Telegram statistics channel - @homointellectual

Що таке справедливість — і чи можлива вона взагалі? Чи починається вона з законів і держави — чи з внутрішнього устрою самої людини?У новому потоці мого філософського клубу «Людина мисляча» ми будемо читати і роздумувати над «Державою» Платона — одним із фундаментальних текстів західної філософії про справедливість, владу, виховання і людську душу.Це не просто утопія про ідеальний поліс. Це філософський експеримент, у якому Платон через устрій держави намагається побачити устрій людини — її бажання, страхи, розум і відповідальність.📕Книгу можна придбати в паперовому вигляді від видавництва Апріорі — на сайті видавництва або будь-якому іншому чи книгарні офлайн.📖 Про що говоритимемо у цьому потоці клубу:— що Платон розуміє під справедливістю і чому вона стосується не лише політики, а й особистого життя;— як устрій держави віддзеркалює устрій людської душі;— хто такий філософ-правитель і чому знання не дорівнює владі;— міф про печеру як образ нашого мислення, ілюзій і можливості виходу до істини;— у чому небезпека і спокуса ідеалу, коли філософія стає політикою.👥 Кому буде цікаво:— тим, хто хоче мислити про сучасний світ через класичні тексти;— тим, кого цікавлять питання влади, відповідальності, освіти і свободи;— тим, хто шукає у філософії не готові відповіді, а глибші питання до себе і світу.💬 У форматі клубу — розмірене читання протягом 7 тижнів тексту «Держави», філософський діалог у безпечному просторі і обмін вашими особистими роздумами, додаткові матеріали по темі й додатково кіноклуб по фільму «Шоу Трумана», теми з якого резонують з книгою.Тут ми з вами не просто будемо вивчати Платона «правильно», а спробуємо мислити разом із ним — і перевіряти ці думки власним життям.Взяти участь у клубі можна в одному з кількох форматів — детальніше про кожен на слайдах анонсу👆🏻Хто бажає долучитися до цієї надзвичайної філософської подорожі, ставте ➕ в коментарях або одразу пишіть мені в особисті @varvara_bosco 💌Кількість місць обмежена, тож встигніть зайняти своє!

А можна я сьогодні тут просто трішки похизуюсь вам своїм новим робочим місцем?Так люблю тепер цей новий куточок затишку, особливо вдень та в надвечірʼя, коли сонце мʼяко лишає сліди на стінах й речах, тоді все виглядає ще чарівніше. Ці тіні завжди філософськи нагадують мені про тіні Платона, а поле за вікном, яким я постійно милуюсь, ніби дає більший, ширший простір для думки.А поки я трішки випала з каналу, бо життя і справи затягнули, хочу коротко сказати про всі важливі події за цей час:— якраз на цьому новому місці я записала нове, вже друге відео для свого YouTube-каналу, очікуйте його в четвер, 15 січня, о 19 год (тепер цей день та час буде часом регулярних виходів відео). Як одне з перших воно буде присвячено одному з базових філософських питань: що таке філософія та хто такий філософ, але саме з близького мені погляду на філософію як практику, як спосіб буття.— зараз триває можливість взяти участь в моєму філософсько-практичному курсі «Філософія для життя: як відчувати спокій, сенс і радість щодня» з участю в онлайн-зустрічі (мастермайнді) вже в цю суботу, 17 січня, о 12 год — унікальна можливість проговорити, почути й отримати якісь важливі для себе усвідомлення в колі інших людей мислячих, тож приєднуйтесь, буду щиро рада.— вже сьогодні розпочнеться найдовший потік мого філософського клубу «Людина мисляча», який буде присвячено «Державі» Платона — це буде 7 тижнів пірнання в глибину і через спільне обговорення по ходу читання в чатику, і додаткові матеріали, і в фінальній онлайн-зустрічі, і додатково через призму кіно (швидше за все, «Шоу Трумана») по темам, що резонують з темами «Держави». Анонс буде в наступному дописі, але вже запрошую.А ще хочу поділитися з вами, що я зараз активно працюю над створенням свого сайту, де ви зможете в одному зручному місці обрати для себе найбільш цікавий формат з моїх проектів «Людини мислячої» і взяти в ньому/них участь кількома кліками 🧡Так цікаво зараз спостерігати еволюцію в собі і своєму житті на різних рівнях — від свого робочого місця, яке мені ще нещодавно ніби не було потрібно, до сайту, де буде вже далеко не один мій проект як Людини мислячої, хоча все почалось колись лише з цього телеграм-каналу…

Але́тея — це…З давньогрецької ἀλήθεια — правда, істина.Це важливе філософське поняття відкриває істину не просто як логічно правильну, встановлену послідовність. Тут істина — як раптове осяяння прихованого знання, яке відкривається людині інтуїтивно, в одну мить, «тут-і-зараз».До неї, як до даоського Дао, не можна дійти, коли її відкриття стає навʼязливою ідеєю, яку треба здобути. Навпаки, вона (при)відкриває себе в стані вільного потоку життя, в бездіянні, й водночас в миті найбільшої й свідомої присутності в самих собі й в світі. Цю істину не передати словами іншим, кожен має пройти цей шлях самостійно, але саме в діалозі з іншими вона може себе відкрити.Саме тому Сократ шукав алетею, задаючи афінянам свої дивні й незрозумілі їм, хоч і прості питання. Кожен з учасників діалогів Платона про Сократа приходив з якоюсь загальноприйнятою інформацією, а завдяки розмові з Сократом, завжди врешті йшов з власною, відкритою в моменті, істиною, що відкрилась йому одкровенням й осяювала його розуміння певних речей, от як що таке Любов, Добро, Краса, і врешті що таке сама Істина. Такі актуальні нині речі, які кожен з нас має наново віднайти, відкрити.Зелені постмодерністи, як їх називає К.Вілбер в своїй книзі «Трамп і епоха постправди», в своєму «аперспективному божевіллі» світу без істини, змусили повірити що істини немає. Врешті її свою викривлено-індивідуальну, що стала майже універсальною, створили люди на кшталт Трампа. Така істина — фейк, але від того не менш істинна для багатьох людей. Тих, хто готовий радше прийняти зручне-готове, аніж задавати самим собі незручні питання й шукати, шукати на них відповіді — крізь віки у мислителів й прямо зараз в самих себе…Про «Істину, розкриту Часом» Берніні — писала тут.Людина мисляча | #словничок

Біг як філософська практикаСаме таке усвідомлення до мене прийшло вчора на 7/10 км забігу, в якому я брала участь. Я згадала, що біг супроводжував мої найскладніші моменти життя, і зараз також він дає мені величезну опору — в першу чергу, через дисципліну тренувань, які здійснюю через день за будь-яких умов, настрою, погоди. Але є ще кілька причин такої любові до бігу, яку я для себе перевідкрила, і може, це дасть поштовх до вашого (пере)відкриття.Отже, про що для мене біг?— Про власну силу, яку я щоразу по-новому із зачудуванням відкриваю в собі через біг. Так я досліджую межі того, що я думаю що можу — і що виявляється можу насправді. Останнє завжди переважає, ми завжди недооцінюємо самих себе (й переоцінюємо інших).— Про присутність в моменті тут-і-зараз, бо тіло все цілком в процесі бігу, неможливо робити щось інше, окрім того, щоб бігти, і навіть коли здається, що сил вже нема, ноги ніби самі продовжують бігти, руки їм допомагають, весь корпус лине вперед — до бажаної точки Б, і лише все це має значення.— Про творчість в чистому вигляді, бо саме під час бігу до мене приходять найкращі ідеї та рішення, в цьому досвіді внутрішній простір приходить до ладу, думки впорядковуються, нічого зайвого не відволікає. Є лише я, моє дихання і дорога, що належить мені одній, під моїми ногами, які творять свій власний шлях щомиті.— Про самотність, якби дивно це не звучало, бо я не бігаю безлюдними вулицями, та й на забігу було безліч інших людей. Проте саме біг оголює для мене усвідомлення того, що тут хоч кудись біжиш, але не тікаєш від себе, навпаки, лише з собою справжнім і залишається насправді наодинці — в цьому даному мені тілі, в цей час та в цьому просторі, з моєю індивідуальною історією. І так кожен — біжить серед інших, але наодинці з собою, в своєму власному світі, зі своїм болями, страхами, обмеженнями, за якими починається чиста радість й свобода.І тільки через визнання всіх цих речей, біг дає ту найвищу цінність, яку він в собі має — гостре відчуття життя ❤️‍🔥Людина мисляча | #практика

А давайте разом підведемо книжкові підсумки 2025 року?Сьогоднішня книжково-какова субота присвячена саме цьому. У мене в цьому році переважає саме філософська література, а художньої, на жаль, було дуже мало, але згадаю тут все прочитане з посиланнями на свої дописи про ці книги:📔 «Філософія як спосіб життя» П.Адо 📙 «Ерос і Психея» В.Єрмоленка 📙 «Любов і воля» Р.Мея📕 «Тіло кожного. Книга про свободу» О.Ленґ📗 «Дао де цзін» Лао-цзи📘 «Діалоги» Платона («Федон», «Критон», «Апологія Сократа»)📘 збірка «Філософині»📘 «Страх і трепет» Кʼєркеґора 📘 «Джвандзи»📘 «розмови» Гр.Сковороди («Нарцис», «Розмова пʼяти подорожніх», «Алфавіт»)📙 «Сміливість творити» Р.Мея📘 «Усе побачиш, коли пригальмуєш» Г.Суніма📙 «Часосховище» Ґ.Ґосподінова📘 «Сповідь маски» Ю.Місіма📕 «Коханець леді Чаттерлей» Д.Г.Лоуренса📓 «Польові дослідження з українського сексу» О.Забужко📕 «Юдине дерево» А.Дж.КронінаСвідомо не виводжу ніяких рейтингів з прочитаного, бо абсолютно кожна з цих книг була цінна й мала на мене свій маленький-великий вплив, який найкраще відчувається в кожному з дописів по кожній з них.Кому цікаво, мої книжкові підсумки минулого року — тут🙌🏻А тепер розкажіть про свої: що читали, які книги вразили найбільше, які розчарували?

Сьогодні тут мав би допис про фільм, але я поки не встигла подивитись нічого нового, окрім того, що переглядаю зараз другий сезон улюбленого «Твін Пікса» Лінча для кіноклубу «настрій для кіно» Олесі✨І саме Олеся при зустрічі в Римі подарувала мені цю неймовірну книгу про Лінча як митця (дуже недооціненого). Тому сьогоднішній допис — книжково-мистецький. І взагалі постараюсь в 2026 році більше писати в каналі про книги (ну і власне, більше їх читати).Мене вже давно захоплював Лінч як багатогранна людина, яка геніальна у всьому, що він робив — зйомки кіно, написання музики, створення мистецтва в усіх можливих проявах і всіма способами, медитації, і навіть хто знає його погодні огляди, це теж по-своєму геніально — через буденне повертати до сакрального — присутності в собі.Але зараз — про його мистецтво. Сам Лінч наполягав на тому, що він вважає себе перш за все візуальним митцем, і казав, що він сумує за малюванням коли не малює. Тому малював він постійно і всюди — на серветках, коробках з-під сірників, вирваних листках з блокнотів і тд, робив скульптури, лампи, літографії, фотографії, колажі.Відчувається, і стаття з цієї книги — “David Lynch. Someone in my house”, з посиланням на самого Лінча підтверджує, що джерелом натхнення для нього був в першу чергу Френсіс Бекон, на полотнах якого люди розділені, спотворені, кричущі, загублені в світі й самих собі… Те ж саме у Лінча, і деякі з обраних мною його робіт, підтверджують цю фразу з книги:Лінч говорив про «великі, величезні шматки часу», крізь які ми, люди, дрейфуємо, і безглуздо думати, що ми можемо зрозуміти або керувати цією ситуацією; це складна справа, яку найкраще вирішувати в абстракціях фарби. Мабуть, всі ці «страшні» люди в творчості Бекона й Лінча мали б викликати жах, але для мене вони виражають те, що в усіх нас є, але що ми не готові чи не здатні вийняти на поверхню в самих собі серед буденних днів…Людина мисляча | #мистецтво_ЛМ #книжкове

Ісус Христос — як «Нове Буття» для кожного з насСаме таку роль в Ісусі Христі вбачав німецько-американський протестантський філософ і теолог Пауль Тілліх. В собі самому цей мислитель поєднував філософію і теологію, адже вважав, що саме через філософію людина задає екзистенційні питання, але більш повні й глибші відповіді, на його думку, здатна дати саме теологія (власне, це і називається його головним методом — кореляції).За традицією екзистенціалізму, Тілліх бачить людину самотньою, «розірваною», відчуженою, але такою, що природно прагне до Бога як до джерела єдності й цілісності. І саме через Христа як Нове Буття, людина здатна здолати свій розкол та відчуження, спричинені гріхом. В Ньому — відповідь на всі екзистенційні питання, в ньому і Ісус — як реальна людина, родом з Назарету, і в ньому символ Христос — як носій нового еону, нової реальності, на яку не лише вказує, але Сам є нею.Таким чином, Христос за Тілліхом є не лише Спасителем від гріха, тобто стану відчуженості, який людина гостро переживала і в часи Другої світової війни, в контексті якої мислив Тілліх, і сьогодні не менш гостро, але й є джерелом оновленого, повноцінного буття, що повертає людину до її істинної суті, до її цілісності.Саме таким мені цьогоріч відчувається Різдво — не просто релігійним святом, яке особисто я не святкую, а днем дива, коли людина в своїй щирій вірі здатна здолати власну найбільшу внутрішню прірву й відчути єдність з чимось більшим за себе, відчути в собі оновлення й нарешті рухатись вперед до Світла…З Різдвом всіх, хто святкує!Людина мисляча | #філософія_ЛМ

Що означає жити у світі, де факти більше не об’єднують людей? Чи можливо довіряти реальності, якщо кожен має «свою правду»? І що робити суспільству, коли спільний горизонт істини розпадається?У новому потоці філософського клубу читаємо і розмірковуємо над книгою Кена Вілбера «Трамп і епоха постправди» — одним із найпроникливіших текстів про сучасну кризу довіри, поляризацію і втрату спільної реальності.Вілбер аналізує феномен постправди через призму інтегральної теорії — моделі, яка намагається поєднати психологічний, культурний і соціальний виміри. Це не книга про політику як таку; це книга про те, чому суспільства розколюються і чому старі цінності перестають працювати.📕Придбати книгу можна в паперовому вигляді у видавництві Terra Incognita.📖 Про що говоритимемо у цьому потоці:— як постправда руйнує спільну картину світу;— чому емоції, страх і ідентичність сьогодні важливіші за факти;— що стоїть за підтримкою популізму й радикальних фігур;— чи можливе відновлення спільного горизонту істини;— що означає «інтегральне мислення» і чому Вілбер бачить у ньому шанс на нову цілісність.Також звернемося до ширшого контексту: інформаційні бульбашки, криза ліберального проєкту, розпад солідарності, втома від прогресу і пошук нових форм спільності.📆 Дата фінального онлайн-обговорення: на ваш вибір — в четвер, 8 січня, з 18 до 21 год або субота, 10 січня, з 12 до 15 год.🎬 Бонус: 9 січня (пʼятниця) о 19 год додатково проведу кіноклуб з обговоренням документального фільму «The Social Dilemma» («Соціальна дилема») — про алгоритми, маніпуляцію увагою і виробництво альтернативних реальностей.👥 Кому буде цікавий цей потік клубу:— тим, хто відчуває інформаційне перевантаження та невпевненість у «що є правдою»;— тим, хто цікавиться сучасною філософією, медіа, суспільними трансформаціями;— тим, хто хоче зрозуміти глибше природу поляризації і втрати довіри;— тим, хто шукає інтелектуальну рамку для розуміння епохи, у якій живемо.Запрошую до розмови — непростої, але потрібної. Хто готовий, ставте ➕ в коментарях або пишіть мені в особисті @varvara_bosco 💌Будемо занурюватися в питання реальності, істини і того, чи можливий шлях до нової цілісності — разом 🙌🏻

А давайте сьогодні поговоримо за чашечкою кави?☕️ Напередодні завершення року, пропоную таку тему сьогоднішньої Q&A суботи: що стало вашим найбільшим відкриттям цього року? У собі, в філософії, серед людей, книг, країн, смаків,… — у будь-чому, чим вам запамʼятається цей 2025 рік?Традиційно, почну з себе, і зафіксую кілька своїх відкриттів:— щодо себе зрозуміла, що в моменти, коли я забувала про власне его («як виглядаю», «що думають про це інші», «це не про мене», «я ще недостатньо…» і тд), я приймала свої найкращі рішення, відчувала найбільшу повноту життя, і себе — собою справжньою;— в філософії одним з найбільших перевідкриттів для мене був Кʼєркеґор з його «стрибком віри» (з книги «Страх і трепет»), що дало переосмислення віри не як чогось, що знаходиться мало не на найнижчій сходинці в ієрархії знань, а те найвище, що проходить сумнів, на ньому не зупиняється, а потребує всієї нашої віддачі, навіть відмови від найціннішого заради неї;— щодо людей як ніколи гостро зрозуміла, що чим далі йдеш своїм шляхом, тим вужчим і самотнішим він стає (і це нормально), бо все менше людей готові витримати і наростання цієї різниці в розвитку, і все меншій кількості це стає зрозумілим, бо з чогось загальнозрозумілого, індивідуальний шлях кожної людини, стає все більш її особливим, і цим незрозумілим для більшості;— певно найважливішою книгою цього року для мене стала «Ерос і Психея» В.Єрмоленка, яка не лише відкрила для мене красу маятника культури, яка постійно коливається між повнотою й нестачею, між однією крайністю та іншою, але й створила ментальну карту звʼязку української культури з європейським контекстом, дала нову оптику того, як нас бачив світ (спойлер: як дикий пустельний схід) — ця книга точно must read для кожного;— і саме завдяки книзі «Ерос і Психея» сталась моя неймовірна подорож до Риму, де я не тільки відкрила наживо безліч шедеврів, але й відкрила ще більше саму себе, відчула повноту життя і кожного його моменту, який є піщинкою в океані Часу, але від того, ще більш цінний;— серед смаків, окрім великої любові до італійської їжі, я відкрила, що дуже люблю все, що повʼязано зі смаком шоколаду — терпкого, з цедрою, і кава — мій улюблений спосіб знову повертатись до цього смаку…а ще, до присутності в моменті. В цьому мені допомагає найсмачніша кава від 25 Coffee Roasters.І тільки погляньте, які святкові бокси вони зробили на новорічні свята — ідеальний подарунок або для себе, або для близьких вам людей. А за моїм промокодом philokava на ваші замовлення діє знижка -15% — щоб і ви відкрили для себе свій улюблений смак✨А тепер цікаво дізнатись про ваші відкриття цього року! Хто готовий поділитися кількома своїми?

Хто такий філософ?Одне з вічних питань, на які і в наш час продовжують генеруватись відповіді — особливо в соцмережах, де побутує два найпоширеніші варіанти. Там філософ або той, хто дійшов до цього статусу через наукову ступінь, або той той, хто дійшов до цього через алкоголь…Тому хочу розширити загальне уявлення про це питання роздумами від філософа-стоїка Епіктета. В одній з глав своєї головної книги «Енхейридіон» («Підручник» — по стоїцизму), він пише:Не називай себе філософом, але будь ним. Сучасною мовою це могло б звучати — «бути, а не здаватись». Нею Епіктет каже в дусі екзистенціалізму Сартра про те, що саме наші вчинки визначають нас, а не те, що ми думаємо про себе чи кажемо. І якщо ми дійсно тримаємо фокус на собі, робимо те, що можемо і маємо вчиняти, то нам стане байдуже на те, хто що про нас подумає чи скаже. В нас буде цілісність, когерентність, — тобто злагодженість, між зовнішнім та внутрішнім.Епіктет пише про це так:Ніколи не проголошуй себе філософом ані не говори багато між незнайками про свої засади, але виявляй їх своїми вчинками. Отже, на прийнятті не виголошуй промов, як люди повинні їсти, але їж, як повинен. Бо памʼятай, що навіть Сократ обминав претенсійного виставлювання себе напоказ. А коли приходили до нього мужі та просили, щоб він представив їх філософам, він брав їх із собою та представляв. Так добре переносив він те, що його не помічали.А якщо б коли зайшла між незнайками розмова про засади, то ти головно мовчи. Бо існує велика небезпека, що в поспіху станеш вомітувати тим, чого ти не перетравив. А якщо хто скаже тобі, що ти нічого не тямиш, і ти не будеш сердитися за те, то знай, що ти дійсно приступив до праці над собою. Бо вівці не вомітують у поспіху травою, щоб показати пастухам, як багато вони зʼїли, але перетравлюючи в собі свій корм, вони видають його назовні в виді вовни та молока. Тому не виставляй напоказ перед незнайками своїх засад, тільки вчинки, почин яким дає перетравлення засад. Тобто за Епіктетом, філософ — це той, хто обравши цей шлях мудреця, здійснює його в своєму щоденному житті, не тікає від складнощів, не кидається з одного в інше, він цілий, він є однаково собою і при інших, і наодинці з собою.Ще в іншій главі «Енхейридіону» є влучний уривок на цю ж тему:Ти мусиш бути суцільною людиною — доброю або злою. Ти мусиш дбати про свій власний ум або про зовнішні речі; поставити себе до розпорядження речам, що є в тобі, або речам, що є поза тобою, то значить, бути філософом або бути одним із товпи. Допис натхненний першим уроком мого курсу, який вийшов сьогодні, і головним героєм якого якраз і є Епіктет. Саме він — та людина, яка краще психотерапії навчила мене чітко розділяти речі на залежні від мене й незалежні, відчувши від цього більше внутрішньої опори і свободи від зовнішнього.Людина мисляча | #філософія_ЛМ