Канал для тих, хто любить філософію, прагне жити свідомо й глибше розуміти себе. Тут тексти, роздуми, книги, мистецтво та кіно — усе, що допомагає шукати сенс і надихає жити осмислено✨ Без фастфуду й інформаційного бруду. 📍Для звʼязку: @varvara_bosco
📖 Читання для більшості з нас здається чимось природнім й очевидним, частиною улюбленої рутини. В більшості випадків ми читаємо задля задоволення, і це нормально, але інколи все-таки потребуємо більш глибокого й детального — критичного читання.І для розвитку цієї навички ділюсь з вами своїми топ-3 книгами:📙«Як читати класиків» Р.Семків — це захоплююча літературна мандрівка під керівництвом зовсім не нудного літературознавця, в якій він подібно Данте проводить колами, але не пекла, а рівнів складності книг, зупиняється на кожному і дає практичні дієві поради яким чином читати кожного зі згаданих класиків (а ще приємний бонус в кінці книги — список найкращих не лише світових, але й українських книг).📕“How to read a book” Mortimer J.Adler — ґрунтовне дослідження того, як читати критично й розуміти глибше книги незалежно від жанру; його автор пропонує три підходи, кожен з яких можна застосовувати окремо або всі разом, а ще згадує чималий список «великих книг», з якого можете відкрити для себе щось нове в літературі.📗«Читай як професор. Жвавий і захопливий посібник з читання між рядків» Томас К.Фостер — ця книга навчить вас зчитувати й розуміти приховані в тексті символи, метафори й алюзії, помічати звʼязок між різними текстами (інтертекстуальність), тож цей «посібник» точно збагатить читацький досвід кожного з вас.Ці три та кілька інших книг згадуємо з моєю колегою по подкасту «Писати-Не-Балакати» в новому 17 епізоді про критичне читання — слухайте на будь-якій зручній вам платформі, наприклад, на Spotify тут 👈#книжкове
Урівнюю довгі роздуми корисною практикою з подкасту «Психотерапевтична пʼятихвилинка», на який випадково натрапила, але тепер свідомо буду слухати деякі випуски на актуальні для себе теми.Епізод, яким хочу поділитись з вами — «№108 Практика GLAD (самоусвідомлення)», і ось коротко суть цієї корисної для кожного й кожної з нас практики:▪️G — gratitude (вдячність) — подумайте, кому й за що ви вдячні, починаючи з найменших дрібниць, от як гарна погода, чи усмішка перехожого, чи смачна кава.▪️L — learning (навчання нового) — відслідкуйте, чого нового навчились протягом дня, це може бути нове слово чи якийсь важливий інсайт, отриманий на роботі, під час лекції чи від близької людини.▪️A — accomplishments (досягнення) — зараховуйте собі у досягнення не лише якісь кардинальні зміни, але й поточні, от як дочитування книги, закриття якогось побутового питання по дому, відмову від чогось шкідливого в їжі задля корисного.▪️D — delight (захоплення) — дозвольте собі відчути радість від того, що викликало в вас за день усмішку, натхнення, гарний настрій, це може бути комплімент від іншої людини, гра з домашніми улюбленцями або трек, що після кількох прослуховувань став улюбленим.Цю практику корисно виконувати перед сном або в будь-який вільний момент часу протягом дня. Її результатом стане те, що ви навчитесь краще чути й розуміти себе, відчуєте більшу радість від життя, а вдячність за те, що маєте, буде притягувати в життя те, про що зараз лише мрієте.#практика #знахідка
Роздуми про фільм-притчу «Траса 60»Інколи, щоб побачити щось більше за декораціями буденності й обʼєктивної реальності (наскільки взагалі ми як субʼєкти здатні від неї відірватись), потрібно довіритись своїй інтуїції, знакам, що розкидані всюди навколо, ну і одному незвичайному незнайомцю, який може виявитись богом, а може дияволом. Останній — бачить всі наші вчинки, чує всі наші бажання, тому варто бути обережними і з першим і з другим.Та якщо ми вже обрали, як Ніл Олівер, головний герой «Траси 60», слідувати за своїм серцем, то варто бути готовими, що в цій road trip вам зустрінеться безліч випробувань — на жадібність, хіть, земні насолоди у вигляді алкоголю й наркотиків, на чесність, справедливість, справжність, і головне — на відповідальність за свої слова та вчинки — перед іншими й собою.З одного боку, траса 60 — утопія, тобто «місце, якого немає», з іншого — найбільш реальне, адже попри його не-існування в реальності зовнішнього світу, вона існує всередині. Цей світ всередині — збірка проекцій головного героя, яким є кожен з нас в своєму житті (звісно, якщо ми не тікаємо від відповідальності за своє життя), а люди навколо — не лише проекції наших бажань й страхів, але і відображення різних граней нашої душі.«У чому сенс мого життя?» — задає питання в нікуди й водночас самому собі Ніл Олівер. Це питання настільки складне, що більшість з нас чимало часу займається чим завгодно (зовнішньо-буденним й внутрішньо-чужим), аби лише не зустрітись віч-на-віч з ним. Проте задати його — значить вже стати на шлях пробудження — не якогось містично-духовного, а просто свідомого щодо себе та своєї road of life.Символічно, що після сну довжиною майже в увесь фільм, від якого герой прокидається, він дійсно прокидається для свого справжнього, дорослого й свідомого життя, де кожен свій вибір — від вибору кольору машини до вибору дівчини й професії, він робить сам. Яке солодке це відчуття — свободи (обирати) та відповідальності (за те, щоб жити своє найкраще життя). І тут ми повертаємось до початку — тим «незнайомцем», що бачить всі наші вчинки і чує всі наші бажання, хіба не є ми для себе самі? Адже звітність за те, як проживемо це життя, врешті-решт ми даємо лише собі й своїй совісті.*на цей допис мене надихнула учасниця мого книжкового клубу та авторка тг-каналу про кіно «настрій для кіно», своїм дописом про згаданий вище фільм (дякую, Олесю!)Приємних всім вам (кіношних або прогулянкових) вихідних, до понеділка!Ну і будьте обережні: найзаповітніше бажання, загадане в день народження й вимовлене вголос, має силу збуватись ✨#роздуми
Роздуми про самотність«Чим більше ми тікаємо від самотності, тим більше ми самотні» — на таку думку мене наштовхнули нещодавні чергові роздуми на цю тему. Темі самотності була присвячена моя дипломна робота на філософському факультеті, і їй же присвячене моє життя, бо знову і знову з різних сторін та аспектів повертаюсь до неї.На думку вище мене наштовхнуло перечитування згаданого Волта Вітмена, яка є протилежністю до його поглядів — філософії єднання всіх людей між собою, хоча й розділених в силу смертності, окремості тіл, різності за безліччю ознак. Ця єдність зростає не з прагнення «половинок» одна до одної, а з відчуття повноти й усвідомлення того, наскільки прекрасне буття кожної людини, будь-якого віку, статі, роду занять, і ця єдність поширюється і на звʼязок з космосом як універсумом, в якому людина — лише одна з частин. Я й сама вірю у таку гармонію, бо вона не ділить світ на чорне та біле, не відрізає в людині її «злу частину», а приймає все як рівноцінні частини.Тож якщо Волт Вітмен — про подолання самотності через її визнання і єднання у всеохопній любові, що долає собою всі протилежності та розбіжності, то інший «співець любові» — Еріх Фромм більш песимістично-реалістичний у своїх поглядах. Звісно, ці два мислителі дуже резонують між собою, бо обидва вважають любов найбільш потужною єднаючою силою, що здатна здолати самотність. Проте Еріх Фромм в глибині сучасних йому, й багато в чому сучасних досі, явищ бачить суть самотності.На перший погляд неочевидно, але і алкоголізм, і наркоманія (і взагалі будь-яка манія), і прагнення до наживи, до задоволень — все це зовнішні симптоми внутрішньої хвороби під назвою «самотність». Бажання деяких людей регулярно споживати фаст-фуд не лише харчовий, а й вражень — книг, серіалів, ігор, спілкування з безліччю людей без розбору — це бажання втечі від того, аби не залишитись наодинці з собою.Сучасна людина боїться опинитись наодинці з своїми думками, з самою собою, бо тоді в неї виникає багато питань до самої себе, сумніви з приводу того, чи живе вона своє справжнє життя, що її оточує, чого вона дійсно бажає всім своїм єством, а не лише за першим покликом «центру задоволень» в мозку. Нам всім важливо вчитись бути наодинці з собою, аби не бути самотніми, і в цьому нам також може допомогти недооцінене «мистецтво нудьгувати». Та головне — бути чесними з собою, адже з цього починається все — бо залишившись в тиші перед чорним екраном можна раптом мало не вперше в житті опинитись перед самими собою справжніми.#роздуми
Попереду вихідні, і ці 2 дні на каналі не публікуватиму нових дописів, саме тому я хочу, щоб цей був крайнім. І в ньому я запрошую вас до знайомства, але не стандартним способом, а через 1-2 книги, які б ви порадили від себе іншим.На цю ідею мене наштовхнуло знайомством з жінкою, яка цього тижня приєдналась до мого книжкового клубу після анонсу тут на каналі. Вона військова психологиня, яка зараз досліджує логотерапію (якщо памʼятаєте, я писала про цей вид психотерапії на каналі в контексті Франкла і технік). В ході спілкування вона порадила мені кілька цінних книг, які були в моєму полі, але які я відкладала, та вони зрезонували мені саме від її розповіді про них (я ще обовʼязково в свій час розкажу про них на каналі).Тепер же — ваш хід. Розкажіть, хто ви за професією чи покликанням, і яку книгу радили б як ту, що вплинула особисто на вас або характеризує саме вас зараз (памʼятайте: це нормально, що в різний вік та різні періоди життя це можуть бути різні книги).Чекаю на вас в коментарях до цього допису⬇️
We and selected third parties use cookies or similar technologies for technical purposes and, with your consent, for other purposes (“basic interactions & functionalities” and “measurement”) as specified in the Cookie policy.
You can freely give, deny, or withdraw your consent at any time.
You can consent to the use of such technologies by using the “Accept” button. By closing this notice, you continue without accepting.