Людина мисляча | Роздуми про самотність«Чим більше ми тікаємо від самотності, тим більш...

Роздуми про самотність«Чим більше ми тікаємо від самотності, тим більше ми самотні» — на таку думку мене наштовхнули нещодавні чергові роздуми на цю тему. Темі самотності була присвячена моя дипломна робота на філософському факультеті, і їй же присвячене моє життя, бо знову і знову з різних сторін та аспектів повертаюсь до неї.На думку вище мене наштовхнуло перечитування згаданого Волта Вітмена, яка є протилежністю до його поглядів — філософії єднання всіх людей між собою, хоча й розділених в силу смертності, окремості тіл, різності за безліччю ознак. Ця єдність зростає не з прагнення «половинок» одна до одної, а з відчуття повноти й усвідомлення того, наскільки прекрасне буття кожної людини, будь-якого віку, статі, роду занять, і ця єдність поширюється і на звʼязок з космосом як універсумом, в якому людина — лише одна з частин. Я й сама вірю у таку гармонію, бо вона не ділить світ на чорне та біле, не відрізає в людині її «злу частину», а приймає все як рівноцінні частини.Тож якщо Волт Вітмен — про подолання самотності через її визнання і єднання у всеохопній любові, що долає собою всі протилежності та розбіжності, то інший «співець любові» — Еріх Фромм більш песимістично-реалістичний у своїх поглядах. Звісно, ці два мислителі дуже резонують між собою, бо обидва вважають любов найбільш потужною єднаючою силою, що здатна здолати самотність. Проте Еріх Фромм в глибині сучасних йому, й багато в чому сучасних досі, явищ бачить суть самотності.На перший погляд неочевидно, але і алкоголізм, і наркоманія (і взагалі будь-яка манія), і прагнення до наживи, до задоволень — все це зовнішні симптоми внутрішньої хвороби під назвою «самотність». Бажання деяких людей регулярно споживати фаст-фуд не лише харчовий, а й вражень — книг, серіалів, ігор, спілкування з безліччю людей без розбору — це бажання втечі від того, аби не залишитись наодинці з собою.Сучасна людина боїться опинитись наодинці з своїми думками, з самою собою, бо тоді в неї виникає багато питань до самої себе, сумніви з приводу того, чи живе вона своє справжнє життя, що її оточує, чого вона дійсно бажає всім своїм єством, а не лише за першим покликом «центру задоволень» в мозку. Нам всім важливо вчитись бути наодинці з собою, аби не бути самотніми, і в цьому нам також може допомогти недооцінене «мистецтво нудьгувати». Та головне — бути чесними з собою, адже з цього починається все — бо залишившись в тиші перед чорним екраном можна раптом мало не вперше в житті опинитись перед самими собою справжніми.#роздуми