Людина мисляча

Щойно зняла для вас нове відео на ютуб — про творчість як спосіб буття, і точно буде цікаво навіть тим, хто вважає себе далекими від творчості (насправді ми всі творчі, просто не всі про це знають)🤫Відео вийде вже в цей четвер, о 19 год. А поки запрошую вас до перегляду моїх вже існуючих 9-ти відео по темі, яка для вас зараз найбільш актуальна й цікава:— Три мислителі і їхні книги, які стали для мене доленосними;— Що таке філософія? Хто такий філософ? Філософія як спосіб життя;— «Апологія Сократа» Платона: читання і обговорення тексту;— Філософія і філософські сенси серіалу «Твін Пікс»;— Самотність в стоїцизмі. Що це таке? Чому вона нас лякає? В чому її сила?— «Мистецтво любові» Еріха Фромма: роздуми про любов як мистецтво;— Міф про печеру | «Держава» Платона: читання та розбір з книги сьомої;— Чому люди не мислять? Гарієт Мартіно про мистецтво критичного мислення;— Як не втратити себе в світі постійних змін?Всі ці відео доступні для перегляду на моєму YouTube-каналі «Людина мисляча»: https://youtube.com/@homo_intellectual

В сьогоднішній філософсько-кавовій суботі запрошую вас до розмови про…смерть.Є кілька причин та напрямків, в яких я останнім часом розмірковую на цю тему. І одна з причин інтересу до неї — це книга «Богині» Кемпбелла, яку ми разом читаємо цього місяця в моєму філософському клубі.Цікаво, що жінка в міфології Богині (архетипу, який з давніх часів є базовим втіленням жіночого начала) — це не лише та, що «перетворює сімʼя на життя», дає початок новому. Вона також постає і в різних тваринних образах, зокрема, птаха (стервятника), що символізує собою Смерть — тут Богиня також і «Та-що-забирає-життя». Ці дві іпостасі не протирічать одна одній, а витворюють собою природній цикл постійних перетворень, де щось має померти, аби народилось щось нове.А що таке смерть для вас, з чим асоціюється — повним кінцем чи також і початком чогось нового? Діліться своїми філософськими поглядами на неї в коментарях!Для наповнених смаком філософських роздумів, нагадую про каву 25 Coffee Roasters та мій промокод philokava — він дає знижку -10% для нових користувачів до кінця цього місяця☕️

Про фільм «Гамнет» (2026) Хлої ЧжаоФільм-одкровення, фільм-катарсис, фільм-Всесвіт, в який поринаєш з головою та всією душею (перегляд на великому екрані в кінотеатрі ще більше додає цього відчуття розчинення).Дві лінії, дві долі, дві історії, які обʼєднало третє — Природа. Вона втілює себе в пейзажах, що не просто слугують тлом, декораціями, а є повноправним співучасником подій життя — Її — Богині, Дикої жінки, на імʼя Агнес, та Його — Генія, Творця, на імʼя Вільям Шекспір. Природа втілює себе як всередині кожного з них, та і в їхніх дітях, що поєднують в собі від матері — контакт зі своїм істинним внутрішнім й від батька — прагнення виразити себе назовні — словами поезії, акторською грою.Саме про останню так мріяв Гамнет — “so brave boy” — настільки хоробрий хлопчик, що він був готовий віддати своє життя і свої мрії заради своєї «другої половинки» — своєї сестри. Вічне протистояння жіночого й чоловічого (в батьку та матері), страху й любові (в Гамнеті), життя та смерті (в сестрі Гамнета). Своє внутрішнє протистояння різних стихійних сил в душі болюче проживав сам Вільям Шекспір. Він боявся зазирнути в темну печеру під деревом, і так само боявся своєї власної темряви — вона роздирала його неспокійну душу, яку змогла зцілити Агнес. Через відданість, любов, прийняття, свободу.Вона — втілення не просто «прекрасної музи», в ній темрява, що стала світлом, через прийняття в собі справжньої, іншої. Віщунка, чаклунка, медіаторка між двох світів. Вона «своя» у світі природи, знає імена всіх рослин, вона володіє ним, але не як експлуататор, а як берегиня. Природа в Агнес і через неї стає Джерелом для Вільяма, до якого він повертається з Лондона знову і знову. Саме через неї він приймає свій внутрішній хаос, як прийняла його в ньому Агнес, і з нього творить.Він став людиною, що виразила свого внутрішнього демона, даймона у своїй творчості — текстах й акторській грі. І саме через них він зумів прожити спочатку своє власне екзистенційне “to be or not to be” — головний нерв, з якого для кожної людини рано чи пізно починається автентичне буття. Життя по правді з собою, життя в контакті зі світом, навіть крізь біль втрати — пошук виходу до світла. Цей вихід зі своєї печери провини й болю він виразив у творчості — в «Гамнеті» — історії, що стала продовженням життя його сина. Їхнього з Агнес сина.Фінальна сцена — це світ у світі — поєднання вічності й миттєвості, індивідуального та колективного, ілюзії та реальності. Щоб не просто переглянути, а сповна прожити й очистити свою душу через цей фільм як твір Мистецтва, треба робити, як радив брат Агнес їй:Тримай своє серце відкритим! Саме відкрите серце дасть змогу вам крізь цей фільм прожити біль своїх особистих втрат, аби з відчуттям звільнення рухатись далі — вперед, до світла, в майбутнє…Людина мисляча | #кіно_ЛМ

Даймон (деймон, демон) — це…З давньогрецької δαίμων — «божественне».Це поняття походить з античної філософії і міфології, і першочергово не мало тієї негативної конотації, з якою зараз сприймають «демонів». Зокрема, воно фігурує в діалогах Платона про Сократа, та означає внутрішній голос, божественний дух-покровитель, що веде людину її шляхом.В «Апології Сократа» це щось божественне або чудесне, що супроводжувало Сократа з самого дитинства й досі:Але в такому разі може видатися дивним, що я, обходячи всіх і маючи стільки роботи, даю такі поради тільки приватно, а виступити перед народом на зборах і давати поради місту не зважуюсь. Причина цього полягає в тому, що, як ви не раз і повсюдно від мене чули, в мені обʼявляється щось божественне або чудесне, над чим насміхається Мелет у своєму обвинуваченні. Почалось це в мене з дитинства: озивається в мені якийсь внутрішній голос, який щоразу, коли зʼявляється, відраджує мене від того, що маю в дану хвилину робити, а ніколи нічого мені не дораджує. Ось цей голос і забороняє мені займатися державними справами. В «Федрі» це щось, що ніби зупиняє Сократа в потрібні моменти:Тільки-но я надумав переходити річку, мій друже, як ураз у мені озвалося божественне і звичне знамення, яке завжди стримує мене, коли я збираюсь щось зробити. Мені начебто причувся якийсь внутрішній голос, що не дозволяв мені відійти, поки я не спокутую своєї провини перед богами. В «Бенкеті» проявом даймона або духа є Ерос:Отож, поміж богами і людьми має існувати якась природа, яка не є ні смертною, ні безсмертною. Такою природою наділені істоти, що їх греки називали даймонами або ж духами. Ерос — один і з таких духів. Його роль у космічній єрархії, з огляду на те, що він утримує єдність цілого космосу, — неоціненна. Світ богів не перетинається з людським, і якби не Ерос, завдяки якому відбувається спілкування між богами і людьми, космос розпався б на окремі частини, між якими н е було б жодного звʼязку. В «Державі» ж кожна душа обирала собі до нового переродження демона, щоб він був охоронцем і супровідником людини в житті:А коли всі душі вибрали собі те чи інше життя, у тому ж порядку, який визначив жереб, вони почали підходити до Лахесіс. Вона кожному призначала демона, якого хто собі вибрав, і посилала його разом з ним, щоб він був охоронцем людського життя і виконував усе, чого вимагав вибір. Передусім опікунський дух підводить душу до Клото — під її руку і під оберти веретена, що крутиться, затверджуючи в такий спосіб вибір долі за жеребом. Після того, як душа доторкнулась до Клото, він припроваджує її туди, де снує прядиво Атропос, щоб визначення долі стало невідворотним. А ви в контакті зі своїм даймоном, відчували в житті його присутність?Людина мисляча | #словничок

«Мистецтво вмирати: завершення старого, зміни та перехід у нове»💫Саме цій темі буде присвячена нова зустріч мого рефлексивного клубу «Людина людині»🫂Ми звикли говорити про мистецтво жити — будувати, обирати, рухатися вперед. Але кожне життя так само складається з уміння завершувати.Закінчуються певні етапи життя, стосунки, ролі, уявлення про себе. Іноді ми тримаємося за те, що вже втратило життя, — зі страху, звички або надії повернути минуле. Та зміни починаються саме там, де ми дозволяємо чомусь завершитися.Філософи різних епох нагадували: пам’ять про кінечність не зменшує життя — вона робить його яснішим. Стоїчне memento mori було не про смерть, а про уважність до того, що справді має значення.📌 На цій зустрічі ми поговоримо про:— що означає «вмирати» у символічному сенсі — залишати старе;— чому завершення часто даються складніше, ніж початки;— страх змін і нашу прив’язаність до знайомого;— переходи між життєвими етапами;— і те, як відпускання може відкривати простір для нового життя.Це буде розмова про зміни, зрілість і внутрішню мужність — про здатність завершувати, щоб рухатися далі.📅 Дата зустрічі на ваш вибір: 20 березня (пʼятниця) з 19 до 21 год або 21 березня (субота) з 12 до 14 год.🌍 Формат: онлайн у Zoom💸 Вартість участі: 500 грн.📍Придбати квиток участі можна на моєму сайті за цим посиланням або напряму у приватних повідомленнях @varvara_boscoЗапрошую кожного й кожну з вас у простір спільної рефлексії про те, що іноді саме завершення стає початком 🌿

Рівність прав жінок починається не з боротьби з чоловікамиВихідна точка рівності — у рівновазі самої жінки, у її тотожності самій собі, у тому, як вона облаштовує свій власний світ. У ньому — те, що вона допускає, чому дає місце і назву «(не)нормально», «(не)прийнятно», «(не)дозволено». Кожна сама обирає, що саджати у своєму саду, скільки місця там займають повага, відповідальність, прийняття, любов, турбота та інші важливі паростки, з яких зростає спочатку особистість самої жінки, а вже потім — її стосунки з іншими.Цей сад — не рівні однакові ряди на англійський манер. Тут є місце всьому, навіть пустошам і хаосу. Все присутнє в різних пропорціях, тому завжди є опція позбутися неповаги, подібно до бур’яну, і замість неї вкорінити повагу; замість самопожертви — любов до себе, і так далі. Спочатку — на рівні цінності всередині, а далі — вже на рівні дії та стосунку назовні.Бути тотожною собі — означає максимально узгодити між собою внутрішнє і зовнішнє. Чи виглядає жінка так, як вона себе відчуває внутрішньо? Чи говорить вона чесно назовні те, що має на думці всередині себе? Чи робить вона те, що сама для себе обирає? Питання навіть не в тому, чи може — первинним є, чи хоче. Без «хочу» немає «можу», без свідомого вибору немає суб’єктності. Завжди можна погодитися на те, що є, а можна захотіти більшого — іншого, того, що раніше було «не для неї», «не на часі». Червона помада, коротка спідниця, коротка стрижка, відверті танці, високий дохід, власна справа…Усі зміни завжди відбуваються зсередини назовні. Все зовнішнє — відображення нашого внутрішнього. Матерія навколо — результат того, що створила свідомість. Це зовнішнє не виключає хиби збочених розумів, які викривили реальність для жінок у деяких частинах світу. Проте там, де розумне начало має вагу у світі, однаково важливо, щоб це начало було здоровим і в чоловіків, і в жінок. Кожен із них має пройти свій шлях еволюції свідомості й винести назовні те, що зробить цей світ однаково (наскільки це можливо) безпечним, вільним, повним можливостей для обох.Справді, від тієї ж тотожності, зрілості, справжньої дорослості — не лише за паспортом — у чоловіків залежить і те, чи буде в жінок можливість для своєї тотожності, зрілості й дорослості поряд. Адже ми — чоловіки й жінки — водночас і протилежності, що притягуються, і щось єдине, ціле, як андрогіни, що складалися з двох частин. Саме тому єдино можливий шлях для спільного буття чоловіків та жінок — співпраця, синергія, спільне творення реальності, де, виходячи з рівності на рівні свідомості, ми будемо творити спільний світ, у якому кожному з нас можна бути такими, якими ми хочемо, якими ми є за своєю суттю.Без вічної боротьби між собою, але з вічним прагненням до спільної боротьби за кращий світ для обох. Світ не рівності як однаковості, а рівності у своїй різності, де будь-хто може стати будь-ким у будь-який момент.Людина мисляча | #роздуми

Якщо говорити про речі, які зробили мене тою, ким я є сьогодні, то однією з них точно буде мій філософський клуб та ті книги, які я завдяки нашим обговоренням буквально проживаю крізь себе.Цього березня ми читаємо «Богинь» Кемпбелла, про що писала дописом вище, а рік тому це була надзвичайна збірка «Філософині», про яку писала ось тут 🙌🏻Напередодні Дня боротьби за права жінок, хочу підняти тему присутності (хоч їх і намагались зробити невидимими) жінок в філософії. Вони були, і це не лише Ханна Арендт та Симона де Бовуар, але щонайменше ще шість імен, які розкриває онтологія «Філософинь».Одній з них — англійській соціологині Гарієт Мартіно та її роздумам з практичними настановами в «Есеях про мистецтво мислення», я вирішила присвятити своє нове відео на ютуб. Все для того, аби допомогти самій собі і тим з вас, хто цього потребує, все далі виходити з печери тіней до світла Сонця — світла істини у нашому житті — від якихось повсякденних справ до життєво-важливих.Щиро запрошую до перегляду та буду дуже-дуже вдячна за ваші вподобайки, коментарі, поширення 🧡https://youtu.be/gJsJ2qFOWuM?si=9hWEDxUITM_tHWGw

Хто така Богиня — і чому її зникнення з центру культури змінило спосіб, у який ми мислимо про владу, тіло, любов і самих себе? Чи є ця історія лише про міфи — чи про нас сьогодні?В березневому потоці мого філософського клубу «Людина мисляча» ми читатимемо й осмислюватимемо книгу «Богині. Таємниця жіночої божественності» Джозефа Кемпбелла — дослідження трансформації жіночого божественного в міфах і культурі та її впливу на сучасну свідомість.Це водночас культурна археологія і внутрішній пошук. Кемпбелл показує, як образ Великої Богині — Матері, Коханої, Творчині й Руйнаторки — поступово витісняється іншими моделями божественного, і як разом із цим змінюється устрій суспільства, релігії та людської душі.📖 Про що говоритимемо:— як міфи формують уявлення про жіноче й чоловіче;— чому перехід до патріархальних структур став культурним зламом;— як архетипи Богині проявляються в сучасній людині — незалежно від статі;— у чому різниця між силою і владою, циклічністю і лінійністю, творенням і контролем;— як ці глибинні сюжети впливають на наше особисте життя.👥 Кому буде цікаво:— тим, хто хоче мислити про сучасність через міф і філософію;— жінкам і чоловікам, які досліджують тему сили, ідентичності й культури;— тим, хто шукає в текстах не лише знання, а й глибший контакт із собою.💬 Що на вас чекає:4 тижні уважного читання, філософський діалог, додаткові матеріали й простір для особистої рефлексії. Обрати свій індивідуальний формат з трьох існуючих та дізнатись інші деталі участі — на слайдах анонсу 👆🏻Фінальне онлайн-обговорення, після 4-х тижнів читання книги, відбудеться на ваш вибір:— в четвер, 2 квітня, з 18 до 21 год;— в суботу, 4 квітня, з 12 до 15 год.А на учасників формату «співтворці» також чекає кіноклуб по фільму «Партенопа» П.Соррентіно — сучасне осмислення міфу про жіночу божественність.Щоб долучитися до цього неймовірного потоку клубу, обирайте зручний для себе формат на моєму сайті або пишіть мені в особисті @varvara_bosco 💌Кількість місць обмежена, більша частина з них зайнята постійними учасниками клубу.І головне, тут ми не просто будемо аналізувати давні сюжети, а спробуємо зрозуміти, як зміна символів змінює цивілізації… і кожного/кожну з нас.

Дуже хвилююсь вам про це розповісти, бо він все ще далекий від ідеалу… та нехай буде неідеально втіленим, але вже реально існуючим, а не тільки в світі ідей —Мій сайт, де я в одному місці зібрала все те, чим є «Людина мисляча», чим я власне займаюсь на цьому відрізку свого життя. А це, я вважаю, вже чимало для проєкту, який два роки тому почався просто з цього телеграм-каналу, і який нині виріс до філософських лекцій, філософського клубу, філософського курсу, філософських консультацій, філософського ретриту та рефлексивного клубу «Людина людині», який потрохи буде переформатовуватися в групове філософське наставництво з рядом певних тем.Отже, тепер все це зібрано в одному місці, на моєму сайті «Людина мисляча» —https://homointellectual.wayforpay.shopТут ви вже можете:— придбати цікаву для себе лекцію в записі з наявних;— приєднатись до нового потоку філософського клубу по книзі Кемпбелла «Богині» (офіційний анонс буде завтра);— взяти участь в моєму курсі «Філософія для життя: як відчувати спокій, сенс і радість щодня» (в своєму темпі хоч сьогодні, а з моїм супроводом з 17 березня);— забронювати за собою місце на нову зустріч мого рефлексивного клубу «Людина людині» на тему: «Мистецтво вмирати: завершення старого, зміни та перехід у нове» — на честь весняного сонцестояння 20-21 березня;— і головне в цьому всьому: відкрити для себе філософію як практику життя!Переходьте за посиланням та обирайте найбільш актуальний для себе зараз спосіб пізнання філософії як практики життя — для більш свідомого, цікавого й щасливого життя, а я радо стану для вас провідницею на цьому шляху❤️‍🔥

Фотографування як практика самопізнанняКолись фотографія зʼявилась як спосіб “carpe diem!” — вхопити унікальний момент «тут і зараз», який невідворотно зникає в потоці нескінченного часу, з якого нам завжди доступна лише теперішня мить. Потім ця практика була втрачена в метушні однакових копій надто схожих між собою людей. Тренди і бренди урівняли всіх в однаковості. Люди перетворились на симулякри, оригінал яких загубився на шляху до відображення на фото…Але що, якщо спробувати знову відшукати його — той первинний образ самих себе, ту справжність в собі, вогонь в очах й у серці? Саме через фотографію, де зображення зовнішнього стає точкою входу до нас самих, до пізнання себе внутрішніх. Платон в своєму діалозі «Бенкет» писав, що вищу ідею любові й краси ми пізнаємо через закоханість в красу конкретної іншої людини. А наш дорогий Григорій Сковорода в своєму тексті «Наркіс. Розмова про те: Пізнай себе» пише так:Образ Нарциса благовістить оце: “Пізнай себе!” Начебто сказав: чи хочеш бути задоволений собою і закохатися в самого себе? Пізнай же себе! Добре себе випробуй. Справді! Як бо можна закохатися в невідоме?... Не любить серце, не вбачаючи краси. Видко, любов є дочкою Софії [Мудрості]. Воістину благе самолюбство, якщо воно святе; гей святе, коли істинне… Як Наркіс пізнає себе спочатку через своє відображення в воді, так і ми можемо пізнавати себе все глибше і глибше через нові кадри себе в різних станах й періодах життя. Через фото відслідковувати свій ріст, через них помічати та фіксувати свої зміни. І головне, вихоплювати неповторну мить, адже ми вже ніколи не будемо такими ж молодими, повними життя, як саме в цю мить!Якщо зовнішнє — відображення внутрішнього, то як ще нам побачити весь той шлях до самих себе, як не через фото. В ньому відкривається наша сміливість, наша цікавість до світу, наша жага до життя. І далі, вже пройшовши крізь відображення по ту сторону, ми пірнаємо в самих себе. Не щоб знайти недоліки та щось в собі «пропрацювати», а просто з вдячністю та любовʼю помітити в собі все те, що вже є в нас, усвідомити, які ми всі вже повні в самих собі. Далі Сковорода в «Наркісі» пише ще таке: Скажи мені, прекрасний Нарцисе, чи у твоїх водах ти щось побачив? Хто тобі в них зʼявився? Відповідь: Побачив я на полотні своєї минущої плоті не рукотворний образ, “який є сяйвом слави Отчої”. І врешті, головною метою цієї зустрічі з найважливішою людиною в своєму житті — тобто кожному з самим собою — і є пізнання своєї внутрішньої людини. Чи як пише Сковорода: Пізнати себе самого і відшукати себе самого і знайти людину — все це одне означає. А що таке фотографія для вас, чи думали про неї як про спосіб більше і глибше пізнати себе? Людина мисляча | #практика