Проєкція.UA

🇺🇦 Рік анархії Трампа✍️ Автор: Daniel W. Drezner та Elizabeth N. Saunders🗓 20 січня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsНеобмежене президентство та кінець американської першості---Для більшості американців та європейців, що живуть сьогодні, світ анархії, ймовірно, ніколи не відчувався цілком реальним. З 1945 року Сполучені Штати та їхні союзники створили й підтримували порядок, який, хоча й не був ні повністю ліберальним, ні повністю міжнародним, встановив правила, що зберігали мир між великими державами, сприяли відносно відкритій торгівлі та полегшували міжнародне співробітництво. У наступні десятиліття світ став стабільнішим і заможнішим.Однак до цього тривалого миру великих держав у розвиненому світі анархія була далеко не абстракцією. Лише перша половина двадцятого століття відзначилася двома світовими війнами, глобальною депресією та смертоносною пандемією. За слабких глобальних правил і ще слабших механізмів примусу більшість держав не мали іншого вибору, окрім як захищати себе самостійно, часто вдаючись до військової сили. Але навіть тоді існували межі того, що суверенні держави могли робити в конфлікті. Країни тільки починали проєктувати військову силу за межі своїх кордонів, а інформація, товари та люди переміщувалися не так швидко. Навіть у періоди міжнародного безладу держави могли завдати одна одній лише обмеженої шкоди, не ризикуючи власним знищенням.Сьогодні найпотужніша країна веде світ до іншого виду анархії. Хоча президент США Дональд Трамп не самотужки спричинив занепад порядку, що склався після 1945 року, він у свій перший рік після повернення на посаду прискорив і навіть підтримав його руйнування. Апетит Трампа до територіальної експансії знищує найпотужнішу норму післявоєнного часу: кордони не можуть бути перекроєні силою зброї. А його зневага до внутрішніх інституцій дозволила йому грубо ігнорувати будь-які спроби вдома стримати ці зовнішні експансіоністські мрії.Інакше кажучи, анархія, що виникає за Трампа, є більш хаотичною. Вона ближча до примітивнішої анархії політичного філософа Томаса Гоббса — світу «війни всіх проти всіх», де суверенна влада не може бути оскаржена ні всередині країни, ні на міжнародному рівні. У цьому гоббсівському порядку, керованому лідером, який відкидає будь-які обмеження своєї здатності діяти і якого технології заохочують рухатися у вихровому темпі, дозволено все. Порядок цілком може згодом виникнути з цієї анархії, але цей порядок навряд чи буде очолюваний Сполученими Штатами або вигідний їм.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Як перемогти у тіньовій війні з росією✍️ Автор: Samuel Greene та Christopher Walker🗓 20 січня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsНАТО має піти на ескалацію заради деескалації---росія веде війну, яка не знає кордонів. Україна є відкритим фронтом, але мета масштабніша: завдати поразки коаліції супротивників, включаючи всю Європу та російських опозиціонерів, що знайшли там притулок. Як наслідок, москва здійснює неодноразові атаки як на людей, так і на інфраструктуру в межах кордонів НАТО. Те, що колись можна було назвати «гібридними операціями» або «активними заходами» по всій Європі, стало відверто кінетичним, спрямованим не на переконання, а на знищення критично важливих систем і готовності континенту до боротьби. Ласкаво просимо до тіньової війни: узгодженої кампанії фізичних нападів, розробленої для виснаження супротивника без провокування військової відплати.Список російських тіньових атак зростає з кожним місяцем. московські флотилії безпілотників зупиняли роботу завантажених аеропортів у Бельгії, Данії, Німеччині та Норвегії, змушуючи ці країни піднімати в небо винищувачі. Збиті російські дрони пошкодили майно в Польщі. Пов'язані з росією судна тягнули якорі дном Балтійського моря, пошкоджуючи життєво важливі енергетичні та телекомунікаційні лінії. Вибухові пристрої, закладені російськими оперативниками, порушували роботу європейських залізниць та логістичних складів. Вищі керівники європейської оборонної промисловості дивом уникли замахів. Декільком російським вигнанцям пощастило менше.З кожним новим актом тіньової війни ризик ескалації зростає. Якщо Захід хоче запобігти повномасштабній війні з росією, він повинен почати запроваджувати значущі наслідки. Це вимагатиме чіткішого механізму консультацій у рамках НАТО, більшої співпраці між союзниками для ідентифікації атак і чіткішого меню відповідей, включаючи розвідувальні та кібероперації, що порушують роботу російських мереж, миттєві економічні та політичні покарання, а також обмежені, але відкриті військові заходи, коли атаки загрожують життю або критично важливим системам.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Незавершений мир у Боснії✍️ Автор: Majda Ruge🗓 14 січня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsЗростаюча смута на Балканах загрожує європейській безпеці---Поки Європа зосереджується на війні в Україні та перспективі скорочення американської допомоги у сфері безпеки, у південно-східному куточку континенту назрівають проблеми. Три десятиліття тому, у листопаді 1995 року, Дейтонські угоди за посередництва США поклали край боснійській війні — етнічному конфлікту тривалістю три з половиною роки, який забрав життя близько 100 000 людей і змусив два мільйони покинути свої домівки. Угода нав'язала складну структуру розподілу влади розділеній країні, обіцяючи державі Боснія і Герцеговина новий старт.Європа і Сполучені Штати очолили зусилля із захисту ретельно вибудованого миру. Проте цей нагляд ослаб за останні десятиліття, оскільки і Брюссель, і Вашингтон переключили свою увагу на інші питання. Відсутність міжнародного тиску підбадьорила націоналістів у Боснії, таких як Мілорад Додік, лідер боснійських сербів, який неодноразово закликав до відокремлення Республіки Сербської, напівавтономного регіону, де він був президентом. Додіку було заборонено обіймати державні посади у 2025 році, і з 2022 року він перебував під санкціями США. Однак наприкінці жовтня адміністрація Трампа скасувала ці санкції. Рішення виглядало як акт патронажу з боку президента Дональда Трампа: уряд Додіка найняв кількох соратників Трампа як лобістів, зокрема колишнього губернатора Іллінойсу Рода Благоєвича, який стверджував, що санкції є політичним переслідуванням. Але це також відображало тривалу зміну політики США, коли Сполучені Штати відступають від зобов'язань, взятих перед Боснією три десятиліття тому.Якщо міжнародні партнери Боснії не почнуть приділяти більше уваги, Додік та інші націоналістичні лідери продовжуватимуть руйнувати обмеження Дейтона щодо етнічної автономії та сецесійних амбіцій. Відступ Сполучених Штатів від Боснії навряд чи зміниться найближчим часом, тому відповідальність за політичне майбутнє країни тепер повністю лежить на європейських лідерах. Якщо Європа не зможе відновити свою роль гаранта стабільності та промоутера реформ, вона ризикує спостерігати, як крихкий баланс Боснії остаточно зруйнується. Провал Дейтонських угод загрожуватиме європейській безпеці, ще більше підірве довіру до ЄС і легітимізує уявлення — яке вже експлуатує росія в Україні — про те, що кордони та угоди можна переглядати силою.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Іран і межі американської могутності✍️ Автор: Andrew P. Miller🗓 15 січня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsЧого досягне і чого не досягне військовий удар США---Минуло понад два тижні масштабних протестів проти режиму Ісламської Республіки в Ірані, і кількість загиблих та заарештованих стрімко зростає. Іранські правозахисні організації оцінюють кількість загиблих у 2500 осіб, тоді як інші джерела припускають, що вона може перевищувати 10 000. Зайве казати, що іранський народ виявив неабияку мужність, кинувши виклик авторитарному уряду, який все ще зберігає величезну репресивну владу. І, заохочуючи іранців виходити на вулиці шляхом неодноразового згадування про перспективу військового втручання США для захисту демонстрантів, президент США Дональд Трамп також причетний до наслідків цих протестів.Однак існують великі знаки питання щодо потенційної ефективності військових дій США для захисту демонстрантів. На жаль, одне з небагатьох суджень, яке можна зробити з певною впевненістю, полягає в тому, що іноземна військова інтервенція навряд чи призведе до консолідованої демократії будь-якого виду, не кажучи вже про таку, що була б сприятливою для інтересів держави-інтервента. Якщо, як і має бути, метою США є підтримка іранського народу в переході до демократичного врядування, успіх може залежати від того, чого Трамп вирішить не робити. Хоча Сполучені Штати можуть і повинні допомогти, те, як вони це зроблять, визначить, чи буде їхній вплив корисним або шкідливим для іранського народу — в чиїх руках, зрештою, має бути доля Ірану.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Трампу слід ретельно зважити можливість повалення іранського режиму✍️ Автор: Dr. Ehud Eilam🗓 13 січня 2026🌍 Джерело: RUSIОбставини в Ірані не так легко накладаються на умови у Венесуелі, що сприяли викраденню Мадуро.---США та Іран були партнерами до революції 1979 року в останньому. Відтоді їхні відносини були напруженими, коливаючись від домовленостей — офіційних чи ні — до погроз і ворожих дій. США були стурбовані постійними зусиллями Ірану створити ядерну зброю та дестабілізувати Близький Схід. Були переговори, але все ж у червні 2025 року США розбомбили іранські ядерні об'єкти. Відтоді адміністрація Трампа попереджала Іран, але також виявляла готовність вести переговори з Тегераном.Як і під час попередніх спалахів протестів, нинішні заворушення спричинені серйозними економічними проблемами Ірану в поєднанні з глибоким політичним обуренням серед його населення через порушення основних прав людини. Це викликає серйозне занепокоєння іранського режиму. Дехто стверджує, що «настала ера зміни режиму в Ірані». Якщо адміністрація Трампа розглядає триваючі заворушення в Ірані як можливість для зміни режиму, це було б сміливою, складною та ризикованою стратегією. Адміністрації Трампа слід врахувати кілька факторів, таких як ціна, баланс сил усередині Ірану, а також те, чи повинні бути залучені Ізраїль та арабські держави (і якщо так, то якою мірою?). Адміністрація Трампа може провести обмежену операцію, але проведення повномасштабної кампанії, спрямованої на повалення іранського режиму, було б зовсім іншим викликом.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Окопи та колючий дріт: Оборонний хребет України✍️ Автор: David Kirichenko🗓 13 січня 2026🌍 Джерело: CEPAДрони захоплюють заголовки, але наземні укріплення відіграють вирішальну роль у сповільненні «м'ясних штурмів» москви на лінії фронту в Україні.---На південь від Новоторецького на Донеччині десятки тіл російських штурмовиків лежать розкидані по полю, поки оператори дронів відстежують і вражають тих, хто вижив і продовжує атаку. Аналіз кадрів, оприлюднених підрозділом дронів «Птахи Мадяра», свідчить про близько 30 загиблих.За словами Джона Спенсера, керівника відділу досліджень міської війни в Інституті сучасної війни Вест-Пойнта, захисникам допомогли потужні наземні укріплення. Він описав цей інцидент як «напружені сцени часів Першої світової війни, але зі смертоносними дронами».Генштаб України оцінює загальні втрати росіян за листопад у близько 31 000 осіб, що в середньому становить понад 1000 на день. Оцінки за грудень сягнули 35 000 — це четвертий місяць поспіль, коли втрати зростають, причому російські війська втратили, за оцінками, 1730 солдатів лише за один день.Британська військова розвідка оцінює, що загальні втрати росіян, включаючи вбитих і поранених, давно перевалили за мільйон, оскільки зневага путіна до життів своїх солдатів не демонструє ознак зменшення. Поки що режим путіна готовий терпіти цю різанину заради того, що він вважає більшою нагородою.Донбас є частиною «поясу фортець» Києва, який путін не зміг повністю захопити після чотирьох років війни і який він зараз прагне отримати шляхом переговорів зі США. Він представляє ядро оборонної архітектури країни, побудованої з 2014 року. Дімко Жлуктенко з 413-го окремого батальйону безпілотних систем каже, що росія може зрештою завоювати цю територію, але вважає, що Україна «знищить щонайменше 500 000 російських солдатів» у процесі.Протягом усієї війни росія покладалася на тактику так званої «м'ясорубки», кидаючи солдатів на укріплені українські позиції в надії, що виснаження змусить оборону впасти. Великі бронетанкові прориви стають дедалі рідкісними; натомість малі групи піхоти промацують шлях уперед, намагаючись прослизнути крізь прогалини, сховатися в складках місцевості та закріпитися в тилу українських ліній, хоча така тактика робить великі прориви менш імовірними.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Іранський режим може впасти✍️ Автор: Jamsheed K. Choksy та Carol E. B. Choksy🗓 13 січня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsАле удар США підтримає його---Багато тисяч іранців знову ризикують своїм життям, протестуючи проти свого авторитарного, теократичного режиму. І, як це було під час попередніх протестів, режим реагує відключенням доступу до Інтернету в країні, розв'язуванням насильства проти своїх громадян і звинуваченням іноземних цапів-відбувайлів. Кількість загиблих під час протестів зростає: Iran Human Rights, неурядова організація, що базується в Норвегії, оцінює, що з кінця грудня по всій країні було вбито понад 600 демонстрантів.Можливо, підбадьорений своїм нещодавнім усуненням лідера Венесуели Ніколаса Мадуро, президент США Дональд Трамп неодноразово обіцяв завдати військових ударів, якщо Тегеран продовжуватиме придушувати протести. Сполучені Штати «теж почнуть стріляти», попередив він 6 січня, якщо іранських протестувальників продовжуватимуть вбивати. Важкоозброєні війська та ополчення Тегерана жорстоко придушували попередні демонстрації, і існує реальна потреба запобігти масштабнішій бійні. Крім того, Ісламська Республіка виглядає більш крихкою, ніж будь-коли, після 12-денної війни в червні минулого року. Режим здається нездатним усунути першопричини економічної кризи, яка вивела людей на вулиці; протести поширилися з Тегерана в усі куточки країни, виявляючи широку зневіру іранців у тому, що їхні нинішні лідери можуть спрямувати країну на кращий курс.Усі ці фактори, безумовно, посилюють спокусу адміністрації Трампа завдати режиму Верховного лідера аятоли Алі Хаменеї смертельного удару — або навіть зробити попереджувальний постріл, щоб спробувати переконати його домовитися про зміну управління. Але атака Трампа завдала б шкоди протестному руху набагато більше, ніж режиму, і могла б підірвати зусилля, які мають достатньо власного імпульсу для змін.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Як падає Гренландія✍️ Автор: Jeremy Shapiro🗓 12 січня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsУявне безкровне захоплення Трампом---Нижченаведене є твором спекулятивної фантастики. Будь-яка схожість з реальними майбутніми подіями є суто випадковою. Цей сценарій є правдоподібним, але зовсім не неминучим. Він пропонується зі скромною надією, що він надихне та поінформує про зусилля щодо запобігання катастрофічним наслідкам, описаним тут.Надворі січень 2028 року. Оглядаючись назад, американці не «взяли» Гренландію — не в якомусь конкретному сенсі. Не було вторгнення, купівлі, навіть плебісциту. Але в тіньових коридорах арктичної політики Вашингтон діяв навмисно, щоб збити з пантелику своїх опонентів. Американізація Гренландії перевершила грубу імперську силу в російському стилі.Два роки тому, після показного військового усунення президентом США Дональдом Трампом лідера Венесуели Ніколаса Мадуро — і наполягання Трампа на тому, що він має намір захопити Гренландію наступною, — аналітики зовнішньої політики намагалися уявити, як він може захопити острів. Чи змусить він Данію продати свою напівавтономну територію? Надішле війська, фактично атакуючи союзника по НАТО? Але Трампу не довелося робити ні те, ні інше. Натомість його адміністрація започаткувала нову форму імперіалізму двадцять першого століття, в якій суверенітет над територією нав'язується менше силою, ніж функціональністю, через інвестиції, підрядників та юридичні неоднозначності. У процесі цього гренландський гамбіт Трампа переписав правила міжнародного порядку і створив шаблон, який незабаром наслідували Пекін, москва та інші. Тепер це відомо як «геоосмос», а нижче — історія про те, як це сталося.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Нова імперська епоха✍️ Автор: Aroop Mukharji🗓 9 січня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsТрамп, Венесуела та столітнє бачення американської могутності---Коли держсекретар США Джон Керрі бідкався, що президент росії путін поводиться «в манері дев'ятнадцятого століття» після вторгнення в Крим у 2014 році, Керрі, ймовірно, не передбачав, наскільки точно його зауваження описуватиме зовнішню політику США сьогодні. Аналітики провели багато історичних паралелей з інтервенцією США у Венесуелі минулого тижня — і справді, двадцяте століття багате на варіанти. Але період, який найбільше резонує сьогодні, — це ера, коли почалися циклічні, грубі інтервенції США в Латинській Америці. Ця історія починається у 1898 році.Після перемоги над Іспанією у війні 1898 року (також відомій як іспансько-американська війна) Сполучені Штати придбали колишні іспанські колонії Гуам, Філіппіни та Пуерто-Рико і встановили протекторат над Кубою. Окремо вони анексували Гаваї та вивчали можливість будівництва перешийкового каналу через Нікарагуа (пізніше Панаму), а також намагалися придбати територію у Данії в Карибському басейні. Протягом півстоліття після 1898 року сонце ніколи не заходило над американською імперією.Сполучені Штати вже мали чималий досвід експансіонізму, експлуатації та колоніалізму. Проте 1898 рік став переломним. За кілька місяців Сполучені Штати повалили європейську імперію, придбали понад 7000 островів на відстані понад 7000 миль від узбережжя Каліфорнії та миттєво стали тихоокеанською державою. Ніколи більше чисельність збройних сил США не була меншою за 100 000 осіб. Як розмірковував Вудро Вільсон за десять років до свого президентства в США: «Жодна війна ніколи не змінювала нас так, як змінила війна з Іспанією... Ми стали свідками нової революції».Епоха 1898 року повертається. Поверхневих паралелей багато. Ентузіазм президента США Дональда Трампа щодо тарифів і протекціонізму, його інтерес до повернення Панамського каналу, напруженість у відносинах з Канадою, фокус на Латинській Америці та прагнення отримати данську територію — все це перегукується з початком століття. Не дивно, що одним із кумирів Трампа є президент Вільям Мак-Кінлі, який перебував на посаді з 1897 по 1901 рік. Теодор Рузвельт, наступник Мак-Кінлі, який продовжив і розширив його політику, також може викликати захоплення у Трампа: він був першим президентом США, який отримав Нобелівську премію миру. Разом Мак-Кінлі та Рузвельт ввели Сполучені Штати в Американське століття — період глобального домінування США.Історичні паралелі, однак, виходять далеко за межі будь-якого набору політик чи дій. Адміністрація Трампа не просто використовує старий сценарій. Вона також — що більш значуще — відроджує старі способи концептуалізації влади та безпеки; вона воскресила світогляд, який наголошує на багатстві, географії та цивілізації — багатовіковому мірилі суспільного прогресу. Спільні матеріальні та культурні цілі адміністрації Трампа нагадують мислення тієї ранньої ери зовнішньої політики США. Але підносячи та реалізуючи це бачення, Трамп і його радники повинні пам'ятати найбільший урок 1898 року: що більше Сполучені Штати втручаються за кордоном, то більше кожна нова проблема, з якою вони стикаються, здаватиметься життєво важливою для вирішення, і то важче Вашингтону буде виплутатися зі своїх зобов'язань.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади

🇺🇦 Транзакційна пастка✍️ Автор: Michael Brenes🗓 7 січня 2026🌍 Джерело: Foreign AffairsЯк укладання угод у зовнішній політиці може сіяти насильство---Порядок після Другої світової війни мертвий. На його місце країни швидко приймають ціннісно-нейтральний, транзакційний підхід до зовнішньої політики. Китай був родоначальником цього підходу до міжнародних відносин: понад десять років Пекін переслідував домовленості «послуга за послугу» (quid pro quo) з країнами по всьому світу, щоб створити нові ринки та розширити своє економічне охоплення, генеруючи дипломатичні зв'язки як з автократичними, так і з демократичними державами. Він утвердився як велика держава через модель державно-капіталістичного економічного розвитку, що уникає універсальних прав людини або занепокоєння щодо системи управління своїх торговельних партнерів. Його практика кредитування може бути хижацькою, але отримувачі китайських позик та інфраструктурних проєктів охоче, хоч іноді й неохоче, брали участь у його моделі.Сполучені Штати в останні місяці переслідували власну версію транзакційної зовнішньої політики. Під час свого другого терміну президент Дональд Трамп відкинув рамки конкуренції великих держав. Вашингтон карає союзників, партнерів і ворогів однаково непомірними тарифами, щоб отримати дипломатичні важелі впливу, видобути ресурси та виграти поступки в торгівлі. І він переслідував угоди з країнами, такими різними як Аргентина, Китай, Японія, Південна Корея, Саудівська Аравія та Південна Корея, не зважаючи на форму режиму цих країн, і невпинно атакував інституції (такі як НАТО), що підтримували порядок, заснований на правилах. Зовсім недавно, після захоплення та екстрадиції венесуельського лідера Ніколаса Мадуро, він, здається, прагне укласти угоди з наступником Мадуро на користь нафтових компаній США.Майбутнє, в яке Китай та Сполучені Штати ведуть світ, нагадує минуле — зокрема, дев'ятнадцяте століття, в якому жменька імперій змагалася за економічні сфери, ресурси та територіальний контроль за відсутності ефективних багатосторонніх інституцій та міжнародного права, які могли б стримувати жадібну та авторитарну поведінку. Але світові лідери повинні двічі подумати, перш ніж воскрешати транзакційну політику того століття, чия фундаментальна нестабільність створила нагальну потребу в кращому світовому порядку. Як стверджував історик Одд Арне Вестад, конфлікт між великими державами та його перспектива нависали над дев'ятнадцятим століттям. І політику в стилі дев'ятнадцятого століття не можна просто накласти на двадцять перше століття. Світ зараз набагато більш багатополярний, ніж тоді, з меншими державами, що справляють більший вплив на світову арену. Транзакційний підхід до міжнародних справ принесе не стабільні сфери впливу, а нестабільність, що характеризується конкуренцією за те, хто може отримати найбільше від міжнародної системи в плані торгівлі та ресурсів — і це перешкоджатиме розробці рішень глобальних проблем, що вимагають колективної участі.---📖 Читати повний перекладПроєкція.UA - Переклади