Telegram statistics channel - @homointellectual

Думаєте про те, аби приєднатись до мого курсу, але всередині ще є сумніви?🤔Тоді саме для вас ділюсь цим відео — урок 0 з «Філософії для життя», де розповідаю ще детальніше про сам курс, його цінність та унікальність мого підходу✨А також в цьому дописі хочу додатково відповісти на ваші можливі питання й хвилювання:❌ у мене немає часу на цей курс✅ я чудово розумію, що життя кожного з нас — дуже турбулентне, саме тому без води й нудної теорії я зібрала саму суть, але без втрати глибини, і вклала її в 7 уроків середньою тривалістю 20 хвилин, а практика до кожного з уроків займає всього 10 хвилин, тобто разом всього 30 хвилин на день, аби вже за 7 днів змінити своє мислення > свої реакції > своє власне життя і навіть трішки світ навколо;❌ відчуваю зараз в кінці року багато втоми, виснаження✅ я щиро розумію вас в цьому стані, але втома не завжди проходить просто від лежання на дивані, іноді саме дії, але з увагою на себе, свій внутрішній стан (а саме про це і є мій курс), допомагають досягти глибинного відновлення, а ще дадуть розуміння, як не доводити себе до стану, коли вже немає сил ні на що;❌ боюся, що це буде занадто складно / «не для мене»✅ цей курс не про академічну філософію і не про те, щоб «щось знати». Він про життя тут і тепер: через просту мову, приклади з повсякденності й м’які практики, які не вимагають спеціальної підготовки — лише вашої присутності;❌ вже читала/читав книжки, дивилась лекції — що нового?✅ різниця в тому, що тут філософія не лишається в голові, вона проходить шлях думка > усвідомлення > внутрішня зміна > дія, і саме цей місток між знанням і життям я будую в кожному уроці;❌ не впевнена/не впевнений, що зможу дійти до кінця✅ усі уроки залишаються з вами, ви можете проходити курс у своєму темпі, повертатись до нього тоді, коли справді буде внутрішній запит — без тиску, без «треба», з повагою до вашого ритму;❌ боюся знову розчаруватися в собі✅ цей курс — не про досягнення і не про «стати кращою версією себе», він про контакт, прийняття і внутрішню опору, з якої вже природно народжуються зміни — без насилля над собою.Як вам відчувається тепер, готові спробувати? Перший урок курсу вийде вже завтра зранку.Приєднуйтесь за цим посиланням ❤️‍🔥

У вас бувають дні, коли зранку немає ні радості, ні відчуття сенсу прокидатись? Коли все здається порожнім і тривожним — без чіткої причини.У мене сьогодні був такий ранок…міг би бути, якби я пустила все насамотік. Адже в Одесі пішла третя доба блекаута, що тягне за собою купа незручностей і тривог, особисті справи йдуть не так добре, як хотілось би, і взагалі, просто не бачила сенсу прокидатись в звичні 6 годин ранку. Проте я таки прокинулась. Не тому, що стало легко, а тому що маю опору — філософські практики, які з власного курсу давно зробила частиною свого життя. Тепер вони — така собі швидка, але регулярна допомога, аби дійсно кожного дня за будь-яких умов відчувати спокій, сенс та радість.Тож сьогодні хочу поділитися і з вами однією з простих, але цінних практик свого курсу — практика свободи і відповідальності від Жан-Поля Сартра. Я виділила у нього три свободи: бачити, називати і діяти. Саме тут і зараз ділюсь з вами збірною в одній практиці одразу трьох:1. Дайте собі відповідь на питання «що я уникаю бачити і називаю обставинами, хоча це мій вибір?»;2. Запишіть або подумки назвіть те, що вважали незалежним від себе, своїм через свідомо проговорену/прописану фразу «я обираю це»;3. Зробіть одну маленьку дію, яка повертає вам відчуття свободи (від чогось відмовитись/щоб купити/сказати/зробити інакше ніж зазвичай).Щоб практика стала більш зрозумілою, ділюсь власним сьогоднішнім прикладом:1. Попри реальність війни, інколи уникаю внутрішньо визнавати, що всі ці блекаути — теж частина війни, на яку я не можу вплинути глобально, але можу піклуватись про свій внутрішній стан — настільки, наскільки це зараз мені доступно.2. Знову і знову нагадую собі, що це мій поточний вибір — жити в Україні, і я приймаю все, що в нього входить, навіть ці блекаути та інше, але бачу в цьому не привід до розпачу, а привід побути більше з собою, з близькими людьми — дуже часто в темряві ми стаємо один одному ще ближчі, а все зайве відходить.3. Я прокинулась, ввімкнула красиву гірлянду, красиво одягнулась і поїхала в улюблене кафе, аби написати цей допис, і попри всі тривоги, що «це нікому не треба», все-таки написати цей допис і ще раз сказати собі: я маю право бути тут, говорити, думати і ділитись — навіть у темні часи. Тому…Якщо вам зараз відгукується ця тема — свободи, внутрішньої опори й повернення до себе — запрошую вас у мій філософсько-практичний курс «ФІЛОСОФІЯ ДЛЯ ЖИТТЯ: як відчувати спокій, сенс і радість щодня»❤️‍🔥Вже післязавтра, 17 грудня, вийде перший, такий потрібний всім нам урок — «Внутрішня опора і свобода від зовнішніх обставин», а після нього — ще 6 цікавих, живих і життєвих уроки, які повернуть вам вас самих 🙌🏻Приєднуйтесь, чекаю вас на курсі після оплати зручного для вас зараз тарифу за цим посиланням:➡️ https://secure.wayforpay.com/payment/philosophy_for_life ⬅️Це не чарівна пігулка чи відірвана від життя теорія, а реальна практика життя, заснована на 2000+ річній філософії, яку я зібрала для вас в цей міні-курс✨Людина мисляча | #практика

Мої три щасливі дні у вічно прекрасному Римі✨Справді, відчувається, ніби всього лише за три дні перебування в цьому місті, я прожила кілька життів у різних часах… і повернувшись звідти, ніби відродилась, знову гостріше відчуваю смак життя, жагу до життя❤️‍🔥У мене були деякі наміри щодо цієї поїздки (наскільки це можливо вдвох з дворічною донькою після довгої дороги), але вони збулись навіть з надлишком, притому мені вдалось зберегти стан спокою, розслаблості й присутності, а не гонитви від точки А до точки Б.Тож, за ці дні я:— побачила безліч робіт Берніні, про що лише віддалено мріяла в травні, коли ми про них читали у книзі «Ерос і Психея» В.Єрмоленка в моєму філософському клубі. Мої улюблені — «Аполлон і Дафна» в галереї Боргезе (1-е фото) і «Екстаз святої Терези» в церкві Санта Марія делла Вітторіо (4-е фото) — скільки ж в них всіх еросу — той самої життєвої енергії;— розвіртулізувалась з прекрасною Олесею з каналу «настрій для кіно», разом неспішно попили чайок в саду Боргезе, обговорювали твори Берніні, і ще й отримала від неї в подарунок книгу з художніми роботами Д.Лінча (покажу окремим дописом, бо книга неймовірна, і дуже актуальна мені зараз, коли читати щось не філософське останні місяці не маю, на жаль, ні часу ні ресурсу);— наповнювалась лагідним італійським сонцем і теплом, оточена пальмами з папугами, улюбленими платанами, оливками, мандариновими та апельсиновими деревами — таке відчуття, ніби на машині часу перенеслась чи то у рай, чи в улюблений вересень;— насолоджувалась божественно смачною італійською їжею (фісташкове морозиво джелато, паста з морепродуктами, піца без сира — єдина, яку я їм), автентичним аперолем шпритц — мм, тут без коментарів;— поглинала в себе красу на всі 360 градусів в музеях Ватикану, бо мистецтво й гармонія там усюди, навіть просто в сходах на виході, ну і тут же здійснилась моя головна римська мрія — побачити наживо «Афінську школу» Рафаеля (9-е фото) і «Сікстинську капелу» Мікеланджело (і навіть незаконно сфотографувала);— натрапила абсолютно випадково на афішу виставку імпресіоністів, завдяки якій безповоротно закохалась в творчість Пікассо (8-е фото — це його «Жінка, що читає»), а також побачила дещо з Матісса, Модильяні, Ван Гога, Дега, Ренуара, Кокошки та інших;— завершила свою подорож біля місця, якому більше двох тисяч років, — Колізея (10-е фото), розмірковуючи про його велич і швидкоплинність людського життя, й згадуючи, як я загадувала потрапити в філософські Афіни, а врешті опинилась у Римі — місті моїх улюблених стоїків Сенеки та Марка Аврелія.І скільки ж ще було особливих моментів поза цими пунктами… Вкотре переконуюсь, наскільки зустріч свого нового року в нових містах є найкращою традицією, що наповнює на весь подальший рік й дарує спогади на все життя.Бажаю вам також Carpe diem (ловити момент), й жити це життя наповну — навіть за тих умов, в яких ви є!

Вітаю вас, люди мислячі!Ну що ж, після майже тижневої подорожі-відпустки я повернулась не лише до нашої блекаутної й тривожної реальності, але й повертаюсь на канал та до всіх своїх справ 😌Щаслива, що вдалось бодай на кілька днів поринути в іншу реальність — вічно прекрасного Риму, який не просто надихнув мене зовнішньою красою, а внутрішньо наповнив мене більшим спокоєм і якоюсь особливою вітальною, життєвою енергією❤️‍🔥Допис про Рим — обовʼязково буде, ще готую його. А може у вас є якісь питання, що було б найцікавіше?А зараз же хочу нагадати про свій курс «Філософія для життя: як відчувати спокій, сенс і радість щодня», який стартує вже за 5 днів. Починаючи з 17 грудня, протягом 7 днів, щодня будуть відкриватися нові уроки в записі, які крок за кроком, завдяки живій філософській теорії й простим філософським практикам, підготують вас до нового року — в новому стані✨ адже спокій, сенс і радість — це не щось, що виникає саме по собі, а що ми, люди, завдяки своєму розуму, своїм діям та виборі, можемо зробити постійною частиною свого життя 🙏🏻 Тож щиро запрошую і чекаю всіх вас на курсі, приєднуйтесь!

Останні місяці я багато думаю про те, як ми зараз живемо: у постійному русі, у тривозі за майбутнє, у величезній кількості виборів, відповідальності й невидимих тисків. І водночас — у постійній потребі бути собою, чути себе, тримати внутрішню опору, не розчиняючись у хаосі.Я давно зрозуміла: філософія — це не про абстракції. Це про те, як ми дихаємо, проживаємо ранок, говоримо з близькими, приймаємо рішення, будуємо кордони, відчуваємо радість, дивимось на світ і на себе.Саме тому я створила свій 7-денний філософсько-практичний курс «Філософія для життя: як відчувати спокій, сенс і радість щодня»✨— це курс для тих, хто хоче жити не на автоматі, а в контакті з собою;— для тих, хто втомився від тривоги й шукає ясності;— для тих, хто хоче більше глибини, радості й внутрішнього світла — але не знає, з чого почати.Протягом семи днів я проведу вас через три головні стани, на яких тримається наше щастя:😌спокій — від стоїків і їхньої мудрості про внутрішню опору;🤩сенс — від філософів трансценденталізму і екзистенціалізму з їхнім глибоким відчуттям життя;🥰радість — від сучасних мислителів, що вчать бути присутніми в житті.Кожного дня ви отримуватимете короткий урок і практику, яку можна інтегрувати у свій день одразу. Лише прості кроки, які непомітно змінюють спосіб мислення — а значить, і спосіб життя.Цей курс не про те, щоб «стати кращою версією себе». Він про те, щоб стати собою — справжніми, живими, уважними до себе й світу.Якщо відгукується, приєднуйтесь. Я вірю, що ці 7 днів можуть стати точкою тиші, ясності й нового дихання у вашому житті.В курсі можна взяти участь в одному з двох зручних для вас форматів:🌿 базовий (лише записи уроків + PDF-практикум) за 970 грн.🌊 поглиблений (все з «базового» + чат + одна онлайн-зустріч) за 1970 грн.👉 Посилання на курс: https://secure.wayforpay.com/payment/philosophy_for_lifeДоступ до групи курсу відкривається одразу після оплати, а сам початок курсу — 17 грудня.До зустрічі всередині курсу — і до ваших нових внутрішніх відкриттів ❤️‍🔥

Про фільм «Римські канікули» (1953)На поверхні — романтична кінокомедія, під нею — філософська глибина. Тут і кантівська максима, за якою ми маємо вчиняти так, щоб це могло стати всезагальним правилом, і стоїчне слідування своєму обовʼязку перед суспільним, який стоїть вище за особисте, і тут же екзистенціальна тема свободи та відповідальності, які створюють й взаємно підтримують одна одну.Головна героїня, принцеса Анна, — це і принцеса, яка належить не стільки собі, скільки своєму образу, своїй ролі, своїм обовʼязкам, але разом з тим це і просто Анна — людина, яка хоче відчувати, що вона жива, і що життя відбувається за вікном всіх умовностей та вимог щодо неї. І вся історія фільму розгортається саме з цього конфлікту, — коли над принцесою взяла гору Анна, і вона сама здобула для себе ці «римські канікули», не чекаючи «того самого дня», який для більшості людей так і не настає.Ці канікули — не просто любовна історія, хоча в ній і присутній Ерос. Однак це Ерос як життєва енергія, яка попри сон від снодійного, навпаки, пробудила Анну бодай на день до її справжнього, як сказав би Гайдеґґер, автентичного життя. Чи як сказав би Марк Аврелій, що один день — це ціле життя, то Анна мала саме таке повне життя довжиною в один день. В ньому було все, що дало їй відчуття щастя, — і сміх, і рух, і смак, і новизна, і контакт з людьми поза власною бульбашкою, і головне, — саме місто.Тут Рим стає не просто красивим тлом для розгортання подій, а простором для буття, де кожна наступна мить — жива, спонтанна, не передбачена наперед. Тут все вирує, тут захоплює дух від усвідомлення давнини цього міста і всіх мільйонів чужих канікул, які відбувались тут в кожному з мільйонів життів. Рим — вічно живий, вічно красивий, вічно захоплюючий людину до самого її «ось-буття», де вже навіть після одного такого дня, ти вже ніколи не будеш таким, як був до цих канікул…Людина мисляча | #кіно_ЛМ

Цей тиждень починається першим днем зими, а завершиться моїм першим днем нового року…Це дуже хвилююче. Не тому, що я міряю якісь цифри, а тому, що вже не просто мрію про свій перший філософський курс для вас, а втілюю його. Такий, який я і сама мріяла свого часу пройти: цікаво про складне, просто, але не поверхнево, тобто людською мовою — про людське, дещо дійсно важливе 🫂✨Сьогодні вночі (так, мій курс більшою мірою створений ночами, поки спить моя дитина, або вдень коли гуляє) я майже завершила останній урок, ще трішки лишилось. І мені аж не віриться, що вже от-от він зʼявиться разом з моїм новим колом життя. Але дуже хочу вірити, що ви всі зараз — в умовах загальної світової розгубленості, війни в Україні, безлічі особистих тривог, а також втрати спокою, сенсів, радості — потребуєте саме мого курсу. Принаймні ваші відповіді, які я отримала завдяки опитуванню, ці мої відчуття та здогади лише підтверджують 🙏🏻До речі, анкета для заповнення ще доступна, і саме ті, хто її заповнюють, отримають від мене іншу спеціальну ціну на мій курс 😌 Заповнити можна тут (ще раз щиро вдячна тим з вас, хто вже це зробив)🧡

Океанічна / космічна практика від П.АдоПро свій досвід цієї практики, де наша екзистенція (існування) відкривається абсолютно по-новому, цей сучасний французький філософ писав так:Мене охопила тривога, яка наповнювала мене одночасно жахом та насолодою, провокувала відчуття присутності світу чи цілого і присутності мене у цьому світі. […] Я вважаю, що став філософом саме з того моменту. Щоб пережити цей досвід, інколи навіть не потрібно ніяких спеціальних дій. Наприклад, днями я просто гуляла по вечірньому парку в блекаут, підняла голову, а там все небо, всіяне зорями (саме воно на фото), просто захопило мене, що аж в голові запаморочилося, і на кілька митей я взагалі ніби перестала існувати як «я», і стала частиною цього космосу над головою, а він — моєю внутрішньою суттю, і я так пронизливо гостро відчула своє буття в цьому моменті. Опісля цього, «спустилась на землю», і побачила лише одне дерево у світлі єдиного ліхтаря біля дороги (теж воно на фото), його листя, і те, що всіяло весь парк, нагадало мені про мою власну єдність з природою та її циклами, і так спокійно стало, бо важливою тоді була лише ця мить злиття з усім, і в цьому ніби відкрилась якась не вимовлена таємниця…Але найважливіше те, що ці миті осяянь і якогось особливого досвіду не лише самі приходять, але і їх можна викликати. Отже, Як практикувати досвід цього океанічного відчуття?1. Закрийте очі є, та уявіть собі перед поглядом або зоряне небо або величезний океан.2. Віддайтесь їм, дайте їм себе захопити, вийти за власні межі, стати ними, просто бути.3. Усвідомте те, що ви відчули, спробуйте зловити, чи було в цьому «відчуття присутності світу чи цілого і присутності вас в цьому світі», як писав П.Адо.4. Якщо в моменті не вдається, згадайте подібний досвід зі свого дитинства і перенесіться в нього, перепроживіть.І наостанок, як пише П.Адо,Найважливішим є враження занурення, розширення мене в іншому, якому моє “я” не є стороннім, бо є його частиною. Бажаю вам бодай раз в житті пізнати це океанічне відчуття, і свідомо повертатись до цього стану магії знову і знову💫 Людина мисляча | #практика

Сьогодні — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ФІЛОСОФІЇ ❤️‍🔥 і я вітаю всіх вас з цим днем, бо ви, як люди мислячі, теж причетні до нього — через спостереження, мислення, задавання собі питань✨І з приводу цього свята, зібрала для вас добірку найважливіших філософських дописів каналу (на мою думку та за вашим зворотнім звʼязком):— Про сенс філософії в нашому житті.— Добірка видавництв, де шукати філософські книги українською.— З чого почати знайомство з філософією?— Про популярні напрямки філософії.— Як читати філософські тексти?— Про філософію мовою мистецтва.— Стоїчні принципи у відомих книгах по саморозвитку.— Західна vs східна філософія.— Книги про філософію українською.— Філософія Сковороди в буденності.І головне, на честь Всесвітнього дня філософії, не чекаючи чорної пʼятниці, пропоную вам протягом тижня придбати будь-яку з моїх лекцій в записі* за спеціальною ціною — всього 222 грн 🔥 Дуже хочу, щоб якомога більше людей отримали реальну цінність для себе й свого життя завдяки моїм лекціям:🌿 «Як опанувати мистецтво жити щасливо?»💘 «Філософія про любов: від ідеї до практики»🗝️ «Як знайти свою сродну працю?»💫 «Філософія як спосіб буття: від Сократа до Пʼєра Адо»*всі імена та обличчя людей, які брали участь в лекціях онлайн, сховані задля конфіденційності.І наостанок, нагадую вам головну заповідь філософії, яку варто практикувати кожну мить свого життя: пізнавати самих себе 🙏🏻

«Океанічна» практика-роздуми Хто я? Вінець творіння Божого, чи може просто тварина, що еволюціонувала у людину — задумана кимось або нічийна випадковість. Не знаю цього як Сократ, і не знаю, чи колись таки дізнаюсь, але точно знаю, що як писав Паскаль, що я — «мисляча тростина». Вписана в якийсь потаємний світовий порядок або піщинка у хаосі, який зносить своїм потоком усе розумне. Я хотіла би знати хто я насправді, але «я» стає чимось лише в процесі, коли думає думку, вчиняє дію, робить бодай найменший рух, щоб вийти з потенційного в актуальне, щоб здійснити себе, завчасно не знаючи «хто я є». Бо ж як казав Ж.-П.Сартр, людина є своїм власним проєктом, спрямованим уперед, до смерті, але перш за все, до життя.Чому я тут? От дійсно, завжди було цікаво, чому саме в цьому місці, саме в цей час, чому саме я, не якесь інше «я». А власне, чому б і ні? Якщо я випадковість, то я тут випадково, гість, що зайшов мимохідь на цю виставу, з якої скоро піде, все як за Епіктетом. Якщо я за якоюсь вищою метою, то значить, досі тут, бо ще не виконала сповна того, що маю. Тому сприймаю це все як гру, свою власну гру, в якій водночас окрім моїх правил є ще й інші, згори, та все ж завжди тримаю в собі, як Кант, моральний закон.Чим є світ, в якому я є? Та чи він є, чи можна сказати про нього «є», як ми кажемо про решту сущого, про речі, мертві обʼєкти, які ми так сильно прагнемо виміряти, визначити, класифікувати… Гайдеґґер був би проти такого порядку речей, а раз його вже нема, то я замість нього проти казати, що він є чимось одним. Він взагалі не є, він стається з нами кожну мить, привідкриває себе, подає і знову забирає. З ним можна бути лише через зустріч «тут-зараз», не привласнюючи, і собою можна бути лише тоді, коли ми по-справжньому є. Ось як я зараз…Допис, натхненний моєю сьогоднішньою лекцією «Філософія як спосіб життя» (та книгою П.Адо з такою ж назвою і, власне, цими його трьома питаннями)Людина мисляча | #роздуми