʼявлявся в книгарні, кепки якраз не вистачало в колекції 🫠 (а ще вона мені дуже личить, тому я проходила в ній весь фестиваль!)Діліться в коментарях, що купили, якщо бажаєте чи якщо стрималися теж діліться!Чесно скажу, приїхала додому з думкою, що треба було ще купити книг, щось мало🤣 особливо коли дивлюся на покупки інших і така «а чого я це не взяла, а це? Оо, оце теж класне»🫠

Перший день країни — було!Сходила на лекцію Ярослави Стріхи про переклад «Жасмінового трону», а потім ховалася від дощу та обідала з подругами, та, власне, з самою Ярославою, така вона прекрасна і мила🙌🏻Далі була найщемкіша презентація евер, Катя Шильпп презентувала «Землю молодих» і це було душевно, і з такою кількістю підтримки та віри в неї та книгу. Плакала подруга авторки, редакторка та сама Катерина. Це було мило і так по-справжньому!Забрала свої книжки від Уробороса, пообіймала Алісу та Катю.Купила книжку, яку перекладала Саша Музичук, аби читати її на клубі Саші Музичук, отака рекурсія!😆Зустріла максимум людей, блогерок, авторок зі свого чекліста «зустрітися і обійнятися на країні»🙌🏻. Але завтра я його пройду ще раз, бо можу і обожнюю всіх цих людей! Взагалі сьогодні встигла вдатися в ретроспективу і подумала, як пару років тому на фестивалях я просто приходила і дивилася на книжки і якось сумно уходила, а зараз маю таку величезну книжкову тусовку, в якій на фестивалях постійно тільки і встигаю з кимось вихоплюватися в толпі, обійматися, сміятися та радіти зустрічі. Енд ай лав іт! Сильно радію, що всі ці книжкові люди сталися і є в моєму житті!Коротше ой, щось я заговорилася, до завтра, Країнонька!

Я три тижні не могла написати відгук, бо що ще сказати, якщо це — досконалість?Мені, якщо чесно, було трохи страшно братися за цю книжку. Бо, окрім того, що я завжди вболіваю за українські книжки (особливо дебюти), до того моменту, як я нарешті відкрила «Промені Аласі», я вже встигла познайомитися з Алісою — і вона класна! А це для мене зазвичай не про позитивну упередженість, а навпаки — про легке побоювання: а раптом мені не сподобається?.. Ну, буде трохи незручно, знаєте 😅Як ви вже зрозуміли — цього не сталося взагалі.Історія динамічна, захоплива, з класною світобудовою. Атмосфера пустелі, створіння, які вона приховує… 😍 Паралельно розгортається повстання, бо, звісно ж, у містах панує класова нерівність і повне неприйняття окремих верств населення. І потрібно зовсім небагато іскор, щоб це «полум’я» спалахнуло.Касі — дуже цікава героїня. З недоліками, з рішеннями, на які іноді реагуєш: «Та ну ти що…». Але саме в цьому її справжність. Їй віриш — навіть тоді, коли розумієш, що вона робить неправильно 😄 Вона має непросту долю, свої секрети, але залишається доброю і справедливою, бо навіть складне дитинство не змогло вкрасти її серце.Трей — мій улюбленець із перших сторінок. Обожнюю бед-боїв (особливо тих, які намагаються переконати, що вони бед-бої, але насправді — солодкі булочки всередині) 😅Другорядні персонажі — живі й цілісні. Вони не просто доповнюють історію, а допомагають глибше розкрити головних героїв і водночас мають власні принципи та характер.І окремо — слоуберн. Пані авторка тут справжня майстриня. Я обожнюю цей троп, і «Промені Аласі» — це буквально приклад ідеального слоуберну та хімії між персонажами. Дуже чекаю другу частину, щоб нарешті побачити, коли і як воно там спалахне!Коротше, ви зрозуміли: я готова хвалити цю книжку безкінечно. Я закохалась, я хочу ще, я не зупинюся. І вже хочу наступну частину — читати, читати і ще раз читати (добре, що заберу її вже післязавтра!)Алісо, я знаю, ти це читаєш — сподіваюся, ти вже пишеш щось нове, що ми всі будемо читати після дилогії, бо ти офіційно в списку: «купую все, просто мовчки прикладаю картку, *звук ApplePay*» 😄

Я вчора прокинулась дуже рано, проїхала 500 км за кермом, заселилась і закинула речі (поки незвично бути не киянкою, якщо чесно, а одночасно звично, наче не було тих десяти років😃).А потім, звісно, поїхала на «Колапс».Навіщо їхати в Київ на презентацію, якщо в Одесі вона теж буде — можете спитати ви.Тому що я люблю, як Макс Кідрук розповідає про наукові штуки. Половину з них я не розумію, але маю величезний краш на розумних, трохи душних людей, які щиро люблять те, що роблять.Тож вирішила піти і послухати це двічі.До того ж, коли я сказала подружкам, що переїжджаю з Києва, одна з них одразу спитала:— Але ж ти приїдеш на «Колапс», щоб піти разом?А я за будь-який двіж, тому — чому б і ні.Презентація була чудова. Я помітила, як деякі знайомі, які були вперше, трохи губилися: мовляв, а коли вже буде про саму книгу, а не ода вуглецю і науковий трактат?І тут хочеться просто відповісти мемом: first time, huh? 😃Але для мене це було ще й про інше — про можливість побути з подругами, похіхікати і просто насолодитися моментом. Тим, що український автор збирає аншлаг у КВЦ настільки великий, що доводиться додавати ще одну дату.Хіба не про це мрієш, коли думаєш про розвиток української читацької спільноти?І фінальна фраза Макса — прямо в серденько:Я розумію, що є TikTok, серіали, величезна конкуренція за увагу і все таке. Але мені начхати. Я люблю те, що роблю, і писатиму тисячосторінкові книжки, а ви їх читатимете. Так, ми читатимемо.І ще будемо казати, що мало — і треба продовження.

Пані любіма і талановита авторка-подружечка дописала свою четверту книжку, і сьогодні я отримала останній розділ!Радію, наче це я написала, бо отримувала по 2-3 частини розділа кожен день, іноді вкидувала якісь ідеї або просто коментувала, тож відчуваю цю книжку дуже рідною.А ще завжди буду згадувати їй, як вона почала оформлювати цю ідею в текст на початку січня, щоб трошки допомогти всім нам (її подругам і альфа-рідеркам) та собі розкрутитися від того піздеця, що був навкруги. І десь розділа до 13?15? казала, що це по пріколу, це не буде книгою. (І як в один з днів вона мене довела до сліз о десятій вечора в Макдональдсі на Хрещатику, бо дещо розказала з майбутнього сюжету)!Це буде книгою! Це стало класною книгою! Можна навіть стати бетою, прочитати майже першим(ою), залишити свої коментарі.Я теж буду читати ще раз, цікаво як це буде сприйматися як повний текст.Готуйтеся до grumpy and sunshine (але є нюанс), mlm, cozy fantasy (Катя каже, що ні, я не згодна, воно затишне, але зі своєю драмою), slowburn as hell 🩷Коротше, я їх люблю (особливо ельфчика, я головна в team elf, так і знайте), і ви теж полюбите.Катю, я тебе люблю і пишаюся, що я тебе знаю і читаю!

Підводжу підсумки березня. Нарешті вдалося повернутися в читання, після не таких успішних лютого та січня.«Колапс». Про нього трошки думок тут, зараз мене смішить цей допис, видно, як хаотично я це писала через годину після прочитання 😅 Але це дійсно класна книга, яка місцями просто blow your mind.«Шлюбний портрет». Про нього більш детальний відгук теж встигла написати, до речі«Спогади про нього». Для мене це найгірша книга Гувер, які я читала. Видно, як авторка намагалася вивести на емоції і маніпулювала драмою. У мене ж це визвало нуль емоцій взагалі. Кінець занадто швидкий. Серед моїх книжкових приятельок є фанатки цієї історії і я навіть можу зрозуміти чому, але максимально не моя історія.«Річка золотих кісток». Я одночасно крінжувала з того, яка це примітивна і передбачувана історія, одночасно десь перші 70% мені подобалось, бо це було «в настрій». І якщо весь цей час книжка якось сприймалась як діснеївська історія і по вайбу, і по відсилкам до Сплячої красуні, то потім авторка вирішує, що треба додати смата і побільше😒 ну і в кінці в стилі діснея звісно перемагає добро(В цілому книжка це підтвердження того, чому я перестала читати роментезі і воно мені не дуже)Думала Колапс вже не переплюне нічого, але ворвалась в моє життя «Тюремна цілителька». Ну як ворвалась, вона лежала на поличці рік, а може два, моя подруга, яка мені її подарувала, постійно казала читати, але все ніяк руки не доходили. Дуже шкодую. Бо я в захваті, тому одразу прочитала наступні дві (зазвичай так не роблю з серіями, мені потрібні паузи). Прекрасна історія, смішна, цікава. Я вгадала багато твістів, але для мене це не зробило історію передбачуваною, скоріш, авторка дуже вдало розставила гачки в тексті.Ну і ця серія змусила мене відчувати ті ж почуття, як коли я читала свій найулюбленіший «Трон зі скла», при чому по сюжету нема тут нічого схожого, але от вайб мені був такий самий. Після кінця другої книжки мене трошки пох**овило, так само як колись від «Імперії штормів» і треба було прямо подихати. Коротше, я в любові!«Пісня Ахілла». Дуже подобається, як пише Міллер, і вона гарно написала лгбт-лінію, це було ніжно і прекрасно. Проте можливо, я очікувала трооошки більше, тож буду звинувачувати саму себе, що підійшла до історії з надто великими очікуваннями. ✨✨✨В цілому, хороший видався місяць. Не встигла дочитати тільки «Промені Аласі» та мемуари Жизель Пеліко, тож, поговоримо про них вже в квітні!

Взагалі останній рік балує фанатів Драміони: легендарні фанфіки стають повноцінними оригінальними книгами. І наче хочеться порадіти — але маю на це свою, підозрюю, непопулярну думку. Нещодавно обговорювали її з подругою-авторкою і виявилось, що ми дивимось в один бік.Так, ці історії сильні, емоційні, улюблені, і автори абсолютно заслуговують на визнання. Але особисто мені хочеться від них нових, справді оригінальних історій, а не перероблених старих. Бо дуже часто з них усе ще «світиться» той самий всесвіт, у якому вони народились. І як не перепаковуй — відчуття впізнавання нікуди не дівається.Наприклад, учора Віват показав уривок «Алхімізованих», і моя подруга, яка не читала фанфік, буквально з кількох абзаців впізнала, які саме це персонажі з ГП. І це не про уважність — це про те, наскільки сильно зберігаються їхні архетипи.І тут, як на мене, ключова штука: фанфіки часто працюють так добре саме тому, що ми вже «вкладені» в цих персонажів. Ми знаємо їхні травми, мотивації, динаміку, у нас із ними вже є емоційний зв’язок. Навіть AU все одно опирається на цей фундамент. Тобто частину роботи за автора вже зробив оригінальний твір.І коли цю історію просто очищають від прямих згадок, але залишають ті самі ролі, ті самі типажі й динаміки — для нового читача це може виглядати менш глибоко, ніж було задумано. Бо він не має того бекграунду, який підсвідомо закладений у текст.Мені дуже хочеться, щоб автори, які вже довели, що можуть писати захопливі історії і будувати сильні емоційні зв’язки, використали це як трамплін для створення чогось принципово нового. Не «Драміона, але без імен», а нові герої, нові конфлікти, нові світи. Бо потенціал там величезний. І мені трохи шкода, коли він витрачається на ретелінг того, що ми вже колись полюбили🤷‍♀️