Я вчора прокинулась дуже рано, проїхала 500 км за кермом, заселилась і закинула речі (поки незвично бути не киянкою, якщо чесно, а одночасно звично, наче не було тих десяти років😃).А потім, звісно, поїхала на «Колапс».Навіщо їхати в Київ на презентацію, якщо в Одесі вона теж буде — можете спитати ви.Тому що я люблю, як Макс Кідрук розповідає про наукові штуки. Половину з них я не розумію, але маю величезний краш на розумних, трохи душних людей, які щиро люблять те, що роблять.Тож вирішила піти і послухати це двічі.До того ж, коли я сказала подружкам, що переїжджаю з Києва, одна з них одразу спитала:— Але ж ти приїдеш на «Колапс», щоб піти разом?А я за будь-який двіж, тому — чому б і ні.Презентація була чудова. Я помітила, як деякі знайомі, які були вперше, трохи губилися: мовляв, а коли вже буде про саму книгу, а не ода вуглецю і науковий трактат?І тут хочеться просто відповісти мемом: first time, huh? 😃Але для мене це було ще й про інше — про можливість побути з подругами, похіхікати і просто насолодитися моментом. Тим, що український автор збирає аншлаг у КВЦ настільки великий, що доводиться додавати ще одну дату.Хіба не про це мрієш, коли думаєш про розвиток української читацької спільноти?І фінальна фраза Макса — прямо в серденько:Я розумію, що є TikTok, серіали, величезна конкуренція за увагу і все таке. Але мені начхати. Я люблю те, що роблю, і писатиму тисячосторінкові книжки, а ви їх читатимете. Так, ми читатимемо.І ще будемо казати, що мало — і треба продовження.