Telegram statistics channel - @homointellectual

📖 Читання для більшості з нас здається чимось природнім й очевидним, частиною улюбленої рутини. В більшості випадків ми читаємо задля задоволення, і це нормально, але інколи все-таки потребуємо більш глибокого й детального — критичного читання.І для розвитку цієї навички ділюсь з вами своїми топ-3 книгами:📙 «Як читати класиків» Р.Семків — це захоплююча літературна мандрівка під керівництвом зовсім не нудного літературознавця, в якій він подібно Данте проводить колами, але не пекла, а рівнів складності книг, зупиняється на кожному і дає практичні дієві поради яким чином читати кожного зі згаданих класиків (а ще приємний бонус в кінці книги — список найкращих не лише світових, але й українських книг).📕 “How to read a book” Mortimer J.Adler — ґрунтовне дослідження того, як читати критично й розуміти глибше книги незалежно від жанру; його автор пропонує три підходи, кожен з яких можна застосовувати окремо або всі разом, а ще згадує чималий список «великих книг», з якого можете відкрити для себе щось нове в літературі.📗 «Читай як професор. Жвавий і захопливий посібник з читання між рядків» Томас К.Фостер — ця книга навчить вас зчитувати й розуміти приховані в тексті символи, метафори й алюзії, помічати звʼязок між різними текстами (інтертекстуальність), тож цей «посібник» точно збагатить читацький досвід кожного з вас.Ці три та кілька інших книг згадуємо з моєю колегою по подкасту «Писати-Не-Балакати» в новому 17 епізоді про критичне читання — слухайте на будь-якій зручній вам платформі, наприклад, на Spotify тут 👈#книжкове

Урівнюю довгі роздуми корисною практикою з подкасту «Психотерапевтична пʼятихвилинка», на який випадково натрапила, але тепер свідомо буду слухати деякі випуски на актуальні для себе теми.Епізод, яким хочу поділитись з вами — «№108 Практика GLAD (самоусвідомлення)», і ось коротко суть цієї корисної для кожного й кожної з нас практики:▪️G — gratitude (вдячність) — подумайте, кому й за що ви вдячні, починаючи з найменших дрібниць, от як гарна погода, чи усмішка перехожого, чи смачна кава.▪️L — learning (навчання нового) — відслідкуйте, чого нового навчились протягом дня, це може бути нове слово чи якийсь важливий інсайт, отриманий на роботі, під час лекції чи від близької людини.▪️A — accomplishments (досягнення) — зараховуйте собі у досягнення не лише якісь кардинальні зміни, але й поточні, от як дочитування книги, закриття якогось побутового питання по дому, відмову від чогось шкідливого в їжі задля корисного.▪️D — delight (захоплення) — дозвольте собі відчути радість від того, що викликало в вас за день усмішку, натхнення, гарний настрій, це може бути комплімент від іншої людини, гра з домашніми улюбленцями або трек, що після кількох прослуховувань став улюбленим.Цю практику корисно виконувати перед сном або в будь-який вільний момент часу протягом дня. Її результатом стане те, що ви навчитесь краще чути й розуміти себе, відчуєте більшу радість від життя, а вдячність за те, що маєте, буде притягувати в життя те, про що зараз лише мрієте.#практика #знахідка

Роздуми про фільм-притчу «Траса 60»Інколи, щоб побачити щось більше за декораціями буденності й обʼєктивної реальності (наскільки взагалі ми як субʼєкти здатні від неї відірватись), потрібно довіритись своїй інтуїції, знакам, що розкидані всюди навколо, ну і одному незвичайному незнайомцю, який може виявитись богом, а може дияволом. Останній — бачить всі наші вчинки, чує всі наші бажання, тому варто бути обережними і з першим і з другим.Та якщо ми вже обрали, як Ніл Олівер, головний герой «Траси 60», слідувати за своїм серцем, то варто бути готовими, що в цій road trip вам зустрінеться безліч випробувань — на жадібність, хіть, земні насолоди у вигляді алкоголю й наркотиків, на чесність, справедливість, справжність, і головне — на відповідальність за свої слова та вчинки — перед іншими й собою.З одного боку, траса 60 — утопія, тобто «місце, якого немає», з іншого — найбільш реальне, адже попри його не-існування в реальності зовнішнього світу, вона існує всередині. Цей світ всередині — збірка проекцій головного героя, яким є кожен з нас в своєму житті (звісно, якщо ми не тікаємо від відповідальності за своє життя), а люди навколо — не лише проекції наших бажань й страхів, але і відображення різних граней нашої душі.«У чому сенс мого життя?» — задає питання в нікуди й водночас самому собі Ніл Олівер. Це питання настільки складне, що більшість з нас чимало часу займається чим завгодно (зовнішньо-буденним й внутрішньо-чужим), аби лише не зустрітись віч-на-віч з ним. Проте задати його — значить вже стати на шлях пробудження — не якогось містично-духовного, а просто свідомого щодо себе та своєї road of life.Символічно, що після сну довжиною майже в увесь фільм, від якого герой прокидається, він дійсно прокидається для свого справжнього, дорослого й свідомого життя, де кожен свій вибір — від вибору кольору машини до вибору дівчини й професії, він робить сам. Яке солодке це відчуття — свободи (обирати) та відповідальності (за те, щоб жити своє найкраще життя). І тут ми повертаємось до початку — тим «незнайомцем», що бачить всі наші вчинки і чує всі наші бажання, хіба не є ми для себе самі? Адже звітність за те, як проживемо це життя, врешті-решт ми даємо лише собі й своїй совісті.*на цей допис мене надихнула учасниця мого книжкового клубу та авторка тг-каналу про кіно «настрій для кіно», своїм дописом про згаданий вище фільм (дякую, Олесю!)Приємних всім вам (кіношних або прогулянкових) вихідних, до понеділка!Ну і будьте обережні: найзаповітніше бажання, загадане в день народження й вимовлене вголос, має силу збуватись ✨#роздуми

Роздуми про самотність«Чим більше ми тікаємо від самотності, тим більше ми самотні» — на таку думку мене наштовхнули нещодавні чергові роздуми на цю тему. Темі самотності була присвячена моя дипломна робота на філософському факультеті, і їй же присвячене моє життя, бо знову і знову з різних сторін та аспектів повертаюсь до неї.На думку вище мене наштовхнуло перечитування згаданого Волта Вітмена, яка є протилежністю до його поглядів — філософії єднання всіх людей між собою, хоча й розділених в силу смертності, окремості тіл, різності за безліччю ознак. Ця єдність зростає не з прагнення «половинок» одна до одної, а з відчуття повноти й усвідомлення того, наскільки прекрасне буття кожної людини, будь-якого віку, статі, роду занять, і ця єдність поширюється і на звʼязок з космосом як універсумом, в якому людина — лише одна з частин. Я й сама вірю у таку гармонію, бо вона не ділить світ на чорне та біле, не відрізає в людині її «злу частину», а приймає все як рівноцінні частини.Тож якщо Волт Вітмен — про подолання самотності через її визнання і єднання у всеохопній любові, що долає собою всі протилежності та розбіжності, то інший «співець любові» — Еріх Фромм більш песимістично-реалістичний у своїх поглядах. Звісно, ці два мислителі дуже резонують між собою, бо обидва вважають любов найбільш потужною єднаючою силою, що здатна здолати самотність. Проте Еріх Фромм в глибині сучасних йому, й багато в чому сучасних досі, явищ бачить суть самотності.На перший погляд неочевидно, але і алкоголізм, і наркоманія (і взагалі будь-яка манія), і прагнення до наживи, до задоволень — все це зовнішні симптоми внутрішньої хвороби під назвою «самотність». Бажання деяких людей регулярно споживати фаст-фуд не лише харчовий, а й вражень — книг, серіалів, ігор, спілкування з безліччю людей без розбору — це бажання втечі від того, аби не залишитись наодинці з собою.Сучасна людина боїться опинитись наодинці з своїми думками, з самою собою, бо тоді в неї виникає багато питань до самої себе, сумніви з приводу того, чи живе вона своє справжнє життя, що її оточує, чого вона дійсно бажає всім своїм єством, а не лише за першим покликом «центру задоволень» в мозку. Нам всім важливо вчитись бути наодинці з собою, аби не бути самотніми, і в цьому нам також може допомогти недооцінене «мистецтво нудьгувати». Та головне — бути чесними з собою, адже з цього починається все — бо залишившись в тиші перед чорним екраном можна раптом мало не вперше в житті опинитись перед самими собою справжніми.#роздуми

Попереду вихідні, і ці 2 дні на каналі не публікуватиму нових дописів, саме тому я хочу, щоб цей був крайнім. І в ньому я запрошую вас до знайомства, але не стандартним способом, а через 1-2 книги, які б ви порадили від себе іншим.На цю ідею мене наштовхнуло знайомством з жінкою, яка цього тижня приєдналась до мого книжкового клубу після анонсу тут на каналі. Вона військова психологиня, яка зараз досліджує логотерапію (якщо памʼятаєте, я писала про цей вид психотерапії на каналі в контексті Франкла і технік). В ході спілкування вона порадила мені кілька цінних книг, які були в моєму полі, але які я відкладала, та вони зрезонували мені саме від її розповіді про них (я ще обовʼязково в свій час розкажу про них на каналі).Тепер же — ваш хід. Розкажіть, хто ви за професією чи покликанням, і яку книгу радили б як ту, що вплинула особисто на вас або характеризує саме вас зараз (памʼятайте: це нормально, що в різний вік та різні періоди життя це можуть бути різні книги).Чекаю на вас в коментарях до цього допису⬇️